Я у долі, спитати хотів,
Де ти є, чи покажеш мій шлях.
В небо з птахом я полечу,
Вільним вітром, літати я став.
-
Я у серці, співаю пісні,
Мимоволі - радіє душа.
Шелест трав нагадали мені,
Про кохання у юних літах.
-
Височінь, ти поклич до мети,
Просвіти, появися в думках!
Я в словах, відшукаю вірші,
Ті рядки, що вгамовують страх!
-
Ти скажи, де це моє життя.
Сном приспати - згубитись боюсь!
Смутком теплим, проходить весна,
Вся дорога прольється дощем.
-
Де ти доля? Відкрийся мені!
Дай знайти, відповідні слова.
В небо з птахом я б полетів,
З вітром в полі я б покружляв ...
17/04/24
P.S. цей вірш є продовженням вірша [url=https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011257][b]Десь у долі згубив я[/b][/url]
–––––––––––––––
картинка з інтернету
–––––––––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013008
дата надходження 12.05.2024
дата закладки 23.05.2024
Букет травневий на столі,
Бузок запашний і піони,
Нараз здалося це мені,
Немов покинули тривоги.
Не знаю, то я марю чи сплю,
А може благаю до Бога...
Та бачу картину наяву,
Це світла в майбутнє дорога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979312
дата надходження 05.04.2023
дата закладки 23.05.2024
Вранці сад розплющив вічка:
Жовті цятки на зеленім,
То кульбабки килим спле́ли,
А доріжка, ніби стрічка.
Сонця пальчики довгасті
Обіймають землю ніжно.
Підіймають то́нкі ніжки,
Зацвітають квіти рясно.
Пишноцвіття на деревах,
Листя ледве виглядає.
Я дивуюсь цьому дару
І красі - небесній сфері.
День привітний, теплий квітень.
Доторкнувся легіт вдало -
Буйноквіття розгойдалось,-
І летить пелю́стя світом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011208
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 23.05.2024
Між барвіночком зеленим,
Поміж молоденьких трав
Біг струмок собі веселий,
Гарну пісеньку співав.
Вигравав-бринів дзвіночком,
Безтурботно дзюркотів.
Поспішав отой струмочок,
Бо він встигнути хотів
Подолати шлях великий,
Поки сонце не пече
До сестри своєї - річки
Бо збереться там іще
Його братиків-струмочків
Так багато - не злічить.
Вони річці допоможуть
Мати силу й довго жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013677
дата надходження 21.05.2024
дата закладки 23.05.2024
Звучить гармонія краси,
З'єднавшись з трепетом весни,
Кружляє в квіті водевіль,
Летить, як ніжність звідусіль.
Сміються зорі в небесах,
Яка небачена краса,
А у долині де верба
Бринить роса, хоча й журба.
Скрапає тихо по гілках
Та дивно грає на листках,
У неповторній новизні
Верба, як ніби в кришталі.
Пейзаж, мелодія, життя,
Мов ласка милого дитя,
Соната, вальс і водевіль
Звучать красою звідусіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013458
дата надходження 18.05.2024
дата закладки 23.05.2024
Квіти весни - анемони.
Темно-зелені листки.
Білі, бузкові, червоні,
Жовті у них пелюстки.
Ген, вдалині, на узліссі -
Сяйво, сліпуче, як сніг.
Розсипом пишним розрісся
Коц анемон лісових.
Ніжні, тендітні, чутливі
Доньки вітрів квітковІ.
Та попри те норовливі
Зіроньки ці лісові.
Дощик чи нічка прилине,
Схилять голівки, замруть.
Сонечко зійде, рослини
Миттю усі оживуть.
Вітер дмухнув - звеселіли
І танцювати взялись,
Ніби метелики білі,
Пурхнули зразу увись.
Ранок. На кожній стеблині,
Наче перлинка, роса,
Ні, Афродіти, богині,
Повна скорботи сльоза.
Діва прекрасна міфічна
Тужить за милим дарма.
Щире кохання не вічне,
То ж залишИлась сама.
Вкриті діброви і доли
Світлим вбранням анемон,
І не забути ніколи
Цей чарівнИй білий сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012826
дата надходження 09.05.2024
дата закладки 23.05.2024
́А корабель летить у ваші мрії
Туди, де щастя серце окриляє.
Пишіть щоденно миті у сувії,
Нехай кохання душі звеселяє..
І нехай яскраві миті дарують,
Любов п'янку, яка душі лікує.
Нехай почуття у серці вібрують,
А закоханість думки впорядкує.
Даруйте особливі моменти,
Які малюють чудні картини.
Говоріть приємні комплімети,
Звільняйтесь від сірої рутини.
Нехай кохання у серці горить,
Невтомно крокує у синю даль.
Нехай щира любов вас бадьорить,
Закутає стосунки у вуаль.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013719
дата надходження 21.05.2024
дата закладки 23.05.2024
Я - жінка! Мені є цікаво усюди!
Й мої вподобання ясні.
Коли ти говориш, що тільки так треба, -
Відповім, - можливо, що - ні !
Якщо ти витаєш десь між планетами -
Думки мої трішки сумні.
Не можу сказати тобі однозначно, -
Чи так воно краще, чи ні.
Коли зігріваєш теплом і любов’ю -
Так любо, затишно мені!
І лагідне слово само з уст проситься
Не можу сказати, що - ні …
З тобою завжди, як два береги річки,
Ми в парі. А наче і ні !?
Сама лише річенька знає й єднає, -
Ви разом, мої чарівні!
В.Ф. - 28.10.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997319
дата надходження 29.10.2023
дата закладки 23.05.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4W9rv5Tl1KU[/youtube]
Прилетіла Синя Птиця,
Сіла край вікна.
Заспівала б як годиться,
Настрою нема.
Подивилась я їй в очі,
А вони сумні.
Чи спитати в мене хоче,
Чом нещасні дні?
Де ж те щастя,- запитала-,
Що було колись?
Вона ж щедро роздавала,
Дні перевелись.
Довго Птиця щось мовчала,
Як же все змінить?
Раптом все це розгадала,
Як можна здійснить.
Щастя буде, якщо вірить,
Воно знов прийде.
Сила волі і довіра -
Щастя розцвіте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970534
дата надходження 09.01.2023
дата закладки 23.05.2024
ВЕСНА ЛЮБВИ.
Весну любви мы не забудем.
Вдвоём по тропке шли к реке.
Цвела сирень. Мы помнить будем:
В душе весна, рука в руке.
Сверкали зайчики на ветках,
Пьянил цветочный аромат.
Я босиком, ты нёс баретки.
Меня смущал влюблённый взгляд.
Ты мне дарил сирени ветку,
Ты рисовал ночной пейзаж.
Нёс на руках как птичку в клетку.
Здесь притаился наш шалаш..
Твой взгляд по-прежнему смущает.
Опять зовёшь меня в шалаш…
ВЕСНУ ЛЮБВИ не забываем!
И наш сиреневый пейзаж…
24 мая 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013849
дата надходження 23.05.2024
дата закладки 23.05.2024
ВЕСНА ЛЮБВИ.
Весну любви мы не забудем.
Вдвоём по тропке шли к реке.
Цвела сирень. Мы помнить будем:
В душе весна, рука в руке.
Сверкали зайчики на ветках,
Пьянил цветочный аромат.
Я босиком, ты нёс баретки.
Меня смущал влюблённый взгляд.
Ты мне дарил сирени ветку,
Ты рисовал ночной пейзаж.
Нёс на руках как птичку в клетку.
Здесь притаился наш шалаш..
Твой взгляд по-прежнему смущает.
Опять зовёшь меня в шалаш…
ВЕСНУ ЛЮБВИ не забываем!
И наш сиреневый пейзаж…
24 мая 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013849
дата надходження 23.05.2024
дата закладки 23.05.2024
Вела часто стежка Гриця
В двір, де Тома проживала,
Була щедра молодиця –
Смачні страви готувала.
Повечерявши добряче
(Гриць любив такі моменти),
Мова лилася рікою –
Томі сипав компліменти:
Що вона, як зірка в небі,
І одна така єдина,
Розуміє все, як треба,
Що його це половина.
Філософію розводив,
Згадав класиків відразу,
Пригортав до серця Тому
І повторював цю фразу:
-Любить чоловік очима,
Коли випаде нагода,
А жінки вухами люблять –
Так придумала природа.
Тут зітхнула тяжко Тома,
Очі підвела до неба:
-А от кролик, всім відомо,
Завжди любить тим, чим треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013679
дата надходження 21.05.2024
дата закладки 23.05.2024
Вже сонце біжить за небокрай,
Ми ловимо весняний розмай.
Нам любиться весняна пора,
А розмаїття - казкова гра.
Квітами долина гомонить,
А річка нашу душу сріблить.
Поле дивує оксамитами,
І чарівними самшитами.
Серце мелодію співає,
А скрипаль романси нам грає.
Трембіта горами лунає,
До подвигів нас закликає.
Сині гори красою чарують,
Художники картини малюють.
Всіх заполонила весни краса,
Вмиває душу холодна роса.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011167
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 17.04.2024
💖💖💖
Я згадую дитинство босоноге,
Бабусі хату,річечку,садок...
Квітучу яблуню ,
калиноньку розлогу,
Такий щасливий ,
рідний острівок...
Мале дівча,з веснянками на носі,
Зі стрічками у косах
Й дотепер
Я виджу - щось
У мами дуже просить...
І двоє поруч старшень
ких сестер...
Лежанку в хаті бабці,
теплу грубу,
Годинник гучно тікав на стіні,
Школяриків дівчат:
І Валю й Любу,
Що в жмені ягід принесли й усі мені
Садок квітучий поруч біля хати і пічку,
де бабуся хліб пекла,
І козенят смішних,малих,стрибатих ,
що бігли за дівчам аж пів села.
І річечку внизу,що біля кручі,
Качок,що гарно плескались в воді.
І хлопчика,
Що на дива везучий,
На батька називав: " Ді-ді,ді-ді"
Бабусю,що у праці на городі,
Несла горох зелений
Для дітей,
Вже не повернешся ні при якій погоді...та
Співає як й тоді,
Тьохкунчик - соловей...
13.04.2021р.
В.Мала
💖💖💖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910938
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 18.07.2021
У слові, мама багато сонця
душевної краси й тепла .
Ластяться , пташки до віконця
нахилити , їй святі небеса.
Мамо, матінко, матусю моя!
Ти, мій Ангеле білокрилий.
Хочу, притулитись як дитя
Щоб відчути твій погляд милий.
О, мамо голубко сива моя!
Я, буду цілувати руки твої.
І докінця днів свого життя
в боргу, перед тобою на землі.
Де б не була у яких краях
до мами, шукаю дорогу.
Я, лечу, додому наче птах
Щоб поклонитись, низько в ноги.
Дякую, мамо за добро, ласку
За квітучі весни, й літо.
З дитинства , приймаю причастя
Де цвіли , ніжні мальви квіти.
Мамині руки пахнуть хлібом
І в будні дні запалить свято .
Усміхнеться, дітям привітно
В родину, єднає нас мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911157
дата надходження 16.04.2021
дата закладки 16.04.2021
Не мовчи, ти тільки не мовчи,
Ти промов коханий хочаб слово.
Зорепади падають вночі,
Веде місяць з зорями розмову.
У тумани заховався ліс,
Мов горох, на трави впали роси.
Звуки по діброві розлились,
Вітер розмарин вплітав у коси.
Приспів:
А я нічку мій коханий і тебе дуже люблю,
Заживуть на серці рани, подаруй любов свою.
Нехай місяць світить ясно, посміхається зоря,
Збережемо своє щастя, ти лиш мій, а я твоя.
Не мовчи, ти тільки не мовчи,
Розмовляй зі мною допівночі.
Про кохання тихо шепочи́,
Подивися милий в мої очі.
До нас місяць човником пливе,
Ти мене до себе пригортаєш.
У серцях любов наших живе,
А душа, душа тебе кохає.
Приспів:
Не мовчи, ти тільки не мовчи,
Подаруй мені ковток любові.
Подаруй від серденька ключі,
Хай звучать мелодії казкові.
Хай почує про кохання гай,
Хай озвуться голосно трембіти.
Я тебе, тебе кохаю знай,
Так ніхто не буде більш любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908171
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 22.03.2021
Над Йорданом голуб вився,
Божий Син там охрестився.
Щоб всміхалися, щоб сміялися,
щоб у місті і в селі всі веселими були.
А вода Йорданська чиста
є прозора ще й сріблиста.
Щоб всміхалися, щоб сміялися,
щоб у місті і в селі всі веселими були
Вода, вода Йорданичка,
освяти, умий нам личка.
Щоб всміхалися, щоб сміялися,
щоб у місті і в селі всі веселими були.
* * *
Дай нам, Боже, щастячка!
Дай усім здоров’ячка.
Щоб раділа матінка і
маленька донечка.
Щоб був сильний таточко
і синок міцнесенький.
Украіні радості
дай нам, дорогесенький!
Просять діточки малі,
щоб у мирі ми жили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901750
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 19.01.2021
СЛОВО ПОЕТА
Слово поета -це дзвін небесний
Розбудить, від сну тих хто спить.
Запалює свято -день пречудесний
Щоб бачити, світ -прекрасну мить.
Любіть, насолоджуйтесь життям
Шануйте близьких і рідних .
Будьте , завжди щирим дитям
Будуйте ,свій рай із днів світлих.
Слова, як пташки білокрилі
Прилітають, до віть душі.
Щебечуть ,ластівки милі
Звеселяють, серденько мені.
Цвітуть, в душі пелюстками
І палахкотять, немов жар.
Лелію, як дитя небесами
і Дякую, Богу за божий дар.
Життя , є чудове прекрасне !
Його ,нам ще раз не прожити.
І зустрічайте , сонце ясне
Щоб небо людям нахилити..
М. Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898721
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020
В чому моя провина ,
А чому моя провина,
Що мене ти колись покохав.
Як червона калина,
Молодая дівчина,
Соловей свою пісню співав.
В чому моя провина,
А чому моя провина,
Закохались з тобою удвох.
У ту теплую днину,
Коса чорна в дівчини,
Одягла вона гарний вінок.
В чому моя провина,
А чому моя провина,
Розплела свої коси верба.
У гаю при долині,
Признавався дівчині,
Закохався на всеє життя.
В чому моя провина,
А чому моя провина,
Що у тебе ще інша була.
Злітав пух тополиний,
В небі плач журавлиний,
Народила від тебе дитя.
-Ви, не вірте, дівчата,
Ви, не вірте, дівчата,
Що кохання палке в них завжди.
Уява в хлопців багата,
Несуть й слова крилаті,
На руках із дитям вам іти.
Та роки пролетіли,
Ті роки пролетіли,
Став дорослим у матері син.
Вона щастя зустріла,
Сама доля веліла,
Його батько лишився один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891236
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 11.10.2020
Если бы вместе бы
В некоем месте мы
В месте мы были ином
Боли забыли бы
Вбили забили бы
Гвозди в наш новенький дом
Мебель расставили
Чайник поставили
И пригласили гостей
Скатерть расправили
Письма отправили
Принялись ждать новостей
Были бы вскорости
Добрые новости
Вышли б к воротам встречать
Всех бы встречали мы
Не провожали бы
Чтоб никого не терять
В танце кружили бы
Всех подружили бы
Здорово всех подружить!
Если б мы, если б мы
Вместе вдруг, вместе бы
Вдруг научились дружить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877749
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
Іду додому, така краса,
Душа співає, душа співає,
Твоя у пояс туга коса,
Мене чарує і надихає.
Мене п"янить давно, твоя краса,
І солов"і в душі моі співають,
Душа летить моя на небеса,
Тебе кохаю, тебе кохаю.
У небі місяць човником пливе,
І хмари білі, неначе хвилі,
У нас в серденьках любов живе,
І ми щасливі, такі щасливі.
Простягни руку, любов моя,
Серце моє, горить, палає,
Найкращу пісню у солов"я,
Візьму й для тебе я заспіваю.
Іду додому, така краса,
Душа співає, душа співає,
Земля хай знає і небеса,
Як я кохаю, як я кохаю.
Земля хай знає і небеса,
Як я кохаю, тебе кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862955
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 29.01.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2019
На світанку, світаночку
Я тебе родила
І від щастя, від такого,
Сльози я зронила.
Хай ці сльози, на порозі,
Життя твого, сину,
Будуть щирим завіренням,
Що я не покину.
Не покину я тебе
Ні в біді ні в горі,
Поки ти, на ноги станеш,
Буду у нагоді.
Буду колихати я
Тебе кожну нічку,
Поки ти не ввійдеш, сину
У життєву річку.
То нестримна, то бурхлива,
То глибока й тиха,
Все навчу тебе долати,
Щоб не було лиха.
Щоб у річці тій стрімкій
Ти не утопився,
Бо на щастя, у цей світ,
Тільки народився.
