Володя, здравствуй! C Днем рождения!
Сегодня ведь 25 января…2013 года…
Еще один год прошел, как ты с нами. Мы повзрослели, или постарели на один год… А ты – ты такой же, и голос у тебя не изменился ни чуточку, ни твой грустно-проникновенный взгляд, ни улыбка… Спасибо, что ты с нами. А мы… Мечемся, ждем чего-то, нам не хватает… новых встреч, новых друзей…(с) хотим тепла, поливаем на подоконнике герань… Ждем, когда распогодится… «Холода, холода…» , Володя... и « Гололед на земле, гололед…» А мы на небо смотрим: « Где же наша звезда? Может – здесь, может- там…»
А ты за нас хлопотал, до рвоты… И кричал до хрипоты голым нервом своей души… Спасибо тебе… А знаешь, как иногда хочется докричаться до тебя… За нейтральную полосу… Ведь, тут все по-старому…Помнишь? Та же жадность и зависть, ложь и продажность, жажда власти и ханжество… лицемерие, злоба… Но, слава Богу, на Земле еще есть любовь! Вот и живем…
Спасибо за Балладу...
Ну, за тебя, родной!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395370
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Безцінний мій товаришу Ювачов
з впевненістю залізобетона стверджуюю вам
що не Іван Іванич а я
найліпший самовар
бо сам варю, сам калатаю
сам врешті сьорбаю
ці кульбабові вина, безсокирові навіть каші
я люблю і цілую глухі кути за всіх краще
бо знаю нічого не стане інакше
світ наповнений вже по вінця
шквалом рецесій, смертей, депресій
прокидаєшся і вганяєш себе у відчай
що ти один
ще один безтолковий інформносій
тиняєшся, скачеш ,мучишся
більшість своїх годин
з боку в бік
гризеш свою кістку свободи вибору
то гризи
і зубами тримай язик
скільки бразилій, солярису навкруги
абсурд екзистенції
підставні пальоні реальності
дрібні жалюгідні потуги втікти від нудьги
трафаретної каторги
повпирались в товари та послуги
тільки ти волоцюга й блудяга, господи,
ану віддавай всі мої борги.
цей квиток на вічний замкнутий зоопарк забери
я думав що виріс,але навколо велетенські діти
громовладно смокчуть льодяники
боюсь той гіганстький малюк,
проковтне мене й оком не кліпне
він певно майбутній політик
чи то пак маньяк, конокрад, орк
бувай Україна і Оклахома
Ми всі сон великого Сома
у якого сьогодні прізвище Йорк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301543
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 13.04.2012
прогризай шлях
на мерзлій землі
кроти і духи не помічають
страждань епох
що бентажать спокій
тремтячого
півмісяця
губ.
видихай
крики знівечених
просякнуті димом
згорівших
чесних облич.
Жодна сьогодні шаманка
співом не передасть
біль холодної хвилі
що тупотіла гітарним рифом
по тріскучому снігу
манхетенського моста.
тож іди по ньому
впевнено, не озираючись
все
потрібне надалі
вже давно відбилося
на твоїх
скрипучих підошвах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311871
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 13.04.2012
срібна кефаль і берлінська лазур
льодьоніє в холодильничку Дніпро
його три камери
нерідко кому компенсують
пусті чотири у посинівших серцях.
Їм таким очі перед Різдвом
дивом стають кротячими
з плівкою морозного візерунка
а горло таких крізь сон хрипить
Панночка померла!
Великий Пан помер!
Славімо його літнім повітрям у сопілках
і шприцях
і знімках закопчених двох легень;
вони як знак бескінечності
переповнені киснем
тож виплескуй його
дихай і говори
один.
один.
один.
так мильні бульки на морозі
влітають і вилітають
із неживого горла твого
кожним округлим словом
мовби сріблястим яєчком.
Злижи ж пекучим язиком
сніг на поверхні губ
і вітром викинутих йому слів -
дихай
і зимуванням на кожному слові -
говори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314294
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 13.04.2012
Моей душе четыре года,
А Вашей,- так примерно,- восемь,
Но о погоде не из ворда,
Я по дождям читаю осень.
В строке слова и препинаки,
Когда их нет… Что ж, - не помеха,
Там сора нет, есть только злаки,
В которых жизнь на боли вехах.
Душа – восьмерка, странно это,
Текут минутами песчинки,
Шурша почти неслышным эхом,
Скрипучим звуком катаринки.
***
(картина Валерия Крылатова "Парижский шарманщик" 1995.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318950
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
Мені напиши листа
З одним невеликим словом –
«Живий», бо тепер весна,
Світ обертом, гнів – колом.
Від вітру руки сухі,
Але ніхто й не помітив.
Вони і були такі,
Це важко тепер змінити.
І погляд холодним став,
В очах ще вогонь палає,
Як чорно-білих октав
Занедбаний сум лунає.
І губи тремтять від змін,
Собою тримають звуки.
Піднявся давно з колін,
Чому ж ти і досі другий?
Любив, як ніхто, людей,
Гадав, що цим переможеш
Обурливий стан речей
І вимір на бруд схожий.
Але вони не дали,
Останню забрали змогу,
На повні і так столи
Поклали дари богу.
Чужому богу. Стандарт.
Чому ти знову здивований?
Всі їхні слова лиш жарт
І тіло дурне короноване.
А в тебе скроні в пилу…
Від часу і віри в диво,
Але державну труну
Руками тримаєш вміло.
Якщо тобі складно тут,
Якщо втомилися руки,
Для літер знайди ґрунт,
Для речень знайди звуки,
Мені напиши листа
З одним невеликим словом –
«Прийди», бо тепер війна
За правду. А в серці втома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318507
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 04.03.2012
Все, кранты… Не ургентна зима и совсем не стерильны снега,
Скоро все перемелется… Я вспомню в стотысячный раз,
Что правду я в сотый… нет в сто тринадцатый раз солгала
О своих немолитвах, о боге дождя, о траве на дворе и о нас…
Буду помнить о том, как в несносные дни приходила к тебе,
Билась в окна и двери, ржавый, липкий лизала замок,
И боясь пустоты, я к нательной твоей прислонялась душе,
Не стыдясь на колени садилась, носом тычась в теплый висок.
Я не знала, что будет потоп, он назначен, видать, на июнь,
На потом, когда отапрелится ночь и заспится метель,
И что будет больней ампутаций отправляться мне в «ханимун»…
Проведешь от звонка до двери… как всегда, - без пяти семь.
Может статься в прогнозе жара и нептичий в югА полет
Завершится … Солгу? Но беда, что совсем не легко сказать:
«Не скучаю, прикольно, блин … Знаешь, выпал классный такой лот!»
А приснится, - я у ног твоих и прошу из руки пожрать.
Для чего мой приход?.. Неглиже… и прикрытая эта бесстыжесть?
Чтобы время распить винтом, заедая просроченным летом,
И оставить закладку в одной из покуда не изданных книжек,
Иcчезая… Упав в автомат звонкой медной монетой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318685
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 04.03.2012
я люблю людей з чіткими обличчя рисами
які своїми словами-списами
рецепти римовані всім виписують
і ріжуть ними по голові
вони роблять аналіз твоїх середин
і з ними ніколи не будеш певен
що ви це ви а не джізус, ленон,
рапунцель, гикач і поль Верлен.
такі зривають режими, розклади
сіють траву й розпусту
в тролейбусі кажуть їм тільки "Господи"
і хочеться взяти чим більше досвіду
не здорового глузду
з ними ловиш себе в моментах
революцій внутрішніх,відчуттєвих
на різних висотах, дахах, ліхтарних стовпах, говерлах
і з криками захвату повністю вириває дух
вибиває із серця страх
Тільки Потім вже
Після чорного кадру з написом
афтер мені лонг йеас
сидять на горі
патлаті,обірвані,кольорові
майже забули про час
блиск у погляді пробивний
обличчя добре і мудре, лише старе
тоді на згадку про вічних тих хто от-от помре
ми створим хіпповську таку комуну
де все живе
і без шуму,суму
відходить кожен в свою лагуну
і церквою буде їм кабаре!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293941
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 20.11.2011
так, дивись і давись усіма поколіннями
генерація ікс, ен або пе
куди вони всі престарілі скоти, скотилися
де знаходяться, розвиваються? п"ють? деградують? де?
