Я хочу Вас.
Душею, а не тілом.
Дістати б серце, сховане на дні,
і щоб воно мене отак любило,
як Вас любити суджено мені.
А ще я хочу, щоби уночі
своїх очей Ви ніжних не зімкнули.
Щоб думали, чи спиться вже мені,
й чи мої руки Ваших не забули.
І щоб здригались, бачачи мене,
і щоб від дотиків моїх немов горіли,
і щоб не вірили, що це усе мине,
і щоб мене - як я Вас - полюбили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954238
дата надходження 24.07.2022
дата закладки 24.07.2022
А біла троянда боїться дощу.
Її нажахали вже зливи булькасті,
та схлипу-квиління ніхто ще не чув,
коли не уникла стражденна напасті.
О ніжність смиренна, летке шумовиння,
що спало з прекрасного тіла богині.
У росянім сяйві дзвінких крапелин
троянди яркої магічна звабливість.
В клітинах, прожилках бруньок й пелюстин
нуртує вогненної пристрасті злива.
Червона трояндо, богине жагуча,
в тобі кров Амура, в негоду живуча.
Маркітно, панянко мовчання? Вже йду.
Серпанкова блідосте, знаю, що кличеш,
щоб поглядом, німо скріпила твій дух,
бо здатися легко нікому не личить.
І сонечко світить, й дощ дрібен іде.
Святкує буття весь квітковий едем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953894
дата надходження 20.07.2022
дата закладки 21.07.2022
[i] "Хотеть - это дело тел,
а мы друг для друга души"
Марина Цветаева[/i]
Не підходь, не дивись без зізна́ння,
Хай залишуться струни в напрузі.
Бо хотіти - це справа кохання,
А ми один одному - друзі.
І нехай вже у вухах шумить,
І хай тиск прибирає магічність.
Бо хотіти - це ли́ше на мить,
А ми один одному - вічність.
І криваво-червоне все тло,
З крапель поту з'явилась калюжа.
Бо хотіти - це літнє тепло,
А ми один одному - стужа.
Вже не видно ніяких світил,
Й прикидатися далі не дужі.
Бо хотіти - це вигадка тіл,
А ми один одному - душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952667
дата надходження 08.07.2022
дата закладки 08.07.2022
( 12 січня – Міжнародний День донечки)
Минає день на зміну спішить ніч,
І так життя – вміщається долоні.
Та не про те сьогодні піде річ: -
Яке це щастя - мать дорослу доню!
Вона розрадить у будь який час.
Завжди потрібне, ніжне слово скаже.
Вона – скарб найдорожчий в світі є для нас,
Вона - життя, зоря і гордість наша.
Вона нам сонцем сяє з висоти,
Вона – водиці крапля в жарку днину.
Такої в світі більше не знайти
І любим ми Її понад усе, Єдину.
Чарівний голос Її – будоражить всіх,
Вона добром і ласкою зігріє.
Там, де Вона – там радість, щирість. сміх
Вона утішити й підтримати уміє.
І ми бажаєм, Тобі доню у цей день,
Здоров»я, щастя, радості, надії.
Життя складеться хай з омріяних пісень.
Хай збудуться всі заповітні мрії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901117
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 13.01.2021
Якби мені крила здобути,
До Тебе би враз прилетіла.
Знайшла я Тебе би повсюди,
Торкнулась бажаного тіла.
Віддала б Тобі поцілунок,
Бо відстань, хіба перешкода?
Прийми це, як долі дарунок,
Відчуй неземну насолоду.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807415
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891166
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 09.10.2020
Давай підемо із Тобою,
Відкинувши одежі, голі
Під душ холодний
Надії й пристрасті палкої.
Тіла охолодити,
Заспокоїти душу,
Віддати нашу долю
В обійми душу.
Водичка прохолодна
Поллється нам на тіло,
Під струменями шкіра
Слизька і біла.
Ти доторкнись до неї,
Гарячими губами,
У струменів полоні
Залишимось рабами.
З очей сльоза, щока потім
За вушко легко потягни,
По шиї ніжно, мов вампір
Втікає вже земля з-під ніг.
Грудей ось горбики тугі,
І капельки на них, мов сік.
Чаклує ніжний язичок,
Ковзає легко на бочок.
По шкірі гладиш Ти повільно
Вдихаєм важко ми повітря.
І вниз, як ніби, по доріжці,
Розсунь, немов би крила, ніжки.
Губами шкіри доторкни,
І до тремтіння доведи.
Вже квіточка-бутон тремтить,
Вже стогону мені не зупинить,
Немов удар чи вибух, чи вулкан,
Кохання я проллю нектар.
Легенько, ніби в морі бриз,
Я поповзу тихенько вниз...
Щоби удвох в екстазі злитись,
І дійством цим насолодитись...
Я хочу тіло нахилити,
Й Тебе всередину впустити...
В храм насолоди і бажання,
Бурхливого оргазму є чекання.
Від поштовхів я пристрасних вмліваю,
Нікого ближчого не знаю.
В шалених вихорах фантазій,
Впадемо вниз в важливій фазі.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797535
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890925
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 09.10.2020
Нема Лізі що робити -
Пішла скаржитись до мами:
-Вже з четвертим стала жити,
Всі вони козли - козлами!
Перший Валдіс - здоровенний,
Цей латвієць втік у Ригу,
Бо мій суп і борщ щоденний
Схожий був на мамалигу.
Другий Ян - до всього ласий,
Хоч старий, а міг все зжерти,
Вимагав до каші м’яса,
Й не збирався, падло, вмерти.
Таких дурнів, як був третій,
У житті зустрінеш рідко:
Щось козлине було в Петі,
(Як у цапика борідка).
Про четвертого - не знаю,
Цей тваринну має звичку:
М’яса він не вимагає,
Курить все якусь травичку.
Мати вже кричить на Лізу:
-Пора, дівко, розум мати!
Треба, щоб козли не лізли,
Свою хвіртку закривати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880730
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Ще тремтів на покосах серпанок,
Соловей у гаю щебетав.
Сонця промінь спустився на ґанок
І мене навскрізь скло лоскотав.
А душа дослухалася ранку,
До тепла, що у ній все жило.
Відгорнула рукою фіранку,
А до ніг - неба синього тло.
Заясніло у серці любов’ю,
Молодим виноградним вином.
Що відчула, у голос не мовлю,
Що звучало у грудях псалмом.
За вікном билась в шибку пташина,
Тріпотіла в утомі крильми.
Здалась вічністю збігла хвилина,
А душа умивалась слізьми.
12.06.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879478
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 13.06.2020
Життя, як день, летить і не вертає,
Все далі мовчки йде у небуття.
Радіймо ж тим, що новий привітає,
І ще Господь відміряє життя.
Ми біжимо кудись, ми поспішаєм,
І в нас часу завжди не вистача.
Краси земної ми не помічаєм
І не зважаєм – хто нас жде… стріча.
Ми все : готуєм, шиєм, прибираєм,
І нам немає миті відпочить.
Відчуть життя своє – найкращим раєм,
Воно ж не жде на місці, воно мчить.
Ще ж ніби вчора квіти розквітали,
Хліба у полі хвилею лились…
А вже холодні дні зими настали,
Вже й Рік Новий - стрічай і веселись.
Згадай усе, що можна пригадати,
Іди туди – де хочеш ще пройти.
Навіть Всевишній скоро це не зможе дати…
Живи сьогодні, поки є ще Ти.
Поїдь, пройди, зустрінь, скажи, зізнайся,
Зумій відчуть життя і його суть.
Роби, що хочеш і не сумнівайся,
Бо «завтра» - може і не буть.
21.12.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858734
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 21.12.2019
Дяка і присвята натхненниці
N. N.
Не дивуйтесь розміру й римі,
Що, мов вівці в кошарі, стрибають.
В творі є щось таке… Незриме…
Те, що інші навряд чи мають…)
-А що Ви знаєте про природу пристрасті???
***
-Пристрасть, то щось хімічне,
Білково-кислотні реакції,
Якесь нетривке і невічне,
Молекул крихкі комбінації.
Чому Ви мене питаєте,
Мов подругу чи знайому?
-Подумала, може знаєте
Чи Вам щось про це відомо?
І чим же вас так образила,
Позлила, роздратувала?
Такими… Невинними фразами?
Взяла собі й запитала…
-Та… Дівчинка, раптом, хлопчика
Бере і таке запитує…
Я мав репутацію гопника,
Вправлявся з бейсбольною битою…
-Мені це вважати погрозою?
-Та ні… Я – такий, поганий.
-Ви гарно пишете прозою.
-А я геть увесь у шрамах.
-А в мене красиві коліна…
-… І ніс, із одного удару.
-Я вчилася на «відмінно».
-Я пиво жлуктав на «парах».
-Щаслива, метка, прагматична
І люба для всіх, апріорі.
-Психований, непрактичний,
Нахаба, «ходяче горе»…
-Агресія, мат, пиятика –
Нелюбі, бридкі, неприйнятні…
-Я пив, матюкався і пики
Лупив і по буднях й по святах…
Давайте на «ти»?
– Навіщо???
На «Ви» філігранно й мило.
-Тому, що на «ти» зручніше,
А «Викати» вже несила.
-То, що ж, якщо просиш – будем.
-А, може, скажеш, як звати?
-Ну ти й нахаба! О, люди!
-Назвала ж тебе якось мати?
-Гаразд, нехай буде…Горпинка!
-Горпинка? Я так і думав…
Ти носиш в горошок хустинку?
А справжнє? Не скажеш? Сумно…
-Скажу, чому б не сказати?
-А я тобі не повірю…
Чомусь захотілось ридати
І вити підстреленим звіром…
-Чому? Через що образа?
-Не можу назвати причину.
Давай, якось іншим разом,
За місяць чи… За годину?
-А знаєш… Хочу признатись
У тому, що ти – найкращий!
-Та годі! Досить знущатись,
Я ж гультіпака й ледащо…
-Люблю!- ще хотіла сказати…
-Лише як частину світу?
-Та ні… навіщо брехати?
Тебе одного!
-Як діти…
А я відкладав це «на потім».
-Та я все і так зрозуміла.
Ех ти, задирака і гопник!
Мовчати вже, якось, несила…
-Звалилось, як сніг серед літа…
-Зненацька…
-Раптово…
-Неждано…
-Звабливе…
-Крихке і тендітне
Кохання…
-Коханий…
-Кохана…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858486
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 19.12.2019
Я покину писати вірші
і тривожити серце рум’яне
Коли частка моєї душі
за кулісами музи зостане
На субтоні несказаних слів,
в павутині забутих мелодій
Я, злетівши – упав… і зотлів
Наче раб, наче паж, наче злодій…
Та в падінні свою тятиву
і стрілу я націлив на диво
Неомріяне – переживу
без бурлеску, як завжди, фальшиво
Недописаних мрій каламуть
неохоче там в келиху тане
Жаль, для юних лиш весни цвітуть
і дурманить цей квіт, і дурманить…
Я покину співати пісні
про невинну любов загадкову
І погасну…, щоби навесні
з головою поринути знову…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853299
дата надходження 01.11.2019
дата закладки 06.11.2019
Не верила в любовь по переписке.
А начали писать – открылась страсть.
Ты стал мне неожиданно так близким,
И тороплюсь к экрану я припасть.
Нам скучно стало в жизни друг без друга.
С утра строчишь мне письма про Любовь.
И я встаю уже без кофе утром,
И тороплюсь читать роман наш вновь.
Когда я сплю ты пишешь, что целуешь.
Такую сладкую девчонку в сорок лет.
Я знаю, что женат и ты рискуешь,
Но знаю, что в Любви Морали нет.
Вокруг тебя всегда полно народу,
Но очень одинокий ты в душе.
Я развелась и потому свободна
И хочется любить давно уже.
Ты в юбилей свой написал после работы
Мне поздним вечером о том, как любишь ты.
А дома ждут тебя семейные заботы.
Я далека – почти на уровне мечты.
Я секс прошла и знаю много техник.
Но техники не требует Любовь.
Мне слово твое сердце очень треплет,
Когда ты пишешь, где целуешь вновь.
Пускай слова, не руки так ласкали.
Я счастлива была только с тобой.
Для нас других не существовало!
Пускай по переписке, но ты мой.
Ты посвятил стихов мне очень много.
Спасибо тебе, Солнышко, мое.
Я знаю, что Любовь всегда от Бога.
Пускай у нас не общее жилье.
Я знаю, что красива, есть фигура.
И у меня поклонников полно.
Но за стихи тебя люблю как дура
И не иду с другими я в кино.
Я не рыдаю вечером в подушку,
Что поздно очень встретились с тобой.
Я верю, что пройти и это нужно.
Так Интернет украл и сердце, и покой…
20.10.2019 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852837
дата надходження 27.10.2019
дата закладки 01.11.2019
Когда ты уходил, ты не прощался.
Роняла слезы поэтичным жемчугом.
Но в сердце все равно моем остался.
А ты не смог весь раствориться в нем.
Милей не сыщешь женской неги.
Я слаще всех девчонок на Земле.
Любовь – вот главный стержень в человеке.
Но вместе мы танцуем на стекле.
Все хрупко, нестабильно в этом мире.
Его мы создаем и сами бьем.
Одна сижу в пустой квартире.
Остыл от одиночества мой дом.
Я хороша и фото выставляю,
Чтоб видел ты, мой призрачный поэт,
Как много посвящений собираю.
У ног моих почти весь Интернет.
Мне пишут одинокие мужчины,
Семейные и ранние юнцы.
Стихи их гроздьями рябины.
На сайте у меня всегда самцы.
Признания мне их необходимы.
Пускай они идут по проводам.
Для женщины так важно быть любимой.
Все остальное в ее жизни ерунда.
Букет прелестных роз шипами ранит.
Я покололась о Любовь твою.
И если только ты не очень занят,
Зайди как на страничку в жизнь мою…
21.10.2019 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852980
дата надходження 29.10.2019
дата закладки 31.10.2019
Мов масло тепле з леза гострого ножа,
Упав намоклий одяг, від купань прозорий,
Відбитки вічних зорь іскряться на плечах
І пестять ніжні груди, місячні долоні.
Добавлю в келих щастя божевільних мрій
І смачно вип`ю залпом щирі поцілунки,
Замри хоча б на мить…Не ворушися…Стій,
Дозволь мені в уяві зберегти малюнки.
Дай доторкнутися вустами до плеча,
Гарячий подих, щоб вужем ковзнув по шиї,
Щоб тіло в стані первородного гріха,
Забуло все, що нині діється у світі.
Знімай з вологого волосся і повісь,
Вінок ромашковий на гілочку берези,
Вдихни цей запах м`яти, що кружляє скрізь
У загадкову ніч купальської імпрези.
На день стань Даною - богинею води,
В мені закоханим розлившись вмить струмочком,
Крізь серце паростком бузковим прорости,
Гірською квіткою, карпатською - дзвіночком…
Засохне з часом на березі твій вінок,
У полі дощ розмиє попіл від багаття,
А де ти будеш через рік, лиш знає Бог,
І перед ким святкове скинеш до ніг плаття.
Та я все рівно пам`ятатиму цю ніч,
Чаклунський запах диму з м`ятою й травою,
І дві споріднені душі, що пліч-о-пліч,
Літали голими до ранку над водою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841139
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 08.07.2019
Ми загубились в натовпі давно,
Нас так багато й всі такі далекі,
Та різними шляхами ми йдемо,
Стараємось втікти з юрми безликих.
Ти втік від них і залишився сам.
Сказав, що не повернешся ніколи,
Не віриш більше їхнім голосам...
Лиш цілий світ порожніх душ навколо.
Не сам. У колі друзів ти своїх.
Не знаєш вже, реальність це чи мрії.
І де гарантія, що хтось із них
Не вигадка чи плід шизофренії?
Та наче є вони, і не один,
Але немає з ким поговорити,
І з ким підряд по декілька годин
Сидіти можеш, чи кудись бродити.
Вони не стануть слухати тебе,
Всі мають і своїх проблем по горло.
З середини тебе щось забере
І все, що було біле, стане чорним.
Тоді ти знов замкнешся у собі,
Бо розумієш тільки серед інших,
Що всі вони кругом такі самі,
Самотні в натовпі, немає гірших.
Та сліз не помічають на щоці,
Коли кричиш - тебе ніхто не чує,
І тільки думають навколо всі,
Що в голові твоїй чогось бракує.
23.06.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839815
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 24.06.2019
(Разговор с соседскими мальчишками).
- Учитесь, парни, с ранних лет...
с душою нараспашку...
кружиться в вальсе... тет-а-тет...
Как одноклассник Сашка.
Какой-то праздник, помню, был...
Пронзили вальса звуки...
Стелился шепот... взглядов пыл...
- Он взял меня за руку...
Шепнул чего-то... и повел...
в созвездиях кружиться!..
Туда двоих поднял ковер...
- Там сказки вереницей!
Надежно так... его ладонь
мою держала спинку!..
- Я в поднебесье... рядом он!..
И звезды на тропинке...
Горела зорька алая...
Окутан тайной вечер...
- Он слышал... как дышала я!..
Смотрел в глаза... на плечи...
Накрыло... точно пеленой!..
Каким-то совершенством...
- В минуты те... был Сашка... мой!..
Немыслимым блаженством...
С тех пор прошло немало лет...
Немало и сюжетов...
- Но до сих пор ладони след...
на спинке обогретой...
- Учитесь, парни, с ранних лет...
с душою нараспашку...
кружиться в вальсе... тет-а-тет...
Как мой любимый Сашка.
16.06.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838962
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 16.06.2019
Весна ось-ось, уже на горизонті.
З шухляди сонце витягне гуаш
І перемінить світ в однім моменті,
Прихорошивши гай та пустопаш.
Ще приоздобить білосніжно сад,
Розпише трав’я теплим оксамитом.
Красою форм нас вразить виноград,
Фіалки на осонні -- фіолетом .
Мої стрункі заманливі іриси,
Тріумфу варті в конкурсі краси,
Примули і лілеї, й барбариси
Утішать очі з ранньої весни.
А влітку сонце фарб іще знайде
Для руж цнотливих й маків ярих вроди.
Окіл ще пензлем бачно поведе
Тим чарівницях гордим на догоду.
На чорнобривці, айстри й дивосил
Востаннє барвами наосліп бризне
(Хіба ж терпіння вистачить і сил?)--
Й об землю втомлено промінням брязне…
Пред’явить Бог Усесвіту імлі
Землі найдивовижнішу окрасу.
Її пізнати в су́єтній петлі
Нам теж зуміти б встигнути завчасу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823881
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 03.02.2019
Втрачаю розум, бо тебе немає поруч,
І знає лише Бог, як хочу,
Щоби з твоїм лише зустрівся погляд,
І впала я тобі на плечі.
Купатись в ніжності і ласках,
І чути голос твій завжди,
Щоби на всі питання і бажання,
"Так,.. так..."- відповідав лиш ти.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806540
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823869
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019
Добрий ранок , донечко,
Хоч сонця й нема.
Ти для мене – Сонечко,
Й літо, не зима.
Лютий усміхається
Ніжно та уклінно.
Знаю, що старається
Це для Тебе ж, [b]Інно.[/b]
Чуєш, як синички
Співають пісень?
Це вітають Ангели
[b]Іннусь [/b]у цей день.
Хай Твій Ангел, донечко.
З вечора й до рання.
Щастя сипле,[b] Інночко,[/b]
І вірне кохання
Хай оберігає Він
Всюди і завжди.
І не допуска до Тебе
Горя та біди.
Хай здоров»я, радості
Й добра пошле з неба.
І в житті Твоєму
Буде все, як треба.
Зі святом!
02.02.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823796
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019
Ходить ніч — блукальниця сива,
Як жебрачка сліпа, попідтинню
Під порошею білою млива
Й уклякає фантомною тінню.
Ледь вловимі обриси сірі
Оминають акорди органа.
Дріб крупи в холодних пунктирах
Наспівають зимі цій осанну.
Ніч нагору викотить ноту —
І не буде симфонії спину.
Не запрагнуть мрії польоту —
До сердечок коханих полинуть.
Чудна́ ніч на білому фоні…
Чом сховалися яснії зорі?
Як в туманному Альбіоні,
Панорама із крапель прозорих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823721
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019
Завірюха зоряна,
Іскри у всі сторони,
На семи вітрах.
Закружляла втіхою,
Розлетілись віхоли,
Золотих мурах!
Сад сріблястим вишила,
Сніжний цвіт на вишеньках,
Свіжість холодів.
Погляди зустрілися,
Зорі розступилися,
І бракує слів!
Сніг пухнастим килимом,
Перший слід на білому,
Наче крадькома,
Замітає вулиці,
Нам дарує зустрічі,
Сніжна ця зима!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823294
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 30.01.2019
Сторінка в клітинку,
Обгортка конфетки,
Поля на газеті,
І в барі салфетки.
І зошит лекційний,
Обоїв уривки,
А ще паперові
Закладки із книжки.
Квиток з електрички,
Рекламний плакат,
Чи від сірників хтось
Коробочку дасть.
І ось тільки зараз,
Чи в щасті, чи в скуці,
Я вірші складаю
В своїм ноутбуці.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814382
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823042
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 28.01.2019
Душа розхристана…Самотня поетеса,
На Ти зі Всесвітом, на Ви чомусь з людьми,
Ти мов з французького роману баронеса,
В якої кращі друзі, сумніви й думки.
На дні життя з пером, ти мариш сьомим небом,
Холодні руки тягнеш до бездушних хмар,
П`єш чай шипшиновий з густим травневим медом
І уявляєш, в порцеляні тій, нектар.
Розбите серце ніжне…Доля ставить пробу,
Відбиток розпачу на змореній душі,
Відсік Дамоклів меч останню в житті спробу,
Знайти від хвіртки щастя втрачені ключі.
Холоне чай з шипшини, липнуть в меду губи,
Бажання крикнути, торкнутись словом хмар,
Та десь у грудях, вкотре, помирають звуки,
Які так прагнули літати мов Ікар.
Пусте вікно у двір, на вулиці безлюдно,
В душі така ж зима і серце наче лід,
Малюють хмари в небі образи так чудно,
А ти вже третій день не вийшла за поріг.
Сидиш, чаюєш знову, думаєш про долю,
Римуєш, в зошиті у кліточку, слова,
Про пристрасть й щастя чиєсь скріплене любов`ю…
А замість крапки, на листі лежить сльоза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822872
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019
Спить село закутане снігами,
Мабуть відпочити прилягло.
Поле й ліс змінили свої гами -
Чорно білим ситцем затягло.
У заметах верби при долині
Змерзлі віти опустили в лід.
І ставок, сховавши хвилі сині
Чомусь спохмурнів і навіть зблід.
Вулиці сховались в перемети,
Всі будинки шапки одягли.
Золоті калинові кларнети –
Вітри буйні ніжно потягли.
Як діжа, з-за хмари місяць сходить.
Ой красива ж, неповторна мить.
За собою зграю зір виводить.
Щоб в селі моєму відпочить.
22.01.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822352
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 23.01.2019
Вмістити серце може невмістиме,
Насамперед, це Божу Благодать.
Якщо у світі є щось непростиме -
Так це невміння від душі прощать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821680
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 18.01.2019
Я не знаю, що тобі сказати,
Розійшлись, як в повінь береги...
Між печалей загубилось свято,
І весну засипали сніги.
Та чи треба тут щось говорити,
Доля розсудила нас сама...
Ми не вміли цінувати літо,
А тепер не тішить нас зима.
Задивляюсь в душу, наче в небо,
В глибину, яка не має дна...
...Як зробити перший крок до тебе,
У надії, що прийде весна?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821114
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 13.01.2019
Позбав мене рамок і граней,
Оков, заборон, забобонів,
Відкрий таємницю бажання,
Для вчинків малюй горизонти.
За руку веди мене ніжно,
Я буду безжурна й примхлива,
Свавільна, бажана і вільна,
З Тобою я буду щаслива.
Торкнись мене ніжно словами,
І наші бажання зіллються,
Нехай хоч в польоті фантазій,
Все ж змушу Тебе усміхнутись.
Подумаєш: що тут такого,
У мозку моїм могло статись?
Щоб навіть через кілометри...
Тобою могла надихатись...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811115
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820870
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019
А він жадав прозорості небес,
Ранкової тендітності її пелюсток.
І сильних хвилювань бентежив прес,
І сонячне видіння доторкалось бюсту.
А він жадав очей нічну зорю,
Щоб душу сяйво золотаве лоскотало,
І шовком шелестів від сукні рюш...
Принади вабили, і знов - думок коралі.
А він жадав, жадав її усю,
І ніжно називав трояндою з шипами,
Але ж охоплював нещадно сум:
Заміжньою була жадана серцю пані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820859
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019
"Щедрику", "Щедрику", ходиш по світу.
Радість приносиш у кожну оселю.
Скрізь роздаєш благодать свою світлу,
Духом своїм оживляєш пустелю.
Мови усі тебе знають і люблять,
Хоч ти й звучиш скрізь на мові любові.
Мило виспівують "Щедрика" губки
В Штатах, в Канаді, у Лондоні, в Львові…
Будуть співати тебе наші внуки,
Вічно бринітиме музика ніжна.
"Щедрику", "щедрику", скрізь – твої звуки,
Ти ж не забудься, де справжня Вітчизна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820439
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019
Мокрий жовтень ввірвавсь в мої мрії,
Ніжно гладить сльозою щоку,
Твою ніжність відчути не смію,
Кину все у життєву ріку.
Порожнеча й навколо нічого,
Знову сенсу нема і від долі вже нам не втекти,
Де тепер я Тебе відшукаю і знову,
Десь далеко згубилися наші шляхи.
Щось болить у душі і так щемно,
Заховалися мрії в тумані, в простих цигарках,
Де Тебе я знайду, бо навколо так темно,
Порожнеча в душі, та не хочу я так.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811227
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820278
дата надходження 05.01.2019
дата закладки 05.01.2019
Открою дверь, сниму сапожки, под ними вскоре будет лужа,
Проветрю комнату и душу. И полюблю ещё сильней...
И станет вдруг смешно и больно, как я слаба и неуклюжа,
Как в этом хрупком, зыбком мире мне никогда не быть твоей...
Неспешно будет гаснуть вечер под тихий стон температуры,
Мне будут сниться твои руки, а сны наверное не грех...
И будет вновь ругаться мама на громкий стук клавиатуры,
А за окном неслышно падать и тут же таять первый снег...
Уже не хочется метафор, уже привыкла всё взаимно:
Ставать куском поперек горла, светить, молчать, прощать, дразнить,...
И отпускать, не потому что любовь прошла весенним ливнем,
А потому что сил нет больше так нежно, трепетно любить...
Пусть отвыкаю слишком долго, пусть ничего не будет к чаю,
И на щеке солёным морем опять не вовремя слеза...
Когда-то стану я счастливой. И даже взрослой. Обещаю.
Не уходи сегодня. Знаешь, я так люблю твои глаза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819939
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 03.01.2019
Прийшов до мене нині Дід Мороз,
З усмішкою спитав мене:"Впізнала?"
Й повільно попливла з-під ніг земля,
В просторій залі стало місця мало
Спитав:"Де пропадала? Чим жила?"
І про конфети я тебе спитала...
Для чого? Я не розумію і чому?
Бо не на це я відповідь чекала.
Достатньо лиш мені, щоб очі в очі,
Й гарячі доторки долоні,
Яскравий, ніжний, пристрастний твій силует,
На нестійкім, холоднім і рутиннім фоні.
Здавалось, що відчув і ти,
Те, що на волю із душі моєї рвалось,
В мені вулкан ти мрії розбудив,
Лише навчитись жити з ним зосталось...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819284
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819560
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018
Вишивала мати рушники зимою.
Вишивала ружі, братики і маки.
Віншувала вечір піснею журною,
А надворі вітер стугонів і плакав.
Під руками неньки розпускались квіти,
Барвами весніло полотно на п’яльцях.
Закликало радість, кликало у літо,
Як його торкалась ніжність її пальців.
Тріскотіли дрова весело у грубі,
Відсвіти торкались на обличчі смутку.
Усміхалась мама, усміхалась любо
Квіточкам яскравим у маленькім жмутку.
Вишивала мама рушники зимою.
Вишивала гладдю й хрестиками квіти.
У кімнаті пахло лісом і смолою.
Забавлявся снігом на подвір’ї вітер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819270
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 30.12.2018
Новий Рік вже удруге шукає стежину свою,
Приведе, що до мого порогу.