Хай несе тебе ріка
Та не на горбочки,
Хай здорові народяться
Твої сини й дочки.
Хай вони в достатку будуть
Й на любов багаті,
Хай вони, теє багатство,
Не тримають в хаті.
Хай любов по світу ходить,
Щоби кожна мати
Могла в мирі і спокої
Дитя колихати.
На світанку, світаночку
Я тебе родила
І від щастя, від такого,
Сльози я зронила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852694
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 26.10.2019
Бабуся... Когось це слово дуже лякає.
Когось на нові почуття надихає!
Хтось, зашарівшись усмішку сховає))
Комусь новий шлях у житті відкриває!
Бабуся - підтримка для доці та сина!
Вона, та, хто любить внучаток єдина!
Завжди буде поряд, навчить, допоможе,
Малечу хай троне хоть хтось, не дай Боже!
Заварить гарячого чаю з малини,
Спече найсмачніший пиріг в іменини!
Наліпить вареників, гудзик приш'є,
З садочку внучаток завжди забере.
Поможе з правописом, абетці навчить
Задачку та приклад за внуків рішить.
На зборах шкільних червоніє за внука,
А може за шкоду надерти і вуха!
Спасибі бабусі за те, що ви є,
Хай Бог довголіття Вам Всім надає!
Червень, 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847302
дата надходження 06.09.2019
дата закладки 26.10.2019
Казковий наш Карпатський край,
Лісів неповторна краса.
Нас чарує дивний водограй,
Що летить веселкою в небеса.
Все навкруги в зелених оксамитах,
П'янить аромат квітучих полонин.
Осінь мчить на конях в золотих копитах,
По небі, що торкається вершин.
Тут повітря чисте й неозоре,
Струменіє потічками живильна вода.
Життя дивовижне і суворе,
Його сповільнює стрімка хода.
Росою омиваються світанки,
Тумани окутують гори і долини.
Вже господарють осінні ранки,
Малюють листочки калини.
Нас чарує мелодія скрипаля,
Що схилами вершин лунає.
Це благодатний край, моя земля,
Що наші душі в спокій пеленає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852111
дата надходження 21.10.2019
дата закладки 23.10.2019
Осінь своєю красою чарує,
Ніжно шепоче в повітрі.
Неземні пейзажі малює,
Вміло поєднує в палітрі.
Осінь гортає життєві альбоми,
Викладає все на свої сторінки.
Жене по морю старовинні пароми,
Прикриває до таємниць фіранки.
Осінь змінює барвистий наряд,
Шарудить листям під ногами.
Шанує свій віковічний обряд,
Пише чудні монограми.
А ви її в своє серце впустіть,
Хай дивні миті вам подарує.
Всі негативні моменти зітріть,
Хай любов у ньому панує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852008
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 23.10.2019
Осінь малює, чудову картину,
Підкине фарби в зелену діброву,
Мене втішає, мов малу дитину,
По стежці стелить стрічку кольорову.
А далі златом вкрита полонина,
Душа радіє, люблю свій рідний край,
Земле моя, це жадана хвилина,
Ранкове сонце цілує небокрай.
Зібрав світанок роси у намисто,
Виграє ними, ловлю щасливу мить,
Мерехтять краплі, сяючі барвисто,
Знов сплеск емоцій, як осінь не любить?
Пташині крила - між горами туман,
Молочно-сизий вкрив могутні сосни,
Повітря свіже, як легенький дурман,
Мені шепоче, не вагайся, вдихни.
Чарують очі, хмари в океані,
Простір небес, синій, день сонцем яснить,
Ледь доганяю, думки непогані,
Просто без осені, ні,не зможу жить.
15.10.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852151
дата надходження 21.10.2019
дата закладки 23.10.2019
Здається, що тут вже була я,
у іншому, певно, житті,
як після якогось блукання
вернулась душа у свій світ.
Цей світ український нам рідний,
до болю знайоме тут все,
я в нім не жила, очевидно
в мені він навіки живе.
Це наша ріднесенька хата,
гарнішої в світі нема!
Як слід було їх будувати,
напевно, нам Бог підказав.
Мені з молоком материнським
природа вкраїнська дала
любов до старої хатинки -
найкращого в світі житла.
Усе тут святе, по-простому:
з земле́ю долівка єдна,
вночі забирала всю втому
й давала енергію дня.
А дах неймовірно красивий
із небом людей він єднав,
крізь ніжне солом’яне диво
Бог сили з небес дарував.
Збудо́вана батьком чи дідом,
cусіди були́ в толоці́,
з іконами, хлібом і сіллю
вселялась сім’я в новий дім.
Подяка була щиросе́рдна
в молитвах, в душі і в житті,
у згоді із Богом, відверто
боялися люди гріхів.
Ці знали хати́ щастя й горе,
здобутки і втрати людей,
це бачили все наші зорі -
всі злети й падіння всі теж…
Так само вони мигкоті́ли,
все той же Чумацький був шлях,
нічого вгорі не змінилось,
змінилось усе серед нас…
Старі вже забулися ха́ти,
будинки будують нові́,
великі вони і багаті,
та щось-то бракує у них:
душевності, да́ної Богом,
святої, мабуть, простоти,
гостинного то́го порога,
куди так хотілось зайти.
В яких не жили б ми будинках,
сучасні мої земляки,
та серце летить в ту хатинку,
в музеї хоча б віднайти…
18.04.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833252
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 08.10.2019
Моя мова світанкова, горизонт наш, дивний світ,
Ти зерно наше й основа, наші крила і наш зліт.
Ти дарунок нам від Бога, перше, що почула я -
Це матусі колискова на зорі свого життя.
Мова моя солов’їна, ти красива, як весна,
У піснях немає рівних, українська в них душа!
Милозвучна і чутлива, гармонійна як цей світ,
А в мелодії чарівній ти на все даєш отвіт…
І на хвилі особливій в душу пісня проника,
Хто почути мав можливість, закохавсь на все життя!
Серед всіх пісень народних маєш перше місце ти:
200 тисяч залишили нам народні пісняри.
Без лукавства і без зради ти для нас є основна,
Собі зможем дати раду, коли мова об’єдна!
Мова зріла як пшениця, хлібом-сіллю зустріча
І гостинність українська щиро двері відчиня:
Хто до нас іде із миром, будем завжди раді ми,
Нам не треба вже кумирів, в нас герої є свої!
Моя мова героїчна, ти зазнала всіх гонінь,
Твої віддані всі діти будуть вчить дітей своїх!
Ти пройшла усі горнила, вижила на радість нам,
І імперія не вбила, як не намагалася…
Невмируща, нездоланна наших предків козаків,
Наша сила, наша слава від віків і до віків!
Моя мова Шевченко́ва й розуму Сковороди,
Схід і Захід однако́во мають нею дорожить!
Моя мова міцна криця і живильне джерело,
Із Карпат жива водиця і глибока як Дніпро!
Ти барвиста як веселка, ніжна як весня́ний день,
Інколи буваєш з перцем, коли кривда дістає…
Моя мова романтична, в ній навік любов жива,
Ніде в світі не звучит так, як «Тебе кохаю я»…
Прости мені, моя мово, що тебе мовчала я,
Ожила в мені ти знову, на цей раз без вороття.
Моя мова смерекова – ти логічна і струнка,
На полях, степах і в горах мова праці і добра.
Ти трембітою лунаєш, співом линеш Кобзаря,
В тузі, радості співаєш, пломенієш як зоря.
Моя мова калинова, тобі холод не страшний,
Життєдайне твоє слово від весни і до зими…
Над усе нам дорога ти, бо в тобі наш генний код,
Будем нею розмовляти, збережімо свій народ!
Підписанню Закону про мову присвячую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835864
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 08.10.2019
Осінь радість нам дарує,
Встеляє стежину з пелюсток.
З холодними дощами шпацерує,
Випиває ароматної кави ковток.
Птахою летить в захмарні небеса,
Проваджає ключі журавлів.
Нас вражає її незаймана краса,
Що звучить мелодією скрипалів.
А ми осінь пригорнімо до себе,
Теплим пледом її зігріваймо.
Полиньмо з нею у синє небо,
І шлях додому зірками осяваймо.
Нехай осінь по землі мандрує,
Наше кохання вплітає у вінок.
Хай любов усміхається і не сумує,
І викладає щастя із квіток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850411
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 05.10.2019
Літачками жовтими лист вгорі кружляє
І додолу падає під вікном моїм,
Устеляє землю всю килимом багряним,
Господині-осені прикрашає дім.
Та узори дивнії срібними нитками
Вишиває бабине літечко навкруг
І котяться грушечки золото-сонцями
Ще й рум"яні яблука у траву густу.
Чарівнице-осене!Розмалюй скрізь гарно,
А торкатись серденька мого не спіши,
Та усе ж зізнаюся, що тебе чекаю,
Бо чомусь з тобою так тепло на душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848791
дата надходження 20.09.2019
дата закладки 20.09.2019
Танцює осінь під Шопена,
Мелодії чарівна мить.
Ще не опало листя клена,
А вальс в душі уже звучить.
Рудоволоса, щедра осінь,
Ступає радісно до нас.
Впадуть під ноги срібні роси
І закружляє ніжний вальс.
Коханий! Швидше подай руку,
Прийшов той довгожданний час.
Шопен... Шопен... Ти чуєш звуки,
Вони до себе кличуть нас...
І він такий щасливий й радий,
Коханій руку простягнув.
Той танець їхній серед саду,
Для них він незабутнім був.
Кружляло листя, а з ним осінь,
Всміхалась парі з висоти.
У цім осіннім безголосі,
Дивився їй у очі ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848805
дата надходження 20.09.2019
дата закладки 20.09.2019
Якби ж то кожному щаслива Доля.
Засіяв та зібрав врожай зі свого поля.
Мав клаптик Щасливої Землі.
Лани б зеленню приваблювали
на радість тобі і мені.
Зигзаги стрічок духмяного сіна
п'яніли родимі.
Снопи - гордість осені.
Осіннє поле ніби у роздумі.
Роси діамантами блищать.
Птиці мчать до обрію.
Осіннє поле тлумачить свої сни.
Рясні озимі жита полонять,
зеленню своєю манять.
Земля-Матінка віддає свою силу,
щоб ми мали життєві крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848807
дата надходження 20.09.2019
дата закладки 20.09.2019
Бывают минуты, когда душа плачет
И хочется что то тебе сотворить
Тебя в этой жизни судьба не назначит
Ведь ты должен все лишь сам заслужить
Ты можешь не видеть, не знать то что будет
Не слышать рассказы и просто терпеть
Но если ты можешь любить – не забудет
Тебя твое сердце, ведь все нужно уметь
Идешь к своей цели, и ждешь там победы
Настойчивость, знаешь, дает тебе власть
Преследуем радость, исчезнут все беды
Любимой становится черная масть
И как тебе сделать, что б не разрушить
И в день этот страстный ты хочешь любить
Не хочешь еще свое право нарушить
Ты хочешь прекрасно и с нежностью жить
Сладость не может отнять твое право
На все что имеешь и хочешь иметь
Ведь ты хочешь жить очень красиво
Ведь ты умеешь очень долго терпеть
И день за днем стаешь ты сильнее
Но этот день снова стает словно рок
Не просто ты старше, стал ты смелее
Успешно проходишь ты новый урок
16.11.2004 (Яресько Я.М).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848808
дата надходження 20.09.2019
дата закладки 20.09.2019
людська душа ховається в очах.
бува сумна, бува вона й чарівна.
бува заглянеш у суцільний жах
і так і зна, душа вже та не вільна.
бува заглянеш - серце защемить.
а раз пірнеш - назад вже і не станеш.
у когось раз... і вогнище горить.
а в когось з кимось раптом лід розтане.
в людській душі живе багато слів.
часом у хаосі вони витають.
і якщо хтось на мить хоч онімів.
то знай, що там думки літають.
бува так хочеш душу ту відчуть.
і знять замки з дверей усі іржаві.
а лиш торкнешся, сльози враз течуть.
то так і знай, що очі ті лукаві.
а ще бува, коли кохаєш їх.
тремтить душа, сльоза і вся клітинка.
і ти жадаєш бачить у них сміх.
бо ти вже зна, що то твоя людинка.
24.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848810
дата надходження 20.09.2019
дата закладки 20.09.2019
З тобою ми були в гостях у тиші,
Свіча, папір і кава на столі.
А ще мої зігріті серцем вірші,
Які щораз писалися тобі...
Осінній сум із тишею у парі,
Мене вертають у минулі дні.
Чи то любов, чи просто серця чари,
Чи може то наснилося мені?
Але ж душа усе те відчуває
І нам її ніяк не провести́.
Вона і досі ще тебе кохає
І посилає з тишею листи.
Палка любов ніщо не вимагає,
А просто виливає почуття.
І ще нераз думками запитає,
Чому з тобою розвело життя...
З тобою ми були в гостях у тиші,
Свіча, папір і кава на столі.
А ще мої зігріті серцем вірші,
Які щораз присвячую тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848571
дата надходження 18.09.2019
дата закладки 18.09.2019
Спішить життя, так в світі цім ведеться,
І неможливо нам його спинить,
Те що було ніколи не вернеться,
А як згадаю серденько болить...
Мною в житті вже пройдено немало,-
Шляхів широких і важких доріг...
На життєвім полі усього бувало,
Та завжди верталась я на свій поріг...
Все що пережито не забуть ніколи,
А літа за обрій вже мої пливуть,
І моє дитинство ніби було вчора,
Та і зрілі роки мені не забуть...
Що було, минуло, не вернеться знову,
А думки, як коні що додому йдуть...
Ніби поспішають на острів любові,
А може й насправді ще мене там ждуть...
Те що пережите у душі не гасне,
Бо ж було цікаво в цьому світі жить,
Весняне й осіннє, все таке прекрасне,
Ні, це неможливо ніколи забуть...
Та на жаль вже старість прийшла не у гості,
Вже давно в обійми і мене взяла,
Вона в моїм домі, на моїм помості,
До чола і серця руки простягла...
Її зупинити нема в мене сили,
Старість-господарка торкнулась душі,
Та не обламала вона мої крила,
І не зупинила писати вірші...
Роки пролетіли, як лебеді в небі,
Та все ж після себе лишили сліди,
То мої онуки, правнуки і діти,
Й я не поспішаю йти у нікуди...
Скільки буде сили, я буду писати,
І вірші, і прозу, і казки, й пісні...
Я надіюсь й вірю, як мене не стане,
Їх будуть читати мої рідні всі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847567
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 09.09.2019
ПОВТОРНО ПОДАЮ
НА ВСЕ ПОТРІБНО ЩАСТЯ І УДАЧУ
Закохуємось у гарне личко небесні очі
пишне волосся стрункий ніжний стан
а серце прагне надійне плече у ночі
душу щиру багату як золотий лан
Серед юрби не легко віднайти людину
одну оту єдину душу на цім білім світі
яка тебе підтримає у важку хвилину
і буде тобі щебетати як пташка на вітті
Із тобою у біді розділить кусочок хліба
сонечком засяє зігріє променем тепла
і збудує щастя духовний храм із світла
від солодких слів засяєш як ясна зоря
Важливо не краса а мудрість чоловіка
щоб у заметіль зими запалив вогонь
і любив кохав тебе за твою душу довіку
збудував гніздечко із золотих долонь
Зумів вирішити любі проблеми у житті
щоб квітучі мрії цвіли у твоєму серці
дарував небо сонячну усмішку тобі
закоханими лебедями плавати у озерці
На все потрібно щастя удача і везіння
бути в назначенім місці у певний час,
слухай свого серця побачиш провидіння
доля зведе дороги подарує Всесвіт із окрас
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847584
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019
Ось уже і серпень,- Літо ще співає
літа завершальник, у нашому краї.
і з колючим стерням, Й спекотно буває,
з святами вітальник... а бува й з дощами...
Липень, як лошатко
промчав на вітрилах,
та зелені шати
ще навколо щирі...
То пече нестерпно, Серпень величавий,
то вітри буяють... щирий і цікавий,
Зі степів належно та ключі від осені
жниварі вертають... вже в руках тримає...
А ще величальний,
на свята багатий...
Та ще й пізнавальний,
а бува й сердитий...
Ще сонце із неба Ягоди калини
тепло посилає, вже зачервоніли,
а вся атмосфера виноградні грона
його величає... уже заясніли...
Подихи осінні
уже недалечко,
а справи весільні,
єднають сердечка...
В сутінках небесних Вечори і ночі
пливуть особливі стають холодніші,
хмаринки сріблясті ну а дні коротші,
чисті веселкові будуть і скромніші...
Ще верби у серпні,
розчісують коси,
і блищать як перли
ранковії роси...
Та ще місяць Серпень Серпневі забави
барвами багатий, в повному розгарі,
буває й як вертень, ринкові вистави,
веселун строкатий... й нові фестивалі...