от ти існуєш в своєму
постмодерному ліжечку
у блакитній сукенці з супер мереживом
тобі чотири і ти не встаєш вже
Мері Темпер моя, фізично обмежена
хоча йосип правий авжеж
"дійсність це те що там, в голові"
а в твоїй голові не існує меж
тебе навідують динозаври
в пальтах з кишенями повними пилу
приносать апельсини, айстри і пастилу
грають в фашизм, совок, анархію, спорт-лото
але ніяк не спинять гру
від їх стародавнього галасу
солодощів
і стіни невідомих слів
тебе розриває наскрізнО
в горлі намертво застрягає подих
ще немає дев"ятої, ще не пізно
трицератОпс відкриває свою пащеку
засовує в неї дитячу русяву голову
мері бачить середину динозавра
і в його середині мокро та холодно
німіють ноги
там дві легені
із соломинками та шматочком лимона
мовляв вдихай, видихай, давай
в чотири ще ранувато в рай
на одній легені пише мир
на другій, ясно діло, -війна
а з котрої тобі там посмертно повітря брати
ти вже, мері, якось сама
подумай і вибирай
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294073
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 20.11.2011
падай в брудну ванну
карпова луска чіплятиметься до п"яток
чуже волосся тремтячими зніматимеш зі щік
дряпатимеш свої стегна
намагаючись змити
бруд і гріхи всіх тих
хто мокнув тут плавав
виймав мило з очей
втомився
втонув
швидко швидко кліпаєш
на стелі чорні цяточки
починають рухатися
як зграя збожеволілих птахів
які кричать своїми кривими дзьобами
і стукають в стелю
аж так що штукатурка падає
в сірі очі
і набитий піною ротик
на обличчя
з п"ятнадцятьма відтінками синього
цвітаста гола дівчинка
дівчина-йогурт
як добре
що ти нарешті миєшся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294321
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 20.11.2011
холод коле голим гіллям по пальцях
пристаркуваті майже лисі добродійки
сидячі у смітнику
мажуть червоним
зморщені губи
опущені вниз до землі
як руки батьків і дітей
алкаші під дощем
б"ють мокрих псів
своїх і чужих
заокругленим черевиком
б"ють в те місце
де у мене злітає остання пташка
коли випадає сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294575
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 20.11.2011
"На їхній побутовій шизофренії, котру вони дещо пафосно називають пристрастю, можуть працювати атомні станції, ця чорна кров, що переливається в акваріумах їхніх сердець , щороку заливає собою набережні й пляжі, лишаючи на асфальті кольорові нафтові розводи."
С.Жадан
_____________________________________________________________
...перестрибуючи кордони заборонених тем немов
калюжі після осінньої зливи
ми надто часто уникаємо нудних передмов
і ковтаємо правду неначе контрацептиви
безпристрасно дотримуючись настанов...
а на ранок тиша пульсує мов сонна артерія
на шиї часу...
наші почуття завше важка артилерія
і коли ти виходиш курити на порожню терасу
це уже справжня містерія...
бо коли забуваєш що йти треба так щоб небуло
причин повертатись...
і дихає в скроні смертельно холодне дуло
я приходжу до висновку що все таки
краще йти по англійськи ...не прощатись...
бо кожне слово сказане тобою за порогом
інший оцінить як спробу капітуляції...
а так поклявшись вкотре своїм промоклим
від сліз стомленим Богом
одінеш навушники і підеш слухаючи
опівнічні хіти сонних радіостанцій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290365
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 06.11.2011
Ти так невчасно вганяєш свій кілок у криваву роз'ятрену рану сходу Сонця,
Ти любиш гратись з Сонячним волоссям, заплітаючи їх у свої напівщирі верлібри,
Ти залишаєш частину брехні у віршах, бо все занадто правдиве видається фальшем,
Ти бачиш народження нового дня, хоча й немає лікаря щоб перерізати пуповину
Ти дихаєш ефіром ранкового вітру, п'яніючи від намагань розбити останню надію
Крихти її та друзки - наче втілення думок у мої свідомості -
Про нерозкриті ноти у співі ранкових птахів
Це - як твоє єство - таке ж відчужене, криваве та пошматоване
Хоча й свіже та незвідане
Поки... доти... як...
Ти не станеш чужим і твої губи не наберуть відтінку малинової солоності
Чи то пак гіркого аромату
І навіть тепло чиїхось рук не врятує від настання зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158037
дата надходження 27.11.2009
дата закладки 06.11.2011
Горит, ослабевая,ртуть по венам,
И негу больше не вспугнуть расстрелом,
И зверь на клетке воет в честь свободы.
Каков ты был на вкус, какой породы
Твоя душа была: солёная, как воздух,
Морской прибой и брызго-суета.
И в солнечных лучах горит твой порох
И зрячая меня накрыла слепота.
Пою с тобой, хотя все прутья стёрты
Искусаны и сломаны борьбой.
Поет с тобой и сердце, что разбито,
И воля, обретённая тобой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288167
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 06.11.2011
ви знаєте,напевно, в кожної є людини
сторінки біографії
і географії її країни
сині жовті і білі
крапки над і
надії судоми
зусилля і мрії
напевне в кожної є людини
людські почуття
і захоплення світом
любов до свободи
своє розуміння
і світ що народжений з білої глини
завмерлий на мить і на мить розговілий
людині - людське
і я твердо вірю
що буде кінець і початок у ділі
завмерлі зіниці і сонцем залиті
ті дні що в житті називаються
миті.
та в мене одної є лікар і стріли
і погляд його і старий геть зотлілий
присмак його авангардної тіні
той істини подих єдиноправдивий.
і точить ножі
і загострює скальпель
і я без ін'єкцій вринаю у транси
у руки його
складки одежини
мій лікар святий
його очі
бурштинні
лягаю під слово,
болюче як вибух
магнітної бурі
і так обережно
дозує він муки
а потім торкається.
звуки.
наука.
блакитність небес
і погода собача
як шкода що я
залишилась
незряча.
мій лікар
моєї душі імператор
як шкода що нас
роз'єднав оператор
та я вимкну світло
і втомлені очі
мій лікар зі мною
в палаті
півночі
тріпоче
і мною залатує
дири ...
о людство, чи можеш ти бути щасливим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288840
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 06.11.2011
Розряд,
Давай розряд,
Бо ми його втрачаєм,
Розвагами вбиваємо
І випиваєм з чаєм.
Давай розряд, ти чуєш?
Дай напругу,
І в сумніві мені і в щасті-
Дай же руку!
Давай вжахнемось разом:
Стільки днів
Пропущено без ніжності палкої.
Давай все буде так, як ти хотів.
Покірною я стану серед бою,
І кулі не прошиють нас обох.
Нехай це світло заворожить Бог.
А ти давай розряд,
Бо вже стікає,
Той час, що виділений нам…
Прошу. Благаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286899
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 06.11.2011
Да, я поэт. Но не из-за рифмы в строчке.
А из-за духа, что живет во мне.
Из-за постоянно грязного ворота сорочки
И клоков перьев на спине.
Да, я такой. Наивен и доверчив.
Пою на улицах, танцую тангостих,
И плачу, ощутив - сей мир изменчив.
И тесен даже для двоих.
Мирским причудам непривычен,
Сажусь против тебя на стул.
И взгляд тяжел и так тревожен,
Как будто смотрится в лупу.
О, да, привет. Всё хорошо.
Работа и друзья. Учёба.
Спасибо, что ты так ушёл,
А за тобой ушла и злоба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250742
дата надходження 31.03.2011
дата закладки 06.11.2011
Я - лялька,
Магістраль-
Мій грааль
І моя забавка.
І якби
Не летіти так
В даль,
Якби не була
Так зажата
Педалька,
То було б
так троха
Жаль,
Що на шиї
Не та
Удавка.
Я - лялька,
Магістраль-
Моя надбавка.
Остання чаша -
Вмить порожня.
Знай,
Що над серцем
Пролине
Чайка.
Коли смерть
Потурбує
Рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270468
дата надходження 16.07.2011
дата закладки 16.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2011
Вже сонце повертає день на зиму,
І розцвітає папороть в гаю,
А на Івана дощ сліпий купає
Червоні вишні у моїм саду.
Вже по смерканні пахнуть матіоли,
Так п'янко, млосно й загадково,
Голубить ласий місяць пелюстки віоли,
Зажди, рожевий ранок ще не скоро.
Червоні маки крапельками крові
Палахкотять і гублять пелюстки,
А вітер із дощем в таємній змові
Блукають ніччю наче байстрюки.