Заблукавши в полях, де хурделиці свист,
Не знайде в моє серце дорогу.
Що за свято, для мене, таке Новий Рік?
Якщо люті у серці морози,
Коли нічим радіти й печаль у душі,
На щоках все виблискують сльози.
Розставання з тобою посеред зими,
Мені серце ущент розбиває.
Інший любить мене, як колись я тебе,
І про тебе мені нагадає.
Як зробити мені, щоб його покохать,
Як колись я тебе покохала.
Б'ється серденько в грудях, і просить: "Зажди",
Почуття, щоб свої я згадала.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819114
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819425
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 29.12.2018
Пускай кружится голова,
Пускай навек буду твоя,
Пускай и лето, и зима,
Преград и не несёт весна.
Пускай метель, щиплет мороз,
Я жду, придёшь с букетом роз,
Подаришь… месяц в небесах,
Растаю, вдруг в твоих глазах.
Прошу, только не отпускай,
Всё будет, как вот есть пускай!
Люби и я буду любить,
Цени и я смогу ценить.
Пускай снега искрят вокруг,
Я знаю точно, ты мой друг,
Уйдёт зима, придёт весна,
Увы, слегка теплей она.
Вдруг стану солнечным лучом,
У нас, пусть всё будет путём,
И ты, и я, и целый свет,
Любви такой же нигде нет!
Ты слышишь, всё как есть, пускай,
Держи крепче, не отпускай!
2000г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819233
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 29.12.2018
Як маєш натхнення – слухай.
Як маєш бажання – вір
У силу і велич духу,
В досяжність високих зір,
У янгольський голос срібний,
У невідворотність мрій…
Зумій, як тобі потрібно.
Не хочеш? Тоді не ний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818210
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 21.12.2018
Майже кожен день в новинах бізнес та офшори.
Гнат частенько каже жінці: - Ми також мажори.
Ті он мають татка, мамку. ГрОшей наче гною.
Віллу, джипа і щоденно бутерброд з ікрою.
Що, хіба живем погано? Гірше від крутого?
Я і сам, як пан, бо маю половину з того!
Хочу – їм собі з ікрою нагло бутерброда.
Кабачків у мене море. Майже півгорода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817821
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Я так сильно кохаю... й лякаюсь,
Щоб кохати й самотньою жити.
Образ твій у юрбі я шукаю,
Чимскоріш, щоб тебе вже зустріти.
Хочу поруч з тобою стояти,
Через відстані перелетіти.
Щоб тобі всю себе дарувати,
У майбутнім, щоб сяяло світло.
В світі тому лиш ти є і я,
Чи ти згідний на сотню чудес?
Ніби музика, ллються слова,
Що писала тобі в смс.
Щоб кохати й писати вірші,
Серед мрій потонути й прокинутись.
Чи почуть, що потрібна тобі,
І навіки з тобою залишитись.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806341
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816987
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 11.12.2018
Тулився стеблами пшеничними до скроні
Вінок одягнутий в очікуванні див,
А ти у теплий віск вдивлялась на долоні,
Так ніби доля і любов ховались в нім.
Шматок маленький щастя кожен раз на свято,
Щоб серцем вірним покохати на віки…
Хіба у Господа ти просиш забагато,
Тепла очей коханих й дотику руки?
Хіба не варта ти любові до безтями,
З думками грішними і потягом до змін,
Коли дзвонити забуваєш навіть мамі,
Бо поряд в ліжку, томний, зачекався Він?
Підводиш карі очі, манікюр для нігтів,
Ховаєш в русий колір юну сивину,
Сама собі в свята даруєш квіти білі,
Вечірню усмішку закутавши в тугу.
Щаслива в гості йдеш у сукні від Pollardi,
Неначе грішний світ давно вже впав до ніг…
А вдома вкотре біля дзеркала в халаті
Сльозою теплою змиваєш з душі біль.
Була б дружиною ти кращою у світі
І берегинею домашнього вогню…
Тобі, насправді, й не потрібні квіти білі,
Аби лиш хтось нарешті шепотів: "Люблю".
А поки випічка для себе лиш на кухні,
З порожнім келихом в Різдво на самоті,
Й жіноча віра в те, що дотики розкуті
Тобі не тільки будуть снитися вночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815987
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018
Случайные встречи бывают намного важнее,
Чем те, что расписаны нами на годы вперед.
Случайные люди бывают намного роднее,
Чем те, кто роднее по крови, но – страшно далек.
Случайные фразы меняют порой всё на свете:
Мы заново будто рождаемся. Странно – но факт.
Случайные связи средь холода дарят нам лето.
Пусть даже на миг. Но за миг этот стоит – хоть в ад.
Случайные мысли – как перья на крыльях идеи:
Чем больше – тем шире размах и вольнее - полет.
Случайные искры сжигают основы империй -
И рушатся те… И другое на смену идет.
Случайные рифмы приходят на пятом бокале -
Смешные такие, как ты, когда делаешь вид,
Что злишься ужасно, что пропасть легла между нами…
Но сердце-котенок другое так нежно мурчит.
29 ноября, 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815703
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 30.11.2018
А він співав... Дивився в мої очі,
Так глибоко, так пильно і так сміло,
А він співав... Чіпляв в мені струну,
-"І в чому ж справа?"- я не розуміла.
А він співав... Я, ніби, перший раз,
Від нерішучості, заплющувала очі,
А він співав... Наспів знайомих фраз-
Як вирванії лірики рядочки.
А він співав... Я розчинялась в ньому,
І у ту мить сама себе боялась,
А він співав... В осінній тихий день,
А я, немов, у полум'ї купалась.
А він співав... І відчував мене,
Хоча знайомі лиш годину,
А він співав... А відчувала я
Безумство і тепло глибинне...
А він співав... І все про мене ніби,
І всі слова для мене призначались,
А він співав... Учора так красиво,
А звуки дотепер зостались.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813267
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815370
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 27.11.2018
Авторська пісня
Я селфі з поросям зробила вчора
І рідним вислала, що на селі живуть -
Та дідуся чуть не забрала скора,
З коханим фото сплутали, мабуть!
А ще з бульдогом селфі посилала,
Він личко лиже, я його цьом, цьом,
Так бідна бабця гикати почала, -
Така ось плутанина з женихом!
До селфі в мене пристрасть досконала,
Кому – кіно, кому – психічний зрив,
До лева в клітку голову запхала –
Він мало собі хвіст не відкусив.
Хотіла б мати селфі з президентом,
Та як його, пухнастого, впіймать?
Тут треба на живця спец-аргументом
І дар свій гіпнотичний підключать!
Як з мерса вилізе той «персик» білозубий,
Не встигне навіть губи облизать,
А я йому на шию: «Hello, любий!»,
Айфончиком клац-клац: «Ану, стоять!».
«Стоять, пацан!», - і в очі йому погляд,
Мов перша я твоя крута любов!
Хоч охоронців трошки сіпне поряд,
Але їх «бос» буде вже мій улов!
Літала у Маямі я за дивом,
Де озеро тубільців чарівне,
Зробила селфі навіть з крокодилом,
Він шкірився і лоскотав мене.
Казав, що з`їв тут двох американок
І двох англійців «мекнув» на десерт,
А ти така, як ніжний, тихий ранок,
Ну що сказать! Ну симпатяга! Ну естет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814405
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018
Замки… Замки одні навколо…
У кожного своя комфорту зона…
Життя йде по спіралі, як по колу,
У масці доброго хамелеона.
Закриті на замки квартири,
Автівки, сейфи, навіть телефон.
Так боїмося, що десь поруч дезертири,
Замкнути все – щоденний марафон.
А ще сховати геть усе потрібно,
Щоб сам забув, що в тебе воно є.
Ти любиш? Викинь чи сховай, бо видно,
Під маскою тримай лице своє.
Позамикали… Все… З плечей обуза впала.
Вже злодії не страшні у житті.
Але щоденно мріємо, щоб відшукала
Ключі людина, із якою по путі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814347
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 19.11.2018
Таке не забувається ніколи...
Ті кадри з чорно-білого кіно,
Де дівчинина зі старої школи
Замріяно дивилась у вікно.
Вдивлялась в далечінь сріблясту щемно;
В очах бездонних - неба голубінь.
Дівоче серце билося шалено
У просторі рожевих сновидінь.
Роки-роки... Відлунок снів далеких...
Безмежна радість світлих почуттів...
Вже відлітають втомлені лелеки
В барвисту осінь з кришталевих снів.
Та певен - не забуду я ніколи -
Моменти чорно-білого кіно
І дівчинину зі старої школи,
Що мило так дивилась у вікно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814181
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018
Поруч завжди хтось проходить,
Кохання лише не приходить...
Що ж це він не вибирає,
ту, що по ньому страждає...
Як зрозуміть, в чому діло?
Спрагле до ласки вже тіло?
Глянути страшно у очі -
може сльоза в них дівоча?
Штопаю мрії шматочки,
плачу тихенько в куточку...
Як воскресити надію -
жити сама я не вмію...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796062
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814186
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018
Наші діти підросли:
Вільні, серцю милі,
Різні мови вчать вони,
Тож заговорили:
Мовить внук меткий бабусі:
-О гросс-мутер, сюсі-пусі
Не прикольно вже мені,
Стрьомно з вашої фігні.
З чуваками йдем на паті,
Гьорли-тьолки будуть в хаті,
Я від них конкретно прусь,
Не грузи мене, бабусь!
Буде класна веселуха,
Та спокуха: не порнуха,
Будем дрінкати бухло,
Ваші причіпки - фуфло.
Був сьогодні кльовий шопінг:
Відірвав неслабий смокінг,
Шузи класні - це прикид,
Етикет ваш геть обрид.
Ти ж на стіл метай скоріше
Пудинг, сендвіч - все смачніше,
Кекс, біфштекс - давай жратви,
Все прикольне для братви.
- О, май лав балбес онук,
Ти відбився геть від рук,-
Мудра мовила бабуся.-
Що ти кажеш? Я боюся,
Що з тобою щось не так.
Що за мова? Хто чувак?
Я тебе не андестенд,
Тож лови такий момент:
Мовить рідною не вмієш,
Я тебе не розумію,
Тож говорю напрямки:
- Вчіться мови, хлопаки.
І на паті не шмигляйте,
А на сендвіч заробляйте,
Ну, а в мене - форс-мажор,
Оголошую терор.
**********
Живемо в часи новітні,
В третьому тисячолітті,
А проблеми все такі, вічні:
Діти і батьки.
І чудову нашу мову,
Солов'їну, калинову,
Рятувати мусим знову
Від чужинської полови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813953
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 16.11.2018
Як давно це було, перейшло ніби сон,
Нам пісні вигравав наш старий патефон.
Поспішала платівка життя знов прожити,
Дуже жаль, що нам юність більш не повторити.
Приспів:
Призабута мелодія нашого щастя,
Як далеко ми зараз зустрітись чи вдасться.
Пролетіли як швидко роки наші дні,
Не дружина я і не подруга тобі.
Призабута мелодія, наспів забутий,
Як же жаль, що життя нам назад не вернути.
Ми з тобою не думали і не гадали,
Що ніколи в серцях не загояться рани.
Не вернути нам юність, й зірок всіх нам не зрахувати,
Не вернути нам ночі - коли не хотілося спати.
Не вернути ті дні, не вернути ті миті,
Де Кохання палало й хотілося жити.
Пролетіли роки і не так воно вийшло,
Дім, робота, сім'я і у тебе шлюб інший.
А хотілось би все хоч на мить повторити,
Щоб згадати, як вчились кохати і жити.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793435
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813224
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 12.11.2018
Як давно це було, перейшло ніби сон,
Нам пісні вигравав наш старий патефон.
Поспішала платівка життя знов прожити,
Дуже жаль, що нам юність більш не повторити.
Приспів:
Призабута мелодія нашого щастя,
Як далеко ми зараз зустрітись чи вдасться.
Пролетіли як швидко роки наші дні,
Не дружина я і не подруга тобі.
Призабута мелодія, наспів забутий,
Як же жаль, що життя нам назад не вернути.
Ми з тобою не думали і не гадали,
Що ніколи в серцях не загояться рани.
Не вернути нам юність, й зірок всіх нам не зрахувати,
Не вернути нам ночі - коли не хотілося спати.
Не вернути ті дні, не вернути ті миті,
Де Кохання палало й хотілося жити.
Пролетіли роки і не так воно вийшло,
Дім, робота, сім'я і у тебе шлюб інший.
А хотілось би все хоч на мить повторити,
Щоб згадати, як вчились кохати і жити.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793435
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813224
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018
Мов янгол крилами, буджу тебе цілунком,
Грудей гарячих доторкаючись вустами
І зачаровано милуюся малюнком -
Мостом прозорим між реальністю і снами.
Моя ти Фрейя неземна розплющ вже очі,
Холоне кава в чашці без твоїх обіймів…
Вже й моє серце остиває після ночі,
Мов надивилося сюжетів грішних фільмів.
Бог дав красу земну і чарами припудрив,
Амур впустив у серце стріли-орхідеї,
Аби під ніжним шовком соковиті груди,
В мені розбурхували пристрасні ідеї.
Цвітучі клівії впадають в ейфорію,
Встидлива папороть фарбує жовті коси,
І зайчик сонячний розтрушуючи мрію,
З плечей стрибає і зникає у волоссі.
Яскравий промінь в улоговинці лопаток,
Свої ідеї вимальовує сакральні,
А на потертому паркеті бог-світанок,
Танцює вальс весни під музику Вівальді…
Прим`яте, голим тілом, гладиш простирадло,
Рукою теплою торкаєшся перини,
І ніби кішка абіссинська елегантно,
Мені показуєш на тілі м`які вгини…
До біса чорну каву…Клівії та промінь,
Не піднімайся з ліжка, світ нас зачекає,
У мене серце не остигле…Інше в камінь,
Тепер хай Ерос безсоромний про нас дбає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812322
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 02.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.11.2018
Запах тіла твого трішки незбагненний,
Голі плечі-мармур, шия, ніжність рук,
Як шкода, що вік людини такий тлінний,
Та життя-роман, ще встигне в свіжий друк.
Легким подихом до скроні доторкнуся,
Хай палкі вуста відчують аромат,
Потяг серця, пристрасть, ласка…І спокуса,
Це любові й віри справжній результат.
Як шкода душі, що вік не милостивий,
І стрімкі роки, на жаль, беруть своє,
Лід розлук, мороз кохання…І відлиги,
Все було у нас, все буде і все є.
Та для мене нині ти така ж тендітна,
Як в той світлий день коли вдягла фату,
Не змогла часу безжальних ночей злива,
Жінки вроду змити з личка і красу.
Ну й нехай буде, що діти вже дорослі,
В цьому щастя й радість кожної сім`ї…
Пам`ятаєш, як з дівчатами йшли в гості,
А тепер чекаєм вдома їх самі.
Ти для мене люба, молода назавжди!
Сітка зморшок є? Та, стільки би біди…
В почуттях кохання головне, то справжність,
Скільки ж солі з`їли разом за роки!
Головне для нас, кохання не втопилось,
Не пішло під кригу в озері життя…
Нам колись з тобою в юності й не снилось,
Що наш крок за кроком разом, в майбуття!
Як колись для мене, ти красива й досі,
Хай нестримно зморшки й борознять чоло,
Та заплетені сивіють русі коси,
Я з тобою аж до смерті, все одно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812005
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 31.10.2018
Мы платим за всё. Даже если не знаем
Цены достижений, поверь!
Богатство находим, а друга теряем.
Удачи – начала потерь.
Бывает, что радость слезою смывает -
"За так" жизнь удачу не бросит.
Ведь так справедливость долги собирает –
Возврата не ждёт и не просит.
И если вдруг Муза от вас отвернулась -
Не вяжутся строки хоть плач,
Так знайте, что это судьба поперхнулась
Чредой ваших прежних удач!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811457
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 27.10.2018
В твоїх очах вечірняя зоря,
Мов за туманами, за втомою сідає.
Й до сну про щастя, мов до того раю
Метеликом летить листок календаря.
Ще один день, згасивши мрію, засина.
І подружка-журба знов душу обіймає.
І ніжно так у пазурях тримає.
Одна. Одна тепер. А в чім твоя вина?
Хіба у тім, що віддано кохала
І віддавала все своє тепло.
І наче все як у людей було,
Та назавжди єдиною не стала.
За що твою любов так зрадило життя?
Хіба ж ти на самотність заслужила?
То ж доля так незграбно ворожила.
Невже до щастя геть немає вороття?
Не думай так і серце не гніти.
Поринь у сон і там заглянь за обрій.
Повір собі – все скоро буде добре.
Він прийде, бо не може не прийти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811446
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 27.10.2018
Переплуталась правда й облуда,
Винуватий хто не зрозуміти,
В житті кожного є колія,
Чи не хочеш по шпалах, як я?
Чи не хочеш, щоб все сторчголов?
В божевіллі розбурхати кров.
Одна мить для нас, мов вічність ціла,
Ще б омріяне "Так" з уст злетіло.
Несподівано все, як у сні,
Чи це дійсно приснилось мені?..
Мрії всі і чекання без краю,
Всеодно ж Ти пізнаєш яка я,
І пробудження буде і млосне зітхання,
По вологому тілу, ковзання,
Мить торкання і дотиків ніжних,
Буде певності мить і мить сумнівів вічних,
Наперед знаю, що переважить,
Бісить думка про це і так манить.
В житті кожного є колія,
Та Ти хочеш по шпалах, як я...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810426
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810737
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 20.10.2018
У лісі загубилось ведмежа,
Дивилось сонце сумно у калюжу...
Щоб зрозуміть, чи є в тварин душа,
Самому сперше треба мати душу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810563
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 19.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2018
Сама зігріюсь я в морози люті,
Тебе із серця геть я прожену,
Даровані троянди вже давно забуті,
Чи зможе хтось тепер допомогти?
Нехай сама розвію я тумани,
Щоб у душі не висох океан,
Загояться в ній колотії рани,
І сіллю упаде на них обман.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809110
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809472
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 09.10.2018
Вже знов червоні кетяги калини
Горять собі між листям, а в полях -
Достиг новий врожай... Спів журавлиний
Ледь чутно десь згори у небесах...
Настав серпневий день… Жагуча спека...
На дворі знов гарячая пора.
Куди не глянеш ти, ген-ген далеко,
За обрій аж розкинулись жита...
Беруть женці вже стиглеє колосся,
І дзвінко серп стинає до стерні
Струнке стебло... Розвіює волосся
Легенький вітер... Піт в них на чолі…
Слідом за ними йдуть жінки й дівчата,
Збирають жать та в'яжуть у снопи.
Малі тупочать поряд ноженята,
Й луна веселий щебет дітвори…
Присіли відпочить в обідню пору,
Шмат хліба і гладущик молока...
Забули трохи ледь про свою втому,
І знов до праці стала вся сім'я.
Останні зжато колоски на ниві,
Обв’язано уже останній сніп...
Втомились... Лише очі в них щасливі,
Бо гарний уродився нині хліб...
Ось вже й до дому їм пора вертати,
Веде вузька стежина до села...
Вже виглядає їх старенька мати,
А на столі вечеря їх чека...
Зійшов вже місяць, сяють в небі зорі,
Лунає тиха пісня над селом...
З тих пір багато літ минуло й досі -
Це в нашій пам`яті, це наш геном...
Анатолій Розумний
24.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809266
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018
Холодний вітер хмари бовтає,
В дерев випрошує уклін,
Зелена карта крита жовтою
В пасьянсі вічних перемін.
Самотнє поле марить зливами,
Пакує пам’ять вантажі,
Бо дуже хочеться красивого
І у природі, і в душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809221
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 07.10.2018
В вечірніх сутінках мов розчинялись сквери,
Лист під ногами ніжно шелестів...
Я погляд твій впіймав — це погляд був пантери,
Я не злякався, я цього хотів!
Серед колон твій профіль дише миром,
У кріслі застигає мармур рук,
Серпанок місяця завмер над небосхилом, —
Сердець і потяга далекий перегук!
Ми вже, здається, разом цілу вічність!
А тиша далі все вивчає нас...
Цвіте у горщику конвалій біла ніжність,
Мабуть, забув про наше існування час!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809056
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 07.10.2018
Широкі луги, де лелеки бредуть табунами,
Гаї і лісочки, частіше ліси й болота.
Льонові поля протягують руки у хмари,
Багата пшениця, по кольору в нас - золота.
Рушник полотняний і крайки розшиті руками
Камзоли у скрині, що бабця тримала роки.
Тернівка п’янка, що пахне чомусь болотами
І в росах «капкани» що ставили скрізь павуки.
Це Бога дарунок, моє найдорожче Полісся,
Пісні невмирущі і лебеді білі в воді.
Тут Мавки живуть і зрідка ідуть на узлісся,
Де їх виглядають давно Лукаші - молоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808093
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018
Святкувало моє село,
Розквітало барвисто піснями.
Гарно й весело всюди було,
Сонце ясно всміхалось над нами.
Ніжний погляд моїх земляків,
Щирі оплески линули всюди.
Знаю я через призму років,
Які гарні в селі моїм – люди.
Хай село вже не те, що колись,
І багато, що в ньому змінилось.
Та все рідне тут, як не дивись,
Як же часто воно мені снилось…
Я вклонюсь Тобі , рідне село,
Всім стежкам і дорогам хрещатим.
Повертаюсь сюди, як було –
Бо ще ждуть мене батько і мати.
22.09. 2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807498
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 22.09.2018
Як перейдуть у вирій таємниці
Мої слова і телефонний дзвін,
Коли зима закружить білолиця
Про мене згад під скрегіт хуртовин,
Коли в морозі задубіють втрати,
І невблаганні заревуть вітри,
Я буду, мов весну, тебе чекати,
І майструвати човника з кори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806304
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018
П'ятирічний Віля з татом
Мовчки фільм дивилися:
Там індійці щось кричали,
Чогось метушилися.
- Тату, що воно за люди?
Всі у пір'я вбралися,
І фломастерами дивно
Так розмалювалися?
- Це індійське плем'я дике,
Бачиш, як гуртуються,
Розфарбовують всі пики -
До війни готуються.
Вороги, як їх побачать -
З переляку впадуть всі,
І забудуть, що тримали
Лук і стріли у руці.
- Наша мама,- каже Віля,-
Воювать збирається,
Скільки туші на тих віях,
Очі - аж злипаються.
Біля пупа, в бровах кільця,
Й в носі теліпаються,
Крем, помада на обличчі,
Пудра обсипається.
І наколка в неї класна,
Вибриті виски смішні...
Ті індійці - всі нещасні,
Не такі вони й страшні.
Наша мама переможе
Будь-якого вояка,
Як нам, тату, пощастило,
Що вона страшна така.
У те плем'я піде в шортах,
Їм покаже кулака,
Вони крикнуть: - Бачим чорта!
Дадуть зразу драпака!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806123
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 10.09.2018
Чи спали янголи на хмарах, чи дивились,
Як на світанку я торкався твоїх губ,
До щік розпечених, грудей, очей і вилиць,
Як цілував веснянки на зап`ястях рук?
Ніч обнімала світ вологими руками,
З небес, на груди, Місяць ліхтарем світив,
Ти намагалася додому йти, до мами…
Та знову падала у вир із моїх слів.
Читав вірші я тихо, гладив ніжно плечі,
На хвилі пристрасті, душа мов той фрегат,
Шукала нібито попутних, теплих течій,
А тіло прагнуло цілунків і розваг.
Зіпріло свіже листя від твоїх обіймів,
Блукали равлики босоніж по росі,
Один за одним хриплі, голосисті півні,
Горлянки дерли на сусідському дворі.
Гілки духм`яні з м`яти, заплелися в коси,
Корівка Божа на оголеній руці,
Шовкових стегон дотик, незабутній й досі,
Та щира усмішка блаженства на лиці…
Чи в небі тішились боги, чи лиш сміялись,
Що наділили нас, гріховним цим добром,
Та нам було вже не до них, бо ми кохались,
В садочку літньому, за фермерським ставком.
Під ранок, травами, я ніс тебе додому,
В росі ромашки дикі липли знов до ніг,
Мені ж здавалося тоді, що попри втому,
Я все життя тебе носити так би міг…
Колись проситиму я в Місяця і Долі
Іще б одну для нас, таку бурхливу ніч,
Бо інші грішні ночі, на димок лиш схожі,
А ця, вогнем бажань була, ось в чому річ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806062
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018
Краса осіння із відтінком смутку,
Дерева у вогнястому вбранні.
Зібравсь сполоханий у серці жмуток,
І наче дощ шумить про щось мені.
Удвох ми не пірнали в щедру осінь
І разом по дорозі не брели.
Між нами досі тиша, безголосся,
Хоч в небі чути лебединий клик.
І ти не пестив ніжно русі коси,
Світанки щастя не стрічали ми.
А поодинці цілували просинь,
Оцю осінню неповторну мить.
Якби ж краса вже без відтінку смутку,
Дерева у пікантному вбранні.
Так хочеться кохання стиглий жмуток.
Прошепочи "люблю" лише мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805969
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 09.09.2018
Кому потрібні поетеси –
Цей вир надмірних почуттів?
В коханні пристрасті і стреси,
А в некоханні – й поготів!
Поетка не картоплю смажить –
В серцях запалює вогонь!
То рознервує, то розважить –
І так до посивілих скронь.
Хто хоче жити на вулкані?
Іти крізь темінь навмання?
Подібно звивистій ліані –
І орхідея, і петля.
Сам обирай, чого ти хочеш,
Кого ти виплекаєш в ній.
Злякався? То сиди, молодче,
Читай поезію і мрій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805850
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 08.09.2018
Так чудово сьогодні, так ясно,
В горобині заплутався промінь,
Розливається днина прекрасна,
Тисячами казкових симфоній.
І так хочеться серцю співати,
Приголубити промінь рукою,
Разом з листям у танці кружляти,
Гомоніти стрімкою рікою.
Мов роса, прилягти на травинку,
Наче хмарка, за обрій втекти...
І покласти цей день у торбинку,
Разом з ним у майбутнє піти...
Споглядаю прощально зозульку,
Що пірнула в рясну голубінь,
Відпускаю повітряну кульку,
У розп'яту, неторкану синь.
Так чудово сьогодні, так ясно,
І звільнився заплутаний промінь.
Засвітилася зірка прекрасна,
Пише ноти для нових симфоній.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805829
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 08.09.2018
Все минає. Тут без ілюзій.
Ось і літо свічу задуло.
Вітер сушить траву у лузі.
Сіра хмара наводить дуло,
Зараз буде дощем стріляти
І співати бельканто хриплим,
З закапелків душі змивати
Все, що десь там до стін прилипло.
Губить сонце тепло на кросі,
Сад - зі стиглих плодів гірлянду.
І кохання, відчувши осінь,
Висихає, немов троянда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805809
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 07.09.2018
Прохолодою ранок дише.
Вітер чисту росу збиває.
Осінь дивну картину пише.
Чарівніших за цю, не буває.
Золотими гаптує нитками
Лист, що падає десь в саду.
Накриває туман намітками.
Все, що трапиться на виду.
Осінь квітами щиро дурманить,
Що так рясно іще цвітуть.
Теплі дні нас усе кудись манять…
Та вже швидко вони відійдуть.
05.09.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805644
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018
Тепленька золотава осінь
Ступає тихо на поріг,
А в небі простяглася просінь
Із сотні витканих доріг.
Пішло по них спекотне літо
У ту безмежну синю даль,
Дрібними дощиками вмите
І не повернеться, на жаль.
Вдягнула осінь вишиванку,
Спішить, щоб скрізь навести лад,
Веселку кинула в світанки -
Казковим став вишневий сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805529
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 05.09.2018
Скінчилося жарке південне літо,
радіємо осінній цій порі.
Ідуть насилу в школу знову діти,
несуть у ранцях перші букварі…
Серпнева вочевидь спадає спека,
вже лагідніше сонце погляда.
До хуги з лютовіями далеко
і кучугури снігу – не біда.
Ще вдосталь часу до дзвінких морозів,
це станеться, як листя опаде.
Яскрава осінь нині на порозі,
в чарівну казку вересень веде!
01.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805176
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 01.09.2018
Старанно ліз до неба він чіплять
Лелекам колесо на яблуні високій.
Бо будуть вони скоро повертать
Із вирію весни любов й неспокій.