Серпень завершальний
місяць диво-літа,
ось-ось вже на трави
впаде перше листя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844009
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 04.08.2019
Моя Волинь у барвах веселкових,
Куди не глянь ліси, усе ліси.
Зелені трави у квітках медових,
Такої не знайдеш ніде краси.
Волинський край, то Лесина садиба,
Волинський край, то пісня солов'я.
Радію я, що ти зімною здибавсь,
Волинський край - горджусь тобою я.
В твоїх лісах донині Мавка бродить,
Закохана у Лукаша вона.
Лише для неї пісню він виводить,
Сопілки звуки линуть звіддаля.
Волинський край, то ніжна колискова,
Волинський край, озер блакитна синь.
Волинський край - то українська мова,
Як я люблю тебе моя Волинь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843961
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 04.08.2019
До річечки йду, по шовковистій траві,
БосОніж, по росі, купаю ніженьки,
В танку промені, золотисті, ласкаві,
Не можу глянуть, злипаються віченьки.
Немов у полоні… сонце пестить плечі,
Це літечко… квітне ріднесенькаа земля,
Обабіч, почула голоси лелечі,
Іскриться річка і в лататті гул джмеля.
Веселка по воді, блиска коралами,
Маленькі рибки, злегка розводять круги,
А в зіллі жабки .… лине спів хоралами,
Ласкавий плескіт хвиль.. . чарують береги.
Червень 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844007
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 04.08.2019
Загубилися в ромашках, долей наших почуття.
Їх знайти було нам важко, диктувало так життя.
Як блукали по світанках, роси падали до ніг,
Птах співав пісень на ґанку, будив голосом усіх.
Приспів:
Ромашкове поле, нас кличе до себе,
Ромашкове поле, то сонце і небо.
Ромашкове поле на квітах гадає,
Любить, чи не любить, серце відчуває...
Доторкнулася до квітки. чиясь з ніжністю рука,
Посміхалось до нас літо, веселилася ріка.
Сів метелик на пелюстку і зануривсь в кольори,
Одягла хмаринка хустку, полетіла в береги.
Я скажу тобі кохаю. а ромашка так собі,
Лине пісня понад краєм я дарю її тобі.
Заховаюся в ромашках, ти у них мене знайди,
Доля в клітці, наче пташка, ти на волю відпусти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843414
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 29.07.2019
Мене ти врятував, хоч ти цього й не знаєш.
Старому нині я сказала твердо «Ні!»
Ти ще не мій герой, та вже в душі блукаєш
І звуку надаєш моїй тонкій струні.
Мені ти не сказав ще навіть і пів слова,
Ще навіть не прийшов ні в день мій, ані в ніч,
Та усмішка твоя приємна загадкова
Вже ситить голод мій і гріє, наче піч.
Хай очі в очі ми не стрінемось ніколи,
Чи стрінемось хоч раз (станцюємо удвох?),
Ти – старт новому дню, ти квітка матіоли,
Котра з’явилась там, де ріс чортополох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843417
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 29.07.2019
Існує тільки два способи прожити життя.
Перший - ніби чудес не існує.
Другий - ніби навколо одні чудеса.
Альберт Ейнштейн
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=w-KYhhPeDxY
[/youtube]
Чудес на світі , кажуть, не буває,
Та вірити все ж хочем в чудеса.
І чудо це, буває, дах зриває,
Коли на крилах линем в небеса.
Одне з чудес, коли кохають вірно,
Здається - цьому радий увесь світ.
І ти ідеш назустріч вже покірно,
І в серце уплітаєш краси цвіт.
І пелюстки цвітуть там дивоцвітом,
Це здатні сотворить людські чуття.
Вночі тихенько ллються ніжним світлом.
І ти летиш у простір забуття.
Лиш відчуваєш - б"ється поряд серце,
І стукає з моїм в шалений такт.
Оце одна моя така із версій:
Любити треба завжди, тільки так...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843415
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 29.07.2019
Ніч усе накрила мороком своїм,
Спить усе довкола ,спить уже в весь дім.
Тільки над колисков матінка не спить,
Молитву до Бога щиро шепотить.
Молить в Бога долі ,щастя і добра,
Просить щоб дитина здорова була.
Спи моє хороше, сонечко моє,
Лагідно колише, молока дає.
ПРИСПІВ:
Мамина молитва зрошена сльозами,
Мамина молитва щира і свята.
Де б ви не ходили завжди буде з вами
Мамина молитва і її слова.
Де б ви не ходили завжди буде з вами
Мамина молитва і її слова.
Зранку пригорнула ,поїсти дала
В школу відправляє мама дитинча.
І зразу до неба молитва летить,
Просить Матір Божу, дитя сокотить.
Вернулось зі школи атестат в руках,
Треба далі вчитись у чужих краях.
Знову на колінах мама вечори
Просить щиро Бога: Боже бережи.
ПРИСПІВ:
Мамина молитва зрошена сльозами,
Мамина молитва щира і свята.
Де б ви не ходили завжди буде з вами
Мамина молитва і її слова.
Де б ви не ходили завжди буде з вами
Мамина молитва і її слова́.
Навкруги гуляють, музика луна ,
На рушник ступає пара молода.
Туляться обоє наче голубки.
Матері ж до Бога щирі молитви.
Дякують за ласку , що дітей зберіг,
Знову просять долі тепер на двоїх.
Ніч усе накрила спить уже в весь дім,
Дякуймо ми щиро матерям своїм.
ПРИСПІВ:
Мамина молитва зрошена сльозами,
Мамина молитва щира і свята.
Де б ви не ходили завжди буде з вами
Мамина молитва і її слова.
Де б ви не ходили завжди буде з вами
Мамина молитва і її слова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842161
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 17.07.2019
Ніч усе накрила мороком своїм,
Спить усе довкола ,спить уже в весь дім.
Тільки над колисков матінка не спить,
Молитву до Бога щиро шепотить.
Молить в Бога долі ,щастя і добра,
Просить щоб дитина здорова була.
Спи моє хороше, сонечко моє,
Лагідно колише, молока дає.
ПРИСПІВ:
Мамина молитва зрошена сльозами,
Мамина молитва щира і свята.
Де б ви не ходили завжди буде з вами
Мамина молитва і її слова.
Де б ви не ходили завжди буде з вами
Мамина молитва і її слова.
Зранку пригорнула ,поїсти дала
В школу відправляє мама дитинча.
І зразу до неба молитва летить,
Просить Матір Божу, дитя сокотить.
Вернулось зі школи атестат в руках,
Треба далі вчитись у чужих краях.
Знову на колінах мама вечори
Просить щиро Бога: Боже бережи.
ПРИСПІВ:
Мамина молитва зрошена сльозами,
Мамина молитва щира і свята.
Де б ви не ходили завжди буде з вами
Мамина молитва і її слова.
Де б ви не ходили завжди буде з вами
Мамина молитва і її слова́.
Навкруги гуляють, музика луна ,
На рушник ступає пара молода.
Туляться обоє наче голубки.
Матері ж до Бога щирі молитви.
Дякують за ласку , що дітей зберіг,
Знову просять долі тепер на двоїх.
Ніч усе накрила спить уже в весь дім,
Дякуймо ми щиро матерям своїм.
ПРИСПІВ:
Мамина молитва зрошена сльозами,
Мамина молитва щира і свята.
Де б ви не ходили завжди буде з вами
Мамина молитва і її слова.
Де б ви не ходили завжди буде з вами
Мамина молитва і її слова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842161
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 17.07.2019
Згадую дитинство Часом і голодне,
воно ж золоте... й босоноге ще...
Щире і пречисте, В спогадах солодке,
та навіть святе... викликає щем...
Світле і мрійливе,
сонцем осяйне.
До щему правдиве,
спогадом війне...
В бідності зростали, До школи ходили
всі після війни... босі і голодні...
Хату будували А нас там навчали
з мамою і ми... вчителі чудові...
Виросли й розбіглись
ми в різні боки...
Спогадом зігрілись
мрії і думки...
В згадки поринаю Бо ж пора дитинства
я майже щодня... найкраща пора...
І знов відчуваю Спогадом пречистим
подих звідтіля... мене звеселя...
Ніби я вернулась
в той далекий час...
І я відновилась,
й буде все гаразд...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842139
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 17.07.2019
Ох ти, літо, літо, літо,
Тепле літечко моє!
Я ще зовсім не зігріта..
А біжиш-то ти куди?
Облітають абрикоси,
Обвисає з яблунь плід,
З ночі вранішнії роси
Так холодні, наче лід.
Ластівки у чистім небі
Вже гуртуються, спішать:
Пташенят навчити треба,
Скоро в вирій полетять.
Ну а вітер на роздоллі
Тихо з кленом гомонить
І гуляє він у полі,
Все чекає жнивну мить.
Бо достигла вже пшениця,
Обвисають колоски.
Скоро все тут завертиться,
Додасть хліба і муки..
Ну а я благаю літо,
Щоби зменшило свій хід,
Бо я б зовсім не хотіла
Десь його шукати слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842133
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 17.07.2019
Чому сумні кохана твоі очі?
Що заставляє серденько страждать?
Коли ще губоньки, медів цілунку хочуть,
Кохання пить, цю Божу благодать.
П"яніть від щастя звечора до ранку,
Вдихати пахощі цвітіння і весни,
Усим єством відчуть себе коханою,
Черемхою пахучою цвісти.
Здавалося б, ну що для щастя треба?
Кохать і буть щасливою завжди,
Чому ж змарніло личенько у тебе?
І на душі, осінні холоди.
Коли ще так чарує твоє тіло,
І серце, так п"янять уста твоі,
А може це все осінь завинила?
Що повно смутку у очах твоіх.
Гони від себе смуток цей осінній,
Нехай в душі співають солов"і,
Вернися знову в весну солов"іну,
Троянди квітнуть хай в душі твоі.
Відчуй себе ти птицею в польоті,
І буде щастя литись через край,
Струси із себе смутку позолоту,
Всміхнися сонцю, ... і мене згадай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840959
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 06.07.2019
В июне природа секрет раскрывает.
И лето нас в тайны любви посвящает.
У женщин рождается летняя мода
Мой стих так и просится в рубрику «Ода».
О женщине оду пою и браваду.
Она заслужила такую награду.
Она доказала, что может трудиться.
А вот отдыхать – непривычно стыдится.
Ах! Милые дамы! Вам отдых положен!
Пусть рыцари шпаги достанут из ножен.
На ваше вниманье они претендуют.
Но выбор за вами - любовь продиктует.
Не бойтесь, что с возрастом чувства вернулись.
Ведь летом мы снова в любовь окунулись.
Мужчины немеют под пристальным взглядом.
Смущают их яркие наши наряды.
И пусть украшают нам жизнь эти чувства.
Они нас пленяют как тайны искусства.
Пол – царства пред нею стелите к ногам.
В любви пусть признается Еве Адам.
Должны опасаться чужих кавалеров,
Коль дома у каждой свой нежный Ромео!
Ведь если о тайнах узнает Ромео -
Он вдруг превратится в ревнивца Отелло…
Но отдых ведь даме так редко даётся -
По полной программе пусть жизнь улыбнётся!
09. 06. 2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838175
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 09.06.2019
Жінка -Ранок з ніжним присмаком літа.
Знаю, що серце твоє до мене відкрито.
Так приємно пливти в ароматах твоїх
У квітневому Раї. Завжди у своїх
Ранкових мріях зустрічаю - кохання.
Ніжне , як Літо з духмяним вітанням.
Жінка - вечір. з ніжним присмаком меду.
Пливу в поцілунках солодких, шалених.
Пісні космосу серденьком я чую.
А в очах твоїх перші зірки рахую.
Жінка- ніч з ніжним присмаком щастя.
А в таємні бажання зануриться - вдасться ?
Перетворити тебе в жінку - Ранок.
Щоби зустріти чистий новий світанок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838058
дата надходження 08.06.2019
дата закладки 08.06.2019
Діточкам-квіточкам,-
І дорослим, і маляткам,
Мої вітання з чудовим святом...
Мама, тато і малятко,
Лад в сім"Ї,росте дитятко!..
Сонце, літо, молоко,
Здоровеньким щоб росло!
Дід, бабуся і сестричка,
Олівець, папір і книжка,-
Розглядай, дивись, малюй,
Пізнавай світ і мандруй!..
Слухай маму, бабцю, тата,
Вчись у них світ пізнавати...
Друзі, школа, вчителі,-
Допоможуть теж тобі!
Підростеш, міцнішим станеш,
Є знання, чогось досягнеш...
Зрозумієш ти тоді,-
Пізнається все в труді!..
Будеш Гриць ти, чи Григорій,-
Вистачає категорій,
Будеш жити між людьми,
Будь поважним, як вони...
А коли дорослим станеш,
І висот в житті досягнеш,-
Скромним будь, не зазнавайся,
Й свого роду не цурайся!..
Якщо в тебе будуть діти,
Ти зумієш зрозуміти,-
Краще жити в доброті,
Аніж в сріблі-золоті!..
Доки ж ти іще маленький,
Білий світ тобі любенький...
Всяк буває у житті,
Не спіткнися у путі...
Я бажаю усім дітям,
Не блукати білим світом,
Міцно стать на свої ноги,
Знайти Праведні дороги!..
Щоб росли ви всі здорові,-
В Мирі, Праці і Любові...
Пам"ятали настанови,
Й знаходили своє нове...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837240
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 01.06.2019
Не сложится песня из прозы:
Стихов ей так нужен полёт!
В них черпает силу, зовёт,
Чтоб вместе подняться к вершинам!
Не нужно бросаться в пучину:
Достаточно нескольких слов,
В которых бушует любовь,
Где взгляды горячие, розы,
Украдкой стираются слёзы,
Чтоб встречу согрела улыбка.
Любимой коснулась ладонь,
В сердцах зажигая огонь.
В объятиях крепких и сильных
Союз будет любвеобильным!
Тревоги развеются, боль.
Вдруг сладкой покажется соль.
Мелодия слышится скрипки
Стихи, словно в озере рыбки,
Плывут и набрались в избытке
Успеха, а может славы.
Такая у них забава!
…Стихами, рождённая песня,
Касается вновь Поднебесья…
14.05.2019
© Copyright: Виктория 75, 2019
Свидетельство о публикации №119051406567
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835518
дата надходження 14.05.2019
дата закладки 15.05.2019
Тиша западає в серце.
Розсипала мрії та надії,
Ніби блаватів озерце.
Розлила золоте сонце,
Мов скарби небеснії.
Посіяно зеренце --
Зросло деревце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835643
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019
В саду суцвіттям зацвіла калина,
Вдягнулася в яскраво-білий цвіт.
Весна зв’язала сукню з павутини:
Мереживо звисає з голих віт.
Цвіркун. Вистава. Зоряні сюїти…
Дерева оживають навкруги.
Виблискують, мов сяючі софіти,
Зірки на небі в дзеркалі ріки.
А над горою лине спів зозулі.
Вона уважно слухає з вікна
Та й згадує його і те минуле…
Мелодія проноситься сумна.
І оживають спогади: він поряд,
Цілує в губи, ніжно обійняв…
Застиг перед очима милий погляд
І вмить згубився в шелестінні трав…
«О де ж ти, милий?..» — покотились сльози.
Не покидають думи. Пишний сад
Цвіте самотньо, поливають грози.
Хоча б на мить вернули небеса,
Та не вернуть. Не повернути часу…
Співає соловей самотній блюз.
Мелодія являє знову ясно
Його в думках, пришвидшуючи пульс.
«Не плач, кохана, відпусти, благаю,
Мене до Раю. Разом там удвох
Зустрінемося ми, я обіцяю!
А поки ти живи за нас обох.
Я знаю, ти сумуєш. Та не варто!
Зітри сльозинки і поглянь до зір.
Я тут, у серці, де палає ватра
Твоєї віри і кохання. Вір!
Мені повір! Але живи ти. Смуток…
Забудь! Не варто! Серце хай живе.
Звільни печаль — вона їдка отрута.
Лише вбиває! Стукіт оживе…
Прощай, кохана! Поцілунок-промінь
Від мене передасть для тебе синь.
Залиш про нас один-єдиний спомин —
Найкращий, той, щоб пам’ять не згасив…
Я буду поряд!.. Янгол-охоронець
Тебе оберігатиме завжди…
Своє життя віддав для охорони
Твого я від запеклої орди.»
…Цвіте калина у саду самотньо,
На небі зорі сяють де-не-де.
Зозуля, соловей співають ноти.
Життя не зупиняється, а йде!..
© Володимир Верста
Дата написання: 06.05.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835604
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019
Засвітила черешнина біле диво,
Щоб жилося на цім світі всім щасливо.
Розпускайся квітом рідний краю,
Хай душа ще раз гуляє в раю.
Засвітила, тай піднеслася над світом,
Виціловує довкілля диво цвітом.
Світла вЕсна прийшла, світла днина,
Засвітила свічі черешнина.