Ще трохи, - й зацвітуть жоржини,
Предвісники осінніх перших днів,
І стане серпень по стерні ходити,
Скликаючи у вирій журавлів.
2001р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269148
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 08.07.2011
Дождь опазывал ровно на двадцать минут,
В захолустье капризно ворочалось лето,
И наверно прогнозы из гугла снова наврут
Про туманность и ветер в селении долбанном «Где-то».
Запредельная доза прописанных градусодней,
Лжекроватей, подсчитанных в ровненький столбик,
И количество жизни, и отмерянных трудодней
Превращается в насыпь, а позже в зелененький холмик.
А пока эти двадцать минут подождем, помолчим,
На дорожку. Хотя золото… Оно тоже чревато…
Спам в мозги, в душу капельно-медленно сплин,
Возвратился мой дождь, в соль миноре, на модерато….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268960
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 07.07.2011
От би більше таких діалогів
як в старих чорно-білих фільмах
Бунюеля чи може Фелліні
от би дотиків душ, без тіла
та ін’єкцію тéбе – під шкіру
я б усю твою душу хотіла
кожну думку як бісер скласти
у намисто твоїх теорій,
категорій метафізичних,
віршів жорстких та часом ліричних
і картин щонайменш екстатичних
Якби ми могли стати краще!
ми ж наразі занадто чутливі
я сновида, я непутяща,
а всередині тебе – злива
я б хотіла стати тою,
кого ти намалюєш в блокноті
і залишитись поряд з тобою,
мій придуманий Буонаротті
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267684
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 01.07.2011
Шиншилла-судьба, дай совет
Иль махни хвостом,
Во сколько - в рассвет зари
Или в обед -мы умрём?
Уснула на тёплой руке,
Чешу за ушком тайком.
Откуда буи в реке,
Стеклом заклеймённое дно?
Откуда торчат штыри
У моря на мелкой воде
И гибнут богатыри,
Спасая чужой удел...
Откуда мчит велосипед,
Машина мчит, и грузовик,
Торпеда и даже мопед -
Рывок - человек лежит.
Сердца невзначай останавливаются,
Не возобновляя стук.
Новые ведь появятся
Недуги от наших недуг.
Шиншилла, давай грызи
все нити мойр. Я накормлю
Визином. Из князей в грязи
Достань замусоленное
и спаси -
это новое слово
Люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267354
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 28.06.2011
я буду твоєю дитиною,
а ти, звісно ж, будеш моєю
ми ніколи не виростемо,
переплетемось кожним
нервом, клітиною,
одною на двох душею
разом і кожен сам у собі
дві цинічні холодні самотності
в хаотичній бездушній юрбі
наче створені жити в безмовності
уночі ми не будемо спати,
пити віскі до дна на кухні
палити і мовчки страждати
поки ембіент ночі не стухне
зрозумій мене, спробуй почути
я від тебе помру, я знаю
відображенню ледь посміхнуся
відображення вбивцю лякає
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267335
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 28.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2011
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264945
Убежать из пустот лабиринта страха
Извилин, заполненных слизистой жидкостью,
Как долго нам ждать обещания краха?
В 31-вой квартире повеяло сыростью.
Хочешь… по краю, хочешь,- по лезвию…
Или по стенам пауком потешным…
Ты так хотела… нелепой нетрезвостью
В зеркалах отражения наши завешены.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267062
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 26.06.2011
воздух с жаром обнимал,
вышивая шелк,
касания радости с бокалом нежности
белое вино и капля гренадина
да, это все под серый томик Куприна
с его рассказами и романами
с Марселем и Провансом
с портом и шумом моря
круглыми окнами как в каюте корабля
и нежными поцелуями
радугой после дождя,
письмами
и запахом детства
взмахом крыльев
и бесцеремонными
вторжениями
прошлой жизни,
там хватились меня
вишни с вкусом
утра и улыбки,
радость лета
ни с чем не сравнимо
эффект присутствия?
все просто -
это
реальность
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266972
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 25.06.2011
твои птицы - банальны, обыденны.
моё солнце - смешно, как стихи.
всё рассказано, всё переписано.
мы давно перестали расти.
твои птицы бесцветно-зеркальные.
моё солнце - цветное стекло.
край мечты - недалёкие дали,
да бескрайних земель разлом.
море звёзд - еле видными кляксами,
а потом запоздавший рассвет.
твои птицы - слепые, невзрачные
вслед за солнцем которого нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266403
дата надходження 22.06.2011
дата закладки 25.06.2011
светлые в стаи
нет больше верности
добрые вести
только лишь ненависть
кожу под сталь
прочь от усталости
тело в броню
лаю и скалюсь
светлые в стаи
жалкое сборище
солнце не встанет
знали же сволочи
вроде любили
попросту лгали
пёс без хозяина
скалюсь и лаю
знали же точно
врали но верили
порваны в клочья
белые перья
всё что осталось
злоба и ненависть
здравствуй хозяин
вот мы и встретились
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266979
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 25.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2011
Мені все розповідали про те, що
Слова вічності віддають туманом,
Чорною свіжозораною ріллею
Іржею на колючому дроті
Вибухом міни у дзоті
І такими малими птахами
Із дзьобами відкритими…
Годі!
У мене загострення,
температура
Пульсує у скронях,
виламує руки
І тіла застигла німого скульптура
У стані трагічності, болю, розпуки
Розсиплеться скоро вона у пісок
І слідом лиш стане в чиїхось долонях
До вічності вже залишається крок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266864
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 25.06.2011
Птахи пустили у мені коріння,
проросли міцними крильми,
дзьобами вичищують пір'я,
готують мене до нової зими.
вони щебетом все зайняли,
підірвались і враз полетіли
трохи ближче до голови,
щоб я дихати більш не зуміла
десь у скронях вселились дятли
і довбуть там щодня настирно
з ними ладна від болю волати,
та сиджу у куточку сумирно
а під ребрами б'ється синиця
і тріпоче крильми об стінки
мого бідного хворого серця,
розриває тоненькі судинки
Ластівки у моїх легенях
Звили гнізда із глини і слини,
Журавлі паперові – у жмені,
І колібрі малі з Арґентини
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266955
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 25.06.2011
Міста чужого, без назви, куди мене ніччю носило,
Дивилось обличчя із водного люстра калюж,
Приземлившись від ранок… як зазвичай, знімала крила…
Мостилася поруч… на тіло твоє з моїх вій обсипалася туш.
Ти не спав… прикидався, як завжди, і бачив
Безкрилу мене, обеззброєну дотиком, ледве живу,
Знаєш, над прірвою завжди буває хвилююче лячно,
Бо ж не знати, чи довго в польоті пробудеш отак наяву .
Я кроки лічила, ті що міряли стрілки–солдати,
Доки схід сонця мене замурує у вічність смоли бурштину,
На його диску пласкому вибухали секунди розплати
Вмирань і народжень… розриваючи тишу вогню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266667
дата надходження 23.06.2011
дата закладки 24.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2011
Крізь сон видніється усмішка бога,
Жовтогарячим молоком неначе чистотіл
Стіка сюрреалізмом по полотнах Босха,
Засліплюючи темний виднокіл
І розпинаючи душі моєї іспостасі
Так, що мене охоплює знемога
Про це трагедію писати б міг Есхіл
Як мені шкода ваших білих тіл,
Мої скорботні мойри, музи для Ван Гога,
Я досі впізнаю ваш ледве чутний ефемерний спів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266627
дата надходження 23.06.2011
дата закладки 24.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2011
Планка на
реальном уровне.
Аппетиты умеренны.
Расставлены приоритеты.
Жизнь вроде
размеренна.
Определенно -
вроде все знаешь
И несомненно -
многое можешь,
однако что-то не так.
Вроде комфортно ,
но в душе явный червяк.
Фантомная боль
какой -то потери.
Чувство
несыгранной роли,
растерянной веры,
аномальный привкус
в хорошей еде,
состоянье озноба
в теплой воде.
Диагноз не ясен,
движения нет.
Копанье в себе
вряд ли ответ.
Намеком подкорка
дает ориентир.
Микстура горька,
но она тот пунктир
проблемы развязки,
что -то явно в тебе.
За прожитую жизнь
возможна ли месть ?
Двоично решение-
прими все как есть,
не надо копанья.