Він так хотів, щоб сіли у дворі,
Й звели гніздо – просту прикмету щастя,
І щоб над ним літали угорі,
Чи в сонячну погоду, чи в ненастя.
Він пензлем малював величний злет,
І їхні крила, як художник світу.
Він їм радів, немов малий радів,
Бо всі митці щасливі, наче діти.
Але гніздо лелеки не звели,
І щастя йому так й не дарували.
Померла мати й з нею всі жалі,
Й нещастя в його дім пришкандибали.
Він ще ліпив скульптурний барельєф,
Він ще боровсь з самотністю і горем.
І фарбами замішував рельєф,
Розчарувань великих, наче море.
Ще малював, та з горя лише пив,
А скоро молодим його не стало.
Бог його мрії не благословив,
А з ним і рідна хата занепала.
Хтось поволік додому постамент,
Хтось різьблені ложки ним і тарелі.
А я лиш фотографії батьків,
Й його світлини юні і веселі.
Упали стіни й виріс чагарник,
І чужі люди яблука збирають.
Засипало мальовані листки,
Й лелек, що на малюнках тих літають.
Чому так сталось? Думаю сама…
Чому, як геній не зіграв він ролі?
Та мудреці говорять не дарма:
Бог дав талант, та не відміряв долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805008
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 31.08.2018
Не просто так усе буває в світі,
І сонце сходить теж не просто так.
Щодня життя дає нам шанс, прожити
І залишити добре щось в віках.
Нехай не буде це дарунок пишний,
Є інші речі, найдорожчі за усе.
Маленький вчинок, може й непомітний,
Але комусь він щиру радість принесе.
Не просто так в життя приходять люди.
Хтось тільки на хвилинку, хтось в роки.
Добро є скрізь, воно живе усюди:
Чи в твоїй посмішці, чи в крапельці роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804940
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 30.08.2018
Чи ти була? Чи це лише мотив
мені принесла перелітна пташка?
Не уявляю, як до цього жив,
але тепер без тебе дуже важко.
Коротка мить змінила все живе,
немає сну, а ночі довші й довші.
Велике горе - не знайти тебе,
але ще більше - втратити, знайшовши
Дмитро Славич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804443
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 26.08.2018
В моєї донечки сьогодні свято,
Тридцятирічний в неї ювілей.
З"явилась Ти на світ літньої днини,
Щоб радувати і любить людей
.
З чотирьох років Інночка співає,
Даруючи усім душі тепло.
А танцювать, співать скількох навчила,
І розуміти - де добро, де зло.
Для мене донечка і гордість і надія,
Вона для мене найдорожча в світі.
І я радію всім її удачам,
І тішусь тимсь, як її люблять діти.
У ювілейне світле Твое свято,
Бажаю, доню, радості й тепла.
Здоров"я в всіх Святих Тобі благаю,
Любові, успіхів, удачі і добра.
Нехай здійсняться всі Твої бажання,
Усе найкраще, хай збувається.
Здорова будь, щаслива і весела.
Хай доля Тобі щиро посміхається
02.08.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804413
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 26.08.2018
[color="#1a00ff"][i][b]
/ до 27-річниці незалежності УКРАЇНИ /
тема деяких катренів- за підтримки ЛОТа...
-Моя країна ,Україно!
ДЕ народилася й коли ?
В низовині,а чи в долині
Із світла,а чи із імли…=
-В степу під вітром,в чистім полі,
Там де гуля козацька воля,
Там,де волошки сині-сині,
«Курли» почуєш журавлині.
Там ,де пшениця колоситься,
І дзвін церковний голоситься,
Співають гучно солов'ї,
Налиті зеленню гаї,
Де гарні хлопці і дівчата,
В цвіту калини кожна хата,
Де носять плахти й вишиванки
І шаровари,і жупанки,
У косах в дівки квіти й стрічки,
А ймення- Галі та Марічки.
На грудях в них нитки мониста
Червоні,жовті,золотисті.
І чобітки бордові ,гарні
Й запаски теж неординарні
А хлопці- Петри та Миколи-
Це сильні й мужнії сокОли
Гуцули,бойки,підгіряни,
З села,містяни,християни.
Співають весело пісень,
Цікавий в оних кожен день.
Де сяють гордо прапори,
Де вільно думай і твори;
Їдять і сало ,і часник,
На стінах-вишитий рушник.
А килимки в цвіту барвінку
Читають Лесю Українку,
Шевченка славлять ,Л.Костенко,
Франка Івана й Симоненка…
Де купа визначних учених,
Також культурних діячів,
І відкриттів є незліченно,
Неоціненних внесків-тисячі.
І ,де у різних видах спорту-
Лиш срібні й золоті медалі...
І Олімпійські чемпіони-
То-Наше сонце п"єдесталів.
Це І Клочкова й Ломаченко,
Іще-Чеба́н і Браславе́ць.
Ще і Клички́ і Семере́нки
Та і Інне́сочка Краве́ць.
І Серебря́нська і Тайма́зов,
І Тара́сенко,і У́сик,...
І Шемя́кіна й Шарі́пов,
Торохті́й і також Пу́ндик.
/Всіх їх не перелічити,
краще в списку подивитись/*.
Де сильний і козацький дух,
Дай Боже,щоби він не вщух!
Де боронять свою державу
І де не лізуть в чужі справи.
Де червоніє горобина
І мову люблять солов"їну.
Живуть традиції батьків,
І кожен має,що хотів...,
Дніпра де сила і могуть,
Де марганець - з землі –здобудь.
Столиця-Київ величавий,
А куполи там золотаві.
Де люблять матір-Батьківщину,
Цінують символи країни!
Вітаємо тебе,Державо!
Тобі «Ура!» і СЛАВА!СЛАВА!!
Й СЛАВА ГЕРОЯМ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!!!
* Імла — скаламучення повітря внаслідок присутності продуктів конденсації водяної пари (краплин вологи, кристалів льоду), підвішених частинок пилу, диму, гарі. Видимість становить від 1 до 9 км.
*СПИСОК ОЛІМПІЙСЬКИХ ЧЕМПІОНІВ УКРАЇНИ
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%BC%D0%BF%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D1%87%D0%B5%D0%BC%D0%BF%D1%96%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8
*УКРАЇНСЬКІ НАУКОВЦІ
/ гадаю,їх набагато більше,ніж у цьому списку /
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F:%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%96
24.08.2018р.[/color]
**************************************************
[color="#ff0022"]
ВІТАЮ ВСІХ УКРАЇНЦІВ, КЛУБІВЦІВ,ЧИТАЧІВ,
ГОСТЕЙ,ДОРОСЛИХ І МАЛЕЧУ
З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ!!
БУДЬМО ЗДОРОВІ,ЩАСЛИВІ,МИРНІ!
ЖИВІМО У ЛЮБОВІ!І ШАНУЙМОСЯ!!
СЛАВА УКРАЇНІ![/color]
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804244
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 24.08.2018
Н K
Скоро осінь...за вікнами серпень
Вже останні дарує ромашки.
Що диктує тобі твоє серце,
Прислухайся - не буде промашки.
А воно відчуває немало...
Десь кленовий листочок жовтіє.
Хоч ця осінь, мабуть, не примара,
Все ж пульсує душа твоя й тіло.
Щире серце ще полум*ям грає,
І зігріє когось, безперечно.
Залишився серпневий окраєць,
А попереду - осінь сердечна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804066
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 22.08.2018
А вечір пахне травами,
Медом і душицею.
Гіркою пахне кавою
Й здобою з корицею.
Стогне сад, обвішений
Горнятами-плодами,
Й місяць, зовсім сплющений,
Дивується із нами.
Вечір косить серпиком
(Вже хмари у покосах)
І розставляє глечики
Попід серпневі роси.
Літиться ще літечко
У всьому щедрокраї
Й сипле через ситечко
Лелітки на врожаї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803965
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 21.08.2018
А день сьогодні в Тебе особливий,
Який не є, а іменинне свято.
Ми хочемо, аби Ти був щасливий,
Щоб злагода й добро було у хаті.
Присядем дружно за столом святковим,
Поллються на Твою адресу тости…
Ми побажаєм, щоб Ти був здоровим,
І приєднаються до цього усі гості.
У Тебе серце добре й руки золоті,
Завжди спішиш усім допомагати.
Нехай же буде на Твоїм путі,
Тепла і світла й радості багато.
Хай довго ще Тобі кує зозуля в гаї,
Незгоди хай обходять стороною.
Нехай Господь Тебе охороняє,
Завжди і всюди захистить Собою.
20.08.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803734
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 20.08.2018
Брутальный, загадочный, чуть грубоват, но красивый
Оазис в пустыне, и словно спасенье от жажды,
Живительной влагой для серости будней контрастом,
Единственным ты называла его, возносила,
Срывалась, к нему улетая в объятья на время.
Триада и таинство чувств. С ореолом, над всеми
В твоём представлении он для тебя идеальный.
Объятья его - ты подобного не ощущала…
Любовь ли, влюблённость и страсть, и шальное безумство,
Юдоль или просто такая нелепость событий,
Банальные фразы, скольжения, стоны соитий,
Орнаментом красок на холст седины наших будней.
Вальяжный, на грани безумия страстный романтик
Неистовый крик высекал, словно искры из камня,
Искусно, скорей виртуозно, в движениях плавных,
Касанием губ превосходством в фантазиях тайны.
Изысканно, две виноградины с дрожью нежданной,
Забвение в нежности страстных касаний, скольженье
Юзом в былое фантазий с жадностью искушений
Мощью толчков в извержении магмы вулканной.
Исток родника среди жажды желания страсти,
Нега, истома, изящность в томлении ягодном,
Каплей вина на груди в разноцветии радуги,
Аутентичностью чувств в неподдельности красок.
Принципы, верность, табу над любовью и чувствами,
Реквием с болью в стихах:- Ты прости за любовь,
И невозможность быть рядом, любуясь тобой,
Тайные силы нас тянут друг к другу безумные.
Яркою вспышкой таинственность встреч и свиданий,
Жадность глотков неподдельной живительной влаги.
Ехать, а чувства свои излагать на бумаге
Нежностью строк, удаляясь опять в расстояниях.
Искренность с болью разлуки, печаль и бессонница,
Ересь и вздор к нашим чувствам не могут дотронуться…
©Сергей Куринный 7 февраля 2013 г., 20:08:51
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402471
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 19.08.2018
Ранок. Скоро дев’ята.
Пил розносять авто.
Ходить хмара пузата
У блакитнім пальто.
Ще дерева зелені,
Та наївні думки,
І течуть теревені
Мов холодні струмки.
Десь мугикає свято.
Дзвін повітря трясе.
Ранок. Скоро дев’ята.
Просто серпень і все.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803591
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 18.08.2018
На укрытой маркизой веранде,
Ночь прохладой коснётся груди...
Я сыграю тебе сарабанду…
На огонь прилетят мотыльки…
На невидимой параллели,
Где печали разводят мосты,
Ты полюбишь мои акварели -
Из пурпуровой наготы…
Незабвенную сарабанду…
И гламурные строки богинь…
В голубые колосья лаванды
Кто-то вылил небесную синь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803354
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 17.08.2018
Люблю зими веселу заметіль,
Коли сніжинки в танці знемагають,
А ранком сонце снігову постіль
Вогнем запалить, випливши з-за гаю.
Люблю і ранні подихи весни,
Коли сніги розбуджені рідіють.
Коли тепло затче не тільки сни,
Але й розбудить світлооку мрію.
Люблю я гамір літній дітвори
І шум вітрів, і гуркотливі грози,
І косовицю ранньої пори –
Такою є життя сільського проза.
Люблю осінні спалахи дібров
І полотно замисленого неба,
Коли від хвилювань холоне кров
І пеленають сум з водою верби.
19.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802990
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 14.08.2018
І знову дощ в моїм вікні
Березам миє довгі коси.
Біжить, мов джин, по цій жарі,
Лишає в травах перли-роси.
Ще б’є долонями в асфальт,
Відстукує забуте танго,
Чи з вітром закружляє вальс,
Зіграє реп на старім банджо.
А я вдивляюсь в ритм дощу,
В намоклі лиця перехожих
І розумію, що люблю
Ці дні погожі і негожі.
Люблю –
І сміх, і радість, і весну,
Люблю дивитися у далі,
І розумію, що живу,
А дощ змиває хай печалі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802886
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018
Друкується повторно із змінами.
---------------------------------------
Я цей вокзал ніколи не забуду.
Щасливим був той незабутній час...
Цю круговерть я пам"ятаю: квіти, люди...
Тепер згадаю дещо і про нас.
У нас з тобою тільки п"ять хвилин
Душа чомусь в неспокої, в тривозі..
Так невблаганний зараз часоплин.
Тупцюється розлука на дорозі...
Чом доля невмолима так для нас?.
Та що сказать, що сумувати буду?
Чи обмілів потрібних слів запас?
Невже колись піддасться все осуду?
А очі в очі, тут би пару слів..
Грайливий вітер розкида волосся,
А ти сказать їх так і не зумів.
І вітер занімів, мені здалося...
І запекла щоку гірка сльоза.
Останній поцілунок в спраглі губи.
(Запахла квітів вранішня роса...)
На хвильку пригорнув і приголубив...
З тих пір пройшло немало літ і зим,
Чомусь весь час оце перед очима.
А той вокзал неначе став глухим,
А зустріч десь розтала за плечима..
НАЗАВЖДИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802778
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 12.08.2018
Вона Богом з любов'ю створена
Із самого ребра Адама,
Неземною красою озорена,
В ній чуттєвості - ціла гама.
Ідеальне творіння Господа:
Він - митець над всіма митцями!
Наче Ангел із неба послана,
В світ залюблена до нестями.
Поєднав у ній Бог непоєднане:
Щире серце та нерви зі сталі,
Щось покірне, та неприборкане,
І тендітність, і витривалість.
В її грудях живуть лід і полум'я,
Промінь сонця та блискавиця.
В кожнім русі багато значення:
Лані грація - хватка ж вовчиці.
До найменших дрібниць відшліфована,
Подарована світу Богом.
Дуже ніжна, проте гартована
Для творіння життя нового.
А красою якою наділена!
Наче створена лиш для кохання.
І гаряча, й палка́, несподівана -
Все, що треба, в однім поєднанні.
Берегиня сімейного вогнища,
Вірна доня, дружина, мати ...
І на цьому життєвому поприщі
За сім'ю може гори зламати.
Мовби зіткана з ніжного марева,
Чарівниця ... богиня ... Жінка.
Як вінець Його власного творива -
Неповторна, п'янка ... УКРАЇНКА!
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802644
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 10.08.2018
Здається осінь літом замаїлась:
Запах чебрець в обіймах матіол,
Ранкова синь на пагорбі присіла,
Торкнувся ранок до небесних зол.
Притихло все - в цілунку очерети,
Цвіркун сонет витягує в гіллі,
Лягають роси в пензлі, де портрети
Пшениць тугих, на зораній ріллі.
Казково так... лелека зажурився -
Далека даль відлунням мерегтить,
Чуть відпочити в хаті зупинився,
В своїм гнізді, де враз застигла мить.
Одна лиш мить, бо завтра жде дорога,
За обрій сяде літо золоте,
В нім спогади - забути їх незмога,
Таке багате, пишне та просте.
Булькаті очі айстрів кольорових,
Сміються так, мов завтра їм не жить,
Вмлівають в поцілунках днів чудових,
Одну лиш мить, таку, коротку мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802638
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 10.08.2018
[color="#7a0d76"][b]Вкушают соседи от стука дурман:
У них перфоратор, у нас — барабан.
И выбор у нас перспективней, конечно.
Ремонты проходят, а музыка — вечна![/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801934
дата надходження 05.08.2018
дата закладки 06.08.2018
Я полюбила камерність і тишу -
Такий собі невинний антураж.
Давно листів нікому я не пишу,
Та й обірвався поетичний стаж.
Люблю тепер красивий захід сонця,
Світанкам посміхатись в полі трав.
Дивитись, на дитячій як долоньці
Із сонця зайчик ніжно прикуняв.
Я полюбила спеку і негоду,
Вітрів пориви в галасі стихій.
Люблю гуляти в дощ і непогоду
І віддаватись мареву надій.
Я полюбила дні і тихі ночі,
Безмежне небо в морі голубім.
Люблю дивитись в щирі, добрі очі.
Люблю купатись в океані мрій.
І як би це життя не катувало,
Я вдячна Богу, що іще люблю.
Яким би не пекучим було жало,
Я вірю ще, надіюсь, я живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801738
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 03.08.2018
Якщо ти бачиш тіло, а не душу –
То не твоя історія життя,
Бо тіло, з часом, ту поставу рушить.
Душа ж безсмертна – такий сенс буття.
Якщо в людині бачиш тільки постать:
Обличчя, груди, ніженьки стрункі,
Принад і пристрастей у тій оправі вдосталь,
Так важко зрозуміти чого хочеш ти.
Чи хочеш задоволеної плоті,
Релаксу і оргазму через край.
А далі кожен при своїй роботі
І більше не згадаєш де той рай.
А може хочеш зазирнути в очі,
Побачити, що коється в душі,
Прожити всі її безсонні ночі?
Одне питання: чи готовий ти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801711
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 03.08.2018
У перше осіннєє свято,
Колись народилася Ти.
Хотів би сьогодні бажати,
Трояндою пишно цвісти.
Не знати ніколи печалі,
Не знати, щоб горя і бід.
Усмішкою всіх, щоб стрічала,
І це повернеться Тобі.
Земного краплиночку Щастя,
Щоби дарував кожний день.
На крилах хотіла б літати,
Душа, щоб співала пісень.
Здоровий, природній рум'янець,
Щоби не сходив з Твоїх щік.
У Злагоді, Мирі, Достатку,
Проходив, Щасливо, Твій Вік.
Від мене це буде останнє,
А може додасть хтось іще.
Кохання, Кохання, Кохання,
Хай кожний день новий несе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801662
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 02.08.2018
Сьогодні день, коли Ти народилась,
Моя єдина, донечко рідненька.
Мені така навіть вві сні не снилась,
Найкраща в світі , квіточка гарненька.
Тебе я щиро хочу привітати,
Не знаю, де мені таких і слів узять.
Аби Тобі , Іннусенько, сказати,
Щоб всю любов і ніжність передать.
Пишаюся Тобою, доброю, вродливою,
Здоров»я Тобі в Бога я молю.
Я хочу бачити Тебе завжди щасливою,
Бо дуже, дуже, я Тебе люблю.
Нехай, як пісня. Твоя доля буде,
Красивою – щоб без кінця і краю
Нехай з роками радості прибуде,
І те, що серденько найбільш чекає.
Нехай ніколи в Тебе не зміліє
Озерце Ніжності, Любові і Тепла.
Удачі, Радості хай доля не жаліє,
А ще – Надії, Вірності й Добра.
Цілую міцно – міцно, моя донечко.
Моє Ти Щастя, моя Гордість, моє Сонечко.
02.08.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801614
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 02.08.2018
То ж наповнимо stakatto,
І піднімем всі ligatto:
Зичим для добра fermatu!
Та з repryzamy зарплату!
Хай дієзи – не бемолі
Будуть віщунами долі!
Поліфонія життя
Хай веде у майбуття!
Менше різних модуляцій,
А на сцені – лиш овацій!
Будь завжди міцним bekarom
І ніколи не грай даром!
Хай здоров”я буде в тілі,
Ну а ти завжди при ділі!
І віншуєм, і вітаєм!
Многа й блага літ бажаєм!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801375
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 31.07.2018
/Пам’яті Миколи Мозгового/
Затихло серце серед ночі…
Ніч голосила на все місто.
Так обірвалось на півноті
Життя, назбиране намисто.
Рояль, упавши на коліна,
Закрив всі клавіші руками.
Ридав… Від болю й голосіння
Не зміг змиритися з думками…
Йому так жаль було Маестро.
І як самому далі жити?
– О, Пісне, втіш від суму, сестро!
Не зможу знову полюбити…
А як кровиночка сумує,
Його лілеї й матіола…
Минув і день, і ніч не всує.
Концертний зал. І знову – соло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801291
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 30.07.2018
Цвіте черемха запашна,
Засипав білий квіт алею...
Жіноча зрада більш страшна,
Бо жінка зраджує душею!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801254
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 30.07.2018
Тихо... Ніч... Лиш листя шелестить
У траві цвіркун пісні сюркоче.
Місяць в небі зорям ворожИть
У човні він їх катати хоче.
Ніч ховає серед зір дива,
Розкидає діаманти в небі.
Серед них стежина пролягла,
Любий мій по ній спішу до тебе.
Я спішу коханий в твої сни,
Щоб у них зустрітися з тобою.
Понесе кохання нас весни
І пригорне тихо під вербою.
Там де річка тихо хлюпотить,
Там де зорі падають у неї.
Нас кохання жде, воно не спить,
Залишуся у тім сні твоєю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801187
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 29.07.2018
Ні, не лікує час, не вірте в казку!
Стікають срібні роси з пелюстків…
Час накладає марлеву пов`язку
Якихось вражень, свіжих почуттів.
Поганий лікар час, та що казати,
Знов свіжа рана, знову каяття,
І ми повземо, як поранені солдати,
По полю нашого жорстокого життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800639
дата надходження 25.07.2018
дата закладки 25.07.2018
У кожнім році є така доба,
Коли здається літо нескінченним,
В прозорім небі хмарка голуба
Несе дощі в краї благословенні,
В полях ще досить місця для труда,
І мовчки квіти дивляться у вічі,
Та осені вже чується хода,
І вітер невеселе щось мугиче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800544
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 24.07.2018
На парусах хмаринки ввишині
Пливуть по небу, творячи редути.
А на землі, неначе у вині,
Червоні маки пробують заснути.
Перші зірки з’явились в небесах,
У росах маки квіти похилили.
Згасає захід і його краса
Із ніччю починає говорити.
Ударили акордом цвіркуни,
А солов’ї неначе навіжені,
Зганяють білі хмари в табуни,
Щоб засвітились зорі-наречені.
Місяць сховавсь між хмар у табуні,
Із рідка наглядає за порядком.
А цвіркуни на порваній струні,
Дарують ночі пісеньку на згадку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800103
дата надходження 21.07.2018
дата закладки 21.07.2018
Нависло захмарене небо
І плаче дрібненьким дощем,
А вітер сьогодні ганебно
Сіреньким накрив все плащем.
В повітрі так пахне грозою
І чути вже грім вдалині,
А туга гіркою сльозою
Малює портрет на вікні.
Застигла невипита кава
І книга лежить на столі -
Сьогодні, чомусь, не цікава...
Й думки́ розчинились в імлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799756
дата надходження 18.07.2018
дата закладки 18.07.2018
Обвив альтанку дикий хміль в*юнкий,
Думкам було занадто тісно.
Галопом мчався день, мов білий кінь,
Не вистачало ніби кисню.
І думала про те, чому ж втекла,
То ж каменем упала черствість
І почуття спотворила на злам.
Куди ж поділась давня чемність?
Коли втікала - поглядом обпік,
Не зупинив - в душі колючість.
На самоті в альтанці - млості пік:
Любові дикий хміль - живучий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799655
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 17.07.2018
Відчуваю я смак Твоїх губ,
В ньому є аромат полуниці.
Він солодкий і трохи терпкий,
Досхочу я ним хочу напиться.
Я кохатись з Тобою б хотів,
Проникати углиб твого тіла.
Відчувати шалений той ритм,
Із яким так серця стукотіли.
Щоб по собі залишити слід,
Кілька крапель вологи живої.
Зрозуміти, щоб хтось колись зміг,-
Тут бували закоханих двоє.
Ніжні рухи вперед і назад,
Повторити бажання нестримне.
До знемоги вже "б'ються" тіла,
Бо оргазму чекає їх вибух...
Ось настав вже останній акорд,
У конвульсіях двоє забились.
І до дна чашу випити, щоб,
У обіймах до ранку лишились.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799572
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 17.07.2018
Багатство серцю радість не несе!
Багатий - це не значить, що здоровий,
Хто стверджує, що гроші можуть все, -
Той, певно, ради них на все готовий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799343
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 15.07.2018
На цій землі усе не випадково:
Погане й добре, грішне і святе,
Зневіра в людях, віра в добре слово,
У папороть, що раз на рік цвіте,
Бундючний ворон, бусел на колибі,
Зловісний вигук, подих доброти…
У цьому світі завжди знайдеш вибір
Яким шляхом до вічності іти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799088
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 12.07.2018
Любой вид счастья - дело очень личное.
Сказать нельзя, кто прав, кто виноват.
Ведь чье-то счастье с шиком неприличное,
А для кого-то счастье - лишь закат...
Кому-то - деньги, слава и удача.
Кому-то - теплый у мангала старый плед.
Кому-то ,может, за границей дача.
Кому-то - первый на песочке детский след.
Есть счастье-мир и счастье - чей-то ад.
В здоровье - счастье, счастье есть в молчаньи.
Кому-то - шанс вернуть бы все назад,
Кому-то утонуть в чужой печали...
Есть счастье - миг, есть счастье - навсегда!
Когда тепло. И есть с кем посмеяться.
Когда всю жизнь , сквозь многие года,
Никто с тобой не хочет расставаться!
Мое же счастье в том,что ты живешь!
Дана мне Господом великая награда
Тебя любить... я знаю, не поймешь -
Тебе для счастя этого не надо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798956
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 12.07.2018
Простяглися поля із хлібами,
Обвисає налите зерно.
Повертаюсь сьогодні до мами,
Поспішаю у рідне село.
- Як же ти поживаєш, матусю,
Виглядала, напевно, мене?
Cподівалась, що я повернуся
І що лихо мене обмине.
Ні, забути свою батьківщину
Не могла я в чужій стороні,
Повернутись скоріш до родини
Повсякчас так хотілось мені.
Як в дитинстві, схилити голівку
На твоє вже похиле плече,
Розмовляти про нашу домівку
І про те, що душа береже.
Богу дякую, рідна матусю,
Що застану живою тебе.
До натруджених рук прихилюся,
Не залишу ніколи тепер.
Бо миліше нічого немає,
Як вкраїнська моя сторона,
Де матуся рідненька чекає
І калина, що біля вікна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798907
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 11.07.2018
Тихо літо сідає за обрій відцвілого жита,
Вже й Івана Купали відспівують ген журавлі,
Боса нічка в зажурі у зоряних зливах омита,
Стигле літо в розмаї крокує по засмаглій землі.
Заплітає заграви, у кошик збирає чорницю,
Насолоду нектарну ожинові п'ють береги,
Пісня стиглих пшениць одягає святкову спідницю,
В ранніх росах, пянких, переспівами мліють птахи.
Жовті груші, мов дзвони гудуть загадкову журу,
Одинокий лелека крилом доторкає повіря,
Змокле літо у липах вмостило пахучу жару,
Дивний сонях пелюстками сипле казкове подвіря.
А надвечір похмуро всміхнеться весела гроза,
Пишні трави одягнуть віночки вродливих веселок,
Мов солодкі хліби, у запарі набухне лоза,
Літня ніч одягнеться в намисто із світлих химерок.
Стигле літо в розмаї крокує по засмаглій землі,
Боса нічка в зажурі у зоряних зливах омита,
Вже й Івана Купали відспівують ген журавлі,
Тихо літо сідає за обрій відцвілого жита...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798727
дата надходження 09.07.2018
дата закладки 10.07.2018
Бути водою я хочу,
Щоб у мені Ти купався...
Сонечком бути я хочу,
Мною щоби зігрівався...
Берегом бути я хочу,
Щоби Тебе все чекати...
Каплею бути я хочу,
Й тіло Твоє цілувати...
Ти поцілуй, обніми,
Милий легенько,
Душу лише не злякай...
Не засмути серденько...
Як у солодкому сні,-
Місяць ясний вже уповні...
Хочу тонути в Тобі,
Завжди, щоб був милий поруч...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797098
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798723
дата надходження 09.07.2018
дата закладки 09.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2018
Хоч наяву, хоч в мріях, хоч у казці,
Зустрілись двоє, пристрасть, ласки.
Двох тіл сплетіння в різних позах.
Слова Кохання у віршах і прозі.
Дивитись разом, як десь Сонечко сідає.
Як ніжно пальчики по звабах тіла грають.
Відчуй на грудях мої губи.
Їх, легким подихом, я приголублю.
Торкнуся, язичком, сосочка.
Яка ж солодка Єви дочка.
Спущусь цілунками все нижче, нижче.
Тремтить все тіло - ледь не дише.