Свисни пісню соловейку – щебетуне,
Теплий вітре , надихни сердечні струни
Діставай природо свої чари,
Хай злетить серденько понад хмари.
Квітнуть – світять на черешні білі свічі,
Пелюсточками моє серденько лічать.
Лине думка в пелюстки розквітлі,
Мов метелик в вечоровім світлі.
Парище
2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835544
дата надходження 14.05.2019
дата закладки 15.05.2019
Ну як мені не жить тобою,
Коли черемуха цвіте,
Коли напоєний любов"ю,
А в небі сонце золоте.
Ну як мені не жить тобою?
Коли моя душа співа,
Я, зачарований тобою,
І ллються з серденька слова.
Ну як мені не жить тобою?
Коли нам з неба зорепад,
Щасливу зірку шле з любов"ю,
Коли квітує цвітом сад.
Ну як мені не жить тобою?
Коли так хочеться любить,
На небі, послана тобою,
Для мене, зірка мерехтить.
Ну як мені не жить тобою?
Коли в душі твоі пісні,
Мене наповнюють любов"ю,
Мов соловейко навесні.
Ну як мені не жить тобою?
Чомусь уже не знаю я,
Я вже живу лише тобою,
Чарівна зіронько моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835624
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019
Ой село, моє село,
білесенькі хати...
Як же гарно там було,
світанки стрічати...
Річка тиха й береги,
тихі чисті води...
Ми жили і берегли
там свою свободу...
Дні і роки золоті
усміхались долі,
друзі вірні і садки,
верби і тополі...
Сойки владно з чагарів
щось до нас кричали...
Поміж верб і яворів
ми швидко зростали...
Та чомусь, коли зросли,-
село залишили...
Розбрелися хто куди,
про село забули...
У міста ми подались,
свої вершить долі...
Роз"їхались, розійшлись,
як вітри у полі...
Не рахуючи років,
жили й працювали,
і вже діточок своїх
світ пізнать навчали...
Та й не зчулись якось ми,
що вже постаріли,
між міськими вже людьми
жити ми уміли...
А коли вже наші діти
розбрелись у вільний світ,
то й ми тоді зрозуміли,
лиш в селі наш диво-квіт...
Захотілось повернутись
нам у той селянський світ...
Та вже сили розгубились
на зворотний переліт...
Ой село, моє село,
як же я скучаю...
Стать ще кращим,ніж було,
я тобі бажаю!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835533
дата надходження 14.05.2019
дата закладки 15.05.2019
Мама насіяла квіток багато,
вміє вона їм радіти.
Повниться щастям батьківська хата:
додому приїхали діти!
Мальви розкрили пелюсточки ніжні,
пахне любисток та м'ята.
Повниться щастям батьківська хата,
є радість у мами і в тата.
Сонячно квітнуть уже чорнобривці,
і паничі вгору в'ються.
Повниться щастям батьківська хата,
бо ж внуки так дзвінко сміються!
Туляться личком до мами і тата.
Ой, які ж ніжні та милі...
Повниться щастям батьківська хата,
бо там, де є цвіт цей... Щасливі!
Мама насіяла квіток багато,
є матіола й троянди.
Дуже тут гарно квітнуть жоржини.
Я хочу - хай буде так завжди.
Хай веселиться у квітах хатина,
добре тут в будні і в свята.
Любить й шанує квітка-дитина
рідне́ньких матусю і тата!
Мама насіяла квіток багато,
вміє вона їм радіти.
Повниться щастям батьківська хата:
додому приїхали діти!
Дуже радіє всім, біля криниці,
в ґронах червона калина.
Світиться щастям батьківська хата:
зібралась додому родина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835309
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019
Всім тим, що я маю, я зобов'язаний своїй матері».
Джордж Вашингтон
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EsjiCuJctDY
[/youtube]
З ким тебе ми можем порівняти
Ту, що нам колись життя дала?
Це святе і сокровенне слово - МАМА
Та, що найдорожча є й була.
Може, із біленькою голубкою,
Що все уподобала в собі?
Ніжною, турботливою жінкою,
Що всю ніжність віддала мені?
Я не намагаюсь рахувати,
Скільки там недоспаних ночей.
Щоб мене колись урятувати,
Не стуляла ночі ти очей.
Є слова, що тільки їй належать:
Матінко, Матуся дорога!
І нехай життя її мережать,
Сповнені любові ці слова.
Просто мало стати на коліна,
Цілувати руки і лице.
Богу помолюся я уклінно
За життя, яке дала, за ВСЕ!!!
-----------------------------------
Пробач, будь ласка, мене, МАМО,
Не встигла всі слова сказать.
Болюче так твоє мовчання...
Не можна словом прередать...
МОЯ ГОЛУБКО ДОРОГА...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835351
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019
По-сусідськи у мирі живуть
Дві подруги: Надія й Валюша.
Своїм рідним тепло віддають -
Їхня дружба з роками щиріша,
Бо навік поєднало життя.
Між собою так схожі дві долі.
Притаманне обом співчуття,
Все ділили: і радість, і болі.
Разом брали ділянки вони,
Одночасно вели будівництво.
У обох підростали сини,
Було спільне й у них парубоцтво.
Два добротні будинки звели,
Разом йшли на колгоспну роботу,
Господарство підсобне вели –
Так проходили дні у турботах.
Але горе постукало в дім
До Валюші, а потім – Надії,
Стало пусткою страшною в нім
Й обірвалися всі їхні мрії.
Овдовіли обоє вони,
Поховавши обох чоловіків.
Їм опора – це їхні сини,
Невістки і ще рідні онуки.
Промайнули літа молоді –
Сивиною покрилися коси.
Та з прийдешніх усіх цих подій
Одна одну підтримують й досі.
Їх так часто зустрінеш обох:
Де з’явилась одна – там і друга.
Мабуть, спільна в них доля на двох
Й одна одній - найкраща подруга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833175
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 18.04.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TjpZAKn7sHA[/youtube]
Цві́том абрикосовим уквітчана весна
Співом птахів стоголосих манить в сад вона.
Я іду закохана по стежечці у ніч -
Зіроньки спалахують у небі, як сто свіч.
Приспів:
Мі́сячна мелодія, де зорі навкруги.
Місячна мелодія несе мене в світи.
Мило зорепадами спалахує ця ніч
І мене обкутує, торкається до пліч.
Знову повертаюся думками я туди,
Де були загублені коханнячка сліди.
Де клялися в вірності: "Ми разом назавжди".
Як мені в ту весноньку дорогу віднайти?!
Приспів:
Мі́сячна мелодія, де зорі навкруги.
Місячна мелодія несе мене в світи.
Мило зорепадами спалахує ця ніч
І мене обкутує, торкається до пліч.
Ве́сноньки і зимоньки швиденько пронеслись,
А сліди загублені донині не знайшлись.
Досі абрикосами вбирається весна..
Білих яблунь ко́сами все манить в сад вона.
Приспів:
Місячна мелодія, де зорі навкруги.
Місячна мелодія несе мене в світи.
Мило зорепадами спалахує ця ніч
І мене обкутує, торкається до пліч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832888
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 16.04.2019
ПАДАЄ ВЕСНЯНИЙ ДОЩ
Падає весняний дощ,
Немов манна небесна
І засріблив кущ із рож...
І квіточка воскресла.
О Скільки, у ній краси?...
І стає, світ прекрасний.
Вдихнути, у квіт весни...
І бачиш ,цей день ясний.
Сонце леліє теплом
Проміння розсипає.
сівач засіва зерно
І паросток зростає.
Дзвенить чиста криниця
тай цілюще джерело.
Напуває водиця
святу землю на добро..
раненько ,сходить сонце
Проміннячко золоте.
Відкриваю, віконце
і Рута- м'ята цвіте.
Це є ліки ,для душі...
І Божий поцілунок.
Люби ,ти все на землі!
І Дякуй, за дарунок.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831024
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019
Ніби сонце ясне з раночку нас будить,
це ж моя матуся ніжно так голубить.
Ой скільки ж в сердечку маминім тепла...
Я люблю тебе, ненечко моя!
А в моєї мами очі сині-сині!
А в моєї мами руки - ніжні.
А моя матуся, мов зірочка ясна.
Це ж до мами приходить весна!
Вчить мене матуся смачно готувати,
все тримать в порядку, гарно вишивати.
Мамина усмішка завжди осяйна.
Я люблю тебе, ненечко моя!
А в моєї мами очі сині-сині!
А в моєї мами руки - ніжні.
А моя матуся, мов зірочка ясна.
Це ж до мами приходить весна!
В кожного найкраща матінка у світі,
а для мами завжди найдорожчі діти.
Де їх сміх лунає - скрізь цвіте земля.
Я люблю тебе, ненечко моя!
А в моєї мами очі сині-сині.
А в моєї мами руки - ніжні.
А моя матуся, мов зірочка ясна.
Це ж до мами приходить весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831006
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 30.03.2019
Я пішов поміж трав,
По ранковій росі,
Де птахи не змовкали
І так тепло було.
Я любисток зірвав,
Біля нього присів,
І згадалось село,
Моє рідне село.
Приспів:
І дими з коминів,
І густі спориші,
І лавчина ще зроблена дідом.
І димар, що до бджіл,
Запах меду в дворі
І той стіл за яким я обідав.
Як копали город,
Як косили траву,
Перші роси збивав,
Як ходив босоніж.
Коли Паску святив,
Хоч не легко було…
Не завжди на свята
Був тоді у нас одіж.
Приспів.
Бережу ту любов,
Що проніс крізь літа.
Вже немає батьків
Уже хата не та.
Та в душі, як колись,
Знов співає село,
Воно певно в мені
Навіки проросло.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830973
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 30.03.2019
Коли усміхається жінка,
То сонце виходить з-за хмари
І б"є в золотії литаври,
Коли усміхається жінка.
Як в жінки сльоза на обличчі
Й душа її плаче від горя -
Навколо все сіре й порожнє,
Як в жінки сльоза на обличчі.
Як світлої радості хвиля
Жіноче єство огортає,
То серденько ніжно співає
І щастя з"являються крила.
Хай завжди всміхається жінка,
Кохає і буде кохана,
Бо й справді вона - незрівнянна,
Коли усміхається жінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827671
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019
Проста була колись та непримітна,
Допоки голки хтось до рук не взяв,
І, підібравши ниток колір різний,
По ній почав узори вишивать.
На полотно, мов сніг отой, біленьке
Лягли чудові квіти весняні,
Співати почали ще й соловейки,
Приємно так дивитися на них.
Майстри і нині душу всю вкладають
У витвір той народного мистецтва,
Немов би свою долю залишають
На полотні, що стане оберегом.
І бережуть її сини та дочки,
Як щось найсокровенніше у світі,
Згодом передадуть її і дітям
Матусею вишивану...(Сорочку).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698698
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 01.03.2019
Вчора ввечері хурделило… веселився вітер, закружляв у танці з пухкими іскристими сніжинками. На ранок все потопало під білим пухом,
а деінде невеликий морозець прикрив сріблястим інеєм. На гілках дерев лежали купи снігу, а кущі ж наче сховалися під широкими білосніжними шапками, як подивитися здалеку, вони ввижались низенькими хатками.
З вікна, здавалося ледь нахилившись, можна рукою дістати грона калини. Її гілки добре нахилилися під вагою снігу, рум`яні грона виблискували на сонці. Олексій - висунувши голову з під ковдри, ще лежав в ліжку, задивлявся у вікно, милувався видом. Він з батьками проживає в п`ятиповерховому будинку, в двокімнатній квартирі на другому поверсі. Сьогодні пізно проснувся. Всі в клопотах у передноворічну ніч, а в нього ввечері, в центрі міста перше побачення з Вікою. Самому доволі дивно, як міг зважитись на такий крок, знайомство через ОLX визивало усмішку.
А почалося це - десь близько місяця назад.
Олексій вже три роки поспіль працював диспетчером при Відділенні залізниці, мав непогану платню. Хоча й мав дешевенький ноутбук, з яким ходив на роботу, але давно мріяв собі купити сучасний комп`ютер.
Виваливши немаленькі гроші, як говорила його мама, задовольнив своє бажання. Встановивши його в кутку своєї кімнати, він задоволено крутився на комп`ютерному стільці, катався на ньому від столу до вікна й назад. Мама сиділа на м`якому кріслі, посміхаючись з цікавістю стежила за сином,
- Ти тішишся, як дитя… Ну справді, як маленький…. Пригадуєш, як ми з татом, тобі на день народження купили іграшкову пожарну машинку на батарейках ? Скільки радості було! Навіть з нею ліг спати.…
Олексій зморщив носа, від спогадів блиском горіли очі, легка усмішка на обличчі,
- Пригадую, як зранку шукав, ледь не плакав. А ти її в коробку поклала й заховала під ліжко. Ох і сердитий я тоді на вас був. Це добре пам`ятаю.
Мати встаючи з крісла,
- Тобі треба кактус купити, поставити навпроти комп`ютера, кажуть на себе випромінювання забирає .
Виправивши русяве волосся, що спало на чоло,
- Я то не вірю в це, але може ти мені сама купиш. Це ж треба йти в магазин «Квіти», я чесно й не пам`ятаю коли там був.
Мати хитаючи головою заперечила,
- Е ні! Куплю, ще не такий, буде не до вподоби. Он сорочку подарувала, то не догодила, ти вже сам синку, сам. А може, ще скажеш, щоб дружину тобі знайшла. Вже двадцять п`ять років минуло, то на роботі, то вдома, не бачу, щоб біг на побачення. Тому й квіти не купуєш. Дорослішай! Гадаю в дитячі ігри на ньому не будеш грати.
Олексій, задумуючись, задивлявся у вікно, правду мама говорить, треба дорослішати. Але ж не так легко знайти порядну дівчину, ну навіть молоду жінку. Он на роботі Таня - така славна, розійшлася з чоловіком. Шкода дитину має та й старша на два роки, варіант відпадає. А де, ще можна познайомитися, в кав` ярні, де тусується молодь, не люблю ходити, не моє.
Через пару днів він повністю заглибився в комп`ютер. Задумав подивитися картинки кімнатних кактусів. Від кількості різних видів, розбігаються очі. Від простих з великими голками йому ставало моторошно, здавалося, що ось – ось вколеться. А квітучі - їх кольори йому нагадали весну, дуже сподобалися, краса та й годі, невже і в мене вдома можуть зацвісти ? Зацікавленість зробила свою справу, не вагаючись зайшов на сайт ОLX. Доволі здивувався, що в його містечку такий великий вибір кактусів. Йому сподобалося два кактуси, один з рожевими квітками, а інший з темно - синьою квіткою. І поряд декілька маленьких, пухнастих кактусів в маленьких горшках. На жаль під кактусами замість ціни було написано - «ціна договірна» , він помітив, що адресат був один. О! Напевно прямо хтось займається цим.
Перед очима мелькала реклама, коли йому прийшла відповідь, для спілкування отримав телефонний номер. І чому не написати ціну відразу, хоча це майже не важливо та врешті передзвоню, це ж неважко зробити. Від здивування піднялись брови, коли почув молоденький голос й тут, же сам для себе несподівано надавив на червону кнопку. В емоціях,
- Фу - ти, дурень безтолковий! Злякався чи що? І від чого?
Чи від здивування, що почув молодий голос? Повівся точно, як хлопчисько – в душі себе картав. Такого, ще не було зі мною, але ж доволі приємний голос і хто вона, через яку зніяковів раптово?! В голові кружляла думка, а що можливо й правда продає кактуси, може така пастка, щоб познайомитися? Нині такий час, що дівчата можуть піти на хитрість, щоб зачепитися за що - небудь, познайомитися та згодом запросити на побачення. Поглянув на годинник, стрілки показували на двадцять першу, трохи запізно, але відступати бажання немає, скажуть якийсь *** передзвонив й виключився. Рішуче набрав номер.
Віка сиділа за столом, коли вдруге з телефону залунала мелодійна музика.
- Чи хтось жартує, чи помилково, – здивувалася вголос, побачивши той самий номер, що засвітився напередодні.
Дівчина, лягати спати ще не збиралась. Хоча після випитої чашки кави настрій поліпшився та відчувала, що справи кепські, напевно підхопила вірус, часто чхала.
Почекаю, вирішила взяти на витримку, хай почекає трохи. Та спохватившись, коли мелодія втретє закінчувалася, відповіла,
- Алло! Я вся уваги, слухаю вас!
Олексій намагався говорити спокійно, виважено,
- Доброго вечора пані! Ви вибачте, я дзвоню з приводу кактуса, ви продаєте?
В відповідь почув чхання, а потім відповідь,
Звичайно продам, звичайно, навіщо б я подавала об`яву в ОLX.
Тут наче його біс штовхнув в спину,
- А, що кактуси вилікувати вас не в змозі, чую напевно хворі. Чи, то хтось інший?