Navigare necesse est...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266372
дата надходження 22.06.2011
дата закладки 22.06.2011
А ти мені навіщось дорікнув:
«Що не рядок – любов, любов, кохання…»
(Наталя Горішна)
…Не треба, милий, зайвих нарікань,
Що знову душу снігом пополощуть,
Що є відбитком смути і страждань,
І вічних почуттів уламки, мощі.
Хіба тебе болять мої вірші?
Вони – німі осколки серед бурі,
Вони – забиті пилом стелажі,
Що так тебе безжалісно одурять…
У тих віршах, де я – чиясь любов,
Де серце тільки гріється думками,
Де мрії визволяються з оков,
З широкими своїми рукавами…
Чи там де я, чи там тебе нема?
Це ти – у кожній літері і комі…
А ти сказав: «Поетом будь сама»,
А я ж тебе так кликала на поміч…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265974
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 22.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2011
Не можу, брате, вибрати слова,
Тому доречно гірко промовчати.
Тобі до скронь хилилася трава
Й передзвін куль божився гартувати.
Ти не просив для себе світлих днів,
Хоча весна розквітла у рамена.
І пригорщ сліз сховають матері,
Й солодких фраз не скаже наречена.
Лише пройде відгомін сих тополь,
І в тихім сні свою побачеш хату.
І скільки вас, війною вбитих доль,
Чи хтось колись насмілиться сказати?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266006
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 22.06.2011
Заколихані вітром думки,
Ті думки, що як гості непрошені…
Дим печалі полинно гіркий, -
Перевтілення. Відчай. Спустошення.
Перетертий у попіл пісок…
Цей занедбаний дім поза ти'нами.
Промовчати – вуста на замок…
Божевіллям. Піснями. Картинами.
Збайдужіти на сотню хвилин,
Нічиєю побути окрасою.
Ми дістались найвищих вершин,
І тепер ми зникаємо. Гаснемо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266254
дата надходження 21.06.2011
дата закладки 22.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2011
Этот город не знал, что на улице, рядом,
Свет не выключит кто-то... а завтра с утра
Там, в четвертом поезде, в квартире на пятом
В ванной комнате льется из крана вода…
Из окна занавеска белым флагом взметнулась,
Кто-то на ночь окно затворить позабыл…
Утро красной воды… она не проснулась,
Тонким лезвием луч по паркету скользил…
Город жил, автострады, как вены
Наполнялись в час пик густым СО2,
Пили кофе в кафешке кати и лены,
А она не звонила и не пришла…
В витринах неоновых отраженья прохожих…
Марка… Ночь… Дискотека… Июль... как тогда…
Этой ночью с вокзала черной гадиной поезд
Увозил ее дождь … и жару… в никуда….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266110
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 20.06.2011
Дивні відносини. Дивне життя.
Не переносимо це небуття.
Дві "т" попереду, знак інтеграла
В твоїй спині. Якби я знала...
Дикі відносини. Ритми землі,
Страждання, чекання. Забуті і злі.
Знати б, що далі...як діяти нині.
Я нерв защемила. Майбутній дитині.
Дощ без веселки. Піниться димом
Асфальт помокрілий, загорнений пилом.
Маршруття, машиння. І ніс - загорілий...
Дивак - і щасний, і в нещасті - щасливий...
Дорога розрізана втомою навпіл.
Останній ривок. Без жодної краплі.
Уста пересохлі. Нехай довкруж злива.
Я в біса шалена. І в біса щаслива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264158
дата надходження 09.06.2011
дата закладки 20.06.2011
Іде сніг.
Біло-біло.
Холодні вилиці доріг ...
І поцілунки -
Тихо-тихо...
Іде сніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172666
дата надходження 19.02.2010
дата закладки 20.06.2011
Вже давно відцвіли яблуневі сади і діброви,
І хрущі не гудуть, тільки зрідка грозою роздасться.
А мені би у сни легкокрилі, дзвінкі, кольорові,
Щоби знов на вустах відізвалося усміхом щастя.
Десь на кінчиках мрій загубилась весняна надія,
Де ти спраглим дощем опадаєш на здимлені груди.
А мені би туди, де сміливі тіла не старіють,
Щоб у вічність твою перетліти з чужого «нікуди».
Той бузковий дурман непомітно сполохав всі сили,
Чуєш, он під вікном той цвіркун знов не має спокою?..
А мені би – як птах, розпростерти приборкані крила,
Щоби в неба всього безкінечність, та тільки з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265678
дата надходження 18.06.2011
дата закладки 18.06.2011
Вона одягала сукню, щоб прикрити розбите серце,
На дуже високих обцасах танцювала на табакерці.
Вона гордовито несла у танці важенну душу,
Яку прикривали із шовку звабно кокетливі рюші.
Безсоння в туребку від бабці пакувала, щоб трапились потім,
Де рейки зійдуться і станції, якщо не запізниться потяг.
Як стане колоїдним простір, то всі паралелі зіллються
У пристрасть, яка виходить за межі всіляких презумпцій.
Вона замовляла роумінг із акцією на вічність,
Гоїла диханням штучним свою покалічену дійсніть.
ВіндУ прочиняла, як вікна у сонячну несистему,
Напнявши на тіло хмари від частої еритеми.
У ліжко втрапляла із тінню, завше чомусь "валетом",
Творила малюнки фантазій за відомим лиш ій трафаретом.
Своїх некохань натюрморти вкладала у липові рамки,
Коли ж починала білими,- не втрапляла ніколи у дамки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265677
дата надходження 18.06.2011
дата закладки 18.06.2011
ещё одну - и спать,
мне сниться воздух.
его прозрачный дух и густота.
ещё одну в кровать
затащит олух
и будет тарабанить до утра.
ещё одну - и телеграмм
не ждёт полковник,
и повесть рыжая закапана водой.
ещё одну - и миллиграмм
меня закусит водкой,
хлебая вечер с топленной смолой.
ещё одну - и спать
мой мир спокоен.
и в нем исчезли шум и суета.
Что за одна? Как знать...
Я помнил в сводке -
Жива. Горька. Свободна. И одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265665
дата надходження 18.06.2011
дата закладки 18.06.2011
Не гори, моя Плането, не спались.
На людську бридку породу - не гнівись!
Не неси нам всім біди,
Збережи свої плоди!
Діти ми твої, Плането, придивись!
Ріки, океани і моря! Води свої бережіть!
В руслах своїх і просторах нас прийміть!
Вибачте нам усі ґвалти,
Від розрухи нас позбавте!
Крапельки ми ваші, води, нас же оросіть!
Вітре, злі хмариськи за горами розгони,
Дух дракона духам миру принеси!
Дай же сили нам боротись!
Відверни невідворотність!
Видуй злобу з атмосфери, нас спаси!
Люди... Вірте тільки в добре. У красу,
Не рубайте древо юне і косу.
Бережіть поля широкі,
Юності зеленоокі,
Бережіть всіх, де живете. Я прошу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265264
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 18.06.2011
Тобі важко бути богом...
Користай моє плече.
І під небом стодорогим
Знайдеш спокій, що тече...
Що краде тебе від туги
І від сліз убереже.
І за рік, а може другий
Рука вроститься в плече. (проросте рука в плече - виправлення жителів Клубу :))
А з руки - виймай нам крила!
Боже мій, лети хутчіш!
Наша Доленька відкрила
Очі... Музику притиш,
І дивись мені у вічі,
Мій прекрасний змієлов.
В залі всі плакучі свічі
Вічну пізнають любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265265
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 18.06.2011
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265292
Він носить в кишенях, мабуть, із три пачки «прими»,
І сердится часто, і постійно не вчасно лягає спати,
Я «kiss apple» кУрю і часто збиваюся з ритму і рими,
Буває сама накладаю на серця правий шлуночок лати.
Він любить осінь і каву, і зовім не любить гламуру,
Він вміє писати вірші і свАриться за недолугість,
А я мучу ночами visty, mozilly і нуота чорного клавіатуру,
І щось там пишу про ляльку і дощ, коли із сльозами туго .
Я наніч ковтаю персен, анальгетики і часом снодійне,
А він мені робить ін’єкції віршами (глибоко-мязево–крапельно)
Від частих візитів подруги Депресії Ностальгіівни,
А потім у снах літаю у місто, яке так далеко від мене на мапі.
Він спить на лівому боці. Під простИрадлом я, на теплій долоні,
І мОлюся наніч до Всесвіту, який нас несе пелюсткою лотосу,
На горобинові грона, - Він, а ще, - на Закон, який в ньому самому,
Отак і живем… У часі і просторі… а скільки ще так?