Відкинь стидливісь- відчувай, як жінка.
Обом приємно, солодко-не гірко.
Губами пробіжусь по стегнах.
Знайду куточок, де і вогко й тепло.
Почну я пестити, налиті кров'ю, губи.
Своїм Ти стогоном мене погубиш.
Я відчуваю твої рухи конвульсивні.
Мабуть, емоції занадто сильні.
Готові разом в казку полетіти.
Що нам робити, де себе подіти?
Хіба не хочеться такої казки?
Де є Кохання й море ласки.
Немає заборон і не буває стидно.
І цілувати можна все, що видно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798508
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 08.07.2018
Зацвіли ромашки і лузі,
І васильки і чебрець.
І смолянки довгоногі.
Іван – чай зацвів, жовтець.
Материнка вабить око,
Деревій прибрався в сніг.
І дзвіночки стали в коло,
Липник притуливсь до ніг.
Подорожник розіслався,
Уже кашку викида.
І горілочки суцвіття
З – за полину вигляда.
Будяки причепурились,
Одяглись в рожевий цвіт.
Незабудки причаїлись,
І мокрець викинув квіт.
Запишався звіробій,
І Петрові батоги,
Прихопивши з неба синь,
Поглядають навкруги.
Запахи п»янкі дурманять,
Літа – неповторна мить.
Так красиво, так звабливо
Як все це, та не любить…
04. 07.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798141
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 05.07.2018
Закружи меня в танце...
Голову мне закружи!
Чтоб летала от Счастья!
Будь полётом Души!
Будь моим вдохновеньем!
А я Музой прийду...
Вместе в танце закружим!
Не во сне - наяву!
Две Души, как пушинки!
Улетая, взлетят!
В стихотворном танце!
Я люблю твой взгляд!
Взлетаю от Счастья,
Когда вижу тебя!
Закружи, закружи!
В танце Счастья меня!
Этот танец - Счастья
Будет нам на двоих!
Закружи, закружи!
В танце Счастья, Любви!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797836
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018
Місяць Сонечко яскраве
Вкотре запросив на каву.
Рано-вранці Сонце встало,
Промінчики причесало,
Вмилось дощиком рясним,
Стало милим і ясним.
Веселкову всю палітру
Упліло у шарфик з вітру,
З хмар накинуло вбрання
І побігло ще зрання
Десь на захід, аж зі східу;
Не боялось морем броду,
Грому, гавкоту собак
Не лякалося ніяк.
Місяць теж убрався в шати,
Пішов Сонечко стрічати.
Тільки обрію торкнулись —
знов в дорозі розминулись.
....................
Так вже склалося віками:
Між яскравими зірками
Розминаються щоразу...
...Їм не пити кави разом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797643
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 30.06.2018
Заколисує вітер шовкову траву,
І наспівує їй колискову.
Я для Тебе найкращу троянду зірву,
І зорю прихилю вечорову.
Я розвію туман, від дощу захищу,
Я зігрію Тебе серденьком.
Я до Тебе ніяких незгод не пущу,
Моє сонечко, доню рідненька!
Я за Тебе молюся і ночі і дні.
Щастя – долі у Бога благаю.
Щоб веселка сіяла в твоєму вікні,
Й добрі янголи – оберігали.
Щирий сміх щоб дзвенів у оселі Твоїй,
Нехай радість прийде на розмову.
Нехай мрії Твої, заповітні і святі,
Чують ніжну Твою колискову.
29.06.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797605
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 30.06.2018
Солодких снів кольорових,
Моря цілунків, любові.
І хай тобі казка присниться,
А я у ній буду за принца
Ти ж будеш моя принцеса,
Красуня і поетеса
Тебе поцілую у губки,
Кохана моя Ти голубко.
А ще поцілую у груди,
Нехай тобі щастя прибуде...
І скрізь де ти тільки дозволиш,
Бо ти мене з розуму зводиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797588
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 30.06.2018
Серденько у грудях тріпоче,
Від світу сховатися хоче.
Так тісно йому вже у грудях,
Чекає, що хтось приголубить.
Зустрінемось в Місяці повнім,
Хай пристрасть бажання доповнить.
Яка ж літня нічка коротка,
Розмова приємна й солодка.
А потім вже буде світанок,
Кава у ліжко й сніданок.
Ми сил наберемось і знову,
Продовжим вчорашню розмову.
Розмова без слів, лише тілом,
Як швидко доба пролетіла.
І друга мине, якщо схочеш,
Яка ж та розмова хороша...
Лиш губи зіллються в цілунку,
П'яніємо зразу ж без трунку.
Які ж ці цілунки солодкі,
Якщо прагне серце любові.
Віддати усе до краплинки,
Готові обі половинки.
Чому ж така нічка коротка?
Яка ж Ти насправді солодка.
Тіла наші голі і душі,-
Усі перепони ми зрушим.
У тіло одне ми зіллємось,
Цілющого трунку нап'ємось.
Сьогодні Адам ми і Єва,
Король я, а Ти Королева.
Експертами стали в Коханні,
Хай нічка не буде остання.
Солодка, як Вишня Ти п'яна,
Кохатися будем до рання.
І хай би була ніч полярна,
Наснаги, я вірю, нам стане.
В Коханні, з Тобою невтомні,
Цілунки Твої неповторні.
Ще й ласки благає все тіло,
Яка ж Ти Кохана вродлива.
Кохання нам душі єднає,
Це взнає лиш хто покохає.
Шалено серця наші б'ються,
Всі ночі короткі здаються.
Губами торкнуся до тіла,
Щоб кожна клітиночка мліла.
І груди, і стегна, і лоно,
Тепер Ти в моєму полоні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797522
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 29.06.2018
А літо падало в траву
Росою-м’ятою,
Купало ніжну синяву…
Хмаринки – ватою.
Закучерявились сади,
П’яніють вишнями,
А он – мережкою сліди,
Мабуть, Всевишнього…
Дзвеніла тиша навкруги,
Як зорі падали,
У сивім мареві луги
Й долини-впадини.
Осяяв місяць наш поріг
Ще й… посміхається…
Здалося, тишу він стеріг
Тим, що кохаються…
Тікало літо поміж трав
Назустріч осені,
Лягло покосами з отав,
Сміялось росами .
То раптом падало в стерню
Дощами синіми,
А ми злилися у сім’ю
Й були щасливими.
19.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797384
дата надходження 28.06.2018
дата закладки 29.06.2018
Любов приходить якось непомітно,
Так довго вибира потрібний шлях.
Вона така вразлива і тендітна,
І селиться у вибраних серцях.
Роздивиться: не збилась чи з адреси,
Чи здатне пестить серце її,ждать?
Навіщо таке думать? Зайві стреси..
Та краще про це зараз промовчать...
Вона примхлива, як і кожна жінка,
Та довго терпить, поки сила є.
А потім непомітно так, навшпиньках,
Неначе біла хмарка розтає.
Частинками у простір відлітає,
Та хоче озирнутись ще назад.
Із жалістю це серце покидає.
А, може, ще й жалкує за розпад.
І ти біля розбитого корита,
За грубість і за зраду, нелюбов.
Твоя козирна карта вже побита.
А, може, повернеться любов знов?
Не та любов, що квітне бур"янами,
І що кричать про неї на весь світ.
А вхід туди колючими тернами..
Роздивишся, а то лиш пустоцвіт...
Можливо, щось не так.. Я помиляюсь?
Пробач, кохання, за мої думки.
Якщо не так, тоді я вибачаюсь...
Спростуй тоді оці мої рядки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797355
дата надходження 28.06.2018
дата закладки 29.06.2018
Маленька фея ніжності й кохання
Тобі я оповім свої бажання.
Відкрию душу й все, що наболіло,
Пораду ти дасиш свою так вміло.
Маленька фея ніжності й кохання,
Ти розчини в повітрі всі страждання.
Хай змиють проливні дощі тривоги
І будуть щастям встелені дороги.
Нехай твій дотик розігріє серце,
Нехай воно заб'ється в ритмі скерцо.
Пробудиться в чарівних звуках радо
В весняних переливах канонади.
Хай усміхнеться пролісок привітно,
Хай зійде ясне сонечко над світом.
Нехай шумлять зеленії діброви,
Маленька фея щастя і любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797350
дата надходження 28.06.2018
дата закладки 29.06.2018
Все поры года хороши,
С природой спорить бесполезно ,
Весна -рождение души,
Поют капели Солнцу песни.
Стоят берёзки вдоль реки ,
Сестрёнки ивы к ним прижались,
И белых яблонь парики ,
Пронзённые грозой кинжальной.
Спешит тропинкою июнь,
В тени укрыться от жары,
А ветер знахарь и колдун,
Но жаль талант в земле зарыт.
Укрылось небо волшебством,
Мерцает ситцевым рассветом,
И сходит Принцем на престол,
Искристое , хмельное лето.
Упрятал лужи листопад,
Туманы стелются лугами.
Седые росы серебрят,
И звёзды падают над нами.
Златая осень на дворе -
Святая вольница Поэтов ,
Сердцам извечно в ней гореть,
Их откровением согрета,
Грустят озёра, гладь во льду,
Зима приходит к нам нежданно,
И в хмурых дней судьбу крадут,
Ночей ползут вдаль караваны,
Встречаем вмести Новый Год ,
И к Рождеству свечей не гасим,
На всё приходит свой черёд,
Неисчерпаемых фантазий !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796938
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 24.06.2018
Посміхаються лукаво ягідки на сонці,
Я радію, бо до мене зараз їдуть гості.
Мов недавно ця чершня розпускала квіти,
Як же гарно, як додому приїзджають діти.
Поглядає з зелен – листу червона малина.
Вже накрита на гостину біла скатертина.
А клубничка визирає і собі до сонечка.
Як же гарно, як до мене приїзджає донечка.
20.06.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796588
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 22.06.2018
Чи щастя було строкате,
Чи так жартувала доля,
Що Він був на боці ката…
Вона ж – за Вкраїни волю…
Озвалось кохання болем…
Вона першокласний снайпер
Та й Він теж стрілець нівроку.
І рвались серця їх навпіл –
Вони у війні півроку…
А доля стояла збоку.
Поділене й небо навпіл,
Хоча в нім нема кордонів…
Під ним – України мапа…
Ламала усіх недоля…
Їх завтрашнє… невідоме…
Рушницю піднявши звично,
Прицілився і… спізнився:
В приборі його оптичнім
Знайомий портрет… світився.
Завмер чоловік… Спинився…
В його молодому оці
Мелькало людей чимало…
«Вона це… на тому боці…
На мушці його тримала.»
В душі його щось… зламалось…
Між ними не просто метри –
Держави дві поміж ними…
І друзів десятки мертвих,
І дзвони по них… тужливі,
Й кохання… А чи можливе?!
16.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796196
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 19.06.2018
Я до тебе спішу мій коханий,
Через поле іду навпростець.
Де ромашки, де м'ята духм'яна,
Де квітує так рясно чебрець.
Сонце ніжно цілує у щічки,
Вітер коси куйовдить мені.
А у мене усмішка на личку
І співають в душі солов'ї.
Незабудки і небо злилися,
У єдину всецілу блакить.
Ріки у береги розлилися
І роса під ногами бринить.
Я іду, я спішу мій коханий,
Щоб упасти в обійми твої.
Біль відійде, загояться рани,
Як уста доторкнуться мої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795930
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
[youtube]https://youtu.be/A-donwjeywE[/youtube]
[i][b]Не втрать таланту – цей дарунок Бога
і хай там що, цю ласку бережи.
Хай не завадить заздрості облога,
не падай в розпач і пиши... пиши.
Хай ображають: "Що, поетом стала?
Давно не вміла два додати два?!"
Ти не зважай на кпини – їх не мало,
лише Талант творитиме дива.
Нема підтримки? Друзі відвернулись?
Пропали десь римовані слова?
А як же я? Я поряд – мрія збулась!
І для поета – вірна вартова.
Твори! Натхнення знову надиктує
тобі слова – ось ручка і папір.
Пиши, подруго! Хай душа святкує
творіння з’яву. Вір у себе, вір!
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795914
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
Заграла скрипка на весільній брамі.
Налилась соком вишня у саду.
Ця урочиста мить, неначе в храмі, –
Стрічає наречений молоду.
Вино кисло-солодкого нектару
П’янить від поцілунку на вустах,
Шалене серце стрімко б’є удари
І рветься із грудей, неначе птах.
Любов із присмаком терпкої вишні.
В очікуванні щастя кожен крок.
Дві різні долі поєднав Всевишній.
Під вічним небом назавжди удвох.
Куштуй червоне яблуко спокуси,
Бо у твій світ прийшла пора любить.
В дитинство відлетіли дикі гуси.
Весільний дзвін пробив вишневу мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795891
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 17.06.2018
***
Те літо знов розплакалось дощами,
Запахли медом липи на весь світ,
І знову зорі падають ночами,
І знов бентежить душі зореліт.
Дозріють спасівки на яблуневім вітті,
Заполовіють у полях жита
І стане так серпнево в цілім світі,
І літо бабине полине, як літа.
Порозквітають айстри коло хати
І губи будуть з присмаком малин,
І будуть бусли над селом літати,
Збираючись у свій одвічний клин.
І будем мовчки проводжати літо,
Що відлітає із буслами до весни,
І будем знов надіятись зустрітись,
Ховати спомини про нього в наші сни.
І хоч здається, що усе прожито,
І перегорнуто усі календарі –
Люби мене – таке коротке літо,
А скоро знову осінь надворі…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795886
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 17.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2018
Життєва азбука - кохання то неволя,
А плащаниця в плямах ніби почуття...
Так часто випадок приймається, як доля,
Що існування є синонімом життя.
Щоденні сумніви приймаємо за впертість,
Хоч наша впевненість це лише незнаннЯ
І не шануємо ні правду, ні відвертість,
Та вірим часто, не в реальність - в майбуття.
Живемо діями, яких і сенс не знаєм,
І Бога тішимо плануючи життя,
Ми вже синицю не цінуючи тримаєм,
Бо раді бачити десь в хмарах журавля...
У нас лиш завтра дійсно, може все відбутись,
Сьогодні й вчора в нашій пам`яті нема,
Тому не встигнувши проблеми ми позбутись,
Чомусь дивуємось, що жде нас знов біда.
На день наступний, вкотре, ділимо пів щастя,
А радість нинішню, на потім бережем.
Як діти мріємо, що завтра все нам вдасться...
І так до смерті аж, допоки не помрем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794529
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 05.06.2018
Надкусила хмара місяцеві щічку —
В неї серденько від ревнощів щемить.
Срібний погляди жбурляв на любу річку,
Мабуть, боляче йому було в цю мить.
Не здавалася хмарина сіроока —
Затуманила коханому чоло
І занурилась в нутро його глибоко,
З ним єдналася усім вітрам на зло.
Не дістатися йому до мандрівниці,
Не здійснитись мріям серед мерехтінь,
І не вирватись з обіймів чарівниці...
Цілувала річку місяцева тінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794466
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 05.06.2018
(Impression)
Плюскочуть хвилі музикою моря,
Прибоєм б*ється серця сила.
Під сонцем вічно вигравати - Мойра,
І на щоглі нести вітрила...
І ллються звуки асорті морського
Ріжком і скрипкою, тромбоном...
То спокій і надійність, то тривога,
Бо таємниче моря лоно.
Органно-трубно шторм торкає нерви,
Чи штильність флейти в благодаті...
І до морської музики маневрів
Я прислухаюсь у зачатті.
(Мойра - доля. Музичні інструменти - ріжок, скрипка, тромбон, орган, труба, флейта.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794453
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 05.06.2018
Йдемо вперед - у кожного свій шлях...
Життя твоє за сотні кілометрів,
Зустрінем почуття і швидко скоротим,
До метрів... сантиметрів... міліметрів...
В житті нам двом вперед іти...
Корону втратити не жаль, для спілкування...
Бо підказало щось мені
До тебе написати це послання...
В житті знаходити не треба перешкоди,
Кохання прийде, замість нагороди...
Ти прилетиш з попутним вітром,
Щоб насолоджуватись кожним міліметром...
Всі вигини звабливого тіла
Чекають блаженства і моря похоті...
Щоб наші душі поріднились
В палкому танці чарівних дотиків...
Щоби відкрити нам інший Всесвіт,
Релаксувати в повному екстазі...
Навіки злитися в Коханні,
В хвилюючій, скаженій фазі...
Мовчиш. Боїшся, просто, мені повірити...
Що щастя можна до себе приміряти...
Крок зробити до мене, вперед...
Щоб до дна випити цілющий мед...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791321
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794399
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 04.06.2018
Ранковий садок напувала роса,
Троянди хитались спросоння...
Є в світі одна безумовна краса,
Яка вабить всіх, - це здоров'я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794172
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 03.06.2018
Взяла і знову закохалась.
Хоч як клялася: "Ні, ні, ні!"
"Ставала в позу" і пручалась:
"Не треба більш воно мені!"
А тут з ним днює і ночує,
А гляне в вічі – не мигне.
І не гукай, бо не почує –
В його обійми як шугне.
Під ніс йому – і чай, і каву.
Попала прямо до тенет,
Чи то вродливий, чи ласкавий -
Її коханий – Інтернет?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794157
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 03.06.2018
Коли на серці у жінок весна,
То серце б’ється, як лелечий клекіт.
Сміється жінка – жінка не сумна
І мрії відлітають в край далекий.
В ній розквітає навесні тепло,
Вуста гарячі мають смак медунки.
Такого навіть влітку не було,
Хмільні в жінок весною поцілунки.
В той час, як вітер проліском дзвенить,
А жайвір жінці крила пропонує.
Вона весною птахою летить,
Жінка тоді і поглядом чарує.
Як перші роси піднімуть траву,
Легкі тумани з жайвором полинуть.
Зробить тоненьку жіночка брову
Всі, хто це бачить, біля неї гинуть.
Весна і жінка – жінка і весна,
Сплелися разом у єдине ціле.
Такою й взимку сниться нам вона,
Бутон тендітний – щастя нерозквітле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793945
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 01.06.2018
Алея нас веде вздовж айстр дивних,
Які сміялись, мов дівчата білолиці...
Нема і не будé таких любимих,
Які б не лаялись через якісь дурниці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793875
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Міняю мітлу на крила,
Мітла хоч б.у., файненька.
Мене вона чесно носила,
Нівроку така, швиденька.
А зараз…ну просто втомила,
Змінити в житті щось хочу.
Я мрію давно про крила –
Найкращу прикрасу жіночу!
А колір мені не важливий,
Для мене це не суттєво,
Доплата потрібно можливо?!
На карту скину миттєво!
Одну я умову маю –
Лиш зламаних… ні не треба!
Причину поломки знаю…
Такі не піднімуть в небо.
Обтріпані зовсім на шмаття
Невдачами і бідою.
Такі лиш душі сум’яття
Дадуть і гіркого болю.
А я от міцні шукаю!
Такі щоб від щастя літати!
Щасливі я крила бажаю!
Що хочу я забагато?!
Ну добре… нехай хоча б цілі…
На них дожену я мрію!
І крізь років заметілі
Знов радістю ниву засію…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793076
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 25.05.2018
Приспів:
Вальс, неначе, під чарами...
Вальс, як лебеді, парами
Ми назавжди збережемо до школи любов.
Вальс, вальс, вальс...
І
І прийшла довгожданна мить,
Серце стукає, тріпотить,
Тут зібралася вся рідня,
Ми чекали так цього дня,
Із шкільного гніздечка ми
Розлітаємось, як птахи.
Випускниці і випускники:
Проминули шкільні роки.
Вальс, вальс, вальс...
ІІ
Проминуло шкільне життя
І попереду майбуття,
Повні задумів та ідей
Ми зустрінем прийдешній день.
Непомітно пролинув час
І залишив на згадку вальс,
Пам'ятаймо шкільні роки,
Випускниці і випускники.
Вальс, вальс, вальс...
ІІІ
Проминули часи шкільні
Ще недавно були малі
А тепер ми, як маків цвіт,
Вирушаємо у політ,
Хтось боявся зайти у клас
І потрфель більший був за нас
Не забудьмо шкільні роки,
Випускниці і випускники.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=t4pNeAC9Gxw[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792767
дата надходження 22.05.2018
дата закладки 22.05.2018
Не переймайся успіхом мирським,
Дивись на речі, ніби звіддаля.
Яким би тіло не булó близьким,
А все-таки лише душа своя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792544
дата надходження 21.05.2018
дата закладки 21.05.2018
За вікном барабанять дощі,
Краплі мокрі їх холодом дихають,
Розпливаються вікна в сльозі,
Тільки люди їх стогін не слухають.
Справ у них від зорі до зорі,
У роботі завжди всі, в турботах,
І про, що їм вже не зрозуміть,
Свої вітер сюїти виводить.
А я хочу простого тепла,
Розуміла душа душу, щоби,
Жити, щоб без брехні і без зла,
Тільки мало в житті цього всього.
Хочу щастя я і почуттів,
Щоб могла до знемоги кохатись,
Щоб відчути в своєму житті,
Смак взаємності й також поваги.
Диво хочу відчути в собі,
Його потім долонями гладити,
І за ручки з Коханим вести,
Як він ніжками тупа радіти.
Милуватись, як зубки ростуть,
Як слова не завжди вимовляються,
Лікувать від нежданих простуд,
І як друзі в "новому житті" зустрічаються.
Щоб здоров'я міцнішим було,
І у рідних, і в близьких у всіх...
Щоб везіння в наш дім вже прийшло ,
І лунав тільки радісний сміх.
Поки, що край віконця я мрію,
І дивлюся, як дощик іде,
Я на щастя все мовчки чекаю,
Скоро вірю до мене прийде.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790634
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792527
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 21.05.2018
Прошли десятилетия, года,
А в памяти пробела нет.
Я знаю, что я снова молода,
И мне всего 16 лет.
Я вечер с нетерпеньем ожидаю,
Мне чудится, вот встретимся опять.
Но где реальность, что – то я не знаю,
А где мечта? Я не могу понять.
Мне кажется, мне чудится, мне верится,
Я чувствую, что где – то рядом ты…
Да, а Земля все - таки вертится,
Где была пустота – растут цветы.
Цветы моей любви и надежды,
Моих падений и моих удач…
Мы встретимся … и разойдемсь как прежде,
И не грусти! Не сожалей! Не плачь!!!.
Прошли года, их не вернуть назад,
В любви, у нашей, будущего нет.
Все ближе к нам подходит листопад,
А это лишь - из юности привет.
18.05.2018 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792297
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 19.05.2018
Розквітають вишиванки
У моєму краї.
Потопають українці ,
В квітковім розмаї.
Квітнуть маки на полотні,
В багряних узорах.
Мальви, півники зірчасті,
В волошкових зорях.
Пишні кетяги калини
У дубовім листі.
І ромашки , в барвінковім,
Голубім намисті.
Розквітають вишиванки.
Наче ясне сонечко.
Одягнули ми їх зранку –
Я і моя донечка.
17.05.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792146
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 19.05.2018
Повільно з хмизом догорає час в каміні,
Засохла бура пляма в келиху вина,
Ми вдвох загублені у тліючому світлі,
Де серце збуджує мелодія сумна.
Нічні метелики безглуздо помирають,
Вогню, прозорим доторкнувшись лиш крилом,
І тіні наші, в поцілунку завмирають,
Перед зачиненим, для інших всіх, вікном…
Два крісла-гойдалки і ковдра в колір кави,
Три сходи стругані, що стогнуть кожну ніч,
Казан із міді у кутку, весь майже в сажі,
Та домурована, з старої цегли, піч.
Старий свічник затертий з бронзовим відливом,
Крива, напівзгоріла свічка набакир
І скатертина, що вціліла дивним чином,
Протерта віком посередині до дір.
Легенький протяг в дверях, свіжість несе з лісу,
Букова хаща темна, млосно шелестить,
А ми, за руки взявшись, слухаємо пісню,
Як в римах Джо Дассена, серденько щемить…
Ти збудувала на руїнах мого серця,
В старій буковій хащі грішної душі,
Будинок щастя та очистила озерця-
Надію й Віру, що замулились в житті.
Сьогодні ніч буде такою, як ніколи!
Одні, загублені в обіймах темноти…
Під ретро звуки зі старої магнітоли,
Ми шепотітимемо в темряві: Люби!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792087
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 17.05.2018
Гілки осик над обрієм гойдались,
І ніби цілувались безсоромно...
Якби жінки лиш для одного чоловіка одягались,
То це не відбувалося б так довго!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792008
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 17.05.2018
Матусенько, прийду на твій поріг,
Погляну в очі, поцілую в скроні.
Вклонюся низько – низько, аж до ніг,
Погладжу стомлені натруджені долоні.
Ти край вікна сидиш, на нас чекаєш,
Раз по раз все вдивляєшся в дорогу.
Як знаю, як ти радо нас стрічаєш,
Яку за нас таїш в душі тривогу.
Ти все життя так тяжко працювала,
Натомлені в тебе душа і тіло.
Ти кожен день у ланку поспішала,
І все тоді в твоїх руках горіло.
Ти вміло й справно вдома лад давала,
Тепер , рідненька, тільки спочивай.
Зозуля, щоб хоч трішки літ тобі вкувала.
Щоб не спішила відлітать далеко в гай.
Нехай Господь дає хоч трішки тобі сили,
За тебе молимось, матусенько, всі ми.
Й хоча б, які вітри нас по життю носили,
Нам дуже хочеться побути ще дітьми.
12.05. 2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791390
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 12.05.2018
Впусти мене колись, в свої сади зелені,
Туди, де ще ніхто ніколи не бував.
Де справжня ти! Де щирі почуття й відверті,
А плоть оголена така, як Бог нам дав!
Хвилину зачекай, чи в грудях щось здригнеться,
Вдихни з цілунком в мене, пристрасне життя,
Хай моє серденько з твоїм у такт лиш б`ється,
Сама ж в обіймах засинай немов дитя.
Вдихни з повітрям чистим…В душу щоб вчепився!
Став твоїм сенсом…Нервом…Кров`ю в жилах став!
Був завжди поряд десь, у снах не загубився,
Й за ніч розбещену, себе на страту дав!
Вустами щастя подаруй, на мить одну лиш,
Аби коханню в серці заздрили й боги…
І присягни мені, що більше не залишиш,
Що будеш поряд всі відведені роки!
Я задихаючись в обіймах, посміхнуся,
Нехай від пристрасті під ранок хоч помру,
Та гордим Феніксом у небо все ж зірвуся
І прокричу над білим світом: Я люблю!
Блаженно й гаряче мені в твоїх долонях,
Ти врятувати мене все ж таки змогла,
Цілую знов волосся на русявих скронях,
Шепочу й дякую за те, що вберегла.
До смерті вдячний я твоїм садам зеленим,
В яких плоди кохання стиглі скуштував,
Хоча пізнав Адам смак жінки в світі першим,
Але ніжніше, ніж він Єву, я кохав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791187
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 11.05.2018
Пора осіння з неповторною красою,
Мов чепурна ґаздиня тихою ходою
Господарює, красить, золотить,
Мозаїкою казку скрізь творить.
Колотить фарби жовті та багряні,
А барви зріджують дощі й тумани.
Сумна, проте захоплююча акварель,
Мить сподівання, роздумів, ідей.
Вальсує з мокрим листям вітер долом,
Вверх підійме й розкидає довкола.
Акорди птахів лиш зрідка чутно,
На небі висить сіре полотно.
Тепер вся осінь в спілому буянні,
Бо відчуває неминучий час прощання.
У ній немає ні образ, ні люті.
Вона царює одиноко на розпутті.
[i]Твір із скрині[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791037
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 10.05.2018
Піднявся вітер, посіріло небо,
З – під вій скотилася непрохана сльоза.
Ти не дзвонив, мабуть це так і треба,
Мов на душі, край неба починалася гроза.
Холодний вітер шматував волосся,
Дощем періщило і душу і чоло.
Мене забув ти,ну а може це мені здалося.
А мо нічого поміж нами й не було…?
Ридає небо, розриває душу,
Тріпає серце, мов оте гілля.
Я знаю, з цим усім змиритись мушу,
Ще прийде спокій…але звідкіля?
Притихло все зненацька, як і починалось.
Із стріх вода стікає у відерце.
Природа ожила, все стрепенулось,
Гроза омила мені душу і серце.
08.05.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790904
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 09.05.2018
Він підкрався під моє вікно,
Щось тихенько мені шепотів…
Я не знаю, чого він прийшов?