Він сказав й відразу пошкодував про свою поведінку. Мама каже дорослішай, яке там , така безглузда поведінка роздратувала його, мовчав, чекав відповіді. На декілька секунд запала тиша. Потім тихо, наче десь здалеку, в телефоні почув чийсь жіночий голос,
- Випий чаю, він з лимоном. Ти ліки випила?
От халепа, точно хворіє, а я, як той ідіот й голосно в телефон,
- Ви мене вибачте я перезвоню через декілька днів, ви одужуйте.
- Я вам маякну, коли мені покращає. Вибачте, три дні, як подала кактуси на продаж, не думала, що так швидко хтось передзвонить, а тут і правда така напасть - грипую.
- До побачення. Одужуйте! - тихо видавив з себе. Й посміхнувшись, сам до себе вголос,
- А голосок милий… Ой, що це я, як кіт на сметану…
Треба було запитати ім`я, лягаючи спати, думки про неї, голосок милий, а з виду яка? Скільки років? Чи захоче зустрітися? А може заміжня? Вмить себе зупинив, а чи не забагато думок перед сном. Нарешті ж якось маю побачити кактуси, не буде ж пересилати поштою, це ж в одному містечку. Так, засинаючи, планував, завтра треба терміново йти в перукарню, бо вже дуже заріс, мама каже став схожий на Тарзана.
Минуло три дні… Ввечері він сидів за комп`ютером, зареєструвався на сайті » Фейсбук», шукав однокласників, коли задзвонив телефон й вмить замовк. О! Напевно вона, недовго хворіла, хто б ще міг бути. Всі ці дні думав про неї і чого й сам не знав. Її голос переслідував його.
О, як не заміжня, хай дасть адресу в фейсбуці, побачити б її, біленька, чи чорнява? І цікаво очі які? Хай би, як небо блакитні, світлі і привітні, тільки не чорні. Можливо ті квіти, кактуси, хоч і колючі та стануть єднанням долі. Голосно калатало серце, відчував, як у вухах і скронях стукає кров. Що буде, то буде, рішуче набрав номер телефона,
- Добрий вечір!
Йому відповів милий голос,
- Гадаю добрий!
Почувши, задоволено хитнув головою, продовжив,
- Мене звати Олексій. Мені сподобалися ваші два квітучі кактуси, один з них хочу придбати. Скажіть мені ціну і куди та в який час я зможу підійти, щоб його забрати. Який з них, я вирішу коли побачу, так можна?
Він почув в голосі переміну, відчував, що швидше за все зраділа. Мелодійний голос, наче витримав якусь паузу, потім сказала,
- До речі мене звати Віка. Ви знаєте, я сьогодні вночі їду до Києва на сесію, за три тижні повернуся, тоді й прийдете. Можна звичайно мамі сказати, щоб вас зустріла, якщо терміново, як ні, то тоді вже, як повернуся.
- Адресу дасте? - поспішив запитати.
- То вам терміново? - в голосі відчувалося здивування.
- Ні – ні… Гаразд приїдете з сесії, дасте про себе знати. Удачі вам!- сказавши , відчував, що повівся трохи безглуздо, навіщо було запитувати зараз адресу, чекав, що вона скаже.
- Добре, дякую, на добраніч!
Віка дивлячись у вікно замислилася, а може мені його заінтригувати, хай трішки почекає, ще перезвонить, здається молодий хлопець, не одружений. Загалом такі речі купують жінки - зробила висновки.
Вона зникла, а він все ще тримав телефон біля вуха. Йому, ще хотілося з нею поспілкуватися, почути той ніжний голос.
Після розмови - ще довго про щось читав за комп`ютером, відкривав інші сайти та те, що було перед очима, нічого не сприймав. Дивувався, якась магія, чи, що в її голосі, що так подіяла на мене.
Пройшов час…До Нового року залишилося три дні. Олексій, ще валяється в ліжку, коли задзвонив телефон, засвітився її номер. Ну нарешті… Скільки вільних вечорів, скільки й часу думками про неї. Навіть була думка за телефонним номером дізнатися адресу, якщо до Нового року не перезвонить. Як добре, що не забула, здавалося був спокійним та в душі відчував хвилювання.
- Добрий день, це я Віка, дзвоню з приводу кактусів.
Він намагався говорити бадьорим голосом, але спокійно сказав,
- Доброго дня ! О! До речі, коли дасте адресу, щоб я прийшов за кактусами?
- То ви не передумали! Гаразд, знаєте, зараз на часі підготовка до Нового року. Ну, прибирання, щось інше, треба щось смачненьке приготувати. Можливо ми це питання вирішимо після Нового року?
Олексій потягнувся в ліжку, відчув чоловічу силу, приємно, тепло на душі, хоч співай, весело до неї,
- У - ва, то ви напевно вмієте чоловікові догоджати, так?
Вона сміялася, сміх нагадав спів синички, чому зробив таке порівняння і сам дивувався такій кмітливості.
Після сміху, якесь шарудіння і її голос,
- Ще ні,! В мене чоловік в проекті, так через рік – другий. Мені іще півтора року залишилося вчитися, отримаю диплом, тоді вже можна й закохатися, а зараз не на часі.
Її слова його розсмішили. Ну і ну плани, подумав і сказав,
- А що… квіти цвітуть теж по вашій забаганці, бо ви їм приказуєте?
Запала тиша… Віка чомусь зніяковіла, вже тихо, не рішуче,
- Ви знаєте, ну гаразд, якщо ви не проти, прийдіть , завтра, чи післязавтра, після обіду - для мене так зручніше, що скажете?
-Та, я хоч сьогодні і хоч зараз, в мене вихідний день. А завтра я на роботі цілий день, - запропонував не поспішаючи.
- Ні сьогодні відпадає, мама на роботі, а без мами я нікого в квартиру не запрошую, вибачте. А далі сплануйте самі, пропонуйте коли вам краще виходить. Щодо мене, я пішла в відпустку, тож кожного дня вдома .
- Віко, я тридцять першого числа з нічної зміни, виходить в цей день було б краще, що скажете? Хоча я розумію такий день, всі в клопотах, як ви кажете. Ви напевно десь зустрічаєте Новий рік?!
Йому здалося, що вона грає в мовчанку. Тихо… Не дочекавшись відповіді випалив,
- А давайте краще зустрінемося на площі біля ялинки - разом зустрінемо Новий рік, а потім , як ви не проти, підемо до вас, заберу кактус. Ви тільки скажіть, як я вас розпізнаю, може ви в фейсбуці зареєстровані, щоб вас побачив?
От телепень, сварив себе в душі, можливо в неї хтось є,
- Чи відкаже?
Почув легеньке хіхікання, вона весело сказала,
- Це, що спочатку побачення, а потім кактуси? Як розуміти вашу пропозицію?
Він замислився, відчував, що вона фліртує. Охе ці дівчата, напевно зовсім молоденька, стоп, але ж скоро закінчує навчання йі працює, значить років дев`ятнадцять – двадцять є - розмірковував. Раптово виключилась…
- Катастрофа - раптово голосно вигукнув на всю кімнату.
Злетів з ліжка почав віджиматися на полу. В голові гуділи бджоли; ні, як хочеш так і вважай та я хочу побачити, яка ти…
Твій милий голос то наче пташиний спів
Якби мав крила, то до тебе вже б летів
Нехай кактуси - як привід поєднання
Може й проснеться те почуття - кохання…
Вітром погнався в душ, сердитий сам на себе, дубовим віником шмагав, вже доволі почервоніле тіло..
_- Зараз чекай, лиш не зникай, прийшов до тями, нехай так буде, хай буде спочатку побачення із вами, а потім… Так, досить базікати!
Задоволений вискочив з душу, швидко всунувся в штани й сорочку, набрав номер телефону.У вухах наче оглух, дивився в одну точку, слухав мелодію Вона вже закінчилася , пішов повтор… Раптом почув її голос,
- Віко! Це я, Олексій! Давайте о двадцять другій зустрінемося, в центрі міста, біля ялинки.
Вони спілкувалися хвилин п`ять, домовилися, як розпізнають один одного….
При розмові морщила носика, моргала в дзеркало, що висіло на стіні, трохи збоку від комп`ютера. Її блакитні оченята сяяли радістю…
Коли попрощалися, Олексій рукою витер спітнілий лоб. Це, якесь божевілля, чим вона так манить ? Трохи терпіння - вмовляв себе, от побачу, що то за пташечка….
Блиск кришталю на вікнах будинків мерехтів, переливався, вигравав різними кольорами вогнів, здалеку в гірляндах виднілися сяючі ялинки. Знову й знову чути веселу музику, сміх, час від часу неподалік вихлопи петард…
Олексій хвилюючись, підходив ближче до центру рідного містечка. Гаряче дихання в повітря спричиняє пару, яка від вітру прилягала до махрового шарфа. Йому здавалося, що від хвилювання втратить голову, сміявся про себе - мабуть, як подивитися збоку, виглядаю хлопчиськом. Та побачивши її , біля площі на сходах мерії, ледь не зашпортнувся. Ні - зразу не підійду, можливо й не вона, глянув на годинник, за п`ять хвилин двадцять друга, напевно вона…. Струнка, в чорному пуховику, під пояс, його низ і рукава біля зап`ястя виділялися білими стрічками, комір з лебединого пуху й така ж шапочка, з під якої виднілося русяве волосся. Здаля зирнув, так – так не чорнява, добре що стоїть навпроти вікна з ілюмінаціями- роздивлюся її. Ховав троянду під пальто, щоб не відразу впізнала його. Була домовленість, що він в руці буде тримати червону троянду.
На високих підборах чобітки придавали їй стрункості, подумав - як берізка під снігом, а які ж очі? І посміхаючись направився до неї……
Під сяйвом ілюмінацій,легке спілкування. Вони наче знали один одного не один рік, погляди бентежили серця. Він навіть не міг уявити, що знайшов ту, яка припала до душі. А її блакитні очі, про які він мріяв, час від часу при розмові, сяяли сонячним світлом. Краса губ, кольору стиглої вишні, манила доторкнутись. Гучні салюти й весела музика, піднімали настрій…
Пройшло два роки…. У передноворічну ніч, на другому поверсі однокімнатної квартири гучно грала музика. У своїй квартирі вони вперше удвох зустрічали Новий рік. На заскленому балконі мерехтіли яскраві ілюмінації, освітлювали оберіг молодої сім`ї – квітучі кактуси.
В кімнаті з телевізора чути промову президента. Віка, в пишній сукні задивлялася у вікно, пригадувала першу зустріч. Олексій підійшов до неї з двома фужерами апельсинового соку, ніжно поцілував в уста,
- Давай моя небесна фея, вип`ємо за нас! За наше майбутнє!
Кольорові салюти і феєрверки раз у раз іскрами освітлювали містечко ї їх щасливі обличчя. Він рукою ніжно обіймав за округлену талію, вкотре відчував тепло від погляду, топився в її блакитних, закоханих очах…..
Січень 2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826754
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ScplpZ-yb3E[/youtube]
Холодні очі, пустий погляд...
Це грає в піжмурки душа.
Неначе хоче стерти спогад,
Зробити крок цей поспіша..
А серце зна ці витребеньки,
Наперекір їй, заважа.
Слова чарівні сипе в жменьки.
Моє серденько так втіша.
А ти все дивишся з-під лоба,
Хоч серце воском розтає.
А ти не бійся, скажи - л ю б а.
Від слова тепло так стає.
І швидше кров тече по жилах,
Шалене тут серцебиття!
Невже ростуть від цього крила?
Багатогранне це життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826751
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019
Сміялось сонце – плакала зима,
Холодні сльози тихо проливала.
Вона уже лишилася сама,
За віхолами, певно, нудьгувала.
У сонці вже всміхається весна.
Зазеленіє, оживе все навкруги.
Вже далина розкинулась ясна,
Вже просинаються, на всонні , береги.
Вже небо в пролісковий дивний цвіт
Прибралося і розквіта весняно.
І ожива довкола увесь світ,
Вже й вітер дише тепло і слухняно.
Уже світанок в барвах виграє,
І день красивий, ніби вірші пише.
Усе кругом надію подає.
На радість, щастя, віру, і не лише…
23.02.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826590
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019
Батьківська хата, вишня під вікном,
Криниця, мальви, яблунька креслата,
Це ж скільки літ мене тут не було?
Вже скільки літ мене чекає мати.
Мене позвала в мандри чужина,
Пішов топтать неходжені дороги,
А дома мама виглядала край вікна,
Тамуючи жалі своі й тривоги.
Самотньо вишня квітла щовесни,
І яблунька в плодах мене чекала,
Приходили вони до мене в сни,
А спогади серденько виривали.
І ось стежина рушником лежить,
Де жде мене моя батьківська хата,
Пошвидше б вже ота настала мить,
Коли мене пригорне рідна мати.
До вас матусю я вернувся знов,
До вас горнуся, матінко сивенька,
З рук материнських п"ю п"янку любов,
Як добре коли є на світі ненька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826610
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019
Надихатись весною до сп'яніння,
Напитися дощами до безтями,
Врости у тебе серцем і корінням,
Засолов'їтись світлими гаями
Так хочеться, що відчуваю небо
В своїй душі безмежно-веселкове.
А знаєш, я всміхаюся до тебе,
Мугичу щось наївно- сопілкове...
І говорю з тобою без упину
Про все на світі... навіть трохи більше...
Я б простелила хмарку, мов перину,
Лягли б з тобою і читали вірші,
Дивилися б у пролісковий вечір,
І лоскотали б вітрові за вухом,
А ти б тихенько обійняв за плечі
Мене, ту жінку, що уважно слухав...
І в ніч ввійшли б, як у святе причастя,
І спрагу гамували б аж до ранку...
Напевно, це і є жіноче щастя —
Чиєюсь бути... бути до останку....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826464
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 24.02.2019
Милий мій, миленький, я твоя бо душка,
У твоїх обіймах я м’яка подушка.
Солод п’єш із тіла, з губ спиваєш спрагу,
Поруч тебе, любий, я не маю страху.
Йшла би за тобою без оглядки прямо,
А, якби, де кручі, стрімголов, так само.
Де кохання, разом все під силу, змога,
Якби й колючками встелена дорога.
Світотіні денні ніч бере в облогу,
Радість переходить в раптову тривогу.
Місяць майоріє у танку з зірками
Тож, нехай, недоля переходить снами.
Біля тебе, милий, стану ружа красна,
Бо в любові чистій жінка є прекрасна.
Любов окриляє і не знає блуду,
Мій соколе, ладо, кохай, не забуду.
20.02.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826261
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 21.02.2019
[color="#1100ff"][i][b]Завжди Є вибір,чи альтернатива...
Чи мізками керуємось,чи ні...
Сердечні відчуття інтуітивні...
Сприйми Їх і довірся Істині.
Також подруга є Відповідальність.
Не кожен ладен з честю це нести.
Як часто заважає нам ...дуальність
Або гріховних вибриків хвости...
То ж будьмо чесними з самим собою
І Совісті не йде́мо у розріз.
Озброємось і вірою й метою...,
Стрімглав щоб не скотитися униз...
А ще Є чиста ,й дуже гірка Правда,
Й з докорами Сумління подружись.
Мізкуй щодня свої й чужі шаради...
У чисте Слово увійди і одягнись!
Й любімо дружно материну мову=
Й несімо світу Дружбу і Любов!
І пісню солов"їну й колискову.
Нехай Вас захистить Свята Покров.
21.02.2019р.[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826275
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019
Розцвітав барвінок небом голубим,
Ніжним зелен-листом усміхався всім.
Сплітала в віночок квіти та стебло,
В доленьки благала, щоб щастя жило.
Щоб її кохання, як той маків цвіт,
Горіло в серденьку ще багато літ.
Щоби не щеміло в ночах самоти,
Вуста ж жебеніли: "Милий тільки ти".
Стікала пекуча сльоза по щоці,
Тремтіла росою на фото в руці.
Малювала зустріч пензлем із надій:
Любий мій, коханий, ти, навіки мій.
Припадала ніжно до грудей, що з жил,
Бо без нього бути бракувало сил.
У очах тонула: "Обійми, мене, -
Просила, молила", - кохала над все.
19.02.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826109
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 20.02.2019
Спешила Вера на свиданье...
Реснички стрелкой подвела...
И красит губки... без дыханья!
- Ах, как ждала его слова!..
В горошек платье... и духи...
Еще чуть-чуть... последний штрих!
- А туфельки... почти, сухи...
Пусть... вечер может быть дождлив.
- Спешу к тебе, родной... любимый!..
Твоей душой согретая...
Судьбе моей необходимый!..
Мечта моя заветная...
Помчала вихрем Вера к счастью!
Лишь звон стоял на мостовой -
Ритм каблучков подвластен страсти:
- Он мой! Он мой! Он мой! Он мой!
Он... не пришел. На лавке пусто.
В ресницах путалась Луна...
На сердце стало вдруг так грустно!