Спитати б у Хроноса….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265331
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 18.06.2011
перламутролетальність покинутих мушель
берегопіщаний рух човночасу
розчавлені паводком суші на суші
на острові штучному охуємаси
неначе медузи слизькі і холодні
тіло до тіла ковзанотертям
такі навіжЕні проникні голодні
тепер зимноводні м’язотіла
жИли до шторму у піплмешкАнях
що схожі на рифи містоморів
були залежними мрієкоханням
не помічаючи маякоднів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265508
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 18.06.2011
Необычно шипенье «осенних гусей»,
Будто разобщены, кто – в сарай, кто – за угол...
Двадцать пять первых лет - мы живём для детей.
Ну, а дальше - кто как: кто в сердцах - для супруга...
Кто - для внуков, кому повезёт – для себя...
Ну, а в массе, всегда, до конца - для детей.
Только годик медвидица - с деткой, любя.
...Потому, наши дети: медвежьих– сильней.
12.06.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265001
дата надходження 14.06.2011
дата закладки 14.06.2011
Фонарь полусонный желтым глазом подглядывал в форточку
Квартиры, где наскоро некто от мира зашторился шторами,
А мысли слезились, текли, и под пятым ребром что-то корчилось,
Странный ступор… Затихающий стук каблучков в коридоре.
На клетчатой скользкой клеенке парочка чашек,
Ощущение горькости кофе и чьих-то духов… Показалось…
На стуле неряшливо брошена голубая рубашка,
С красной грудкою птичка была, но вдруг ее не оказалось.
На гуще кофейной гаданье - как дурь, баловство несуразное,
В перевернутой ракушке створки прикрыты застенчиво,
Наважденье, иллюзия, или желание амебообразное,-
Запах кожи запомнить в такси уезжающей женщины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264483
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 13.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2011
По темным улицам ночным
Шурша озябшею листвою
Брел в никуда, как тень один
Детдомовец с душой босою…
Он шел и думал в сотый раз
За что же он свой «титул» носит
За чьи грехи, но вслух не спросит,
нет смысла спрашивать сейчас
Уже рожден, судьбы ошибка
и брошен матерью своей
Не нужным никому он прожил
Изгоем, средь чужих людей…
И за всю жизнь никто ни разу
Не обнял, на руки не взял
Не знает он любви и ласки
Не знает, кто ее отнял
Не знает он, как мама ждет
Смешных шажков ее сынишки
Не знает, как отец прижмет
И на ночь почитает книжки
Не знает он, как сладок звук
«Спокойной ночи» милой мамы
Не знает мягкость теплых рук
Домашней глаженой пижамы…
Не знает праздников, семьи,
подарков, смеха, день рожденья..
Не испекут лишь для него
торт с апельсиновым вареньем
Не отругают сгоряча за двойку
И за драку в школе
Не скажут слов «родной сынок»
И не утешат в детском горе…
Он знает лишь детдом холодный
Он знает ночи тихий мрак
Он помнит, как ходил голодный
- за черный хлеб хватало драк
И прятал он горбушку хлеба
и сахар в кубиках в кровать
чтоб не отняли за обедом
чтоб ночью тихо пожевать
Детдом воспитывает волю
Взрослеют там не по годам
Мир игр, жестоких и без правил
Как жить ты выбираешь сам…
Но он не смог привыкнуть к миру
Он этот мир не выбирал…
Десятилетний – взрослый мальчик
Не выдержал и убежал…
По темным улицам ночным,
шурша озябшею листвою
Брел в никуда, как тень один
Детдомовец с душей босою….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=48377
дата надходження 23.11.2007
дата закладки 09.06.2011
Он не верил ни в бога, ни в черта,
Не внимал он ничьим указаньям
Презирал жалкий лепет отставших
И не ведал он страх наказанья
Для него нет дороже свободы,
ничего ни любви, ни морали
Он был слеплен из горной породы
С долей примеси ртути и стали
Не привык полагаться на случай,
Чтоб потом на него и молиться,
Все преграды ломал хладнокровно,
чтоб потом напиться, забыться.
Повидал он за годы не мало,
заглянул в хищный смерти оскал,
но спокойной жизни не выбрал,
если б заново выбирал
Он любил, когда ветер попутный,
и натянут как нерв канат,
его парус глотал порывы,
он был тоже этому рад.
Рассекая брюхо морское
Мчался вдаль как верный скакун
Его верный проверенный в бурях,
неподвластный штормам «Нептун»
И не знал он большего счастья,
чем сразиться с морской волной
Он любил ее скверный характер,
он был верен лишь ей одной
И она отвечала взаимностью
и готовила новый набег,
море любит испытывать волю,
интересен ему человек
И вот так,в постоянных сражениях,
они будут друг друга любить
Только здесь он себя обретает,
только так ему нравиться жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=48504
дата надходження 24.11.2007
дата закладки 09.06.2011
Расскажи о чем шепчет весна
на рассвете, когда ты один
как целует тебя роса...
как любила тебя другим
расскажи, почему не ты,
объясни почему не я
почему ты не стал моим
почему стала я не твоя
я любила тебя и что?
я люблю тебя и сейчас
только голос дрожит еще
и все помню...наш первый раз
обнимал, целовал, ласкал
понимал, что в последний раз?
я хотела увидеть себя
в зеркалах обожаемых глаз...
не хочу больше слышать я
все, что сказано было не мне
ненавижу тебя любя
уходи..дай забыть как о сне...
не прощу...
но уже простила
не люблю...
нет. люблю до сих пор
а душа моя не забыла
тот прощальный твой приговор.
я собрала осколки сердца
попыталась на ноги встать
только трудно ходить как прежде...
КОГДА ТЫ НАУЧИЛ ЛЕТАТЬ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=66734
дата надходження 02.04.2008
дата закладки 09.06.2011
Зловлю сонце
і піду слідами бездомної кицьки,
блукаючи дахами з вітражів.
Буду збирати зірки у кишені
і підкидати їх у відкриті душі,
щоб світилися)
А зранку,
коли місяць зачіпиться за гілку,
а молоко розіллється по небу,
поперу свої думки,
розвішаю на вітру,
щоб просохли.
Потім, намалюю свою мрію
і пущу до хмар
повітряним змієм,
міцно тримаючи за ниточку,
нехай собі політає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261890
дата надходження 27.05.2011
дата закладки 09.06.2011
Гореть хочу! Но только тлею!
Бешусь...
Клянусь...
Сама робею...
Хочу взорвать графитный стержень!
Писать...
Лишь кровью...
Как и прежде...
Но понимая энтропию,
Корить
Я музу
Не посмею!
И просто опускаю взгляд -
Шажок
Вперёд,
И два - назад...
П.С. Вот так на несчасных нападает пафос, лечить его смехом и иронией. Помогает лучше сплина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178351
дата надходження 18.03.2010
дата закладки 09.06.2011
У світі, де навіть шльoндри бувають сумні й цнотливі,
де гроші не пахнуть потом - а кров'ю невинно вбитих,
Пілат розпинає Бога, і солодко спить, на диво.
А Демон купує душі за тридцять динарів срібних.
Цим світом керує Ірод - потвора в іржавих латах.
Його півзотлілий череп вінчає тіара чорна.
Пілат розпинає Бога, і, знітившись, йде в палату.
Можливо, він гірко плаче, та сльози ховає штора...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232520
дата надходження 02.01.2011
дата закладки 09.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2011
...уходишь все реже и медленней
дождь прячется в волосах
такой преданный
кофе не пьешь
оставляешь на утро
мелкую ложь
как будто
я мотылек, что летит
разбиваясь о пламя
множество жизней чужих
проживая
в уютном домике сердца
а ты водку с перцем
и со льдом
когда боль сжимает запястья
к счастью
ты ко мне подойти готовясь
сжигаешь все стихи
и прозой пишешь повесть
обо всем но лишь не о любви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263188
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 09.06.2011
Подколодной змеей вползает в душу.
Скользкой, холодной, извилистой, -
На горло… И так искусно душит,
И дышит от наслажденья прерывисто!!!