Я не знаю, чого він хотів?
Він ходив коло хати, ходив,
І співав мені і танцював…
А як вийшла я на поріг,
Там мене він… поцілував.
Він мене обіймав жагуче,
Стиха плакав мені на плече.
Ті обійми, мов трішки колючі,
І сльоза його – не пече…
Як прийшов, так раптово й покинув,
Навіть трішечки не вагався.
Через сад, через став, у поле
Цей травневий дощик і подався.
07.05.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790780
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 08.05.2018
Почуй живого серця тріпотіння
На росянистих пелюстках зорі!..
Краса не потребує розуміння
І вище тих, хто створює її!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790541
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Над прірвою, під небом, над землею,
Де долі гойдалка розбилася об побут.
На небі мрія, намальована тобою,
Розтане, як історія забута.
Дощем кохання із небес проллється,
Квіткові всі надії оживуть,
Не заросте стежинка до озерця,
Де лебеді, закохані, пливуть.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789910
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790481
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018
Болю багато в великій душі,
Страху багато й страждань.
Суджень багато в моїй голові,
В серці багато таємних бажань.
Слів багато, що кинуті вдаль,
Сліз багато на висхлих щоках,
В небі багато моїх журавлів,
Також синиць, що тримала в руках...
Масок своїх і чужих так багато,
Тих, що пройшли й зупинились,
Тих, хто поклав на житті своїм штамп,
Й просто у тьмі розчинились.
Мало і ніжності, мало турбот,
Барв яскравіших в житті тому сірому,
Мало мені розуміння... і от...
Жити набридло лиш тільки із вірою...
Я все чекаю - проходять роки,
Ті, що мені ніяк не вернути,
Бо промайнуть, як вода всі вони,
Я тоді зможу лише усміхнутись.
Кину я оком - театр тут абсурду,
Де усі грають написані ролі
Все так було і завжди так буде -
Ти - лише тінь, а життя - повне болю...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789784
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790480
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018
Такої квітки не викохував ще сад,
Як ти, моя прекрасна Україно!
Нема ніде таких струнких дівчат,
Ніде не пахне так пахуче сіно!
Ніде так затишно душа не задріма
Під мантією зоряних смарагдів,
Але і дурнів теж таких ніде нема,
Нема таких гульвіс і казнокрадів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790326
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 04.05.2018
Нудьгую так без Тебе я,
Вже сонце, ніби, і не світить.
Весна, вже ніби, й не весна,
Пройде, мене і не помітить.
Сама, я ніби, не своя,
Не знаю ніжності і ласки.
У пам'яті моїй живуть,
Уривки чарівної казки.
Я принца бачу ніжний погляд,
І чую я биття сердець.
Кидаю я йому під ноги,
Кохання й вірності вінець.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789812
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790331
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 04.05.2018
Вузенька стежинка біжить,
У яр, аж до самого лісу.
Що скинути ще не спішить
Думок товстелезну завісу.
Його звеселяють пташки,
Співаючи гарних пісень.
Мурашки, немов іграшки,
А він мовчазний ніч і день.
Як сонечко вип’є росу,
Листочки умить затріпочуть,
Сполохати ніжну красу
Не зможуть, чи просто не схочуть.
Бо в затінку тихо цвітуть
Конваліі дзвоники ніжні.
З- за листя , немов виглядають,
Білесенькі крапельки сніжні.
А пахощі….- їх не знайти
Подібних , у цілому світі.
Весна заквітчала усе,
І як цій красі не радіти!!!
04.05.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790291
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 04.05.2018
Гарячий вечір, охолонь!
Почуй, що музика шепоче,
Це танець стиснутих долонь
І ніжних поглядів у очі.
Жени-но скепсис свій чимдуж,
Залиш на потім важкість слова,
Це танець дотиків і душ,
Які звело невипадково.
В цій музиці фінал безсонь,
Вона відверта і правдива…
Гарячий вечір, охолонь,
Не заважай сьогодні диву.
Ілюстрація - кадр з кліпу гурту "Coldplay" "Gravity"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790019
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 02.05.2018
Я так скучаю без тебя,
Мне солнце будто бы не светит,
Весна, как будто не весна,
Пройдет, меня и не заметит.
Сама я будто не своя,
Лишена нежности и ласки.
Лишь в памяти моей живут
Отрывки из минувшей сказки.
Я вижу принца нежный взгляд,
Слышу биение сердец.
Бросаю под ноги ему
С любви и верности венец.
1994 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789812
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 01.05.2018
[color="#7a0a7a"][b]Не можете добряче похвалити,
То не беріться правити і вчити,
Бо всі ваші розсудження-тлумачення
Не мають ролі і не грають значення.
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789547
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 29.04.2018
Я виглядала не один десяток літ
Того єдиного, що долею зоветься.
А на тобі зійшовся клином цілий світ,
Ти увірвавсь до мого стомленого серця.
Та знов одна, в чужої долі на краю.
Навіщо дав мені Господь тебе пізнати?
Немов над прірвою бездонною стою,
Тебе не сміючи коханим називати.
Коли щасливий ти – не підійму очей,
Щоб не змогли вони всю правду розказати,
Як ти приходиш в мої сни серед ночей
І не даєш дороги наші розв’язати.
Я пам’ятаю кожне слово з вуст твоїх,
Далекий погляд наче ріже по живому.
Проходиш мимо і земля іде з під ніг,
Душа кричить: я не віддам тебе нікому.
Насправді ж голос мій схвильовано тремтить,
Як тільки маю змогу бути біля тебе.
Рахую день за рік, коли щасливу мить
Себе знайти в твоїх очах дарує небо.
Твого життя торкаюсь струнами душі,
І попри те, що ця любов приносить муки,
Живе надія, що твої, а не чужі
Мене до серця пригорнуть, зігріють руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789468
дата надходження 28.04.2018
дата закладки 29.04.2018
Несамовита і холодна тиша
листає сторінки всього життя.
Вона черговий розділ тихо пише
під музику мого серцебиття.
Перегортає нескінченні ночі,
похмуро зазирає у вікно.
Її байдужі очі не пророчать
мені нічого доброго давно.
За вже немолодечі міцно плечі
тримає сивочола танцівниця –
моя коханка, вірна порожнеча,
безмовна, невгамовна чарівниця.
Відверто подивлюся їй у вічі,
неволею не налякати бранця,
одіну фрак і запалю всі свічі,
та запрошу спокусницю до танцю.
У мене усього було удосталь:
любові, щастя, радощів, тривоги…
Але за спокій – передчасні тости,
іще ми не дістались епілогу!
02.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769274
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 28.04.2018
Я ще лежу, Ти перед дзеркалом стоїш.
Я бачу найпрекраснішу картину –
Твоєї статі найвиразнішу частину-
Отой останній мій досяжності рубіж.
І пристрасті гуде відпущена струна
Коли я бачу вигин цей звабливого стегна
Та дивовижні надпластичні литочки́
І п'яточок рожеві квіточки́!
Оці, чарівної небесної краси,
Звабливі і підтягнуті сіднички!
На що ж ховати їх за маревом спіднички?
Мені в полон ти все одно їх віддаси!
От я лежу, Ти перед дзеркалом стоїш.
Я бачу найпрекраснішу картину!
Іди – я розцілую твою спину
Й візьму останній мій досяжності рубіж!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789204
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 27.04.2018
Село моє рідне – краса незрівнянна,
Криниць глибина в тобі й шепіт хлібів,
Від тебе стежина вела і від мами.
Несу ці два образи завжди в собі.
Село моє – то сторона веселкова
З травневою свіжістю квіту садів,
Всевишній, повісивши в небі підкову,
Помітив для мене місцини святі.
Село моє – мною не випита казка,
Де гай потонув у піснях солов'їв.
Самотньо коли на душі мені й важко,
Думками лечу до притихлих ставів.
Село моє, ти мій початок для пісні,
Де верби схилились в зажурі своїй,
До тебе вертатиму, доки не пізно –
Хрести там чекають моєї сім'ї.
11.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789180
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018
Вогонь, невгасимий, палає в мені,
В душі, серед бурь, ураган.
Змітає усе на своєму путі,
А в серці справжній вулкан.
Ти здалеку вогник свій гасиш в собі,
А мрії літають за вітром.
І як зрозуміти, чому в голові,
Як громом лунає: Ти... Ти... Ти?
Якщо б хоч на мить пригорнути,
Грудьми доторкнутись грудей,
В бездонних очах потонути,
Не спати ні днів, ні ночей.
Торкатись, впиватись,ковзати,
П'янкий аромат відчувати.
В обіймах й цілунках згорати,
Взаємності дару бажати.
І бути твоєю до крихт, до дрібниць,
До подиху в тиші, до стогону.
Очей млосний погляд, що все спопелить,
В жаданні гріха і полону...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788763
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789017
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018
А хтось казав, що зорі падають на щастя...
Коли та зірка падала на Землю, де було Небо?
На Україні всі сади збирались до причастя,
В Чорнобильській окрузі хтось казав: "Не треба..."
Ураз не стало цвіту і дерева голі
Були готові до неминучого свого розп'яття.
І тому диво-квіту вже не заздрили тополі,
Й вони розп'яти всіх хотіли за безладдя.
А люди що? Німі, глухі, тому й безсилі...
Бузковими гілками із вулиць Києва до світу
З параду в камери всміхались діти милі-милі...
О, голови так задурити - треба вміти!
А час іде - біжить: уже й тридцятка з гаком!
Чим далі в ліс, тим зрозуміліше, що виходу нема.
А влада далі нас годує "пиріжками з маком",
Смакує нам! Смакує досі! Дарма...дарма...
Навіщо, люди, нам життя дає науку?
Ми граємо із ним, як в лотерею: нас дурять вже давно.
В "чорнобильській" лікарні ви візьміть дитя за руку,
Хай душу струмом б'є! Б'є! Життя лиш раз дано!
[i][i]"І засурмив третій Ангол, і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій Полин. І стала третина води, як полин, і багато з людей повмирали з води, бо згіркла вона..."[/i] Об. 8:10-11:[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789007
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018
Черемха зацвіла в гаю,
Від аромату дух спирає.
Коли зустріне доленьку свою,
Ніхто з нас наперед не знає.
Прийде вона у молоді літа,
А чи коли на носі старість.
Та є на світі істина проста,-
Кохання нам приносить радість.
Триватиме воно усе життя,
А чи згорить миттєво, як сірник.
Минає все без вороття,
Але лишає в серці слід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788922
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018
Щиро вдячна Сіроманцю!!! 🐺 🌸
Хочу, шалено хочу...Хочу тебе до нестями.
В твої подивитися очі, торкнутись тебе руками.
Маю сміливі надії, фантазії, сподівання -
в обійми твої обгорнутись, згадати на дотик Кохання.
Приємне тобі робити - вмію, хочу і буду!!!
Ніжно так, особливо, витру помаду з губок...
Вогник горить ніжний, ледь пригасаючий, свічки...
Втомлені та щасливі заснемо. Доброї нічки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788819
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 24.04.2018
В - еселкою сон виграє,
Е – тюди весняної ночі.
С –міються в гаях солов»ї,
Н – ебеса зачаровують очі.
А – зорі розсипались враз,
К – ругом заясніли заграви,
Р – адіє усе навкруги,
А – тиша сховалася в трави.
С – піває душа, розквіта,
Н – еначе вишнева гілка,
А – їй підспіва в унісон - тендітна сопілка.
23.04.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788769
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Заквітчана весна
Зацвітають весняні сади,
Буйним цвітом чарують, дурманять.
Солов»ї на мажорні лади.
Своїм співом в садочок той манять.
Небо чисте, ясне, голубе,
А по ньому - засіяно зорями.
Місяць човником радо пливе.
Вишиває красу ту узорами.
Біля ставу старезна верба,
У воді свої коси купає.
Сонце раннє, он там, з – за горба,
Перші промені нам посилає.
І наступить, прийде славний день,
Задзвенить в стоголоссі піснями.
Зацвіте все навкруг, оживе,
І цю радість розділить між нами.
23.04.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788766
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Дивлюсь на личко, й серце співає,
Це ж та єдина, що я кохаю,
Хвилюють серце уста жіночі,
Що сну лишають мене щоночі.
Люблю серденьком цей погляд ніжний,
Хоч розумію, вона ж заміжня,
Хоч розумію, забути мушу,
Чому ж запала у саму душу?!!
Чому так пізно в житті зустрілись,
Коли вже скроні в нас сріблом вкрились,
Коли кохати не маю права,
Кохання пізнє -п"янка отрава.
П"янить серденько вона медами,
Не може бути любов між нами,
Не може бути, і не повинно,
Але ж любити,-яка провина?
Яка провина, що серце хоче,
Бачить чарівні жіночі очі,
І любуватись іі красою,
Перед якою ніхто не встоіть,
Краса жіноча ім Богом дана,
Така чарівна, така жадана,
Благати буду цієі ночі,
Нехай насняться ці карі очі,
Нехай насниться личко кругленьке,
Нехай співає моє серденько,
Я цілу нічку щасливий буду,
У сні кохати, гріха не буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788420
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 23.04.2018
Баба Домка грошеняток
З пенсії навідкладала,
Тож від моди не відстала
І мобілку вже придбала.
Вадик-син, невістка, внуки
У столиці проживають,
Непогано заробляють
І свою квартиру мають.
А торік придбали дачу,
І хвалилась всім Домаха,
Що купив синок машину,
Зветься вона «Євробляха».
І в селі всім розказала:
-Олігархом Вадик став,
І оту круту машину
Аж з Німеччини пригнав!
І сусіди добре знають
(Їх Домаха задовбала)
Як її всі поважають –
Внуки і невістка Алла.
А на свято - була Трійця,
До Домахи завітали
Такі ж баби - відпочити,
Всі новини розказали:
Як було сьогодні в церкві,
Як отець Василій правив,
І що Вітька Гавриленків
Варчину Марго знеславив.
Тут в Домахи на весь голос
Обізвалася мобілка.
-Внуки гучність тут включили,-
Пояснила баба Мілка.
Це, щоб всі, хто є, почули,
Як Домаху люблять діти.
Тихо! Зараз ми почуєм,
Що там будуть говорити.
-Алло, мамо,- в телефоні,-
У нас зараз обмаль часу,
Вислухати постарайтесь,
І в дорогу вже збирайтесь.
Ми всі їдемо на море,
(На руках уже путівки),
Мій водій до вас прибуде –
Буде голуба автівка.
Відвезе він вас на дачу:
Будете за всім дивитись,
По можливості (це ж літо) –
Трішки будете трудитись.
Треба все пересапати,
Прополоти всі грядки,
Помідори підв’язати,
Поливати огірки.
Консервацію закрити
(Ви вже досвід маєте),
Ми не будемо Вас вчити,
Ви все добре знаєте.
Скрізь помиєте в кімнатах,
І вазони поливайте,
Там, де рибки - не забудьте:
Корм і воду поміняйте.
І картоплю не забудьте,-
Розпиналась в трубці Алла,-
Покропити й підгорнути
(Ми її ще й не сапали).
Тут Домаха перебила:
-Не збивайте мене з мислі,
Я вам зараз скажу гарно
(В бабів щелепи відвисли).
-Чуєш, Алло, я оглухла
Вже від цього крику й гаму,
На все літо на городі
Постав раком свою маму!
Хай слухає соловейка,
Жайворонка і зозулю,
А від мене одержите
Величезну гарну дулю!
Бабам смішно: -Що, Домахо,
Люблять діти? Хай їм грець!
Ховай свою гарну дулю,
Будем їсти холодець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788662
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018
Дзвеніла тиша навкруги,
Як вперше ми зустрілись,
Серця, як в полум’ї стоги,
Коханням загорілись.
Ми ж так кохались – я і ти,
Немов одна сполука,
Та не змогли життям пройти –
Завадила розлука.
Дзвеніла тиша навкруги,
Свої в неї закони:
Ніколи річки береги
Не зійдуться. Ніколи!
Давно вже вицвіли літа –
Біліють пасма в косах…
Не раз розтали вже сніги,
Та душі щастя просять.
Дзвеніла тиша навкруги,
Як ми зустрілись знову.
Де трави пахли, вже стоги –
Те саме тільки слово.
– Кохаю, – вимовила я,
Ти в унісон:
– Кохаю.
Хай це високе почуття
Усе життя триває.
11.05.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788602
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 23.04.2018
Застигли зОрі над кущем троянд...
Почуй мої не голосні слова!
Міцна моя любов, мов діамант,
І ніжна, наче квітка польова!
Перед дощЕм ліс подих тамував,
Верба чарівно опускала цвіт...
Хто хоч одну людину покохав,
Той, несумнівно, покохав весь світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788535
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Стоять абрикоси замріяні,
В своїм білопінному цвіті.
З вітрами в обнімку і з мріями,
Що кращих нема в цілім світі.
Пелюсточки щиро всміхаються,
Летять до них бджоли і оси.
Зі мною тихенько вітаються.
І цвіт осипають на коси.
Вітрами вони обціловані,
Жартують із ним і пустують.
Стоять вони мов намальовані
Красою своєю дивують.
Цвітуть абрикоси, пишаються,
Немовби ідуть до вінця.
У вальсі веснянім кружляються
Й красі цій - немає кінця
22.04.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788564
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Йду понад рікою. У сріблястих росах,
У траві високій губиться мій слід.
Розвіває вітер на ходу волосся
І вплітає в нього черемшини цвіт.
Густі верболози похилили віти,
Плюхає об беріг хвилею вода.
Та в отих обіймах ніде смутку діти,
Як в люстерко, юність в спогад загляда.
Де ж ти загубилась, чом не повернешся,
Не зігріють серце вісімнадцять літ.
Промайнеш думками, тихо озирнешся
І сипнеш в долоні облетілий цвіт.
Не можливо тугу усмішкою скрити.
На душі лягає нот печальних звук.
Скарб найбільший маю, це можливість жити.
Тільки час стікає, як пісок із рук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788473
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Звернуло сонце стежкою на осінь,
Холодні роси берегом лягли.
Заплутались тумани мамі в коси,
Та їх красу змінити не змогли.
Вона, як завжди, квітонька весняна,
Дарма, що жовтий лист вкриває шлях,
Осінній день нудьгою їй не стане, -
Добром зійде в натруджених руках.
В душі палкій не відцвіте ніколи
Вишневий сад у білому вбранні.
Дівчина юна на порозі школи
На фото усміхається мені.
На мить той рідний погляд стисне груди,
Покличе неповторна далина.
Туди життя повернення не буде,
Де ронить цвіт сімнадцята весна.
Злітає в небо пісня журавлина,
Крізь пальці, мов пісок, збігає час.
На крилах долі я до мами лину,
І хай вона не розлучає нас.
Два рідних серця в тихій благодаті
З надією чекатимуть весни.
А мамині літа - птахи крилаті,
Хай не спішать до вирію вони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788471
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Сад шкільний потопає у цвіті,
Зачаровує юнь навесні.
Він один такий, мабуть, у світі,
Кращий бути лише може вві сні.
Яблуння посміхаються квітом,
Вишні білі – немов до вінця.
Свіжа тінь, спів пташок чути літом,
І красі цій немає кінця.
Ну, а осінь медово дурманить,
Стиглі яблука сипле до ніг.
Цим до себе садок усіх манить,
На шкільний нас скликає поріг.
Сад шкільний в синій іній прибрався
І під сріблом тихенько дрімає.
У красі своїй він запишався -
Бо такого ніде більш немає.
15.02.2014р. Валентина Рубан
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788158
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018
Три колоски лежали край дороги,
Бо випали з дитячоі руки,
Обабіч з бур'яну дитячі ноги
Стирчали, поламавши будяки...
І тихо так...дзижчали лише мухи,
Злетілися на свіжу мертвечину,
На кров, що запеклась в літню задуху,
І рясно покривала усю спину...
Три колоски - ось вся іі провина,
Цієі крихітки, що вийшла сама з хати,
Бо голод гнав у поле цю дитину,
Де вже зібрали хліб, де все вже зжате...
І, лазячи по полю на колінах,
Вона знайшла аж десять колосків,
Намнула декілька, вже в роті повно слини...
Та враз згадала про своіх батьків,
Вони лежали в хаті на долівці
Із меншим братиком, який вже не кричав...
Іі, дитини, найріднішу трійцю
Душив там голод тихо, мов удав...
Губами лише взявши три зернини
Маля затисло у одній долоні
Решту зернят, таких смачних і стиглих
Що паморочивсь світ, гуло у скронях..
Тож похапцем узявши колосочки,
Аби мерщій додому, до батьків,
Дитя пішло, немов той ангелочок,
Щоб братик меньший трохи попоів..
Та на дорозі з криком :"Стой, скатіна!"
Что, варавал?! Паказивай мнє рукі!"
Дитину наздогнала й пхула в спину
Якийсь мерзота, в чоботи узута.
Зістрибнувши з коня, узяв нагайку
І злобно так між зуби процідив:
"Когда же ваша самастійна шайка
Падохнєт вся, а ти всьо єщьо жив!"
І уперіщив так, що злізла шкіра,
Був перший зойк, а далі уже - тиша,
Лиш свист нагайки було чути звіра,
Допоки він цю справу не облишив...
Дитя лежало в бур'янах колючих
Та все ж стискало у одній долоні
Зерняток жменьку, теплих і пахучих,
А потім вони в жменці й охололи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742333
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 19.04.2018
Печаль мине. Перехворію,
Вдихну заквітчану весну,
Згадаю, що радіти вмію,
Себе забуту поверну.
Ту, що метеликом безпечним
Ловила сонячне тепло,
Нехай це дивно, недоречно --
Осотом поле поросло.
Дощами крила обважніли,
Чо то сльозами безнадій,
Зберу в кулак останні сили,
Скажу собі: хандрить не смій.
Вдихну в легені подих вітру,
І гляну на широкий світ,
Скінчився фільм. Фінальні титри,
А завтра день новий на зліт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788040
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018
А ось і нічка в довгій темній сукні,
Зірки шпильками заблищали,
І неба з місяцем ясна сполука
Пишалася на п*єдесталі.
...А він все грав і грав на саксофоні
Мелодію чарівну ночі.
І сумніви розвіяли мусони,
Краплинки сліз з очей жіночих.
Жадали так давно серця любові,
Немов ковток води в пустелі.
І снились серіали кольорові,
І двоє в ролі менестрелей.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D47TuqBKth8[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788019
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 19.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2018
Я знов просинаюсь у батьківській хаті,
Радіє світлиця ранковій зорі
В кутку рушники, як лелеки крилаті,
Мов гнізда, вкривають ікони старі.
Тут пахне дитинством і завжди спокійно,
В душі, озирнувшись назад, защемить.
І сонячний зайчик пройдеться по стінах,
Ввірветься, як спогад, і зникне за мить.
Згадаю, як вранці матуся будила:
«вставай, моя доню, до школи пора»
І вулиця наша стає галаслива,
Біжить на уроки її дітвора.
І тільки приходить субота-неділя,
У двір поспішаємо гратись у квачик,
В руках не планшет і не спінер з мобільним,
А плюшевий мішка, скакалка і м’ячик.
Це все ще було у дитинстві моєму,
Змінились бажання і пріоритети,
Підійду до мами і міцно обніму,
У неї в обіймах згадається все те.
А ти пам’ятаєш, питаю у мами,
Як вдвох вчили алгебру, твори читали,
І в грубці вогонь тріскотів вечорами
За те, щоб вернутись в той час – все віддала б.
Лишилося спогадів дуже багато,
Дивлюсь старі фото, сміюся чи плачу.
Частенько навідуюсь в батьківську хату,
Бо довгу розлуку вона не пробачить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787875
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 18.04.2018
Троянди роси, наче сльози, гублять,
Є серед них прекрасна і предивна!..
Та жінка тільки, яку ніжно люблять,
Лиш може буть по справжньому чарІвна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787747
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 17.04.2018
Туманом вкрилися долини,
Затихли гомінкі гаї;
Кирпатий місяць вигнав чинно
Отари зоряні свої.
Завмерли в сутінках тополі -
Шляхів незмінні вартові;
ЖитА принишкли на роздоллі,
Поснули коники в траві.
Заплутавшись у верховітті,
Гуляка-вітер задрімав.
Ставки парують, днем зігріті,-
Мов чаю в блюдця хто налляв.
Лісами бродять одчайдухи -
Шукають папороті цвіт;
Русалки, мавки, відьми, дУхи
В цей час з"являються на світ.
Зависла ніч над рідним краєм,-
Духмяна, тепла, - неземна!
Палає ватра, ген - за гаєм,
І в серці кожному - весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742666
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 15.04.2018
Для многих праздник славится застольем –
Обилием за праздничным столом…
Меня влечёт весеннее раздолье,
Заботливо умытое дождём.
Я слушаю мелодию оркестра.
Весной она торжественно звучит.
Невидимый таинственный маэстро
Так виртуозно им руководит!
Рождаются аккорды в чистом поле.
Звучат они на речке и в лесу.
Как будто радость вырвалась на волю,
Печальную покинув полосу.
От спячки пробуждается природа.
Спокойнее журчание воды.
Весна – одно из лучших времён года,
Восторженно о ней поют дрозды.
Сильнее ощущаем жизни цену…
Торопимся с утра в цветущий мир,
Туда, где щедро наполняет вены
Божественный напиток – эликсир.
15. 04. 2018. Рисунок автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787521
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 15.04.2018
Обличчя вже прикрасили морщини,
і вкралася в волосся сивина.
Тепер зовсім вузенькою здається
дорога, що в життя мене вела.
Дорога до села... в тополях, ясенах.
Яка ж для мене ти близька і рідна!
Як часто тепер бачу тебе я в своїх снах.
Моя ти світла!
Садили ми дерева край дороги
у юні свої роки... молоді.
Є радощі на ній наші й тривоги.
Широкою здавалась нам тоді.
Дорога до села... в тополях, ясенах.
Яка ж для мене ти близька і рідна!
Як часто тепер бачу тебе я в своїх снах.
Моя ти світла!
Тут все в цвіту, мов сніжні заметілі,
затрималися в нашому саду.
І себе відчуваю молодим я,
коли цією стежкою іду.
Дорога до села... в тополях, ясенах.
Яка ж для мене ти близька і рідна!
Як часто тепер бачу тебе я в своїх снах.
Моя ти світла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787460
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 15.04.2018
Весна підкралась тихо. непримітно,
Принесла свіжість, ніжність і красу.
Всміхнулось тепле сонечко привітно,
Линуло ясний промінь на росу.
Враз небо стало лагідне, привітне,
І ранок будить моложавий вітерець.
І молоденьке листя на берізці,
Тріпоче пустотливий вітерець..
В під вікном - пишаються дві вишні,
Красуні, мов зібрались до вінця.
Кругом весна цвіте, пташки співають ніжно,
І радують нам душі і серця.
26.05. 1995 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787472
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 14.04.2018
Б-еру кастрюльку,ставлю на плиту.
О-сновою свекла идёт к борщу.
Р-азрежу пополам ещё капусту,
Щ-епотку соли, что бы было вкусно.
С-метану подаю уже к столу.
М-яско всегда я свежее беру.
Я-нтарный цвет бурлящего борща
С-ума меня так сводит иногда.
О-станься, угощу тебя немножко.
М-ой ручки и готовь большую ложку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787266
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 13.04.2018
В самоті я Тебе виглядаю,
Та думками я там, біля Тебе.
Як ніхто я тебе дожидаю,
Й щохвилини молюся за Тебе.
Моє серце забрав Ти у мене,
І тримаєш його у полоні.
Я так хочу зустрітись з Тобою,
Щоб відчуть Твої теплі долоні.
Подивитись в твої карі очі,
Захмеліть у п»янкому цілунку.
І полинуть в незвідані ночі,
Для сердець відшукать порятунку.
1997 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787076
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 11.04.2018
Від кохання свого
одурманені,
На ковдрі лежали
скуйовданій.
При тямі,
шалено закохані.
Їх обходив
немов би
час.
Описати б словами
красивими,
Та зібравшись
думками і силами.
Не опишеш
такими їх милими,
не опише й письменний
ас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787006
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 11.04.2018
Зустріч весни.
У садочку проліски цвітуть,
В синє небо з ніжністю вдивляються.
Це вони стрічають так весну,
На тепло і сонце сподіваються.
Яблунька проснулася від сну,
Гілочки тоненькі простягає.