С надеждой Верочка... одна.
Он не пришел. Не будет встречи.
Судьба, как день, теперь ясна...
- Он, просто, занят в этот вечер!..
Да нет... скорее... не нужна.
- Но нет же! Милый будет позже...
Иначе ведь никак нельзя!
Ведь в мире нет его дороже!..
Иль все же... просто, мы... друзья?!
Знакомый парень сел на лавку...
- Где твой?!
- Сегодня много дел... -
Слова кололись, как булавка...
- Он к встрече, просто, не успел.
- И что, сидеть одной полвека?..
Идем на танцы! Я б сводил...
- Сосед, какая дискотека?!
Мне без него дышать нет сил...
И тут... - О, Боже, ты услышал!!!
Душа от ада спасена...
Идет с гитарой мой парнишка!..
И напевает... для меня.
Идет исток моих мучений...
Нет больше горя... темных туч...
Венец мечты... моих волнений...
Он самый теплый Солнца луч!
Закрыл весь мир мне пеленою!..
Навек сердечку дорогой!
К нему навстречу... всей душою!..
Возлюбленный избранник мой...
Но он... обидою гонимый,
Что не одна я... что с другим...
С гитарою проходит мимо...
К душе моей... неумолим.
Коснулся мимолетным взглядом...
Чужим прошел... Как гордый князь...
- Нельзя, родной, вот так! Не надо!..
Швырнул как будто в душу грязь.
- А что случилось? Я виновник?! -
сосед растеряно спросил.
- Любви там нет... Там лишь шиповник...
Не уколол бы... коль любил.
Не разобравшись в немой сцене...
Отдал меня в объятья мук...
- Любви моей... не знал он цену!
Пусть будет так. Потерян друг...
Луна запряталась за тучи...
Ночь развернула свой платок...
Прохладно очень... Пусть... так лучше...
Сердечку нужен холодок.
Проснется ранним утром Солнце
И разольет свои лучи...
Душа тогда тепла напьется...
- Идем, сосед... Нам по пути.
--------------
Бывает часто... невозможно
Сказать подруге: - Не люблю!
Устроят ссору... Тут не сложно
освободиться их крылу.
И полетит родной за ветром
К другим сюжетам... лихо вдаль...
А то, что было... станет пеплом.
Им душ растоптанных... не жаль.
20.02.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826137
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hCI4bWpXdzk[/youtube]
В руках тримаєш ніжну квітку,
Тільки з"явилася на світ.
Ні, це не та, що цвіте влітку,
Весни це - перший дивоцвіт.
Дивилась сонними очима,
Сяйнула посмішка, здалось.
Сама блакитна, не від гриму,
Подібна небу, так вдалась.
Блакитна, ніжна, синьоока,
Спокійно дихає в руці.
Чогось хвилююсь, зник десь спокій,
Якесь сум"яття на лиці.
Мені даруєш ніжну квітку,
Приємо брати з рук твоїх.
Як до лиця тобі усмішка,
Немов прийшла із мрій моїх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825289
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019
Прошу у Бога лиш одне:
- Дай сил і снаги ще писати,
Даруй те слово молоде,
Щоб помогло з невіри встати.
І щоб воно, як те зерно
В душі у кожній проростало,
І материнським молоком
Завжди від спраги напувало.
І крижане топило зло,
І з зим творило весну й літо.
З глибин сердечних щоб було
І з Твоїх вуст добром налите.
Пишу і дякую Творцю
За нескінченну Його милість.
Вкраїнську мову я люблю
За мелодійність і за зрілість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824788
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 10.02.2019
Багато книг на світі є
Романи, повісті, есе,
Балади, драми та поеми-
Чимало жанрів, різні теми...
А ще, у книги є творець
Це батько-автор, це митець.
Тут як і в жанрах все не просто-
Доволі різного всі «зросту»...
Буває весело читать,
Буває хочеться ридать.
Є книги-де лише страждання,
А в інших-мудрості пізнання.
Є світлі книги-про любов,
В них суть життя, в них серця зов...
Є темні книги-там у кубло,
Сплетені інтриги, відчай, зло...
Все як в реальному житті
Книги-історії людські
Всі автори-то різні люди
А жанри-долі амплітуди.
Тож розтопи у серці кригу
Та напиши достойну книгу !
Знайди свій жанр, сплануй кінець
Ти автор-ти життя творець !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824444
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 07.02.2019
Знайшла серед давніх записів твір, присвячений мамі.
Вічна тема, освячена любов'ю. Всім матерям…
МАМО, МАМО…
Мамо, мамо, весна зачаровує сонцем і квітом,
Почуття, наче води, виходять за всі береги!
Мамо , мамо, була ти учора замріяним літом
І на літо твоє не дивились крізь осінь сніги…
А тепер білокрилі тумани вплітаються в коси,
Тільки молодо очі сміються весняним теплом.
Хай сльозинка непрохана долю жіночу не зросить,
Зустрічай -проводжай своїх діток –пташок за селом.
Приспів:
Мамо, мамо, здається, нічого уже не боюся,
Та тривожиться серце за тих, кого палко люблю.
Мамо, мамо, за тебе й дітей на зорі помолюся
І в вечірній молитві Господній чоло прихилю…
Мамо, мамо, в моєму житті, як гадалось, не склалось,
Тільки ружа кохання, як той оберіг, від біди.
Все найкраще від тебе в мені проросло, заквітчалось,
Із твоєї любові чудові вродили плоди.
Мамо, мамо, ще берег печалі від тебе далеко,
Чарівнице моя сонцесяйна, утіхо моя!
Повернулись до нашого дому невтомні лелеки –
І на внуків , матусю, зростає родина твоя!
Приспів.
(Інтернет-світлина)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725099
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 03.02.2019
Спасибі, мамо, що на світ пустила,
За щастя жити, чути голоси!
Подарувала доля мені крила,
Та не вділила статків і краси.
Ніколи не бажала проміняти,
Хоча б давали й золоті гроші́́ –
Це відчуття немислиме – літати,
З якого зріє музика душі!
Матусенько моя, хмаринко сива,
Така далека і така близька.
Твоя дочка воістину щаслива,
Як вільний вітер, гомінка ріка.
Як сонце, що голубить, медоносить,
Вплітається у вірші і пісні.
Лечу з весни до літа, з літа в осінь –
Зимовий Янгол завше при мені!
Іще очей не вицвіли озерця,
Хоча зима торкнулася до скронь.
Згораю сяйвом зболеного серця
І вірю: зігріває мій вогонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823994
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
Сонце наді мною,
сонце над тобою,
тепло Раю.
Промінь золотий,
промінь золотий,
з нами грає.
Радість далека,
радість близька,
серцю благість,
Душу зберіга,
Душу зберіга,
пестить, відлунює
щастя берега та
любові щиро довіря.
Для нас з тобою все -
сонце ясне,
зірки палаючи,
вітерці ласкаючи.
На вустах наших -
медові сладощі,
у серці - жаринка,
у Долі хвиля-перлинка.
Вірю у краще,любові довіряю,
бо знаю, без нас ніяка квітка
цвіту не дасть,а у житті
пануватиме лише жорстокість
та напасть.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823953
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
У кожного з нас, є мрія своя,
У когось переростає в мету,
Й забувши про страх і колінців тремтіння,
Іде і змітає усе на шляху.
А хтось відкладає у ящик з абсурдом,
Де "Неможливо" підписує в мить,
Задовільнившись мàлим комфортом,
Тай день так минає й життя пробіжить.
У когось мов хвилів припливи бувають,
Сьогодні я хочу, а завтра так лінь
Й так швидко про ціль свою забувають,
Програвши без бою останній свій бій.
Хтось критикує тих, хто спромігся:
"Ех, таланить у світі не всім"
Та поки ти спав, він безперервно боровся,
Віддавши усе мріям своїм.
Успіх це праця важка і невпинна,
Над мисленням, тілом безжально щодня,
Тобі вибирати: зійти на вершину,
Чи падати тихо, діставши до дна.
03/02/2019
VDYACHNA
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823972
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
Коли вона ніжно на мене подивиться,
Коли посміхнеться чи навіть похмуриться,
Мені так сильно хочеться їй про все розповісти,
Зізнатись у всьому, дивлячись прям у вічі,
Вічність розповідати про свої почуття,
Що означають життя, адже то не якесь сміття,
Коли воно викликає от таке...серцебиття,
І знаеш, то - найпрекрасніше відчуття,
Бачити її кожного дня, милуватись красою безмежною,
Відчувати запах парфумів, та її ніжні доторки пальців,
Називати її коханою, бачити її щасливою, відчувати її лагідною,
Тисячі теплих поглядів, що ніколи не дозволять нам змерзнути,
Сотні ніжних цілунків,
В якості найкращих дарунків,
Я намалюю для неї сотні малюнків,
Зроблю усе для наших стосунків,
Я напишу десятки хороших віршів,
Я запишу сотні треків,
Із котрих будуть складатись альбоми,
Котрі вона буде слухати вдома,
Аби тільки щодня бачити її знов і знов,
Щоб, між нами було сотні розмов,
Про нашу нестямну любов,
Ізнов , ізнов , ізнов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823976
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
Я до тебе прилину немовби на крилах,
І розкажу тихенько — ти квітка співуча...
І любов два шляхи все ж сьогодні розлила,
І вона виплітає малюнки на кручах.
І вона намалює далекі країни,
Де лише є тепло й доброта людських рук,
І у небі тривожнім, такім дивно-синім,
Ти побачиш дня щастя, а в ночах — зорю.
І тоді відповість наша птаха щебетом,
Що існує любов в наших чистих серцях...
Я до тебе плелася блакитним мрій-цвітом,
І камінчик рубін — був на дні озерця...
І якщо тобі радісно — то не сумуй,
А лови дивовижну сон-птаху за крила,
Що несе лише щастя, у грудях тамуй
Пелюстки сонця-радості — і говорила...
Говорила тобі квітка дивна й медова:
Виростаю на полі, в лісах я чудових,
Щоб тобі дарувати і радість і щастя,
Відпускай вільну птаху — вона все прекрасне:
Це свобода, це сила, любов океани,
Я для тебе знов стану як квіткою неба,
Я до тебе горнуся мов мріями зрання,
А тобі сумувати... ніколи не треба...
27.05.2018. 11:47.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823962
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eTx6WJGoayA[/youtube]
Весна повільно зиму притискає,
Шукає, де протоптані стежки.
Вона прийде, ніде не заблукає.
Пройде крізь заметілі навпрошки.
А що зима? Потрохи вже старіє...
І сила не така, яка була.
Зі злості десь іще не раз завіє..
Колись й вона, немов весна цвіла.
О зимонько! Не треба, не хвилюйся.
Ми вдячні, знай, що ти у нас була.
Прошу тебе: не сильно переймайся,
Ти з нами все в житті пережила.
Тобі ми ще не скажемо ПРОЩАЙ,
Бо прийде час, зустрінемося знову.
А що чекаєм вЕсни, не зважай.
Душа бажа картинку кольорову*...
-----------------------------------
*Картинка кольорова- мається на увазі - ВЕСНА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823966
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
Ах, глаза мои родные,
моей дочери глаза:
в них миры совсем иные. -
серый жемчуг, бирюза;
в них озера, что бездонны,
в них и радость и печаль;
мир в них плюшевый, картонный,
в них "принцессность", шумный бал...
Глубина, какой не ведал
даже я, в реку нырнув...
В них - законы Архимеда,
в них и ветер, что подув,
унесется, сам не зная, -
хоть за тридевять земель:
от ее глазищ я таю
и во мне щебечет трель
птички звонкой, щебетливой,
что поет про детства мир...
Взгляд ее не щекотливый, -
в нем осмысленность и ширь;
в нем понятливость, послушность,
в нем душа моя жива;
в нем и Божья вездесущность
и серьезная сова,
птица мудрости огромной,
птица знаний пребольших...
Взгляд у дочери - он скромный,
для меня - лишь он велик!
Умный взгляд и очень добрый...
Дочь любимая моя...
В ее взгляде мир мой собран,
ибо в нем живу и я...
03.02.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823965
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
На краю села, над яром
глибоким без дна.
Причепилася хатина
самотня, одна.
Там живе матусенька
рідная моя.
Чекає на донечку
вигляда щодня.
Щовесни заквітчані
яблуні в саду.
До хатини рідної
Кожен раз іду.
Я приїду іздалеку,
у рідні краї.
Поцілую, мамочко,
я вуста твої.
Пригорну до серденька
сивину твою
Скажу тобі, рідная,
Як тебе люблю.
Живи довго, горлице,
Ще багато літ
Чекай мене, мамочко,
Тут біля воріт.
Виглядай в віконечко,
а я буду знать,
Що чекає мене мама,
і буде чекать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823944
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
Пусть ждут дела до завтра, а пока...
Как мир прекрасен в зимней колыбели -
Под снегом спят и берег, и река,
Берёзок веточки, и пышность ели...
Так всё бело.., что, кажется, душа
Ни что иное, как снежинок стая...
А снег идет безмолвно.., не спеша
И нет ему конца.., и нету края...
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820417
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 02.02.2019
[img]https://pp.userapi.com/c638629/v638629008/2e582/zJl0YMC9AH8.jpg[/img]
Ну що мені на долю нарікати:
Зустрів тебе у розквіті років.
Таку солодку, ніжну мов цукати,
Імператрицю західних пісків.
Струнка, граційна і така поважна,
Хода твоя тихіша за листву,
Що падає на землю неосяжну,
А я цей шелест чую за верству.
І це тому що ти моя відрада,
Мій вірний компас, мудрий поводир,
Шалена згуба, невтамовна спрага
Моїх бажань весняно молодих.
Твій погляд оживляє тлінну душу,
Як крапля світанкової роси
Відроджує понівечену сушу,
Даючи шанс усьому прорости.
І ллються в серце ароматним медом
Вишнево-стиглі всі твої слова,
Що тягне тіло у безкрає небо
На танець душ весільний карнавал.
І сипле золотом казкових меланхолій
Шалений світ добра і красоти,
Лиш нас веде нестримним ритмом колій
В яких давно обірвані мости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727814
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 02.02.2019
Що означає бути собою?...
З цим розумінням рождається кожен-
Та важко його життям пронести.
Бути собою не всякий спроможен,
Поміж «акторів» себе вберегти...
Люди бояться лишатись собою,
Бути собою-не бути як всі
Вміло ховають «себе» за юрбою
Ховають все, що потрібно душі.
Ховають віру, Боже натхнення,
Ховають ненависть і щиру любов.
Ховають світло, часом затьмення
Натягують маски для світських розмов.
Від цього плачуть, навіть хворіють,
Від цього страждають, ночами не сплять.
Від цього тілом, духом сиріють
Забули як жити, творити, кохать...
Бути собою-це вірити в себе
Вірити в щастя, в майбутнє, в мету
Робити все, що важливо для тебе
Мати сміливість сказати «люблю»...
Люди плекають в собі небезпеку
З печалі й смутку, а може й страху
Вони ховають «себе» так далеко,
Що до життя загубили жагу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822990
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 02.02.2019
Віталій Назарук
[i][b]«Дорога додому» [/b][/i]
[i]Поезії[/i]
Книга третя
[b]Луцьк[/b]
[u][i]ПрАТ «Волинська обласна друкарня»[/i][/u]
[u]2018[/u]
Всі пам'ятають Шевченкові рядки з вірша «Хіба самому написати»:
[i]"Мені, було, аж серце мліло,
Мій Боже милий! як хотілось,
Щоб хто-небудь мені сказав
Хоч слово мудре; щоб я знав,
Для кого я пишу? для чого?"[/i]
«Для кого я пишу для чого?» - це питання про ці́лі й адреси мистецької діяльності весь час виникає перед кожним письмаком( «людиною тексту»).
Читаючи третю книгу вибраної поезії «Дорога додому» з трилогії* Віталія Назарука, відчуваєш, що автор знає для кого і для чого пише. Він пише для свого народу, для простих людей, для того, щоб залишити на Землі після себе частку своєї української душі.
Об'єм третьої книги, як і другої, теж 300 сторінок. Редакторська група (редактор, художник, оформлювач) залишилась теж незмінною. Тому книги трилогії мають єдину загальну концепцію ─ ясний і простий стиль. Всі вірші книги представлено в двох розділах: «[u]Присвяти[/u]» і окремо «[u]Вірші, присвячені батькам[/u]».
В лірику про батьків поет вклав всю свою любов, пам'ять, вдячність, сум за найріднішими людьми.
[i]Дитинства мого вже пробігли роки՜,
Його пам’ятаю, як казку,
Вклоняюся Вам, дорогенькі батьки,
За Ваше тепло і за ласку.[/i]
«СУМ ЗА КАЗКОЮ»(стор.54)*
[i]Ви хрестили услід мене, мамо,
Як виходив за хвіртку на шлях,
І махали ще довго руками,
Наче крилами стомлений птах[/i].