Ах, женско-sterвозное ее ремесло -
Изворотливой быть и рефлекторно
Яд испускать… Аnd also:
Снимайте! Дубль первый! Мотор! Но...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263869
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 09.06.2011
Крихкий лід на пальцях ніг твоїх
І холодна краса, мов з лісів щойно вигнана рись,
Я на мить доторкнусь, щоби вії стопили сніг,
І ти, прошу, благаю, молю... теж на мить доторкнись.
Тут доми коробками кличуть в народі,
Мегафонами завивають сибілли, ніхто їх не чує,
Знаєш, сліпота моя теж здалась при нагоді,
Хоча б зір мій пандемоніум цей не турбує.
На кінчиках волосся - сонця промінь...
Виблискують і очі. Знать від бога теє сіяння,
Чом би пропадала я так в них, мов у безодню стогін?
Чи те страждання і зовуть коханням?
Чи вовком обернись, тебе обійму я криллям.
Чи хмарою - зігрію тебе своєю душею. Я земля твоя.
Просій мене крізь сито. Я не знаю безпліддя.
Й чекає майбутнього важка і глибока рілля.
Та тут доми коробками... смерть по народу
Все ходить, я бачу її спинним мозком. Сивію.
Збережи мою згоду, збережи мою вроду.
Не покинь, якщо раптом вдалині ослабію.
Хочеш - врятуємось двоє? Ген за дібровою
Нову державу вкладемо.
І світ запалимо любов'ю і правдою новою,
Яку побудуєм самі,а не звідкись вкрадемо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263870
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 08.06.2011
Ти завше був і завше будеш,
В осліплому моєму серці,
Як спогади впадуть на груди,
Не кольорові, - чорні, мертві…
Я їх зберу в свої долоні,
Вони ж як байстрючата-діти,
Вже пусто так в моєму лоні,
Не зможу більше народити.
Це буде в серпні… Може в грудні,
Коли спекотність від вогню,
У снах звичайних сірих буднів,
Долоню цілуватиму твою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262566
дата надходження 31.05.2011
дата закладки 05.06.2011
Мы начали тебя терять.
Весна играла меццо-пьяно,
Рождались молча, умирали рано
Надежды изморозь изъять,
Из сердца вырвать! Как занозы,
Стихи вырывая из прозы,
Клепал крючки из партитур…
И только кашель, сигареты, дурь…
И только тишина ответов
В твоих глазах, истоках света…
Мы начали тебя терять.
Седел отец, болела мать.
Дождём звучит фортепиано
В оконной раме. Филигранно
Ошибок странных череда
Рубцом отбилась. Ждёт война.
Но растеряла я все пули…
И тычется пустым стволом
Смерть шахматной доски. Фигуры
Остались с носом. Перелом
Весны не сросся. Все пропали.
Теперь тебя мы потеряли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262613
дата надходження 31.05.2011
дата закладки 05.06.2011
чогось так навіяло Панасом-Мирним
як повні ясла не ревуть воли
нема чого українцям волати,
як повні закрома, цвітуть лани,
радіють діти не хворіє мати
так склалось, що Україна – свята,
святий окраєць долі в міжкордонні
із заходу новини осяга
зі сходом сперечається поволі
і кожен мріє відірвать шматок
від запашної долі мрії-неньки,
а я беру до заходу квіток,
щоб не волати як віслюк старенький
з пенсійної (нівроку) маячні,
з тих кодексів, що закрома руйнують…
вже ясла схудли враз зревуть воли,
яких до ясел ланцюгом прикують
і буде горе, як зревуть воли
усім, хто влазить пикою в їх ясла…
так, ми терплячі, але ж – не малі
воліємо хлібину їсти з маслом
в нас є культура – давня та своя
нетреба нам нав`язувать зі сходу
як треба жити - нас навчить земля
і рідна мати дасть свячену воду
і врода в нас своя, як не крути –
нам західних традицій не потрібно
ми потребуєм ясел, як воли,
щоб були повні з маслом ясла житні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254422
дата надходження 17.04.2011
дата закладки 05.06.2011
Спасая кого-то от смерти,
Навьюченной серой влагой,
Ты помни
И будь ты проклят!
О ты, опьяненный отвагой!
Спасая кого-то любовью,
Наполненной страстью слепою,
Ты помни
И будь ты проклят!
Ведь совращен даже дьявол тобою!
Спасая кого-то, спасайся.
Спасён от тоски и уныния....
Ты помни,
Что обязан открытием
Смысла вечности и бессмертия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263381
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 05.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.05.2011
Возвращайся, любимая, наперекор всему:
Размытым дорогам и окнам без лишнего света,
Наперекор письму – не дождавшись ответа,
Дай себе шанс просто жить, как обещала ему.
Робко открой свою дверь и одетая в шелк
Выйди смотреть на звезды, дотронувшись неба.
Вечер, как прежде, всего лишь красивый скрин-шот
Память хранит миллионы таких, а мне бы
Просто тобой подышать, как тогда, но мои корабли
Четко идут на север… и волны заменят весь воздух.
Мне б только знать: на одном из концов земли
Ты, как и прежде, смотришь на те же звезды.
И ночь, облачая город в тяжелые краски снов,
Ведет тебя в место, где свет, большего и не надо.
Наперекор письму, где так мало осталось слов,
Любимая, возвращайся звездой, что б рядом…
Что б еле заметно, но гордо в унылом окне
Светить каждый миг миллионам и чуточку – мне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255395
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 25.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.05.2011
Торт слоёный. Кружка чая.
Ночь кружится за окном.
Я не сплю. Я жду. Скучаю.
Как придешь ты под зонтом,
Сбросишь капли на ботинки,
Смехом звонким встретишь дом,
Ночь кружится за окном,
Я смотрю фотОкартинки.
Вот тут ты, а рядом дети,
(Ведь снимала фото я!)
Вряд ли, милый, ты заметил,
Как здесь дрогнула рука.
И в стихах, и на картинках
Мы похожи. Мы одни.
На тусовках, вечеринках
Руки тянуться в узлы.
Уходя мы улыбнёмся,
Потеряйте нас с утра.
Мы святы и мы прорвёмся!
Жизнь! Свобода! Красота!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261097
дата надходження 22.05.2011
дата закладки 25.05.2011
Будет утро или ночь,
Будет сына или дочь,
Будет трудно ли в разлуке,
Или всё пройдёт напрочь.
Помни дом, какой покинул,
И объятий первых пыл,
Помни, истина - вне страха
И слепой людской молвы...
Не обидь души, что любит,
Ободри всех, кто устал,
Отпусти то, что искал...
И Любовь тебя изменит
По пути на пьедестал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261334
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 25.05.2011
Сразу небо потемнело, и пошла гроза,
Стразами
Кропились травы.
Реки - бирюза.
Зелень изумрудной ночи,
Шепот фавнов без конца,
Пожелай всё, что захочешь,
А цена - слеза.
Слов мерцанье перелётных,
Блеск натёртых фраз.
Правдой выдыхает водный,
А в глазах - алмаз.
Мне не страшно
Быть с тобою,
Страшно без тебя.
Я слепа на поле боя,
А в бою - одна.
Высь вершин целует небо,
Прогоняя прочь
Всей тоски твоей побеги.
Страсть не превозмочь.
…Сразу небо потемнело… вдруг пошла гроза…
Май стремительно усталый. Все ж в глазах - тоска.
Ты попробуй, будь настойчив…
Серыми глазами
Смотрит дождь. Стучит по крышам
Своими словами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261672
дата надходження 25.05.2011
дата закладки 25.05.2011
Висипаюсь.
Піском.
Скрізь
Проростаю.
Проломаю
Скіс
Втоми,
Крізь пролом
Пропускаю.
Висипаюсь
Хворобою,
Світ
Замріяно
Журиться
На осонні
лікарневім.
Я вже з тих,
Хто
Не збудеться.
Сном заморена,
Сонцем зморена,
Переорана,
Оперована,
Знай,Душа,
Ти не зборена,
Не роззброєна,
Не зґвалтована.
Поки віриш
І любиш - врятована.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261517
дата надходження 25.05.2011
дата закладки 25.05.2011
Ні окулярів, ні брудних підвіконь,
Ні стелю, заяложену віршами,
Не залишала. Лиш тепло долонь
Прикурюючи ледве відчувала...
І головокружіння цигарок,
Замішувалось у моїх слабких легенях
У тісто млосно сяючих зірок,
Що у зіницях твоїх... не на небі...
Хлюпоче Луцьк. Тернопіль хвилю ллє,
Одеса в море вгризлась, мов мурена.
І Уж-ріка у спогадах тече...