І вона зове юнку – весну,
Що прийшла вже й землю прикрашає.
Синє небо пролісками квітне,
Ясне сонце всіх теплом частує.
Все кругом красиве і привітне,
По весняному вже і вітерець пустує
Не змовкає вже пташиний спів,
Що дзвенить кругом на всі лади.
Вже ожив ставок від лебедів,
Скоро – скоро зацвітуть сади.
. 2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786709
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 10.04.2018
Я побачила Його здалеку. Він швидкою ходою, не шукаючи дороги чи стежки, навпростець гонився за мною. Він дуже поспішав, суворішав на ходу, прискорюючи її. Я відчувала Його подих, ось – ось від наздожене мене. .. Вже Він торкнувся мого волосся, взяв тихенько за руку, випереджаючи, ніжно – ніжно обняв мене, дихнувши, спершу збоку, потім, забігаючи наперед – прямо в обличчя. Холодна свіжість Його торкнулася моїх, щік, очей, губ, які Він пестив до нестями лагідно і терпляче.
Мені хотілося від Нього втекти, але він міцно схватив мене в свої сильні, вогкувато – прохолодні «руки». Його було так багато. Я почувалася маленькою піщинкою і його сильних обіймах. Він своєю присутністю заполонив все навкруг. За Ним не було видно ні дороги, по якій кожного дня ходила, ставка, який зазвичай виблискував своїм сріблястим плесом, дерев, що мовчки стояли обабіч дороги. Не видно було великої гладі безкрайнього неба, ні золотого ріжка Місяця, ні голубих зірок розсипаних нашвидкуруч. Кругом був лише Він. Один Він і більше нічого. Чому Він поруч, коли чекала зовсім іншого? Невже біль і щем моєї душі так Йому до вподоби? В мене не було настрою, та Його це зовсім не бентежило!? Він бачив сум в моїх очах – і це Його зовсім не розчаровувало. Нарешті, мої думки були дуже далеко від Нього, а він обіймав мене ще дужче.
Мені хотілося лишити Його і полинути в свої нездійсненні мрії, якими були переповнені всі мої думки , надії і сподівання. Та Він мене ні на мить не відпускав…Ми були з Ним лише вдвох, цього похмурого зимового вечора, одні – єдині…
По моїх щоках котилися сльози, чомусь холодні – холодні, як крига. Чиї вони, мої чи Його? Вже зрозуміти важко. Та й часу для роздумів майже не лишись, Я вже була біля свого будинку. Відкрила двері і поволі повернулась до Нього. Він нікуди не пішов. Стояв похмуро, з надією дивився мені прямо в очі. Я на прощання змахнула Йому рукою, подарувавши втомлену посмішку і тихо промовила:
- Спасибі, що провів мене додому. Мій вірний і невибагливий друже, .. Тумане.
14.02.2014 року.
В.Рубан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786414
дата надходження 07.04.2018
дата закладки 08.04.2018
Якщо помреш, колись… Я теж помру з тобою,
Навіщо березня мені квітучі дні?
Ти й так пів серця забереш у світ з пітьмою,
А щастя залишок задушиться в мені.
Віддам життя на страту, кину душу в прірву!
Всі сльози висушу і вижму з тіла кров,
Бодай за погляд твій єдиний навіть згину,
Та я не зраджу, нам даровану любов!
Дай обійму ще раз…А ти повернеш серця
Ту половинку, що у вічність понесла,
Нехай у грудях воно дзвонами заб`ється,
Аби бузком розквітла, зморена душа…
Якщо впадеш з небес, розчинишся в безодні
І станеш кішкою у іншому житті,
Тебе вмить видадуть зелено-сірі очі,
Та шарм і грація у надбаній душі.
Куди б не зникла ти: у інші паралелі,
В чужі світи пішла, чи другу площину-
Я, відшукаю неприкриті серцем двері,
Оселі затишної в грішному саду.
Бо стань хоч ким ти люба, кішкою, совою,
По неземним впізнаю, все одно, очам…
Спалили ж греки древні, за кохання, Трою,
А я, уламки спопелю свого життя.
І знов згрібатиму я з попелу руками
Останні вуглики в яких живе вогонь,
Щоб повернути собі, вірою й думками,
Твою блукаючу по Всесвіту любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786411
дата надходження 07.04.2018
дата закладки 08.04.2018
раньше снилось море...
и стихи...
а сегодня...
влажность губ...
и страсть...
вдруг твои...
желанные грехи...
жаром тела...
начал ощущать...
возвратилась сказка...
из вчера...
где я Маг...
учил тебя заклятьям...
обращал
движенья...
и слова...
в ключ к мечтам...
оргазмам...
и зачатьям...
превращал тебя... в виолончель...
пробуждая...
кнопочки...
и точки...
страстной львицей...
рвущую постель...
от Желанья...
в наивысшей...
строчке...
было всё давно... как никогда...
счастье прежитое в раю...
но во сне...
секретные слова...
надо мной...
вернули... власть свою...
запылало тело...
и душа...
закипели страсти...
твоя грудь..
колени...
твоё Даа!!!..
в запредельном счастьИ...
властный шёпот...
дикого огня
зазвучал...
повсюду...
Вы...
Люби...
Меня...
ВЫлюБИ...
Меня...
выЮБИменя!!!
выЮБИменявыЮБИменя
В.Ы.юби.М.Е.Н.Я.а.а.а......
..........................
И Я ВСЁ... ЗАБУДУ...
*****Петро Кожум'яка пародия на - ВЫлюБИ меняя… - Запой
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718086
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717667
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 06.04.2018
Нехай у голові моїй дивацтва,
Нехай щодня знову якісь пригоди
Хтось каже, що це наслідки відьмацтва,
Та коли я ще матиму нагоди?
Нехай як хочу плакати сміюся
А як сміюся, то одразу зі сльозами,
Зате собою бути не боюся
Над цим усе ж працює хтось роками
Нехай я то принцеса, то бунтарка,
Хоч дівчина, та поведінка як в хлопчиська
Та попри все я точно не дикарка
Тож Вибачте дивацтва все ж дівчиська.
Для когось дівчинка, а іншим Термінатор
Хтось каже зіронька, а можу засвітити
Сама собі в житті я імператор
Ще маю вміння голови крутити
Не вірте слухам, поки не побачили,
Бо від людини також це залежить
Ви вчинків ще моїх не передбачили
І це вам вже робити не належить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785986
дата надходження 04.04.2018
дата закладки 04.04.2018
Що в своєму серці маємо,
Про те в клубі ми й співаємо:
Про вербу і калину,
Про криницю край тину
їПро стежину шовкову,
Про оспівану мову.
Батьківщину рідненьку,
Про матусеньку - неньку.
Як "Несе Галя воду",
Про дівочую вроду.
Про сусідку і кумку,
Про козацькую думку.
Про вечірнє стрічання,
І безмежне кохання.
Про зелену діброву
І "любов" чорноброву.
Сині верби край річки,
Очі Ганни й Марічки.
Про волошки у полі,
Й буйний вітер на волі.
Про лани колоскові
І світи веселкові.
Де співа перепілка,
І озветься сопілка.
Про заквітчані коси,
У траві чисті роси...
..І душа стрепенеться,
Коли скрипка озветься.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785765
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 03.04.2018
Присвячений нашому земляку,
воїну - афганцю Валодимиру Вовку.
Тридцять років в серці пустота,
Тридцять років біль і гіркота.
Де і як скінчився його путь,
Неможливо про таке забуть.
Він лишився там, на чужині,
Непотріній всім страшній війні.
Під палючим сонцем серед скал,
В кишлаку, де басмачів оскал.
А вони ж не вміли ще стріляти,
Через те,такі страшні утрати.
Скільки на їх тілі було ран?
А скількох привіз "Чорний тюльпан"!
Пам"ятаєм , як все це було...
Прилетів такий в наше село.
Материнське серце розірвав,
Ніби сам снаряд в груди попав.
Повні смутку материнські очі,
Серце з цим змиритися не хоче.
Про синочка нічого не знає,
І до цього часу виглядає...
Може ж він об кулі не оббився?
Може де в тунелі заблудився?
Може по аулах десь блукає?
Може до родини шлях шукає?
Ходить мати на могилку, поминає,
Царство Боже сину посилає...
Та сльозою гірко обіллється:
- А якщо живий...нехай хикнеться.
15.02 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785436
дата надходження 01.04.2018
дата закладки 01.04.2018
Майже сто літ в селі не дзвонять дзвони,
І Храму Божого у нас немає.
Святі місця зрівнілися з землею,
Та пам"ять людська інше знає.
Три козаки : Донець, Гнідий і Бублик
Колись давно село нам заснували.
І першим ділом, що вони зробили-
Храм Свято - Троїцький побудували.
Знайшли найвище місце у селі
І Храм побудували на землі.
В святу неділю всім співали дзвони,
На вранішню всіх службу зазивали.
І півча гнідинчанок голосистих,
Псалмів Господніх хороше співали.
Було таке в селі, - тепер немає,
Хто ж віру так безжально убиває?
Навіщо ті важкі літа розрухи
Розбили серце людям, заламали руки?
Святиню на пустиню обернули,
Щоб про святого Бога всі забули.
Із гуркотом скидали важкі дзвони,
Порозбивали, знівечили всі ікони.
Одній із них судилось зберегтися,
В руках надійних,добрих опиниться..
На покуті, аби ніхто не бачив,
Ій нове місце Бог тоді призначив.
Щоб ворогів, катів не дратувати,
Доводилось картиною таємно прикривати.
В неділю, Паску, Трійцю чи Різдво,
В старенькій хаті все кругом цвіло.
Вбиралось пишно рушниками,
Простими зшитими руками,
З-за вишитого цвітом павільйона,
На всіх дивилася свята ікона.,
Молилась пистрасно іконі баба Варка,
Увечері молилася і зранку.
Бо мала хист своїми молитвами,
Як її мати -добрими словами,
Зарадить горю, віру уселити,
Щоб легше в світі людям було жити.
Водили мами діток до Варвари,
Аби "пристріт" зникав, втихали чвари,
Аби зцілити - в моливтах вони
Звертались до "НЕОПАЛИМОЙ КУПИНИ"
З сивих давен кожна людина в селі знала,
Що та ікона від пожеж оберігала.
Багато хто може згадати , як було,
Пожежа насувала на село,
А хати під соломою стояли,
Одна,як загориться - всі палали.
Раз спалахнула хата ненароком,
І впевнено пожежа своїх кроком,
Летіла прудко; на селі біда,
Лилась із Рудки відрами вода,
Та неможливо було все це зупинить,
Вогонь " з"їдає" хату в одну мить.
Ще й вітер пустотливо розгулявся,
Немов брехня, по вулиці подався.
Вже клуня у сусіда догора,
А в іншого спалахує друга.
У третій хаті крик- дитячий плач,
Вогонь біжить, мов капосний палач.
Все пожира, його не зупинить,
А люд сердечний плаче і кричить.
В цю мить Варвара в хату подалася,
"НЕОПАЛИМУ КУПИНУ" взять здогадалася.
Святим Хрестом перехрестила всіх,
І вітер відвернувсь і зовсім зник.
Вода лилась із відер так, як треба,
Та раптом дощ рясний линув із неба.
Все зашкварчало, задиміло і погасло,
Й враз сонечко всміхнулось усім ясно.
Всі люди йшли ікону цілувати,
І силі Божого спасіння дивуватись.
Та ось селом пробігла новина,
"Замироточила" НЕОПАЛИМА КУПИНА.
З очей святих котились сльози,
Чи за минулим,що розбили грози?
За часом тим, як в церковці стояла,
Мирян на путь господній направляла?
Чи мо згадала, як співали дзвони
І золотом сіяли всі ікони...
Ніхто про те незна, а що НЕОПАЛИМА КУПИНА свята,
В нас кожен гнідинчанин пам"ята.
Травень 2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785322
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 31.03.2018
Сонечко в вікно сміється,
Вітерець в садку шепоче.
А Іннуся - щебетушка,
Просинатися не хоче.
Трішки губку закусила,
А на щічечках рум"янок.
Просинайсь, моя рідненька,
Вже на землю прийшов ранок.
1994 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785260
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 30.03.2018
Любити легко, як любов взаємна,
Відкрита, а хоча [b] б [/b]таємна.
Лише [b]б[/b] були в тії любові крила
Аби вона у вись злетіть зуміла.
Аби не затулили її хмари,
І ми [b]б[/b] з тобою завжди були в парі.
Аби нам сонечко завжди світилось,
Нам і жилося [b]б[/b] весело, любилось
Усі [b]б[/b] турботи ми ділили пополам,
Повір,як гарно [b]б[/b] було нам.
Ми одне одного зуміли [b]б[/b] вік любити.
Як добре нам було [b]б[/b] у світі жити.
Усе [b]б[/b] було, якби не оте "[b]б"[/b]
А мені важко, бо люблю тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785256
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 30.03.2018
Він учився весь свій вік –
З року в рік, з року в рік:
Осінь, зиму і весну,
Без наїдку і без сну!
Він трудився, як умів:
Олівець в руках димів!
Вечорами не гуляв –
Книги мудрії гортав.
Множення таблицю вивчив
І англійський алфавіт,
Курс історії закінчив –
Знав усе про всенький світ!
Після школи в славне місто,
У столицю завітав.
Психологію всю чисто –
Й Канта, й Фрейда прочитав!
Після вузу, зрозуміло,
Прагнув взятися за діло –
Продуктивно працювати –
Жити і не бідувати.
Написав він резюме,
І доладне,і яскраве,
Та й послав його саме,
Щоби взятися за справу.
Що ж йому відповіли?
І не знатно, й не багато:
«Треба досвід немалий,
Щоб у нас тут працювати!»
Другий раз пішов питать –
Повернувся з результатом:
Усьому того навчать,
Хто заплатить їм багато.
Після цього він іде
У солідну установу,
Де з міністрами веде
Про вакансію розмову.
«Бачимо, що хлопець знатний,
Працівник нівроку…
Постажуйтеся безплатно
Ви у нас півроку.
Чи візьмемо після цього –
То важко сказати…
Може, знов підете з Богом
Роботу шукати.»
Він побачив, що тут знову
Нічого не вдасться.
Й пішов в іншу установу
Пошукати щастя…
Там сказали, хай зуміє
Довідки узяти,
Що здоровий, не хворіє,
І що нежонатий,
Мрій злочинних не плете,
В’язниці не знає…
І ще довідку про те,
Що довідку має!
Марно хлопець наш старався –
Так ніде й не влаштувався:
Перспективні, вмілі, здібні
Для держави не потрібні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785163
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 30.03.2018
З баяном, обійнявшись на Проскурівській,
Тривожив душі людям Баяніст.
Не зраджував ніколи своїй Музиці,
Немов на сцені виступив артист.
Бувало хтось його оцінить гривнею,
Бувало й хтось віддасть йому…аж дві.
Мелодія здіймалася пташиною
І звуки розливалися живі.
Летіла вона в небо по всіх вулицях,
Поринула у пахощі всіх нот.
Така була в Маестро ця супутниця,
Із втіленням усіх його щедрот.
Із Музикою вже давно одружені,
В них двох один – баянний організм
І хоч немає статусу заслужених,
Є справжньої любові механізм.
Всі кнопки із басами заціловані,
Любов така – одна на все життя.
А ноти як прекрасно завіршовані!
І кожна пісня – то нове дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785091
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 29.03.2018
Дуже стрімко летять літа,
Мов весни не було, а вже літо безжально стукоче.
Щедра осінь ступа на поріг,
А з цим серце змиритись не хоче.
Тільки вечір ступив на поріг ,
Через мить - уж небо світає.
Ніби вчора прийшов Нивий рік,
А сьогодні вже й сліду немає.
Ніби вчора буяли саді,
Й солов"ї в зелен - шатах співали.
А сьогодні осінні вітри
Жовте листя безжально зірвали.
Прохолодою дише зима,
Ніби душу - скалічено квіти.
За минулим - безмежні жалі.
Але як, де їх можна подіти?
Та надія шепоче слова:
- Ти надійся і вір у прекрасне,
Скоро прийде красуня весна,
І світитиме сонечко ясне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785079
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 29.03.2018
Місяць човником пливе,
Зорі псміхаються.
Ось закохані ідуть,
Стануть, обіймаються.
Щастя світиться в очах,
Серденька тріпочуть.
Посміхаються вуста,
Цілуватись хочуть.
Десь, в калиновім кущі,
Соловей виводить.
Йдуть закохані... Між их
Сама любов ходить.
Нічка тихо розсипає
Кришталеві роси.
Тихо ніжність заховалась
У дівочі коси.
Все стихає, засинає,
У обіймах ночі.
Не сплять лише почуття -
Юначі й дівочі.
29.03.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785072
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 29.03.2018
Ієрогліфом дивним вплітався вечір...
Цілували теплі долоні...
Розсипались пазли п*янкої предтечі
І складались не по сезону.
А серця роздягали легкі флюїди,
Чарувала ніжністю ліра.
І любові, і ласк росла піраміда,
Аж під шкірою кров тремтіла.
Орхідеї білі з корінням в повітрі
З ієрогліфом в мить змішались.
І не дивлячись в ноти, що на пюпітрі,
Мелодійно двоє кохались.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784913
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 29.03.2018
Звездопад на улице моей,
Но а я по прежнему грущу.
Вот звезда, я загадаю ей
Свою неугасиму мечту...
Сколько будет у моей судьбы,
Зла и горя, несчастливых дней?
Если б превратиться мне в звезду.
Светила бы всегда любви моей.
Может быть смогу во сне хоть раз,
Подняться на большую высоту,
И звездочкой единственной во тьме,
Взглянуть в глаза твои, сказать "Люблю".
Но все не так, любить тебя - люблю,
Но на пути твоем стоять не смею.
А вечером взгляну на звездочку одну,
И буду тосковать я вместе с нею.
24.04.1981 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784918
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 28.03.2018
Лиш… Біля сонця близько не літай,
Аби на попіл не згоріли крила…
І не щезай з очей за небокрай,
Щоб душу, в небі, плоть не загубила!
Не наближайся близько до вогню,
І до підступних не підходь Ти схилів…
За Тебе знову Господа молю
Так щиро, що в молитві вже посивів.
Куди би доля грішна не вела…
Я б всі шляхи засипав пелюстками,
На тих дорогах, де хоч тінь пройшла,
Зеленими зростав би я кущами!
Оазисом я був би кожен крок,
Аби зі мною, вижила в пустелі…
Як янгол би беріг, чи навіть Бог
І небом синім, став би замість стелі.
Холодною водою з джерела,
До мене щоб торкнулася вустами,
Ковтком смачним вечірнього вина
Із пристрасними мріями й думками…
На білі крила руки б я змінив,
Щоб янголом Твоїм на віки стати,
І хто б Тебе сьогодні не любив…
Ти будь щаслива…Це лиш хочу знати!
Життя без Тебе – тіло без душі,
Тож бережись…Благаю і молюся…
Щоб взнати наперед земні путі,
Дай до чола вустами доторкнуся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784705
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018
А на душі так гарно й сонячно,
І хочеться казати всім - усім.
Сьогодні свято у моєї донечки,
Ій виповнилось рівно двадцять сім.
Моя Іннусю, люба моя донечко,
Вітання шлю із квітів і пісень.
Ти моя радість, моя гордість, моє сонечко,
Живу тобою і пишаюся щодень.
Хай Бог тобі дає міцне здоров"я,
Ілля - пророк,- пророчить гарну долю.
Удача, щастя, ніжність і кохання,
Нехай завжди і скрізь будуть з тобою.
02.08.2011 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784555
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018
В моєї донечки сьогодні ювілей,
Ій - 25 - це зовсім мала дата.
А озирнувшись все - таки назад,
Дуже багато можна доброго сказати.
Ще ніби вчора - перші мовила слова,
В чотири - вже сама пісень співала.
А скільки гуморесок Глазового.
В дошкільні роки з сцени прочитала!
У пам"яті пливуть шкільні роки -
Свята,уроки - це турбота звична,
Два дні у тиждень, і отак шість літ-
У неї зазвичай - музична.
Гри на баяні Дмитрович учив,
Й святу до музики любов навчив пізнати.
А Тесля - всі свої з сольфеджіо знання,
Зуміла моїй Інні передати.
Співали з нею ми у області не раз,
У Білоножків, на їх фестивалі.
Дипломи, грамоти, подяки. похвала.
Заслуг багато і вони чималі.
Шкільні роки спливли. як один день,
В ліцей педагогічний поступила.
Не встигла оглянутися назад,
ВУЗ Ніжинський успішно закінчила.
Навчаючись, співала Інна в хорі,
Гастролі "Світича", усім мабуть, відомі
Німеччина. Рим. Сербія і Вена,
Туреччина..., але найкаще вдома.
І вже учитель ,- Музика і спів,
Хореографія - її це спеціальність.
Робота в клубі - це її сихія,
Концерти, виступи,творча діяльність.
І не сидить вона ніколи склавши руки,
Іннуся наша весь час рветься до науки
Академію керівних кадрів культури закінчила.
І в Київ- у магістратуру поступила.
Це все позаду - три дипломи має,
Працює віддано і хороше співає.
В відпустку в "Весельці" ще працює,
Ії там люблять і шанують.
І поважають і вожаті й діти,
Я цим пишаюсь - ніде правди діти.
Тож я вітаю Тебе , моя рідна донечко,
Надія моя, мрія, моє сонечко!
Й бажаю Тобі світла, щастя, долі
Бажаю, щоб добра було доволі.
Співаєш ти - хай і душа співає,
Удача хай до Тебе поспішає.
Хай доля стороною не обходить,
Нехай вірна любов Тебе знаходить.
Здоров"я хай міцніє, як граніт,
Іще , хоча б на повну сотню літ!
02.08.2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784412
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018
Ви чули. як душа кричить?
А бачили ви, як вона ридає?
А знаєте, як хоче та летіть,
Але куди летіть, мабуть не знає.
Ви знаєте. як же вона болить,?
Нестерпно випікає в грудях рану.
А знаєте, як тяжко, як мовчить,
Й не пізнає ні правди ні обману?
Як гірко тій душі у самоті,
Як вона стогне темними ночами.
Як поспіша від себе утекти,
Щоб десь букать, покинутою нами.
А знаєте,яе плаче та душа,
Коли її не хочуть зрозуміти?
А знаєте, куди вона біжить,
Аби зустріть ту, без якої неможливо жити.?
А знаєте, як стріне половинку,
Ту, до якої пагне й рветься.
Тоді вона живе, радіє і цвіте.
Співає щиро від душі сміється.
10.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784398
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018
Знову кличе дорога в село,
Де у небі біліють лелеки,
Де дитинство моє одцвіло,
Де найкращі у світі смереки.
Де у мами на серці жалі,
Як обрус на столі застеляє.
Бо недавно ще діти малі,
А тепер поруч їх вже немає.
У куточку свячений вінок.
І мої вже посріблені скроні.
І росте у синочка синок,
Простягає до мальви долоні.
І пливуть понад світом роки.
Ронить цвіт уже вкотре калина.
Найсвітліші у мами думки
В колисковій і казці для сина.
У намисті вишневі сади,
І трава на стежині прим’ята.
Всі дороги ведуть нас туди,
Де дитинство і мамина хата…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784215
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 25.03.2018
Я так любив до Тебе мамо пригортатись,
І доторкатися любимої щоки,
Аби в обіймах ніжних, мирно засинати,
З цією впевненістю сина - поряд Ти.
В дні негараздів знати, Ти десь тут зі мною,
Коли, у нежить, спрага й хочеться води,
Коли лиш слово тихе мамине, від болю
Врятує душу вмить і заспокоїть сни.
Я так любив, колись, у будні перед святом,
Робити ніжний крем для тістечок Твоїх,
Кривенькі зірочки чи квіточки для пасок,
І так радіти, вкотре, чуючи Твій сміх.
Усе в минулому, в тумані днів осінніх,
Той колисковий, ніжний, материнський спів,
Що залишився в серці неймовірно рідним,
Й звучить донині в казці моїх теплих снів...
Всесильні мами наші, Господа творіння,
Що Вам проблеми, праця, біль і метушня?
Ви людства пишна крона, цвіт його й коріння,
Без Вас в гріхах давно загинула б Земля!
Без Вас би музика по світу не звучала,
Та і кому б писали ми свої вірші?
Бажаю кожній з Вас, щоб зірочка упала,
З небес на серце і засяяла в душі!
Хай Ваші донечки пізнають материнство,
Хай в ріднім слові МАТИ, щастя лиш живе,
Бо поки мами є – є юність і дитинство
І рід людський ще скоро, вірю, не помре!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784196
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 24.03.2018
Де розмістивсь колодязь на кутку,
Де вишні білі вперлися у хату.
Де бджоли позбирались у льотку,
Стрічає нас в селі старенька мати.
Життя носило нас по всіх світах,
Збирали мрії в плетену корзину.
При сильних крилах кожен був, як птах,
Допоки завели свою родину.
Змінились звички - враз нове життя,
Воно учило долю розуміти…
Родиною запахнули жита,
Радість прийшла, як народились діти.
Всі зрозуміли, що магніт в селі,
Що там чекають онучат, як Бога.
Що дідусі й бабуні – це святі,
Вони для нас надія і підмога.
Пішли у вічність ті, хто піднімав,
На ноги ставив дорогих внучаток.
Бігло життя і кожен з нас це знав…
Комусь - кінець, але комусь - початок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784194
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 24.03.2018
Ходить зима із кожухом
і слухає довгим вухом:
чи це веснонька іде,
може забарилась і жде?
Уже веснонька збиралась,
у віночки прибиралась
і збирала в пелену.
квітів, щоб красить весну.
І землиця прикрашалась,
радо з весною віталась
і дивилось круглим оком
синє озеро глибоке.
Погляділа наче стрічка
блакитна красуня-річка
і синіли небеса,
розбудила їх весна.
Ой, веснонько, приходи,
і замети розтопи,
стануть весело дзюрчати,
весну-красну зустрічати.
Стане веснонька ходити,
дзвоном із стріхи будити,
цвірінчанням пташечок
і дзюрчить вже ручайок.
Будемо пісні співати,
весну-красну закликати
на поляни лісові,
щоб прийшли дні весняні.
Веснянка.
21.03.2018.
Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784154
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 24.03.2018
Там, де зозулі долі тчуть в садках,
І солов’ї світанки рано будять,
Здається, що то Господа рука
Мене туди вселила поміж люди.
Шляхи круті долала я в житті
І звідала всього: висот щасливих,
Невдачі й першу в косах заметіль,
І щебет діток милих, галасливих.
Сьогодні знов у пам’яті мій край,
З людьми трудящими й теплом поспішних весен.
Там неоспіваний ніким ще дивний рай,
Де очі сонцю засліпили плеса
Ставочків трьох. Дитинства сторона…
Вона й сьогодні надто мені мила,
Де вулиця у туї порина,
Й ярки росою срібною умились.
Там хмари гострокрилих ластівок
І іволга ридає до світання,
Мого дитинства світлий островок
І слід на серці першого кохання.
Весна вдягла укотре свій вінок
З кульбабок жовтих й просині рясної,
Звіряток запросила у танок,
Щоб рутою впилися запашною.
За мене знову молиться село,
Щоб мала у житті безпечні кроки,
Можливо, це мені й допомогло,
Що я живу – не плентаюся збоку!
19.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784164
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 24.03.2018
Я до тебе однак повернусь,
Хай колись, коли зовсім не ждатимеш.
Я до тебе вві сні прийду,
Коли міцно і солодко спатимеш.
Я до тебе колись прийду,
Вітерцем тебе обійматиму.
Я в краплині дощу прийду,
Твої очі й вуста цілуватиму.
Я хмаринкою повернусь
Щоб ходити слідком за тобою.
Я промінчиком сонця всміхнусь,
Від морозу прикрию собою.
Я до тебе однак прийду,
Хутовинами, прийду зливами.
Хай не зараз, колись прийду,
І ми будем з тобою щсливими.
27.10.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784059
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 23.03.2018
Летять у небі журавлі,
Додому повертаються.
Весну несуть своїй землі
І радісно вітаються.
Травичка нажно вигляда,
У небо тягне руки.
Стрічаєм радо ми весну
Після зими - розлуки.
Проміння сонячне спада,
Цілуючись з землицею.
Весна сміливо засіва
Свіжу ріллю пщеницею.
І дикі гуси гельготять,
Над нашим рідним краєм.
