9 Травня. пам*ять по війні.
Хто згадує пропавших і убитих,
Хто йде парадом в блиску орденів,
Ну а для кого привід щоби випить.
По телевізору салюти у містах,
Гримлять вівсю старі радянські марші.
Тут радість, сміх - там сльози на очах,
А там он чарка і солдатська каша.
А он стоїть, обпершися на пліт,
Дідусь старенький, озирає площу.
Він дотепер воює ще з тих літ
І свічку ставить кожен рік на прощу.
Та не за мертвих ставить - за живих,
Щоб спам*ятались у одвічній злобі
Й почули те, що час іще не встиг
Сховать навіки від свого народу.
Він помішав. Згадав як все було,
Як захищали вони свою землю,
Як по ночах лиш бачились з селом,
З родинами віталися натемно.
Як на роки забув своє ім*я
І лише псевдо знали його друзі,
Не ради втіхи, а щоби сім*я
Не опинилась в заполярнім крузі.
Як всеньку юність розгубив в лісах,
Як доостанку бивсь з всіма на світі,
Як захищав жовто-блакитний стяг
І як на ратуші хотів його уздріти.
Пройшли роки, етапи позаду,
Полон, катівні і сибірські нари...
І лопотить он прапор на плацу,
Йдуть в орденах вчорашні комісари.
А він так й залишився у тіні,
Ціле життя в підпіллі, без імення.
Спиніться віддавать почесть війні!
Загляньте в очі правди сьогодення!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198758
дата надходження 01.07.2010
дата закладки 01.07.2010
Я відчуваю щось у грудях
мені не вистачає кисню
Ніяковію я на людях
Цей натовп так безглуздо тисне.
Мовчання знищить цю напругу
Сміятись майже заборона
Замість усмішок там щось друге
Пропущене крізь охорону.
Цей рівний подих є нестерпним,
але не дихати ще гірше
Усе життя цілком інертне
Я хочу бути там, де інше.
Найтяжчий сум це за минулим,
Він поглинає зсередини.
Найгірше те, що всі забули
Найшвидша мить – життя людини.
Найбільша темінь там, де ясно
Абсурдність дій не пояснити
Бажання бачить все прекрасним
Але нічого не робити.
Ця тиша робить своє діло
Мої всі фарби закінчились
Не дихає холодне тіло
Тобі це все, мабуть, наснилось.
23.11.2оо8
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196846
дата надходження 21.06.2010
дата закладки 21.06.2010
Щоб сили й волі не забракло,
Щоб не втопився ти в крові,
Я – смолоскип в руці Геракла,
А перед нами – хижий звір:
Змія лукава і огидна,
Народжена у блуді й злі;
Отруйная Дніпровська Гідра
Повзе із смороду боліт.
Брехнею сильна ця потвора,
Брехнею фракцій й міністерств.
В нас – меч, в нас – гнів і непокора.
Наш вибір: "Воля або смерть!"
Сичить змія та шкірить ікла,
Немов би кличе на поріг.
Так, чесно битися не звикла,
От підкуп, зрада – інша річ.
Але, Геракле – мій Народе,
Не вір оманливим словам!
Свою надію і свободу
Відстоять можеш тільки сам.
Змія... Іще страшніше з нею,
Як знаєш скільки ззаду шльондр.
У світі сотні Єврисфеїв,
Секретарів їх – міліон.
Рубай завзятіше, сміливцю,
Мандати, коси, язики.
Щоб в нашій не було сторінці
Цих гадів у віки-віків!
Дивись – де вклав уперше силу,
Вже дві отруйні голови!
Ач, що придумати зуміла
Змія, себе щоб відновить!
Пекучий біль. Уп'явся сильно
У ногу рак – ти мов в петлі.
Та сяйнув меч: "Котись в могилу,
Підступне зло, міщанський кліщ!"
Відкрила пащі всі зміюка,
А звідти сморід, сміх та хрип.
Стискай свій меч! а в іншу руку
Бери мене – свій смолоскип!
Удар по тілу звіра злого –
Підпалюй зразу шиї край,
Щоб не полізли звідти знову
Ні кум, ні син, ні сват. Рубай!
Я – смолоскип в руках героя,
Поет народа, не раба!
Ми підіймаємось з тобою –
Попереду потвор юрба.
Гостріть мечі, сокири, вила;
Наш чорний прапор – угорі;
За нами правда – наша сила
Супроти гідр і царів!
19 – 20.06.08.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196695
дата надходження 20.06.2010
дата закладки 20.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2010
Ти завжди був простим і веселим,
У траві сухе листя шукав,
Ми тікали в покинуті села,
Щоб ти там свої крила дістав.
І не був ти схожим на інших,
Замість довгих промов лиш мовчав,
Не святий і можливо не грішний
Просто інколи, просто літав.
Я за тебе багато б віддала
Але ти ні гроша не просив,
Я ніколи як ти не літала,
Бо мене світ як свічку гасив.
Я завжди була сильною ззовні
І не плакала на самоті,
Ми з тобою зустрілися в жовтні
Ти летів, а я йшла по воді…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193427
дата надходження 03.06.2010
дата закладки 03.06.2010
Скажіте ціну
За зруйновану тінь, розбризкану, сонну,
І залиште саму
Саму на одинці з цим світом з картону.
Я можу вдавати,
Що все тут нормальне, а я ненормальна.
Повинні всі грати-
Це так тревіально і надто буквально.
Сірники і картон-
Нова катастрофа і повне фіаско.
Світ- це тон і півтон,
А не графіка слів чи фарфорова маска.
Іскра і вогонь-
Цвинтар для ілюзій, початок від серця.
Згорає картон
І ангел розрухи лише усміхнеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189954
дата надходження 16.05.2010
дата закладки 16.05.2010