Немов смарагд, міста, вода - зелена!
Усе докупи. Зветься артефакт
Моїх судин і серця пересмішшя,
Коли виходжу з сумою на тракт,
Коли душа несе до роздоріжжя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256353
дата надходження 27.04.2011
дата закладки 04.05.2011
Из моих полустиший
тебя ни изгнать, ни выжить.
Капиллярами - кровь;
а по строчкам - твои флюиды.
Не пытайся мне лгать -
в каждой рифме глаза увижу.
И уже все равно,
кто ты: ангел иль дух друида...
И уже все равно:
ты спасешь или сбросишь в бездну.
Чем длиннее мой стих,
тем душа твоя к раю ближе.
Я привыкла не знать
о маршрутах твоих поездок.
Из моей полужизни
тебя ни изгнать, ни выжить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232369
дата надходження 01.01.2011
дата закладки 03.01.2011
Моїх птахів не бачив ніхто, та ніхто й не дивився
В моє небо, що вистигло наче парне молоко,
До нього, очима з безумною синню, ангел молився
І за них, і за мене, в кого навхрест забите вікно.
Сполоханий зойком збожеволілих півнів останніх,
Світ в переймах зродив ослизлий дощами день,
Мої птахи крильми гоїли рвані, пекучі рани
Рік і річищ червоних на зап’ястках напнутих вен.
Захурделить снігами, забіліє у небі імлистім,-
Це птахи… Знаєш, знову летять на твій недалекий схід,
Мої перелітні… У розхристане груднем місто,
Любий ангеле мій,- ти ж у силах їх лет схоронить.
Хай летять, їм не можна отак залишатись в неволі,
Хай не я,- хоч вони подолають заобрію час,
І крильми може знову чиїсь в тілі втамують болі,-
І у небо… І залишаться там, замість нас, замість нас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231611
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 03.01.2011
Фиолетовый снег
не умеет курить и врать.
На ладонях его
нет царапин от женских истерик.
Лицемерный поэт для лиловых сугробов -
враг.
От общения с ним
фиолет вдруг становится серым.
Фиолетовый снег
знает сказку о той горе,
на вершине которой зимою цветут
мандарины.
Ты не бойся сжигать
полусны на большом костре.
Все укроют снега
фиолетово-синей лавиной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232368
дата надходження 01.01.2011
дата закладки 03.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2011
…Це не просто було, і я досі не можу забути
Полюсів врізнобіч, але вже ні про що не шкодую.
Я гублюся в думках, наче той корабель у Бермудах,
Але досі пишу: «Все чудово. Щасливо. Цілую».
Попри всю метушню календарного стислого року,
Романтизму всього, що, бува, бракувало до щему.
Я зберу горсток сил для різкого останнього кроку,
Бо чи варте ще те, що одному із двох недаремно?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231148
дата надходження 25.12.2010
дата закладки 03.01.2011
В башне загадок часы протекли,
В заключение взяв равновесие,
На кистях мягких маэстро Дали
Странные тени бесятся...
В атавизме сумерек тревожный знак,-
Память о женщине и ребенке,
И просто распластан на небе страх,-
Пятнами света на кинопленке.
Кровь - мед , телефон-омар,
Любимая Гала с ушами кота,
Желтый, танцующий танго кошмар,-
Явление странное после дождя.
Загадка желания, как французкий батон,
Как знак агностический,
Вопит в екстазе плоть на камнях,
Под инструмент мазохический.
Вскрывая случай на полотне,
Сумашедший Дали - не безумен,
Он пишет болью автопортрет,
Превращая мазки в струны.
Как искренне чист этот "дализм",
Как порочны неизменные мысли,
Из многих "измов" его вуайеризм,-
На холстах проявился жизнью.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228582
дата надходження 14.12.2010
дата закладки 21.12.2010
Я сосна.
І шкіра моя
Тріска*.
Спробуй, зрубай мене.
Я буду іще
Жива.
Волоссям
Схоплюся вниз.
Хоч кличуть уверх небеса.
Я буду ні в сих,
Ні в тих
Слухать як-то гарцює
Зима.
Ти торкайся,
Люби мене.
І сотню моїх сестер.
І світ відповість тобі,
Що кохання -
Воно
Просте...
*тріска - не риба,шановне панство, а тріска як тріскуча, але не у сенсі того, що тріщить, а у тому, що легко покривається тріщинами, ніжна і чутлива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229839
дата надходження 19.12.2010
дата закладки 21.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2010
Розчиняються, як цукор у каві, сотні різних, химерних облич
Серед них є і злі, є й ласкаві, але скільки ж німих протиріч!
Вони стоять у черзі по нірвану, ховаючи себе в моїх долонях,
Ба, не чуттєву, просто п’яну – таку, що пульсуватиме у скронях
Голосів цих чужих монотонності – я хапаюсь руками за подихи
Залишаю життя-невагомості, каюсь слізно за всі їхні огріхи
Наче з кубиків складене тіло, і вуста, що заклеїть мовчання
Очі в хмарах сховались невміло, затуманені частим риданням
І небо, перекреслене польотами, шрамоване хвостами літаків,
Керованих фантомними пілотами, загублене посеред днів
Я зашию у біль свої маски, загорну у саван їх тіла
Так втомили банальні відмазки, винувата у всьому сама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195486
дата надходження 13.06.2010
дата закладки 15.06.2010
Можливо за туманом пісню ти почуєш,
Припавши віями до призабутих снів
Тоді хвилинами короткими мандруєш,
Втечеш із зимних та самотніх днів
Прийдеш до мене у кімнату,
Ми будем пити каву з молоком
Я покажу тобі багато
І нагодую теплим сном
Закрий лиш очі, не лякайся,
Мене за руку потримай,
За тінню вій пухких сховайся
І вимір інший відшукай
Ти не забув ще – як це «жити»?
Ти не згубив останніх почуттів?
Ми помандруєм разом в літо,
Що сплетене із кольорових днів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179391
дата надходження 23.03.2010
дата закладки 07.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.06.2010
Розріжу різко я на скрипці струни
проллється тепла кров нових пісень
ніч у душі ніколи не замінить день,
навіки затремтять в долонях луни
Колючий дріт троянди цвітом проросте
і стіни з живоплоту залоскочуть руки
забуду болі, подихи, слова, розлуки
знайду в собі себе... завдання не просте
І неба океани вийдуть з берегів
ми ж станемо великими китами,
щоб плавати між древніми зірками,
збираючи їх у наплічники з снів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194300
дата надходження 07.06.2010
дата закладки 07.06.2010
Прикинутись щасливою хоча би на годину
Скуйовдити волосся й порозтирати туш
І перестати корчити із себе знов людину –
Одну з зіпсованих безповоротно душ
Стискаються всі мрії ледачими повіками
Розіп’ято наївності й оголено сумління
І кип’яток холодний, що відганяє ліками
Знесилені легені брехнею і палінням
У дзеркалі ховається вчорашнє божевілля,
Доводячи до відома про ще одне «сьогодні»
Скрипить зубами згнилими роз’ятрене свавілля
І долинає крик придушений з душевної безодні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157947
дата надходження 26.11.2009
дата закладки 07.06.2010
Я бачила ангела: крила – брудна вата, решта – темна тінь
Я зовсім розучилась спати, та й жити стало зовсім лінь.
Claire de Lune на простирадлах і крізь жалюзі сміється
Місяць, що з моїх обіймів на долоні тихо ллється
Кожне па в химерних танцях, кожен зойк посеред ночі
Не зникай кудись уранці… я ж боюсь відкрити очі
Всім своїм побитим тілом мовчки падала в безодню,
І не вміла я в молитву звести руки ці холодні
Я не чула свисту вітру, та й тепер не хочу чути
Замалюю чорним душу, місяць має це відчути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179290
дата надходження 22.03.2010
дата закладки 07.06.2010
у меня есть лестница на небеса,
я в ней нашла два колеса.
и вот теперь, когда нет рук...
я создаю незримый круг
из роз, и криков, пустоты,
где родились мои мечты,
когда ступала впервый раз
на лестницы крутой рассказ.
хрустели стекла под ногой,
и боль моя текла рекой,
но на пролёте напролёт
мне вырвал взгляд последний вой
того, кто мог меня любить,
свой тихий плен благодарить,
не загубить мою мечту,
и полюбить людей учту,
забыв про все, про все грехи...
на ветре мне читать стихи,
написаные мной во сне.