«ВИ ХРЕСТИЛИ МЕНЕ»(стор.7)
Серед віршів-присвят можна виокремити великий ряд піджанрів:
[u]Портрети[/u] ─ «Зустріч»(201),
[u]Спогади[/u] ─ «Для тебе друже»(178),
[u]Медитаці[/u]ї ─ «Лелечий клекіт»(128):
[i]Лелечий клекіт в серці залишивсь,
Полинули у вирій дикі гуси.
За ними я дививсь, дививсь, дививсь…
Тугу свою спинити в серці мусив.[/i]
«ЛЕЛЕЧИЙ КЛЕКІТ»(стор.128),
[u]Послання[/u]─ «Другові»(139),
[u]Епітафії[/u]* ─ «Отцю і сину» (пам'яті Любомира Гузара)(стор.104), «Прощай, Борисе» (пам'яті Бориса Нємцова)(стор.211),
[u]Вітання[/u] ─ «Для вас і тільки»(до друзів-поетів),
[u]Побажання[/u] ─ «За вашу долю»(до 50-річчя закінчення Бучацької школи)(133).
Можна було б виділити ще й інші жанро-утворення, та й цього достатньо.
-------------
Віталій Назарук в своїх віршах звертається до різних суб'єктів і об'єктів:
[u]до України і українців[/u] ─ «Лише тоді ти українець»(156), «Якщо твоє коріння тут»(114):
Якщо ти вріс корінням в свою землю,
Якщо ти українець – ним і будь.
Охороняй здобуту кров’ю волю,
Якого роду, брате, не забудь.
«ЯКЩО ТВОЄ КОРІННЯ ТУТ»(стор.114)
[u]до окремих регіонів[/u] ─ «Єдиний син»(242)(до Донецького степу), «Тобі,
голубоока»(до Волині)(144):
[i] Ніхто Волинь ще не любив, як я,
Така, напевно, доля її сина,
Тут край мій рідний, тут моя земля,
Вона квітуча і вона єдина.[/i]
«ТОБІ, ГОЛУБООКА»(стор.144)
[u]до окремих людей[/u] ─ «Меценату»(стор.92),
[u]до жінок[/u] ─ «Щоб все життя, а не раз на рік»(165), «Поклонімося жінці»(279),
[u]до чоловіків[/u] ─ «Мужчинам»(181), «Чоловікам»(275),
[u]до рідних[/u] ─ «Пишаюся тобою» (сину)(стор.96),
[u]до соціальних спільнот[/u] ─ «Родині із Клубу Поезії»(224),
[u] до групи осіб[/u] ─ «Тільки вам»(поетесам)(208),
[u]до ветеранів воєн[/u] ─ «Багато і коротко»(до ветеранів другої світової)(105),
«Солдатський сон»(АТО)(109), «Бої за Донбас»(249)(АТО), «Героям Крут»(231),
«Афган»(268),
[u]до героїв Майдану[/u] ─ «Майдан горить»(116), «Колядує Майдан»(266),
[u]до міст[/u] ─ «З днем народженння, Києве»(148), «Львове мій»(292), «Я
люблю тебе, Луцьк»(291)
[u]до сіл[/u] ─ «Тобі, Мирогоща»(стор.94), «Спогади про село»(93):
[i] Стоїть село, неначе заніміло,
Лише під ранок голосять півні.
Роки, як птахи, в вирій відлетіли,
Лишилися ікони на стіні.[/i]
СПОГАДИ ПРО СЕЛО (стор.93)
[u]до рідної землі[/u] ─ «Земля в хустинці)(123),
[u]до зернини і хліба[/u] ─ «Хлібна зернина» (стор.98),
[u]до хати[/u] ─ «Рідна хата»(283), «Біленька хатина»(217):
[i] Моя старенька, біленька, хатино,
Де стежка споришева від садка,
Де під вікном широкий кущ калини,
Назад мене дорога привела…[/i]
«БІЛЕНЬКА ХАТИНА»(стор.217)
[u]до тварин [/u]─ «Талісман перону»(стор.103)(про собаку), «Баскі коні»(про
коней)(112),
[u]до стежки[/u] ─ «Стежка» (стор.100),
[u]до лавки[/u] ─ «Лавка під ясеном»(162),
[u]до люльки[/u] ─ «Дідусева люлька»(271),
[u]до річок[/u] ─ «Наша гордість – Дніпро»(113),
І ще в віршах-присвятах багато інших звертань, всього не перелічити.
-------------------
[b]P.S. [/b]Іноді набридає натужливе намагання молодих поетів «[i]руйнувати певні стереотипи загумінковості* української літератури, бо це щось таке сільське, народницьке, повчальне, гіпертрофовано-цнотливе[/i]».
Але я б не поспішав неоавангардизм молодих зараховувати до «[i]високої[/i]» культури. В більшості випадків за тими експериментами криється зарозумілість і марнославство. Як говорив один критик: «Зарозуміла поезія хороша річ, але це, як гірчиця – а однієї гірчицею ситий не будеш!» До гірчиці треба ще звичайнісінький хліб.
Поезія, як і культура взагалі, повинна задовольняти художні смаки різних верств. Її жанровий і стилістичний спектр має бути різноманітним і розгалуженим. (Як має бути в хлібному вибір сортів хліба ─ від екзотичного і ексклюзивного до масового, «соціального» буханця.)
Часом хочеться звичайної поезії без випендрьожу і експериментів. І саме така поезії в Віталія Назарука. Переконувався не раз ─ багатьом людям подобаються вірші пана Віталія. А як про людину, патріота, вчителя про нього чути лише хороше.
--------------------
*– в дужках номер сторінки в збірці.
* - Поетична трилогія вибраних поезій Віталія Назарука:
[b] [i] «Синьоока Волинь»
«Лелечий клекіт»
«Дорога додому»[/i][/b]
Критичні ремінісценції на першу і другу книги ─
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705497
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818069
*епітафія ─ напис, промова, літературний твір, написані у зв'язку зі смертю чи втратою кого-небудь.
*загумінковий ─ провінційний.
-------------
19.12.2018
Євмен Бардаков
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818346
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 02.02.2019
Ой, зима, зимонька, білосніжна пані,
Падав сніг пухкенький, кучугури славні,
Розляглись, по полі зачарували світ,
На річках, сонливих задзеркалився лід.
І на серці радість, іду по стежині,
Промінь сонця тішить,, на рясній калині,
Чую спів, синичка зирить полохливо,
Ой творіння, то ж боже, є справжнє диво.
А кущі, під самим лісом, вдягли шапки́,
Гляну здалеку, то наче малі хатки́,
Горобці, кумедні, випурхнули звідти,
На березі, всілись й розгойдують віти.
Ой зима, зимонька, добре потрудилась,
Щоб пшениця,славна рясно колосилась,
Сил набралась земля, щоб щедрий урожай,
Колосочки вповні, щоб розцвів рідний край.
24.01.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823626
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019
Ой, ти, терне чорний, не хапайсь за груди.
Нащо, серце колиш? Там, доста покути.
Напилась я хмелю, не судіть же люди,
Кохала, як вміла, а нині, як бути?
Покохала щиро, всією душею,
Горнулась до нього, щоб назвав своєю.
Щоб світитись в ньому ясною зорею,
Бо став він для мене небом і землею.
Сонцем в непогоду, місяцем в цямрині,
Вітром пустотливим в квітучій долині.
Любо біля нього, любо, мов дитині.
Не рань мене, терне, болить в середині.
Так болить, не знаю, як я жити маю?
Заплющила очі: милую, страждаю.
І тремтить у тілі поклик, що кохаю.
Гірко ж мені, терне, не тримай, благаю.
31.01.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823551
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 01.02.2019
Тамара Васильєва
[i][b]«Мамина хустка»[/b][/i]
[i]Збірка віршів[/i]
[u]Видавництво «Український пріоритет»[/u]
Київ-2019
[i](об’єм – 128 сторінок)[/i]
З Кременчука прийшла до мене нова книжка. Поштарка принесла її мені прямо в хату. Це збірка віршів Тамари Васильєвої «Мамина хустка». Які ж це приємні миті ─ тримати в руках і гортати свіжу, щойно з друкарні українську книжку, евпропейську за якістю. Оформлена дуже гарно, та ще й в твердій обкладинці. Що не кажіть, а тверда палітурка забезпечує виданню не лише фізичну довговічність ─ вона ще й надає їй певної респектабельності, солідності.
Знаю, як багато душі, сил і старання вклала автор в цю духовну роботу. Пані Тамара присвятила її своїй мамі Марії Іларіонівні. Книга ця для неї дуже дорога, вистраждана. Любов до матері і власні материнські переживання про наше сьогодення наповнюють кожну сторінку цієї збірочки.
Мені особливо приємно було бачити передмовою до книжки свої думки про вірші Тамари Васильєвої. Нижче наводжу цю свою невеличку ремінісценцію.
[i][b]Хто не тужить за минулим, у того не було матері[/b][/i]
Читати збірки віршів присвячений мамі доводилося і раніше. Такі вірші завжди хвилюють, як би не були написані – з більшою чи меншою майстерністю, бо всі прояви почуттів автора, пов’язаних з образом матері, ти приміряєш до своїх почуттів.
Тому з вдячністю і відповідальністю кілька років тому взявся написати музику до вірша Тамари Васильєвої «Мамина хустка». Часто згадуються рядки з того вірша:
[i]«Мамині квіти вели у життєві світанки
І вистеляли дороги в далекі світи.»[/i]
Тому і зараз, прочитавши збірку Тамари Марківни розхвилювався, бо це було наче написано про мою маму і про те, коли вона була жива, і про те, коли вона пішла від мене у засвіти.
[i]«Бережіть своїх мам. Це – щастя.»[/i]
(З вірша Тамари Васильєвої «Щастя»)
Тисячі художніх творів прославляють материнство, оспівують матір. Це твори найрізноманітніших видів і жанрів, починаючи від дитячих віршиків для читанок і веселих абеток аж до філософських трактатів на кшталт «Феномен материнства як соціобіологічне явище». Мамам присвячують вірші-молитви і вірші-сповіді, оди і поеми, епіграми і панегірики. Та ще більше мабуть написано творів у зв'язку зі смертю чи втратою матері – своєрідних епітафій, в яких намагаються висловити те, що не зуміли чи не встигли за життя найріднішої людини.
[i]«Прости мене, мамо, не вмію любов показати…»[/i]
(З вірша Тамари Васильєвої «Прости мене, мамо»)
Насправді, мами ніколи не вмирають, просто перестають бути поряд. Поки у тебе є мама, ти не перестанеш бути дитиною. Немає нічого святішого і безкорисливішого любові матері. Мати — це найхвилююче з усього, що є на землі, це найдорожче, що є в людини! Це мама подарувала нам життя. Мама для дитини є ангелом-охоронцем. Вона єдина, вона наймудріша. Ненька – уособлення самовідданої, святої любові, бо немає любові, сильнішої за материнську, немає ніжності, лагіднішої за ласку і турботу материнську. Вона — символ доброти, усього найкращого, що є в природі людини. Кожен з нас завжди почувається в боргу перед мамою.
[i]«Ми перед мамою у вічному боргу
І не спокутати його ніколи.»[/i]
(З вірша Тамари Васильєвої «Вічний борг»)
Кожен, як уміє, намагається знайти ті слова, якими можна було б виразити свою безкінечну любов до матері. Той, хто володіє художнім словом, намагається донести до світу істину: «Найкраща мати — моя матуся».
Тамарі Васильєвій донести цю істину вдалося.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823583
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 01.02.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Gicmi1pAmuQ
[/youtube]
Дні зимові спливають повільно.
З нентерпінням чекаєм весни,
І листаємо дні ми невільно,
Що залишать у згадках сліди...
Снігопади, заноси, завії,
І квітучий від снігу мій сад,
І живучі у серці надії,
Безкінечний, бажаний їх ряд.
Розкладаєш їх так, як умієш.
Головне в них, щоб віра жила.
Десь на обрії хай бовваніє,
Щоб здійснитись колись все ж змогла.
Неважливо, чи перша здійсниться,
Чи середня в моєму ряду.
Завжди зможу у ній розчиниться,
Я - Н а д і я в надії живу.
Кожну з них до душі пригортаю,
Вірю в краще, завжди було так.
Із надій своїх долю сплітаю,
Кожна з них - неповторний їх смак.
І нехай не всі разом здійсняться,
Терпеливо чекатиму їх.
Так буває, що просто насняться,
Все ж щасливою буду... не гріх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823506
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019
Коли на землю впадуть роси
І цвітом вкриється трава.
Вплету тобі ромашки в коси,
Немов у пісню ці слова.
Піде́м у луг у чисте поле,
Де вітер тихо гомонить.
Дарує небо неозоре,
Кохання ніжного блакить.
Візьму тебе на свої руки
Й до свого серця пригорну.
Нехай слова почують луки,
Як палко я тебе люблю.
Прошепочу, що так кохаю,
Від себе більш не відпущу.
Кохання наше стало раєм,
Не змокло навіть від дощу.
Ми збережем його навіки,
Нікому більш не віддамо.
Воно у нас таке велике
І так лиш нам любить дано.
Моя кохана, моя ніжна,
Для мене ти ромашки цвіт.
Твоя усмішка дивовижна,
Несе в закоханий політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823494
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019
Не забывайте дети, зная
Что мама думает о вас
И никогда не забывая
Вновь ждет, живет лишь ради нас
Она нас ждет и мисль лелеет
О том что с нами и где мы
Всегда она нас понимает
Согреет даже сред зимы
Одна такая, другой нету
Ведь ради мамы мы умрем
Она ведь дарит солнце лету
Благодаря лишь ей живем
Она поможет в этом мире
Ее не надо забывать
Она твой ангел на турнире
Ей душу должен ты отдать
Не допусти чтоб горе, слезы
Смогли затронуть маму, вновь
Ты в знак любви дари лишь розы
Прими от мамы ты любовь
Ведь мамина любовь чиста
И не найдешь ты ей замены
Не сложна, искренна, проста
Она тебе простит измены
23.09.2004 (Яресько Я.М).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823341
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019
Я посміхнуся просто так, звичайна посмішка ранкова, не промовляв жодного слова, для мене це вже добрий знак! Дивлюсь на небо у вікно, чітко верхівки бачу лісу, із оптимізмом компромісу, я досягнув досить давно! П»ю м»ятний із лимоном чай, роздумую на теми вічні, панують мрії новорічні, сонцем всміхнувся небокрай… Гарного дня бажаю вам, хай все задумане вдається, хай вдача всім вам посміхнеться, здоров»я, миру, щастя нам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823322
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019
Забіліло, заіскрилося здаля,
Це зима скрізь так господарює.
Під снігами спить собі земля,
Мороз квіти на вікні малює.
У садку розвісила фатин,
Кучугури срібні назмітала.
Павутину кинула на тин,
Це вона так , мабуть , пустувала.
Зорями розшила небеса,
Що цвітуть, горять, і аж палають.
Неповторна, ніжна скрізь краса,
Ніби чари зорі розсипають.
Вітер склав сопілку у футляр,
Вже сьогодні він не буде грати.
Мрії, щоб летіли вище хмар,
І нічим їх, щоб не турбувати.
29.01.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823323
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019
Мой Сын – художник и поэт, и даже портретист.
К нему сегодня обращусь! И он не атеист.
Не ровен час, что я уйду. Не надо горевать!
Прошу тебя тогда, Сынок, портрет мой написать.
Но ты мои черты не очень искажай…
И на моём лице печаль не отражай!!
Сюжет спокойствия - я более люблю,
Иронию в стихах превыше всех ценю.
Улыбку лёгкую приметишь невзначай,
Она к тебе обращена – ты так и знай!
И я спокойно ухожу в последний дальний путь.
И пусть портрет отобразит загадочную грусть.
Моих рисунков и стихов оставлю чемодан.
Поймут: была увлечена романтикой мадам.
Без устали смогла прожить отпущенный ей срок.
Чтобы потомкам подарить терпения урок.
30. 01. 2019. Рисунок автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823358
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019
Я дыханием своим эту ночь приворожу,
И об этом никому никогда не расскажу.
В ветер теплый превращусь, чтоб ее поцеловать,
И словами о любви эту ночь заколдовать.
Превращусь я в тишину и невидимой тропой
Прокрадусь в ее я сон, защитив его собой.
От колючего дождя, от соленой пустоты,
Я укрою нежный сон, чтобы жили в нем мечты.
Чтобы мягко ей спалось – листья с дерева сорву.
Положу я листья те да на мягкую траву.
Приглашу ночных я птиц – спеть ей песню перед сном,
Чтобы сладко ей спалось, и не потревожил гром.
Чтоб была прекрасней всех и чтоб помнила меня –
Подарю я ей цветок дивно-алого огня.
Покажу я чудо ей – радугу, в ней все цвета.