Додому з вирію летять
Ми так на них чекаєм
2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784055
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 23.03.2018
Україна - ненька чорноброва,
Ніжна, щира тиша вечорова.
Та струнка тополя серед поля,
Та верби плакуча терпка доля.
Та у лузі червона калина,
Та вродлива молода дівчина.
Мальви гожі біля огоожі,
Та любисток, м"ята, рута, рожа.
Вишня біла на причілку хати -
Все це Україна - наша мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783861
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 23.03.2018
Ти сидиш на своєму дивані,
Мені дивишся прямо у очі.
Карі в Тебе вони, незрівнянні,
Потонути у них дуже хочу.
Голос Твій я хотів би почути,
Лиш живий, а не той... в телефоні.
І від інших людей відпочити,
У матусі природи на лоні.
Доторкнутись до ніжної шкіри,
По звабливих пробігтися формах.
Не діждусь, певно, тої я миті,
Щоб зробити це вже було можна.
Свіжим сіном встелити нам постіль,
Ніжно, ніжно Тебе обійняти.
У цілунках забути про Сонце,
І кохати, кохати, кохати.
Біля річки удвох прогулятись,
І росу позбивати у полі.
Та на жаль, я Тебе тільки бачу,
На світлинах в своєму смартфоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783767
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 23.03.2018
Приходив Ти до мене ції ночі,
Я цілувала Твої губи, очі.
Я чула подих Твій і серця гупотіння,
Це точно Ти був, Ти, а не видіння!
Я ж пам"ятаю, тільки в Тебе такі руки...
За мить з Тобою, я б стерпіла усі муки.
Лише б з Тобою - неповорна мить...
Тепер цим відчутям, я буду жить...
24.01.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783688
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018
По дорозі прямій, що ледь вправо зверта,
Сухий явір похмуро схилився.
Тут табличка висить - ніби тайну гласить,
Хутір "Тонка" ось тут причаївся.
В зелен - шатах дерев, в буйноцвітті садів,
Білі хати похмуро зітхають.
Що стоять в самоті по боках двох доріг,
І на тонківців вперто чекають.
Вже не так, як колись, жайворонок співа.
Соловейко не так вже виводить.
Лише кілька сільчан по землиці святій
Топчуть ряст... Вже до клубу не ходять...
Була школа, продмаг і юрба дітлахів,
Щебетали. гасали по вулицях.
Трактори і машини снували щораз...
Та тепер за всім цим Тонка журиться.
Скільки мудрих людей: лікарів, вчителів,
Хліборобів, військових, ти земле зростила?
Скільки людям в життя ти путівку дала,
А вони тебе всі полишили...
Лиш у мріях і снах, у тривожних думках,
Часто линуть у хутір, до хати.
Де родились вони, де дитинство пройшло,
Де жили колись батько і мати.
Де у небі яснім рясно зорі цвіли,
Де на луг буйні трави манили.
Де закохані йшли,тде щасливі були,
Де стрічались, де вірно любили.
Де в леваді босоніж топтали траву,
Де під лісом отаву косили.
Де тепер бур"яни, де німа тишина.
В пустках блудить....Сказати не сила.
Тебе голод морив, тебе ворог палив,
Ти здолала незгоди і болі.
Рідна Тонко моя, дорога сторона,
Зичу я тобі кращої долі.
27.07.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783677
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018
Лежить Стьопа на дивані,
Поснідавши зрання,
А в його дружини Гані –
Сльози і зітхання.
Що сама вона все тягне,
Невже така мода,
Що у жінки крім дітей –
Кухня, хлів, городи?
Ще й ледачий чоловік
(Дав Бог дармоїда),
Всі в цьому роду такі
Із прадіда – діда.
-Що я - ледар, це ти, Ганю,
Лишнє вже загнула.
Ти бачила, як Писанка
Літака тягнула?
Різні у жінок є долі
На життєвій ниві,
Ти ж дивилася проект
«Зважені й щасливі».
Легко, думаєш, тягнути
Двадцять одну тонну?
Тобі цього не збагнути
До самого скону.
З чоловіка толку мало:
Ще й тягнути не почав –
Упирався, намагався,
І від розпачу кричав,
Обливався, бідний потом,
Наче десь у тропіках,
Бо зробили на проекті
Із нього дистрофіка.
І це ж треба – в день весілля
(Є ще дурість в нас така),
Відірватись від застілля
Й волочити літака!
Вся родина була п’яна…
Я судить беруся,
Що того аероплана
Тягла сама Руся.
Про свою нелегку долю
Не балакай більше,
Сама бачиш, що жінкам
Буває ще гірше.
А ти, Ганю, слава Богу,
Гарна і здорова,
Трішечки перепочила –
Іди рубай дрова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783528
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018
День щастя... А який це день?
Коли душа твоя співа пісень.
Коли серденько в грудях легко б"ється,
Коли коханий щиро посміхнеться.
Це день. коли хороша пісня льється,
Це день. коли у тебе все вдається.
Коли живі батьки, здорові діти,
Коли ти знаєш. де себе подіти.
Куди піти. з ким радість розділить,
Це щастя! Ради цього треба жить.
Всміхатись сонцю,голубій блакиті,
Це ті потрібні і щасливі миті.
Коли любов і радість у родині,
Коли пшеничний хліб на скатертині.
Коли сусіди дружні та веселі.
Коли достаток і добро в оселі.
Усім. усім. кому рядки ці прочитать удасться,
Хай буде - Мир. Любов, Здоров"я й Щастя!.
20.03.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783427
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Я думаю о жизни, бытии,
Родных и близких, думаю о детях.
Я думаю о мире на земле,
О том. как все таки жить хорошо на свете
Я думаю. конечно, о друзьях,
Которых я люблю и уважаю.
Я думаю о песнях и стихах.
Которые пою, пишу, читаю.
Я думаю все так же о врагах,
Которых не хочу иметь. Имею.
Но зла на них я вовсе не держу,
И ненавидеть их я не умею.
Я думю о птицах. о цветах,
Которые цветут нам в жизни вечно.
Я думаю, конечно. о любви -
Красивой, нежной, чистой. бесконечной.
07.07.2017 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783347
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Прохолодою дихає вечір,
Листя в такт йому пісню співає
В синє небо несміло і тихо,
Перша зіронька вже випливає.
Білокора берізка схилилася,
Щось до ясена гомонить.
А он двчина з нашої вулиці,
На побачення, мабуть, спішить.
Поспішаю і я на побачення,
Серце ніби відлунює кроки.
Поспішаю? Куди? Запізнилася...
Пролетіли вже юності роки.
Прохолодою дихає вечір,
Цвіркуни щось своє десь виводять.
Все стиха, засинає, дріма,
Лиш закохані ,де - не - де. ходять.
15.08.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783258
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018
Я родом із пісні, з далекого літа,
З'явилась на світ я любов'ю зігріта.
Жила, виростала в хатині біленькій,
Мені колискову співали маленькій.
А як підросла, стала вже розмовляти,
Тоді я пісень всім любила співати.
Бо я народилась в пісеннім краю,
Село своє рідне всім серцем люблю
Тут все мені рідне - ставки і ліси,
Ніде не стрічала такої краси.
Тут кожна стежина знайома до болю,
Чи йтимеш селом, а чи звернеш на поле.
Тут трави сміються в ранковій росі.
І все потопає в казковій красі.
А неба, яка волошкова блакить...
Як можна Світличного та не любить.
Жила в цім краю, його ніжну красу,
Я в серці своїм все життя пронесу.
1998 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783254
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018
Темна кімнатка і ніч за вікном,
Свічі горять - ми з тобою разом...
Звуки мелодій неначе крізь сон,
Шелестом листя метеликів крила,
Що у багатті палкому згоріли...
Божественно легко з тобою, о небо...
Самі на землі - нам нічого не треба...
А сон у пітьмі, ти не бійсь, не розтане,
Віддай данину неземному коханню,
Веди нас алеями райського саду...
Стіни, освітлені тільки свічею,
Відблиском дивним витає кохання...
Тіні химерні лягають на стелю,
Душі зливаються... тіні... бажання...
Ти зрозумій і повір... Ми останні...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783060
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783103
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018
Я для Тебе хотіла бути,
Найближчою в світі людиною.
Як же мріяла і надіялась,
Бути завжди для Тебе єдиною.
Я б для Тебе зуміла бути,
Найріднішою сестрою.
Де б Ти був, як Тобі б не було,
Я б завжди була із Тобою.
Я для Тебе зуміла б бути,
Найвірнішою подругою.
Розуміла б Тебе і усе життя
Ти б був перший, а я - другою.
Я б змогла,я була б для Тебе
Найбажаніша коханка.
Берегла б Тебе і леліяла,
День і вечір і ніч до ранку.
Я б любов"ю своєю і ніжністю,
Зігрівала б Тебе, як мати.
І Тебе від усіх невдач
Я б зуміла оберігати.
Я б молитвою стала Твоєю,
Я б була Тобі берегинею.
Я б рабинею стала Твоєю,
Я б була Твоєю Богинею.
Я б світилась Тобі зорею,
Розквітала б для Тебе жоржиною.
Якби тільки були ми разом -
Була б кращою в світі дружиною.
Я Тобі б з неба зорі знімала
З них стелила б Тобі стежину.
І кохала б Тебе до нестями,
Цілувала б Тебе без упину.
Я б у спеку водою криничною,
Тебе б спраглого напувала.
Я б у холод горячим серцем,
Тілом виснаженим зігрівала.
Я б літала з Тобою,як думка,
Ніби тінь за Тобою б ходила.
Я б у серці Твоїм цвіла піснею,
...Бо люблю Тебе так, як любила.
2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783010
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Четверть віку, як я іх села,
Із Світличного, де народилась.
Де дитинство, де юність пройшла,
Де любов моя перша зустрілась.
Тут шляхи протоптала усі,
Всі дороги і вулиці знаю.
Тут співать научилась пісні,
Які й зараз усім я співаю.
Тут до болю любила поля,
На яких буряки сапувала.
І, як пахне весною рілля,
Це найперше в житті я узнала.
Батько трактором краяв поля,
До темна, із самого світанку.
А матуся спішила завжди
На машину, щоб їхать у ланку.
Тут бабуся доїла корів,
І мене за собою водила.
Як же гарно лунав їхній спів,
Як на "дойку" їх везла машина...
А які тут буяли сади,
Цвітом землю завжди прикрашали.
Ну. а осінню з школи туди
На водили, щоб яблука рвали.
А який біля школи бузок!
В цілім світі такого немає.
І красою своєю п"янить,
Ароматом усіх напуває.
Четверть віку. як я із села
Із святої землі і від сонечка.
І сьогодні радію я тим -
Тут працює тепер моя донечка.
2008 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782989
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2018
Здається , недавно бруньки наливались,
Зелені листочки були.
У дзеркалі-річці верба милувалась
На пишнії віти свої.
Роса світанкова — мов камінь коштовний;
Виблискує сяйвом кришталь .
Тумани імлисті — мов убір шовковий,
Ще й світла небесна вуаль.
Тендітна, вродлива верба розцвітає,
Їй заздрять тополі здаля.
І вітер проміння їй в коси вплітає,
І свіжість дарують поля.
Усе навкруги - наче пісню співає,
І стелить свій килим трава,
А вітер хитрущий тихенько питає:
«А кращих хіба небува?»
Верба усміхалась і не сподівалась,
Що літо так швидко мине.
З вітрами осінніми вигляне старість.
Й холодним привітом пройме.
І падає листя у мутнії води,
Із листям краса опаде...
Горбата, стара, без колишньої вроди
Весняного вітру ще жде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782937
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Зима загралась. Знову сипле сніг,
Хоч березень два тижні календарить.
Фіалкобарвний крокус занеміг,
Набрав у груди холоду і марить.
І у видінні бачиться йому
Дід в шубі й шапці і з лицем бандита,
Із торби сипле він мороз і тьму.
Так лячно квітці, аж мокріє свита.
Та міць вона збирає у кулак,
Кричить:
- Йди, діду! Час твій в прірву канув!
Ховає той обличчя, мов слимак.
Пускає промінь сонце із туману.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782893
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Потепліло, повесніло. вже городи люди садять,
А у небі понад ставом дивні птахи два літають.
Покружляли, бачу, в небі, з шумом сіли в чисту воду,
І неначе задивились на свою чудову вроду.
Гордо плавали. шукали пристані в нас на воді,
І для всіх іменувались - "гнідинцівські лебеді".
Очерет їм шепче пісню.зорі осявають путь,
Ну, а лебідь і лебідка всім спокою не дають.
Чи на ферму поспішають, чи у поле люди йдуть,
Замилуються красою, мимо ставу не пройдуть.
А лебеді закохані вже побудували дім.
І молода гарна пора зажила щасливо в нім.
Але раптом їхнє щастя вмить розбила зла рушниця,
Із несамовитим криком закричала в небі птиця...
Зла рука лебідку вбила, лебедя спіткала туга,
На охах в нього померла його вірная подруга.
Похиливши горду шию,ніби підламавши крила,
Довго він не зміг злетіти звідти, де упала мила...
Потім в небо він піднявся,з сумом, з болем закричав.
Мов назавжди попрощався, світ за очі десь помчав...
Три весни, як лід розстане,як минають холоди.
Прилітав самотній лебідь у Гнідинці, до води.
Бо. мабуть не зміг забути, де залишилось кохання?
Бо, мабуть не дуже швидко можна подолать страждання
Ось в четверте потепліло, знов городи люди садять,
Як колись,у нас над ставом дивні птахи два літають
1993 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782787
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 17.03.2018
Сонный вечер в окошко стучал.
Пела песни красавица - вьюга.
Знаю я , ты меня тогда ждал,
А случайно явилась подруга..
Плакал воск от горящей свечи,
У бокалах застыло вино.
Слезы те, были так горячи...
Это было все очень давно.
Все с годами ушло в никуда,
Будто спрятался вечер в ночи.
И лишь память не скроют года,
Не погасят сияние свечи
16.11.2017 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782784
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 17.03.2018
Знайомі очі знову бачу.
Знайомі бачу я вуста.
Стоїш від мене ти далеко,
Поруч - дружина молода.
Всього хвилина , і розлука,
Твій поїзд вже відходить в путь.
До тебе лину я душею,
Та пізно все назад вернуть.
І знов важкі роки без тебе,
З тобою лише я вві сні.
А може доля подарує,
З тобою вечір по весні.
Пройшла весна, настало літо.
Тебе ж, коханий, все нема.
Кругом сади цвітуть зелені,
А в мене на душі зима...
Хоч серцю сумно, пусто, важко,
Та ніби іскорка горить.
О, ні. Ніхто на цілім світі
Надій не зможе задушить.
Ось серце вмить забилось в грудях.
Воно віщує - поруч ти..
Любов моя від сну проснулась,
Й засяяла на всі світи.
Ти бизько вже, ти йдеш до мене,
Знов бачу рідні я вуста...
І переконуєшся вкотре,-
Життя - це штука не проста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782630
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018
У шістнадцятім столітті, в сороковіі роки,
Із повстання повертались запорізькі козаки.
Після бою і місті Варин небезпеки уляглись,
А Гнідий, Донець і Бубик в путь - доріжку подались.
Між широкими ланами річка Рудка шелестить,
Тут спинилися козаки, щоб хоч трішки відпочить.
Повноводная красуня, буйна зелень, ніжний цвіт
Так запали ім до серця, затуманили ім світ
І Панас Гнідий задумавсь, посміхнувсь собі в вуста,
І вирішив поселитись, де природа непроста.
Де з світанку і до ночі солов"ї концерт дають,
Де розлогі сині верби з річки листям воду п"ють
Де по пояс буйні трави з вітром ніжно гомонять.
Ясний місяць, тихі зорі, так чарують, полонять...
То ж лишилися козаки дику землю обживать,
Житла собі будувати, поле стали оброблять.
Гнідинці - село назвали. І з тих пір і по цей час,
Не знайти на Украіні кращого села, ніж в нас.
Так село нам заснували три завзяті козаки.
Хай міцніє, розквітає, для людей на всі віки.
2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782589
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018
[i] Музика – це жінка…
[b] Ріхард Ваґнер *[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/xXEctB2oTRE[/youtube]
[i][b][color="#035766"]«Шерше ля фам» - сказав би нам француз.
І з ним навряд чи варто сперечатись:
Від катаклізмів і сімейних уз
У Неї – тайни. І до них – печаті.
Погоді бути – ключ трима Вона,
Прогніваєш – січнева завірюха:
До серця прислухається весна –
Вона у ньому Божу ласку слуха.
Від Неї ми залежимо відтак,
Бо ж недарма наймення їй жіноче…
Й не можемо ми жити вже онак:
Вона творить із нами все, що хоче!
І кажуть, що в весни багато примх,
Що сьогоріч – не бути урожаю…
Ми при весні, як в музиці! Ми при…
Вона ж творить усе, що забажає!
Й сказав би Ваґнер: «Музика – весна»…
Комусь – весна, комусь – примхлива осінь:
В житті буває музика сумна,
Хоч музики весни ми в Неї просим.
Либонь, не заслужили ми кантат,
Не варті ми й одарених симфоній:
Довкола душ витає атентат
Й сумбур
пустих,
безкарних
какофоній.[/color][/b]
23.04.2017
________
*Відомий не лише гарною музикою,
але й ніжним ставленням до жінок.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730527
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 16.03.2018
Скільки років мовчати я вміла,
Ну, а зараз. просто не сила.
Я любов"ю не переболіла,
Й загасити його не зуміла.
Не прошу я у тебе багато,
Просто зрідка поговорить.
Моє ж слово тебе не поранить,
І нічого не зможе змінить.
Я ж у тебе згоди просила,
На дзвінки і на зустріч тоже.
Ти пробач, якщо чим завинила.
Чи образила тебе може?
Не шукай порятунку в мовчанні.
Не до цього усе це ведеш.
Ти від мене сховаться зумієш,
А від себе. повір. не втечеш.
21.07.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782458
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 15.03.2018
Весна розкидає ляпки
Прозоро-сріблястих хмар,
Я буду щасливим. Крапка.
Я вільний від зла і чвар.
Я – задум, я – дух, насіння
Миттєвостей і годин,
І тішиться небо синє,
Бо ще врятувавсь один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782399
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 15.03.2018
Учителька заплакана
Мала вид нещасний:
-В нашім класі - трагедія,
Пропав журнал класний.
І я впевнена, Андрію,
Твоїх рук нечиста справа.
Знайте, діти, що це злочин,
Це не жарти, й не забава.
-Не такий він уже й класний,
Щоб так побиватись,-
Сказав Андрій, устаючи,
-Нащо хвилюватись?
Із пропажі ви зробили
Випадок нещасний,
Ви «Плейбоя» прочитайте –
Ото журнал класний!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782301
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 15.03.2018
Вновь по коже касались строки,
обвивали словами властно,
обволакивало в глубокий
вдох и выдох речами страстно!
Изречения, как уроки -
словно губы,помадой красной
привлекательные, притоки
обладающие контрастно!
Вновь по коже,касались строки...
Сладко, жарко ты жалишь разум...
Осмыслением тем глубоким...
Поэтического экстаза!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782231
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Летять у небі журавлі,
Додому повертаються.
Весну несуть своїй землі,
І радісно вітаються.
Травичка ніжно вигляда,
У небо тягне руки.
Стрічаєм радо ми весну,
Після зими - розлуки.
Проміння сонячне спада
Цілуючись з землицею.
Весна сміливо засіва
Свіжу ріллю пшеницею.
І гуси дикі гельготять,
Над нашим рідним краєм.
Додому з вирію летять,
Ми так на них чекаєм!.
2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782125
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Передачу «Ревізор»
Дививсь Микола вчора,
Проявить себе задумав
В ролі ревізора.
Знайшов в шафі рукавички
(Ті, що для городу),
Халат вдягнув і шапочку,
Яка вийшла з моди.
Жінка Настя розкладала
На столі провізію,
Коли раптом ввірвалася
На кухню ревізія.
-Коли витяжку ти мила?
Минув тиждень як-не-як,
Чом каструлю не накрила,
У якій лежить буряк?
В холодильнику в продукти
Тикав своїм пальцем:
-Чого стікера немає
На банці із смальцем?
Чого в тебе лежать поряд
Молоко і голубці,
Сир чому тут біля м’яса,
Та ще й тісто на млинці?
І тоді у праву руку
Черпак взяла Настя:
-А тепер за ревізором
Я влаштую страсті!
Не питайте, чим скінчилась
Перевірка кухні.
Були крики, істерика
І розбиті кухлі.
Ледве втрапив наш Микола
У кухонні двері.
Цього вечора ліг спати
Коля без вечері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782120
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Я не можу тебе забути,
Я зробить цього просто невмію.
Не судилось з тобою бути,
Я ж це знаю і все розумію.
Просто хочу тебе я бачить,
І, хоч зрідка поговорить.
Це для мене багато значить,
Без минулого, як же жить?
Скільки років я зустрічі ждала?
Хочеш вір, а не хочеш - смійся.
Та щоб взять і тебе забути,
Не зумію я - і не надійся.
Грудень 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782117
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Зоря світанкова згасає,
І падає сонцю в долоні.
Як тихо! Краса воскресає
В землі найріднішої лоні.
Вона розкриляється в пісні,
В ключі піднебеснім лелечім.
Вона у святім материнстві,
У першому слові малечім.
Вона – це замріяний вечір,
В рожевих туманах світання,
Як день соромливо займеться .
І знову настане чекання.
Чекання осяйної миті,
Що думки і серця торкнеться.
І в небі веселка розквітне –
Душа тому диву всміхнеться.
В красі поєднання предивне:
Це пишний букет –і підсніжка,
Дитяче замурзане личко
Й таємнича Джоконди усмішка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782187
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Три подруги вихвалялись
Як рік Новий зустрічали,
У фантазіях змагались
І захоплено пищали.
-Я стрибала з парашутом,-
Каже радісно Орися.
Було страшно, але круто –
Ти летиш, неначе птиця…
Я,- продовжила Зоряна,-
На Мальдіви полетіла,
Там на пляжі засмагала,
Свого принца я зустріла.
-Ти чого мовчиш, Ірино,
Де тебе в цю ніч носило?
Доповзти додому рано
Не було вже, певне, сили?
-Та на кухні разом з вами,
За столом ми втрьох сиділи,
Ви пили і щось курили,
А я тільки салат їла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781915
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Моя хата у садочку,
Стоїть,запишалась.
В білу вбралася сорочку,
Мов заміж зібралась.
А у хаті на покуті
Образи із павільйоном.
На картинах - рушники,
Всіх стрічають із поклоном.
Свіжо змазана долівка,
Глиною, до речі.
На всю хату пахне хлібом,
Витягнутим з печі.
Вже із поля повернулись
Мої батько й мати.
Зайдуть в хату, посідаєм,
Будем вечеряти...
З - за причілка виглядає
Зоря вечорова.
Все стихає, лиш тихенька
Тягнеться розмова.
Грудень "011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781900
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Село моє красиве і співуче,
Його поля великі і родючі.
А люди - трударі привітні і пригожі,
Мов квіти весняні. мов маки й рожі.
Село моє розкішне і прекрасне,
Як яблуневий цвіт, як сонце ясне.
Село моє з ставками і садами,
Зігріє душу, як обійми мами.
Село моє розкинулось в долині,
В тополях, мальвах, в квітах і калині.
Село моє, мій рідний отчий край,
Красуйсь, рости, живи і процвітай!
18.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781899
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Скрипка, кажуть – частина самого Митця.
Вона знає про все: про любов і печалі…
Неймовірний дарунок для нас від Творця.
Обіймав її талію сам Страдіварі.
Рід Гварнері любив її більше, ніж жінку
І душа розривалась в руках Паганіні,
Відкривала вона ніжним звуком сторінку
І незмінно була на висотах богині.
Так смичок краяв серце з малої октави,
Цілував він щоразу чотири струни,
Жив любов’ю завжди по дорозі до слави.
Знов приходила скрипка до мене у сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781809
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
А ти сьогодні знову не прийшов,
Хоч добре знав. що я тебе чекала.
Від болю руки в небо підняла.
Й тебе вернуть Всевишнього благала.
Хотіла я, щоб ми були удвох,
Удвох ділити радість і печалі.
Але ж чому, скажи мені, чому,
Між нас лежать незрозумілі далі?
Хто тебе більше , любить, аніж я?
Чи ж моє серце не для тебе б'ється?
Скажи, коли до мене ти прийдеш?
Коли до мене щастя посміхнеться?
З тобою хочу бути ночі й дні.
Мені не треба й крапельки розлуки.
Я вже нестерпно жду хвилини ті.
Коли сплетуться у обіймах руки.
Я жду, коли твої п'янкі вуста.
До моїх губ уп'ються в поцілунку.
Від ласки й ніжності твоїх палких долонь
Просити хочу в Бога порятунку...
11.02.2009 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781784
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Мій рідний край: степи. ліси, діброви,
Моря безкраї, золоті поля.
Квітуча і співуча Україна,
Священна моя батьківська земля.
В моєї України сині очі,
Від пролісків і волошок у житі.
Прозорі. чисті солов'ні ночі,
Мрійливі ранки росами умиті.
На погорбі стоять стрункі тополі,
В калині пісню соловей заводить.
Стіну хлібів колише вітер в полі,
Поволі сонце із -за лісу сходить.
В садах красиві села поховались,
Скрізь квітнуть мальви,пахне рута п'ята.
Казкова моя мати - Україна.
До болю рідна, щедра і багата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781782
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Зародився план, ідея
У дружини в голові,
Що повинні бути в спальні
Всякі ігри рольові.
-Ти придумай якийсь образ,
Тихо підійди до ліжка,
Розкажи, що ти за птиця,
Погладь ніжно мої ніжки…
-Зрозумів,- і з тим я вийшов,
Побув трохи на дивані,
Зайшов у спальню, як веліли:
-Дієтолог я ваш, пані.
Раптом тут в моєї киці
Полізли очі аж на лоба
Та стали хижі, як в тигриці,
Враз заревла, як та худоба.
Підскочила, як на пружині
(Скінчилося життя тут мирне):
-В мені ти бачиш не дружину,
А лише корову жирну!
Він, бачте, лікар-дієтолог,
Не лицар і не масажист,
І не султан, не косметолог,
Тиран, мучитель, шантажист!
Як більмо тобі на оці
Мої зайві кілограми.
Все. Я завтра забираюсь
І їду на село до мами!
Бо тебе вже не хвилює
Все моє прекрасне тіло!
І не встиг я зоглядітись,
Як на мене полетіли:
Важка праска, креми, гелі,
Ваза, лампа і стілець,
Пудри, туші і гантелі,
Думав я – мені кінець.
Дивлюсь на руку перебиту,
Синяк вже око все закрив,
І серце плаче вже розбите…
Я висновок такий зробив:
-Кохайтесь, друзі, по- простому,
Нащо вам методи нові?
То ж обминайте, чоловіки,
Ці всякі ігри рольові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781715
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Прекрасна і блаженна та хвилина,
Коли маленька крихітка - дитина
До мами щиро ручки простягає,
Воліє ніжності і ласки вимагає.
В обійми прагне, де тепло й приємно.
Ці відчуття для них єдині і взаємні!
Бо мамин дотик - простір радості і щастя,
Підтримки, любощів і поцілунків рясних.
[b]- Ти - непосида, живчик і чомучка
В майбутньому. А зараз - йди на ручки![/b]
Життя єднає сутність материнства
З бажанням ощасливити дитинство.
[i]Присвячується доньці Аліні[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779150
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 11.03.2018
На базарі баба Настя
Сир і яйця продала,
Поки обійшла аптеки –
Вже й автобуса нема.
Вирушає баба пішки,
Хоч далеко до села.
-Як же болять мої ніжки,-
Свою пісню затягла.
Аж тут ззаду - мотоциклик,
Називається він «Ява»,
За кермом якийсь хлопчина,
А за ним сусідський Слава.
Зупинила: «Візьміть, діти,
Не покиньте в полі бабу…»
-Та куди вже вас подіти,
Причепіться якось ззаду.
Настя хутко примостилась,
Хлопців міцно обняла,
Заревів маленький транспорт –
Тільки курява знялась.
Тут дорожній страж порядку
Вигулькнув з кущів зненацька,
З своїм жезлом на дорогу
Він виходить гордо й хвацько.
Хлопці - газу, і повз нього
З ревом, свистом пролетіли.
-Зупиніться! Зупиніться!