иль в предрасветной тишине
любить меня до крика слёз
шепча... что жизнь-то... не всерьёз...
И вот иду опять сама
по лестнице... на небеса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172444
дата надходження 17.02.2010
дата закладки 07.06.2010
Ллється тонко із пляшки, вона з дозатором, -
Нафталіновий настрій прозорий, а осад на дні,
Твоя донорська кров... резус фактор з каталізатором,
І півмісяця лезо хтось до горла підставив тобі.
Хрест на душу - болить, бо він замість скальпеля,
РозірвЕ на всі боки її, наче розу вітрів,
І слова, і думки у римованім ночі скрапленні,
В них так зимно, і цельсій на поділці - субфібрил.
Не згинається вечір під ніч, бо ранок вривається ,
Біль в брову, біс в ребро, печія під лопаткою ,-ить,
Твоя муза зрадлива приходить на ганок, не кається,
А прозорість вже випита, тільки щось під зубами скрипить.
Ти не можеш піти, задушивши минуле недопалком,
Бо ти хочеш її, і не можеш... сказати: "згинь",
«Все мине»,- необачно їй кинеш в обличчя зопалу,
А її вже нема, лише так, нікотинова синь.
Засипає по вікна, а хотілось весни сподіватися,
Нафталіновий сніг із минулого літа, чи літ,
Запалиш каганець, щоби в темряві не сповідатися,
Вже свічки догоріли і скручуєш з нервів гніт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193588
дата надходження 04.06.2010
дата закладки 07.06.2010
Між краплями вчорашнього дощу,
між сплетеним тендітним павутинням,
я дихати навпомацки навчусь, -
від нині я для тебе невловима.
Я буду крізь невтомлених хвилин
на пальцях рахувати всі причини.
А ти? Мабуть, ти будеш знов один,
бо я ж тобі вже більше невловима.
І решта всіх прискорених речей
сховаю у старий мішок провини.
Я буду, як завжди, в тіні ночей,
тримаючи цей статус - "невловима".
Летіти будуть світла метражі,
та з ними я вже точно не прилину.
Ми станемо холодні і чужі,
а я таки залишусь невловима.
Мабуть, що не один десяток літ
промчить безумно потягами мимо.
Байдужістю на твердо вкриє світ,
щоб бути непорушно невловима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194184
дата надходження 07.06.2010
дата закладки 07.06.2010
В моїх долонях перший постріл
Скорботою поліг у забутті
Нестримна іскра впала в попіл,
Плач розгорівся в іншому житті
Благання сипались, мов сльози
На перехрестях чужих снів
Не встигли ще прив’януть рози,
Як відчай втрати нас покрив
Не запекло там в жоднім серці,
Бо мертва плоть вже не болить
На стелях жовтень пише „де ж ти?”
Відкрився розум... лиш на мить
Одної миті нам так мало
Нема сполучень і стежок
Повітря в грудях знов не стало
І на морозі шепіт змовк
Тремтять долоні, розсипають
Крихкі думки та почуття
Навколо пустка, забувають
Й без того страчене життя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158041
дата надходження 27.11.2009
дата закладки 06.06.2010
Просыпайся, лучик мой,
слушай моё сердце,
Будто лето, но зима
в воздухе кружиться.
Прочитав три-две строки,
Ты заснёшь котёнком…
Позже ты узнаешь - маяки
Грусти утаила я тихонько…
Чтобы твой сон не потревожить,
Буду я коней стреножить,
В дальний путь…и всё не спать, не спать…
И пряча слёзы, внутрь себя рыдать…
А потом в секунду поцелуя
Испугаешься - солёная фигура!
Без капли влаги на губах!
- Почему же ты скрыла страх?...
Потому что слишком я любила,
Слишком я люблю и вполовину
Не понять мне бога…Я божилась
И в любви своей… И превратилась
В соль подземную - и всё наружу…
Спи, мой друг душевный… Не нарушу
сон твой редкий...
Как грозы под кроватью- крепки
Эти узы летней стужи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194021
дата надходження 06.06.2010
дата закладки 06.06.2010
Прошепчи вголос останні мрії свого життя
Ми діти привидів, загублених в тіні
Ми кров’ю свіжою споєні до забуття
Нам двері замкнені у світлі й радіснії дні
Чаша вже пуста, облизуєш ти спраглі губи
Сам скоро тінями розсиплешся по дзеркалах
Там міражі, залишені від щастя, будуть
Там мертві душі стогнуть, страчені у снах
Брехнею покриті всі стежки, по яких йдемо
В очах не радість, не печаль, лиш пустота
Лиш тихим голосом тремтячим агонію звемо
Звемо ми смерть, але спасіння цього нам нема
Тіні надходять беззвучно й болюче в думках
І все єство під тиском болю розривається
Світ – наче кулька снігу в замерзлих руках
Сутність реального в мріях втрачається
Без бою, без крові, без сліз і без вою
Ми губимо розкіш останніх краплин на щоках
Залишимось вічно ми мертві з тобою
Вже не відчуємо смак життя на губах
Вже не прокинемось, щоб сонця проміння зустріти
Вже в задзеркаллі лиш тіні одні
В цьому не винні, ми, привидів діти
Чи є спасіння звідси? Ні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158005
дата надходження 27.11.2009
дата закладки 06.06.2010
Покажи мені, як вийти з вікна,
Відчуваючи лебедів крик за плечима,
Ти же знаєш, в пилу так приходить весна.
Ти же знаєш, за мить я не стала щаслива...
Ця дев’ята весна вже не страшить мене,
Чорне пір*я завилось у смерч спозаранку...
Біле сонце проміння своє плете
Для блакитних пеленок своєму світанку...
Ми змінились раптово на одну лишень зиму,
Все спочатку почалось і скінчилось з кінця.
І нам так захотілось нанести малину
На гіркий і зів’ялий графіт олівця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172284
дата надходження 16.02.2010
дата закладки 06.06.2010
О, слово.
Гарячий, пульсуючий промінь,
Холодна вода і безприязний вітер.
О, слово...
Краплинки роси на дівочому лоні,
Нецукрована кава. Нерозвинені діти.
О, слово.
Метелик-винищувач. Мати-цунамі.
Дитя і праметод. І жінка, і слабкість.
О, слово.
Загублений ключ розуміння між нами.
Акти твої – безмовчазна безтактність.
О, слово.
Нічого не варте омани. Лиш тобою
Здатні творити страшні помилки.
О, слово.
Від дощу закрию я тебе собою.
Щоб тобою викласти русло для ріки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172283
дата надходження 16.02.2010
дата закладки 06.06.2010
Дощами зневоднене хворе небо,
Сіре і гнівне, напружено-хмарне,
Ти завтра почуєш слово "не треба"
Будеш шукати пояснень примарних.
Зневоднені очі сльозами карі,
Голос розгніваний, зашморг печалі,
Одягну на себе байдужість, як сарі,
Ти ще не знаєш, не "буде далі".
Перетяги далей і сірі вокзали,
Пахнуть дорогою зміни локальні,
Бо ми тут проїздом, і щоб не казали,-
Ждемо від’їзду свого в почекальні.
Дощами зневоднене хворе небо,
Поїзд за вітром несе у нікуди,
По рейках напнутих, так треба, так треба...
Далі не буде, далі не будеее...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192558
дата надходження 29.05.2010
дата закладки 06.06.2010
із наших кранів йде така вода
З таких глибин, що краще оповитись
У саван чорний.
Там між застібками - слюда,
якою, як чутками, слід напитись
У день холодний.
Електронний вік
родив у крані осад з-попід тину
заводу, кинутого Богом
і проклятого
Людьми. Чи є сліди у цій країні
збагаченого урану?
Лише п*яні
ідуть з синами дідусі осанні
На прозекуцію останню,
Стратифікацію війни...
Чужа, я витікаю з крану,
І скрапую долонями увверх,
Високу вилицю вилизую як рану,
Косою перекреслюю траву,
А поруч ти, мов каменем, затерп,
Коли впізнав мене таку...слабку...і станом
Охоплену вогнем. Посередині
Розрізали водою…і по нині
Течу сукровицею до полину,
Течу водою до дитини,
Що не пізнала чорної води…
Вода. Тече. Та не зціляє.
Вогонь. Горить. Та не пече.
І вітру крила загортають
Землею латане плече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190852
дата надходження 20.05.2010
дата закладки 20.05.2010