До них ззаду долетіло.
-Та нехай вас грім скарає
І поб’є нечиста сила!
Клята баба спідницею
Усі номери закрила!
Два жевжики й стара баба,
Що із них тепер узяти?
Та по цій дорозі в ямах
Їх мені не наздогнати…
Баба каже: -Хоче їхать!
Куди ж тебе, дядьку, впхати?
Він думає – баба всіх вас
Зможе разом обійняти.
Освідчений, при погонах,
Зразу видно – не з села,
Десь-то в справах забігався,
Що й маршрутка утекла.
Голосує, бідолашний,
На дорозі без обіду.
Як же мені пощастило:
Він стоїть там, а я їду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781547
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018
Після чергової сварки
(Часто так трапляється)
У суді Микола й Рита
Врешті розлучаються.
Дає покази Микола:
(Перед цим поклявся суду,
Що не збреше він ніколи,
Правду тут казати буде).
-Ваша честь, моя дружина
Зовсім стала вже пропаща,
Це п’яниця, наркоманка,
І до того - ще й гуляща!
Скільки років, а не вміє
Ні спекти, ані зварити,
В ліжку - не горить, а тліє,
(Навіть сором говорити).
А учора ось з’явилась
Перед самим уже ранком –
Добре, що за дім згадала
Після ночі на світанку.
-Боже мій, яка неправда!-
Підскочила Маргарита,-
Ваша честь, я тільки правду
В суді буду говорити.
Я прийшла додому рано,
Бо була в сусідки Лери:
Цілу ніч ремонт робили,
Удвох клеїли шпалери.
Все нутро кипить в Миколи,
Аж червоні стали вуха:
-Запишіть у протоколі,
Що вона іще й брехуха!
Бо насправді тої ночі
Я був у сусідки Лери.
Ми там клеїли, це правда,
Тільки зовсім не шпалери.
Не гуляє десь ночами
Чесна і порядна Лера,
Бо вона приймає вдома
Усіх своїх кавалерів.
В бій вступає Маргарита:
-Бреше і не червоніє,
Що п’яниця я невмита
І до того - ще й повія!
Ваша честь, ночами пес цей
Часто вдома не буває,
Сам, падлюка, десь гуляє
І на тиждень пропадає!
Суддя зважував, вагався,
Щось у тексті виправляв,
Усміхався, дивувався,
Потім рішення сказав:
-Хоч ви пара ідеальна,
Інтереси у вас спільні,
З цього дня - це не формально:
Ви розлучені і вільні.
На правах сусідів добрих
Можете іти до Лери,
Випивати, розважатись
І втрьох клеїти шпалери.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781546
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018
Початок уроку:
- А що таке СОВІСТЬ і ЧЕСТЬ?
- Учителю, що ви?
Вони вже давно не існують!
То все архаїзми. А час наш -
це підкуп і лесть,
Це - влада багатих,
що гроші бездушні рахують...
Вже вік двадцять перший
новітні дола рубежі:
У хаосі часу -
дитячі зневірені душі.
У нас ще дитинство було,
а вони - на межі,
Живуть на межі між епох
й катаклізмів грядущих.
Це - діти Комп'ютеросвіту -
нащадки мої і твої...
Та слів тих насущних
не вміють вони трактувати...
А я їм читаю,
як плачуть в садах солов'ї,
Кажу їм про те,
що існують ще ПРАВДА і МАТИ,
Що є УКРАЇНА -
чекає на їхні уми,
Їх світлі таланти й серця,
що любов'ю омиті,
Що БІБЛІЇ мудрість
і геній Шевченка - живі,
Й вони нас врятують
у цьому безумному світі...
Вони мені вірять, можливо,
й напевно, не всі...
Та я ще тримаюсь
і книгу навіщось стискаю...
Читаю їм вірші
про сонце, про квіти й дощі,
В очах цих дитячих
майбутнє Землі відчуваю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617658
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 11.03.2018
Мить без тебе, дві без тебе
Ось уже і рік минув.
Чи хоч інколи згадаєш?
А моживо вже забув?
Ніч без тебе, день без тебе,
Десять років, двадцять п"ять...
Чи хоч раз тебе побачу?
Чи ж зустрінемось?. Як знать...
Літо мліє, осінь гріє,
Не одна - вже тридцять п"ять...
Чи весна й зима зуміє
Нашу зустріч нагадать?
Жовтень листом догорає,
І в останню його мить
Доля щиро посміхнулась,-
Захотілось знов любить!
Захотілось пригорнуться,
В рідні очі задивиться...
Як не вийде щось вернути?
Хочби ж знову не згубиться
10.03.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781480
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018
Скільки цвіту у весни,
Скільки снігу у зими.
Стільки буде в нас любові,
Як зустрінемося ми.
Як зірок у небесах,
Скільки сонця з висоти,
Стільки щастя нам всміхнеться,
їЯк покличеш мене ти.
Яка хвиля на воді,
Яке небо голубе.
Такі будемо щасливі,
Як побачу я тебе.
Скільки співу в солов"я,
Скільки квітів у саду.
Стільки радості в нас буде,
Як до тебе я прийду.
01.03.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781476
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018
В автобусі «Київ – Умань»
Пасажири - пани й пані
По місцях порозсідались,
І зайшов уже останній.
Знайшов місце біля пані,
Враз квиток їй показав,
Що гуляв десь на хрестинах
Їй навіщось розказав.
І коли автобус рушив -
Чоловіка сон зморив:
-Відпочити трішки мушу,-
Так сусідці пояснив.
На плече їй похилився,
Далі - вже на груди впав,
Та з огидою штовхнула,
Бідний аж на ноги встав.
Перед цим вона волала:
-Подивіться сюди, люди,
Цей п’яниця безсоромний
Вклався вже мені на груди!
-Я ж вас, дамочка, не знаю,
Вас я зовсім не люблю…
Випадково нахилився,
Я ж нічого не роблю!
Ззаду баба з цікавістю
За оцим спостерігала,
Тож звернулась до мужчини
І поважно розказала:
-Є такий в людей закон,
Не мені уже вас вчити:
Якщо, дядечку, вже вклались –
Тоді треба щось робити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781365
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018
Кожен день бабуся Дуся
Однаково починає –
Дорослу онучку Люсю
Все на розум наставляє:
-Пора тобі, дитиночко,
Свою пару вже шукати,
Перескочило за тридцять –
Скільки можна вже чекати?
Усе їздиш по Єгиптах
І гуляєш по Мальдівах,
А того не помічаєш,
Що ти уже стара діва!
Дівка морщилась, зітхала,
Ще спросоння позіхала,
Як закінчила бабуся,
То тоді сказала Люся:
-Є у шоу «МастерШеф»
Гарний хлопець Браво Ектор,
Заміж я за нього хочу
І готуюсь до проекту.
Вивчила заморську кухню,
Холодець вмію зварити,
Хоч для мене головне –
Колумбійця обкрутити.
-Бачу, дівко, ти в круїзах
Увесь розум розгубила.
Схаменись, опам’ятайся!
Ти життя не знаєш, мила…
Та цей Ектор вже посивів,
Нежонатий досі ходить,
Бо спекти, а чи зварити
Йому ж ніхто не догодить!
Зроби соус з кока-коли,
Запечи йому вужа,
Не так стала біля столу,
Не того взяла ножа,
Не смачні качині шиї,
Де жовтки, а де білки…
Швидко полетять в помиї
Твої страви й тарілки.
То кальмара він захоче,
То якесь тірамісу,
В тебе забере, дитино,
І здоров’я, і красу.
Нерви буде всім мотати,
Бо до кінця своїх днів
Буде з радістю ковтати
Змій, жабів і тарганів.
Ти повинна врахувати
Ще одну важливу фішку:
За їхніми законами
Який буде він у ліжку?
Ти з цим Ектором щаслива
Не будеш ніде й ніколи.
Шукай нашого Максима,
Василя, Петра, Миколу…
Цьому звариш вареників,
Чи колись якусь галушку –
На руках носити буде
За борщ, кашу і за юшку.
Шукай, Люсю, чоловіка –
Тільки хлопа – українця,
Будеш з ним завжди здорова,
Й буде щастя - аж по вінця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781366
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018
Ти посміхнувсь.Весна прийшла сьогодні
Гойднулись в такт із вітром спориші
Ти посміхнувсь. А на краю безодні
З'явилась я. Й закохані вірші
Не все ще втрачено і вимріяне щастя
Я ним одним до тебе говорю
Візьму тебе так ніжно за зап'ястя
І прошепочу як тебе люблю
Вдихай мене. Я тону як у морі
Без тебе все вбиває хижий час
А твої очі як на небі зорі
Як вогник мрій який ще не погас
Жодна стіна не варта твого тіла
І не замінить грім твого плеча
Ти мимо йшов. А я впіймать хотіла
Та ти б не сприйняв що мале дівча
Може коханням створювати зорі
І гратись ними потім досхочу
Я так люблю. І у твоєму морі
Тону щораз й від відчаю кричу
Ти посміхнувсь.Весна прийшла сьогодні
Гойднулись в такт із вітром спориші
Ти посміхнувсь. А на краю безодні
Зустрілись дві закохані душі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781348
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018
Скільки літ минуло? Скільки зим?
Був колись для мене ти чужим.
Та роки зуміли стерти все,
І тепер нас один вітер по життю несе.
Скільки відшуміло зим і літ?
На тобі зійшовся мабуть світ.
Хтось зненацька перепутав наші долі.
Як траву шовкову в чистім полі.
Хто тепер розплутає їх коси?
Тихий вечір, чи ранкові роси?
Чи омріяна чаклунка диво - ніч,
Що спішить до нас усе життя навстріч?
Скільки ж було виплакано сліз?
Скільки листя облетіло із беріз?
Та я вірила, і на життєвому путі,
Нам судилось одне одного знайти.
Не померкли наші чисті почуття,
Ми несли їх в серці все життя.
І тепер я вірю ти не скажеш,
Отого срашного: "Серцю не прикажеш"
05.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781321
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018
Багато так сказать Тобі хотіла,
При зустрічі - усе кудись поділось.
Лиш серденько бентежно гупотіло,
Чи ми зустрілись? Чи мені наснилось?.
Ти поруч, та насправді так далеко -
В думках своїх шукаєш порятунку...
Ну, а мені з тобою добре й легко,
Мов напилась любовного я трунку.
Мов повернулася в далеке наше "вчора",
І знов чекаю радо на побачення...
Літа промчались, та не все минуло...
Ну, та яке це зараз має значення?
Ми знов удвох, як у наш перший вечір,
Під зорями ясними в літніх росах..
Лише літа ледь посріблили скроні,
І молодість сховали десь в покосах
05.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781312
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018
Будь зі мною, біла хмаро,
Полишились тільки сни.
Доторк ніжними губами
Не спиняє боротьби.
Най обнімимось вітрами
У сузір’ї водоспаду
Я по степу ковилами,
Ти по небу раптом градом.
Будь зі мною, янголятко,
Кучеряві твої дні…
Хвиля котиться до ранку
Чути-чути сплеск води.
Мої руки, твої очі –
Не спиняйся – говори.
Стались ми, як світ пророчі...
Ти в усьому повторись.
Не чеканнями – бажанням,
Не відлунням – тембром злив.
Будь зі мною, біла хмаро,
Твій цілунок пив би й пив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771002
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 09.03.2018
Яке сьогодні чисте небо,
А Зорі - мої почуття!
Коханням світяться для тебе,
В чеканні вічного злиття!
А місто спить у шубі білій,
Сніжинками накриті сни…
Вони такі тендітні,милі,
Неначе цвіт серед весни..
В твій сон тихенько завітаю,
Прийду туди, де будеш ти!
Холодне місто залишаю…
Рятую нас від самоти…
Долоні ніжно поцілую,
Притисну душу до грудей…
До тебе все життя мандрую,
В чеканні зустрічі очей!!!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454635
дата надходження 15.10.2013
дата закладки 09.03.2018
Заслухалася піснею рідної землі,
І серце переповнилось любов'ю.
Злетіли спогади, неначе журавлі,
Разом із тугою,Рідненька, за Тобою...
Побачила свій край, неначе уві сні,
Поки ще місто спало у тумані,
Як вдома прокидаються сади рясні,
І сонечко з-за обрію встає багряне.
У вишиванку вдягнута моя душа,
Блукає десь під небом України,
Живе у спогадах, як вітер в споришах,
В обіймах рідної моєї Батьківщини!
А по щоці котилася гірка сльоза,
До тебе пригорнуся, мов до мами,
І як цілує трави вранішня роса,-
Так я, рідненька, поцілую твої рани.
Заслухалася піснею рідної землі,
І серце переповнилось журбою.
Злетіли спогади, неначе журавлі,
Разом із тугою, Рідненька, за Тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781226
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
Учора з жінкою своєю
орали поле, ставши цу́гом.
Впряглася люба прямо в шле́ю,
а я – з чепігами за плугом.
Затим натхненно скороди́ли,
вже я упрігся в борону́,
бо ні вола, ані кобили,
дружину маю лиш одну…
У землю бульбу ми потому
садили прямо під леміш,
а на останні сили вдома
зварили ще удвох куліш.
Кохатися як миші сірі
утратили ми інтерес –
любовні втіхи в повній мірі
нам замінив оральний секс.
07.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781174
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
В небі зірка зустрілася з місяцем,
Підморгнула в вечірній імлі.
І чарівно поглянувши в вічі
Прошептала: - "Ти радий мені?"
Вдвох вони, ніби взявшись за руки,
В небі синім пливли до світання.
Вона знову поглянула щиро,
Й запитала: "Це, мабуть. кохання?"
Так блукали вони зачаровані.
Поки сонце зійшло із - за поля.
Він схвильоано. тихо промовив:-
"Це напевно. кохана, вже доля ".
Як колись вечір тоне у сутінках,
Всіх весна зігріває теплом.
Поспіша місяць знову до зіроньки,
Де ім буде так гарно обом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781091
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
Мы встретились с Тобой не зря,
И к этому я очень долго шла.
И Бога и судьбу благодаря,
Нашла Тебя, единственный,нашла.
Чрез бесконечности крутых дорог,
То падая, то подымаясь, как зоря.
Все время вел меня к Тебе на встречу Бог,
И все ж мы встретились сТобой не зря.
Сумели мы с Тобой поговорить,
Пусть это, как неведомая нить,
Нас унесет в далекие края.
Где Ты был мой, а я была Твоя.
Не зря мы встретились с Тобой, прости,
Что чувства сквозь года сумела пронести.
Прости, что Твой нарушила покой.
Спасибо за тот миг, что Ты провел со мной.
28.12.2016 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780896
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018
Розійшлися наші долі, як дороги,
Що лишили нам? Печалі і тривоги.
Пам'ять днів минулих, сподівання,
А мені в придачу ще й кохання.
І не знаю, де тепер мені з ним дітись?
Де хоч раз мені з Тобою ще зустрітись?
Щоб на Тебе до безтями надивиться,
Спраглим серцем твого голосу напиться.
А ще хочеться з Тобою говорити...
Наші зустрічі в уяві відтворити.
Повернутися в далеку "нашу казку",
І ідчути Твою ніжність хочу й ласку.
01.11.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780890
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018
Привітне сонце ніжно землю обіймає,
В блакиті неба вітер хмари гонить.
В пахучій зелені спів соовейка не змовкає,
І вишня білий цвіт додолу ронить.
Вузька стежина пролягла між трав високих,
Поруч каштани запалили білі свічі.
Я поспішаю на побачення до тебе,
Щоб пригорнутися, щоб глянути у вічі.
І ось безжально хмара сонце заступила,
І так тривожно в яворові іволга співає.
Невтомний вітер согне, плаче сумовито.
На серце біль, тривогу й смуток наганяє.
19.05.1997р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780862
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
С каждым утром, с каждым днём,
Мне всё труднее быть дождём,
Всё тяжелее ветром быть,
Морозным снегом холодить.
Пробиться из земли ручьем,
Скалою на хребте крутом,
Волною океаны бороздить,
Осеннею листвою застелить,
Быть зноем, солнцем и песком,
Огнём, металлом и листком.
Всё тяжелее не любя,
Мне в мире проявлять себя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743786
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 06.03.2018
Чому мовчить самотньо телефон?
Ні говорить, ні слухати не хоче
Думки біжать, а в серці пустота,
І біль якийсь стурбовано лоскоче...
А ти мене учора розбудив,
Прийшов тоді, коли я міцно спала.
Багато слів хороших говорив,
Та не було між них тих, що чекала.
Ти говорив, що вже прийшла весна,
Ти говорив, що тепле сонце сяє...
Ти говорив усе і говорив,
Не чула я лиш, про що серденько благає
І ось дзвінок, немов бджолиний рій,
Ввірвавсь привітно, розбудивши ранок.
Приніс букет із світлий, чистих мрій,
Надією ступив мені на ганок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780622
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Співала у саду моїм синичка,
Веснянку мабуть, щиру і дзвінку.
Почула пташка, що вже скоро прийде.
Весна - красуня в зорянім вінку.
Співала гарно, виразно й привітно.
Так, що у жилах стигла кров.
Вона співала про святу і грішну,
Свою жагучу пісню про любов.
Бо і любов приходить, наче весни...
Підкрадеться нежданно і теплом -
Обійме ніжно, лагідно всміхнеться
Й лишиться там, де хороше обом.
Де у закоханих горять від щастя очі,
Й життя пливе, як добрі віщі сни.
І чується синички гарний голос,
А це - прихід жаданої весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780624
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Подаруй мені ніч... хоч одну подаруй...
Щоб забувся я в морі безмежного щастя
Ти коханням нестримним мене зачаруй
Щоби згинули пріч і журба і нещастя
Я мов спраглий юнак, що у розпачу впав
Між пісчаних барханів глухої пустелі
І я знаю що більше мені не знайти
Ні краплини води, ні жилої оселі
І чекати вже нічого, як не сумуй
Подаруй мені ніч...хоч одну подаруй...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709921
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 06.03.2018
З Восьмим березня, чоловіки!
Вам дається іще один шанс
Довести всім, що ви залюбки
Справи зробите всі замість нас:
І попрати, і витерти пил,
І на кухні, немов майстер-шеф,
І накрити святковий стіл,
І підлогу помити теж.
Ще й скупитись в крамниці, та так,
Щоб сімейний бюджет не страждав,
Сукню жінці попрасувать,
Та і сам, гарно щоб виглядав.
А увечері посуд прибрать,
Перемить, в кухні лад навести
І не дай Боже вам сказать,
Що у вас голова болить.
Що втомились й не чуєте ніг
І спина так болить, аж, пече!
Подаруйте коханій ніч —
Вам кохання хай силу дає.
З Восьмим березня, чоловіки!
Ми вас любимо кожну мить,
Допоможемо вам залюбки
Наші справи переробить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780441
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018
Сніг танцює, кружляє, летить,
І лягає не сміло на вії.
Ти до мене сьогодні прийди,
Лиш про тебе думки мої й мрї.
Сніг танцює, кружляє, летить,
Замітає мою стежину.
Тихо й ніжно, як тінь прийди,
Я до тебе на зустріч лину.
Й закружляє обох заметіль,
Зацілує снігами білими.
І розкаже зима усім,
Як були ми з тобою щасливими
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780470
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018
Йдучи сьогодні слухала я тишу,
Я бачила,як дихає земля.
Та дум своїх важких чомусь не лишу,
Мабуть від того це, що я сама.
Йду стежкою вузенькою до лісу,
Блукаю у задумливім саду.
Зима розвісила снігів завісу,
Я в цій красі земній тебе знайду.
Ти прийдеш тихо, як самотній вечір,
Обнімеш ніжно, мов туман п"янкий.
Ти проженеш із серця порожнечу,
Бо в цілім світі ти один такий
Я йтиму завтра, слухатиму тишу
Поруч зимою замилуєшся і ти.
Надій святих ніколи не полишу,
Бо нам судилось одне одного знайти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780466
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018
Тебя я помню светлой,стройной
С большою русою косой
Весёлой и совсем спокойной
С кристально чистою душой
Когда в минуты не покоя
Я снова вспомнил о тебе
Набрал дрожащею рукою
Твой номер,пригласив к себе
С тех пор забыл о всех на свете
Забыл печаль и грусть забыл
Мы только двое на планете
И удержатся нету сил
Чтоб губ твоих мне не коснутся
Чтоб вкус твой вновь не ощутить
В твоих объятиях не проснутся
И чтоб тебя не полюбить
Я знаю сложно в это верить
И выбирать среди двоих
Но если это не проверить
То не поймёшь ты чувств моих
Пойми,мне хорошо с тобою
Я смог терпеть бы месяц,год
Готов бороться сам с собою
Нырнуть готов в круговорот
Поверь,не просто так взаимно
Кусали жадные уста
Мечтая иногда наивно
Смотрели страстно мы глаза
Я верю,что совсем не долго
Осталось мне терпеть и ждать
Надеюсь скоро будем вместе
Себя друг другу отдавать
За руки взявшись очень крепко
Взаимно заглянув в глаза
Мы осознаем несомненно
Что быть нам вместе навсегда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780453
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018
* * *
Жив не для себе, а для всіх.
Орав те поле й рясно сіяв.
І був один, єдиний гріх -
Жив майбуттям і вічно мріяв.
Плило минуле в далечінь
І сьогодення з ним згасало.
Майне майбутнього лиш тінь,
Щоб в серці полум’я палало.
Мрії не те, що вже було,
Стало реальністю, здійснилось.
Це завжди те, що не збулось,
Те, що ніде не повторилось.
Мрія, мов квітка, відцвітає,
Щоб розцвісти у іншім часі.
Живеш і віриш, і не знаєш,
Коли ж здійсняться мрії наші.
23.03.2008 (Михайло Чир)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780407
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018
Навколо неї створюють легенди
Малюючи незримий ідеал небес
Вона як голос внутрішній, потреба,
Міраж далекий й життя сенс
Заради неї ведуться війни,
З неї картини пишуть і нею живуть.
Вона це перший крик перемоги.
Її боготворять і її кленуть
Її ненавидять і моляться до неї
Її шукають і втікають від її чар
Порівнюють невинність до лілеї
Й вона випускає чоловікам пар
Вона і подруга й цариця і богиня
Вона і ангел охоронець й сила зла
Вона це та що дарує життя
Вона це жінка і грішна і свята
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780417
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018
Яскраво Сонце світить,
А я чекаю ночі,
Допоки Місяць зійде,
Й побачу Твої очі.
У мріях я літаю,
Тебе у снах я бачу,
За ніжність я кохаю
І за непросту вдачу.
За вигин тіла кожний,
За шкіру шовковисту,
І за грайливий погляд,
За шию у намисті.
Чекати миті буду,
Щоби напитись трунку,
І наші спраглі губи
Злилися в поцілунку.
Ти душу роз'ятрила,
Що не засну відразу,
Шукаєш щастя мила?
Давай шукати разом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780386
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018
Заглушу обиды,
Охмелю печали:
Потускнеют виды,
Приумолкнут дали.
Не зовёт, как прежде,
Одинокий голос,
Не взрастёт в надежде –
Пустоцветный колос.
Так, ведь, нужно Богу –
Претерпеть участьем,
Каждому немного –
Искупаться в счастье;
Мне судьба дарила
Наслаждаться пеньем,
Как любовь молилась
В рождестве весеннем.
И казалось счастье –
Вот оно: берите!
Обречёшь проклятье
В окружённом свете!
Да винить, то нечем,
Кто, кого посмеет?
Время – доктор… лечит!
Мук душевных…веер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740052
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 04.03.2018
Чому заплакало весняне небо?
Верба плакуча сумно зашуміла?
Чом в серці затаїлася тривога?
Чому так пізно я його зустріла?
Роки пливуть в чеканні, сподіванні,
І душу тисне невимовна туга.
Так хочеться потонути в коханні,
Та відчуваю завжди - друга.
Чом ніжність свою навпіл розділяєш?
Чому теплом своїм не завжди грієш?
Чому весь час кудись ти поспішаєш?
Чом до кінця мене не розумієш?
Чом, вербо, низько нахилила віти?
Засвітить сонце, як минеться злива.
Хай плаче дощ, а я буду ридати,
Бо лише з ним я можу буть щаслива.
12.04.1997р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779969
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 03.03.2018
По засніженій стежці в саду,
Я до тебе, коханий, іду.
В синій іній дерева вдяглись,
Вийди, милий, у сад подивись.
Подивися, це лише тобі,
Ясно зорі горять голубі.
А кругом заметіль, холоди,
Я чекаю, коханий, прийди.
Де не глянь – все покрили сніги,
Два самотні стоять береги.
Мов кришталь заблищали льоди,
Ти у казку мене поведи.
Поведи, де мені і тобі,
Ясно зорі горять голубі.
А кругом заметіль, холоди,
Я чекаю. коханий, прийди.
Подивись, це для нас заметіль,
Легко й швидко накриє постіль.
Та чомусь нам оці холоди,
Не дають полетіти туди.
Полетіти туди, де тобі,
Ясно зорі горять голубі.
А кругом заметіль, холоди,
Я чекаю, коханий, прийди.
По засніженій стежці в саду,
Я до тебе коханій іду.
А кругом зорепад, зорепад.
Я до тебе йду наугад.
Наугад це тобі і мені.
Ясно зорі горять голубі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779967
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 03.03.2018
Грайливо сонце посміхається,
В моїм засніженім саду.
Зима з Весною зустрічається,
А я назустріч їм іду.
Синичка співом зустріча мене,
Де в інеї дерева сплять.
Вже зовсім скоро ця зима мине,
І гуси дикі прилетять.
Ось – ось піснями стоголосими
Струмочки будуть вигравать.
Великі води землю спраглую,
Щедротно будуть напувать.
І солов’ї чарівним голосом
Співатимуть на всі лади.
І забуяє поле колосом.
І пишно зацвітуть сади.
Грайливо, ніжно випромінює
Усмішку сонце ясне.
Радіє серце і душа співа:
Яке ж життя прекрасне.
19.02.2012 року.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779833
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 03.03.2018
Летять в нічному небі дикі гуси
Несуть на крилах молоду весну.
І пошум крил найперших птахів мусить
Все розбудити від міцного сну.
Уже весна зіткала дивний килим
Із пролісків і рясту диво – цвіту.
Несуть весну на крилах дикі гуси,
Тепло й надію для усього світу.
Земля чекає вже добірні зерна,
Які впадуть у вигріту ріллю.
Летять в веснянім небі дикі гуси,
Усе цвіте навкруг, і все це я люблю.
Квітень 2008р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779835
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 03.03.2018
Напишу вірш щоб ти мені не снилася,
Бо дуже страшно спати так,
Й нехай в тім сні ти вірною лишилася,
Та всеодно той сон поганий дуже знак
Ти скажеш, що від тебе я відрікся,
Вогнем спалив давно усі мости,
Але згадай, не сам коханням я попікся,
А зрадою й брехнею обпалила мене ти.
Нехай судити буде мене доля,
За те,що щиро я любив,
Якби напевне була моя воля,
То я б тебе у своє серце не впустив.
Пробач, вже не залишилось варіантів,
Ти змусила мене піти,
В твоїх очах побачив я багато фігурантів,
Мене на них свідомо проміняла ти...
Я знаю,знову ти когось полюбиш,
Присвячена буде йому душа твоя,
І обдуривши своє серце приголубиш,
Його,з бажанням щоб то був не він а я...
Тепер я спогад,все як ти хотіла,
Зійшли сніги,прийшла моя весна,
Тепла тоді ти мого просто нехотіла,
А зараз - вже й мене тепер нема..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780088
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 03.03.2018
Мовчи! Ні слова! Я прошу, не треба!
Нехай говорить танець, я і ти
Кружляємо в сонеті аж до неба.
Яскравим сяйвом шлях мій освіти.
В саду плодами зацвітають стебла
У піруеті, ніби серпантин,
Збираємо суцвіття бога Феба
І творимо божественний мотив.
О як лунають ці чарівні струни
Твоєї ліри, кличуть у танок.
І я малюю в мерехтінні руни,
Що тягнуться у тисячі стежок.
Моя богине, буду завжди юним,
Прийми від мене осяйний вінок.
Терпсіхора — дочка Зевса й Мнемосіни, за одним із міфів, мати сирен; муза танців і хорового співу.
Аполло́н, Феб — один із олімпійських богів, покровитель музики, віщування і лікування, поводир хору муз.
© Володимир Верста
Дата написання: 28.02.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779534
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018