Ведь увидеть солнца миг ее вечная мечта.
И тогда мне скажет ночь: «Стал теперь ты другом мне.
Прокачу тебя, мой друг, на волшебном скакуне.
Если будешь ты беречь дивный тот подарок мой –
Все, что пожелаешь ты, будет рядышком с тобой».
Обниму в тот миг коня, поцелую и скажу:
«Я хочу, чтобы со мной было то... чем дорожу.
Это гордости цветок, это самый светлый сон,
Это мир мой и душа, это вечно грешный стон.
Это звуки красоты, это небо над рекой,
Это птица в облаках, это верность и покой
Это все чем я дышу, отражение высоты
Это все моя любовь. Анна – это только ты».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822942
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019
Давайте говорити про любов.
Співати тільки про кохання...
Та згадувати як бушує в венах кров,
Коли був добрий час до хвилювання...
Людина молодіє на очах.
Та звідкіля беруться тільки сили?
Вірші складати по ночах,
Хоча цьому нас ні коли не вчили...
Не вчили, бо це все закладено в душі.
Не вчили, бо це єдиний дар від Бога.
Бо ми всі романтичні та й близькі,
Коли нам відкривається дорога.
Дорога нових зустрічей, пригод.
В коханні все цікаво та незвично.
До серця ми обираємо дуже потрібний код,
Та робимо це вдало , поетично...
В натхненні творчому ми зупиняємо цей час...
Тоді в душі все чисто та прозоро.
Та поки промінь сонечка не згас
Ми небо бачимо - безхмарне, неозоре...
Давайте говорити про любов.
Співати тільки про кохання...
Можливо Мир настане знов,
Як в ті часи, коли людина ще не бачила страждання...
Усі ми заслуговуємо на Рай.
Рай у душі як чистий небокрай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822938
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019
Куплет 1
Никому не говори, что душа твоя – букет
Из цветов, что на земле не отыщешь сотни лет.
Никому не говори, что они растут в Раю,
Где на острове весны прячешь ты любовь свою.
Никому не говори, никому не обещай,
Что покажешь те цветы и покажешь где тот Рай.
Никому не говори, что цветы те в облаках.
Потому что я один должен их держать в руках.
Припев
В твоем Раю на острове весны
Цветут цветы волшебной красоты.
И те прекрасные цветы срываешь только ты.
Позволь и мне сорвать весны твоей цветы.
В твоем Раю ласкают тебя сны,
В которых отражаются мечты.
В которых Ангелы поют в объятьях высоты.
Позволь и мне пропеть – ведь те слова просты.
Куплет 2
Никому не говори, что сегодня ты одна
Провожаешь этот день у прозрачного окна.
Никому не говори, где ночует этот день,
Что на краюшке судьбы остается его тень.
Никому не говори то, что я тебе скажу:
У меня есть тоже Рай. Раем тем я дорожу.
Никому не говори, просто прикоснись ко мне
И увидишь этот Рай на яву, а не во сне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822896
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 27.01.2019
Вечір пісню співав... він калину приспав.
Ґрона пишні схилилися долі.
Вечір пісню співав... колосочки приспав
Золотистого жита у полі.
Ніжну пісню його чула зоряна ніч,
і вона була серденьку мила.
Прислухався садок, стихла річка в гаю.
Солов'ями та пісня дзвеніла.
Вечір пісню співав... бо він нічку кохав,
Задивлявся в її карі очі.
Ой солодкі ж які вечори ті дзвінкі
І закохані зоряні ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822865
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 27.01.2019
Це слово мовлене душею
Сонетом ляже на листок,
Як пісня лине над землею,
Несеться вдаль аж до зірок.
У вишині, за небокраєм,
Де неба синього блакить,
Воно там птахою співає
І десь далеко так летить.
А то буває, слово ранить
І серце ріже, як ножем.
В тенета підлості заманить
І біль не змити вже дощем.
А ще буває, що застрягне,
Загубиться в потоці рим,
Своєї цілі не досягне
Та й згине в лабіринті тім.
Плекайте слово і лелійте,
І не тримайте силоміць.
То ж відпускайте, не жалійте.
Правдиве слово - в ньому міць.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822925
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019
Розкажи мені казку, матусю,
Ту, що мама читала тобі.
Я до тебе крізь сон пригорнуся,
Гляну в очі твої голубі
І піду босоніж по стежинах,
Де котився колись Колобок,
Де на курячих ніжках хатина,
Де чатує в кущах Сірий Вовк.
Там, на дереві, щедра Ворона
Щиро сир пропонує мені,
Там у дівчинки шапка червона,
Там Івасик-Телесик в човні.
Зла Зміючка сердито бурмоче,
Щоб Івасик до неї приплив.
Може рибку забрати всю хоче,
Що для мами Телесик зловив?
Я в Жар-птиці візьму на смерканні
Золоте дивовижне перо,
Загадаю єдине бажання
І над злом переможе добро.
Час додому. Лише озирнуся.
Новим друзям кивну іще раз,
Бо покликала тихо матуся:
— Доню, вже прокидатися час.
Ненадовго лишу на папері
І пригоди, й чарівні світи,
Але в казку відчинені двері
Я прикрию, щоб знову прийти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822684
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019
Ты боль в усталом теле не таи.
Зачем тогда семья нужна, скажи мне?
Твои недомогания - мои.
И радости твои зову - своими.
.........
И снег кружИт, и солнце за окном...
И как такой зиме не улыбнуться?
Давай-ка мы помолимся вдвоём
И пусть мольба летит сквозь снежность улиц
Куда - то вдаль, туда, где слышит Бог...
Он грешных нас и милует, и любит.
И пусть вернётся радость на порог
И боль твоя в тебе уйдёт на убыль.
Молись и верь молитве, как и мне,
Как верю сердцем преданно в тебя я
И ничего не требую взамен,
И ни о чём тебя не умоляю.
Прошу в себе лишь силы отыскать
И выстоять!.. Всему конец приходит.
И это испытание принять -
Как временную снежность у природы.
Смотри, какое чудо за окном!..
Зима так неожиданно красива...
Давай-ка мы помолимся вдвоём,
Мольба двоих сердец - двойная сила.
И всё пройдёт. И грусть, и эта боль
Расстают, как снежинки, под ногами,
А мы возьмём всё лучшее с собой -
Всё то, что не иссякнет между нами.
5.01.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822694
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019
Я исцелю твои раны Приветом
И весь хлам с тобой выброшу
Я прийду за тобой с рассветом
И всю боль с твоей души вынесу.
От меня убежать не получится.
Пряч себя раз такая смелая.
Ты со своей хандрой для меня бесценая
И в тебе столько горя вмещается
Сколько руки свои не заламивай,
Сколько грустью своей не хвастайся.
Я ведь знаю, что ты упрямая,
Я ведь знаю, что ты несчастная.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821384
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 15.01.2019
"Любви все возрасты покорны".
Подарите мне крылья...
Я прошу Вас. Молю!
Для себя,вдруг,открыл я,
Что - живой, и люблю.
Подарите надежду -
Хоть один теплый взгляд!
Чтобы снова, как прежде -
Пятьдесят лет назад -
Я почувствовал ветер...
И земля из-под ног...
Чудеса ЕСТЬ на свете,-
Ведь любовь - это Бог!
Ведь она всемогУща,
Несравнима ни с чем;
Она - хлеб наш насущный!
И полОжена всем.
Не лишайте же права
Быть счастливым и мне...
Ни богатство, ни слава
Не заменят их. Нет!
Мне нужны только крылья!
Чтоб могучим орлом
В небо синее взмыл я,
Позабыв о земном
Одиноком, бездушном
И пустом бытии...
Раздражительно скучно
Здесь поют соловьи!
Не хватает простора,
Высоты, глубины,
Кислорода, обзора,
Света солнца, луны...
Мерзко быть земноводным -
По грязИ животом -
Мокрым, скользким, холодным,
Извиваться притОм.
Я хочу над землею
Вольно крылья раскрыть!-
От ненастья и зноя
Вас, любя, защитить.
Не пугайтесь, что стану,
Вдруг, на Вашем пути -
Я с небес не достану,-
Мне - лететь, Вам - идти.
Подарите мне крылья...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821275
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 14.01.2019
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=nsNkZG83Sek[/youtube]
Впали бузковi тумани на плеса, –
знову вернулася осiнь до нас;
Ваша величносте, Осiнь-принцесо,
Вас запросити дозвольте на вальс.
Крила багрянi, рожевi та жовтi
через тумани несуть в снiгопад;
знаю я: вальс не закiнчиться в жовтнi,
вальс поведе в листопад, в зорепад.
Щедра, прекрасна, i нiжно-небесна,
й світла, як Місяць в верхах молодий,
в платтях барвистих, мов казка чудесна,
Осiнь танцює свiй вальс золотий.
Створено 2,3. 01. 1987 року, смт. Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано: "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с. - С. 91.
[i]Музика Василя Гринчука (відео)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477995
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 13.01.2019
Чудесны зимние пейзажи.
В них свет, природы красота.
Не Дед Мороз, Творец уважил
-Простёр красивые снега.
Вновь солнце радостью играет
В снежинке каждой на земле
И потому она сверкает
И отражает свет тебе.
И ты будь светлым днём и ночью.
Пусть сердце будет в теплоте,
Ведь каждый в этой жизни хочет
Любви-добра к родным, к себе.
Стих немножко изменил,
надеюсь в лучшую сторону.
12.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821125
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 13.01.2019
В тихий святий вечір ясна зірка зійшла,
Як біла лілія, у небі розцвіла.
Білолиций усміхнувся у темну ніч,
Над Вифлеємом запалив тисячі свіч...
Пречиста Діва Божого сина родила,
Засяяла ясно зірка, крила розпустила.
Світи, різдвяна зоре, зоряні світи!...
Осяй стаєнку... Боже дитя обніми!..
І Місяць на варті в золотій короні
Сіє зоре щастя Діві у долоні.
Почув крик дитя - радіє Йосип старенький,
Темна нічка розквітла, як день біленький...
І Свята Родина леліє немовля...
Думають яке синочку дати ім'я.
Різдво - час благодаті, добра, надії.
Назвали - Ісус! Він - Цар Світу, Месія!
Йосип колише, ніжні співає пісні,
На срібних гуслях грають ангели святі,
Вклонились низько пальми широколисті,
Ніч увінчана - у зорянім намисті.
Від духа святого родився Син Божий,
Ладан, миро несуть пастирі подорожні,
Радуйсь і веселись, людський рід, у ці дні!
І від Різдва новий відлік часу землі.
Щебечуть над дитям дві горлиці білі,
Несуть радісну новину в заметілі...
Торжествуй, Вкраїно, відкривай двері в хату!
Колядуй з миром! Дар нині Пребагатий!..
Над Вифлеємом сяє різдвяна зірка...
Веде у святі місця священна свічка...
Шумлять у блаженстві кедри віковії...
Різдво веде у щасливі дні золотії...
У білосніжнім сяйві лине дзвін небес...
І У божій любові Ісус Воскрес.
Сонечко у переливах купає світ...
Величаєм Бога!.. Цілуєм його слід!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820625
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 09.01.2019
На світі різних міст багато:
Столиць держав і рядових,
Чудових, своєрідних надто,
Великих також і малих.
Приваблюють вони красою,
Поїхать хочеться туди,
Та жодне з них не краще того,
Де народився й виріс ти.
І де б не їздив ти далеко,
Як довго б там не залишавсь,
Летиш додому, як лелека,
Бо там живе твоя душа.
Там спогади твої дитячі,
Відкривсь тобі тут цілий світ,
Де перші успіхи й невдачі
І юності найкращий цвіт.
Міцний зв'язок цей непорушний,
Він житиме, допоки й ми,
Любов’ю маминою душу
З весни він гріє й до зими…
5.01.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820617
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 09.01.2019
Приходить Новий рік, приносить мрії
І сипле, сипле з щедрої руки,
Бажання, сподівання і надії,
Що завалялись десь за прожиті роки!
Хай збудеться, нарешті, що бажали,
Чого так сильно прагнула душа,
Над чим не спали ви і докладали
Своїх зусиль, енергії й труда!
Хай все складається довершено й магічно,
Із дзвоном келихів, під звуки привітань,
Приходить щастя в ніч цю новорічну,
Із нею радість сповнених бажань!
Всіх поетів і читачів з Новим роком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819695
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 07.01.2019
Приходить досвід з помилками, їх вистачить на повний зріст, бажання зміниться з роками, цінуємо слова, - за зміст! Хочеться з глибини на сушу, смуток розбавить, маяття, людей цінуємо, - за душу, а день прийдешній, - за життя! В чомусь знаходимо відмінність, часом буває дивний збіг, одним буденність, іншим цінність, той без авто, інший без ніг… Невдачу змінить успіх знову, а впевненість благословить! Вітаю всіх з Різвом Христовим! Будьте здорові! Хай щастить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820395
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019
1 Не дозволяй фальшивістю хворіти
Своїй незагартованій душі,
Бо зневажатимуть тебе дорослі й діти.
Біда, коли душа гниє в іржі.
2 Не смій обманювать людей, хитрити,
Адже в житті існує бумеранг,
Тебе колись він може так накрити,
Що здасться, легше заживо вмирать.
3 Не дозволяй собі принизить матір,
Бо цим ти знищуєш її й себе,
Старайся душу в чистоті тримати,
Тоді лиш поважатимуть тебе.
4 Не дозволяй осліпнуть, зачерствіти,
Адже чужого горя не бува,
Планети однієї всі ми діти,
Й земля одна тіла наші вкрива.
5 Не смій чужим для роду свого стати,
Хоч кров завжди не просто пробачать,
Для рідних лиш одна у світі мати,
Тож не шкодуй для них свого плеча.
6 Не дозволяй зерно своє топтати,
Воно ж для того, щоб продовжить рід,
Його не купиш і за срібло-злато,
І лиш йому топтати далі брід.
7 Не смій сміятись ти і над бідою
Малого, хворого чи просто слабака,
Ніколи не пливи і за водою,
Будь схожим на орла – не слимака.
8 Не дозволяй образити старого:
Чи жінка це, чи сивий чоловік –
Не переходь ні стежки, ні дороги,
Поки закінчиш Богом даний вік.
9 Не смій носить в собі душевну сірість –
Будь сонечком для пари і дітей.
Роки говорять про життєву зрілість,
Лиш так маразм і старість обійде.
10 Не дозволяй собі і нудьгувати,
Багато їсти, надтривалий сон,
Бо твою долю – лиш тобі кувати
І обирати теж собі фасон!
23.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820364
дата надходження 06.01.2019
дата закладки 07.01.2019
Зійшла у небі зірка, засяла понад містом,
Її блаженне світло зігріло всю родину,
Сьогодні сам Всевишній і Матінка Пречиста,
Всім людям дарували свою Святу Дитину!
Радійте люди щиро, хай за столом лунає
Колядка та вінчівка, і дзвоники дзвенять,
Нехай Різдвяна Нічка усіх нас об'єднає,
І в кожному віконці вогні добра горять!
Нехай Господь дарує вам благодать і ласку,
І хай у кожне серденько проникне теплота,
Хай буде ваша доля, неначе світла казка,
І тільки Добрим словом наповняться вуста.
Хай мирним буде небо і повернуться в дім
На кого так чекали спустошені родини,
Нехай Ісус в долонях любов принесе всім,
Господь засіє радістю і щастям вашу днину!
Летять сніжинки білі, узваром пахне в хаті,
Зібралась вся родина, вечеря на столі,
Хай будуть всі щасливі, здорові і багаті,
Хай коляда лунає від серця до зорі!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820308
дата надходження 06.01.2019
дата закладки 06.01.2019
Дитинство – це щастя привітно-казкове
Із присмаком вишень із рідного саду.
Дитинство мрійливе, п’янке та чудове,
Життю посміхнись, моє радісне ладо!
Я згадую матері лагідні руки,
Пестливі, тихенькі пісні колискові.
Як тільки відчую я біль від розлуки,
Одразу звернусь до минулого долі.
Листи у дитинство своє надсилаю,
Де нас зігрівали веселі веснянки.
У спогади я відтоді поринаю,
Смакуючи ягоди ніжної шпанки.
В уяві моїй ще сопілка заграє
Під спів голосний, дивовижно-пташиний.
У небі хмаринок білісіньких зграї
Породжують тіней танок миготливий.
Десь вітер з квітками в гаю розмовляє,
Струмок бурмотить щось, дзюркоче їм тихо,
А я все дитинство собі уявляю,
І спогадів шепіт – єдина утіха.
На жаль, не вернути ті дні пречудові,
Бо то лише згадки, душі забаганки.
Дитинство – це щастя привітно-казкове
Із присмаком вишень тендітної шпанки.
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820292
дата надходження 06.01.2019
дата закладки 06.01.2019
Я хочу Вам подарувати зорі,
Принишклі, таємниче-голубі.
А ще світанки напівсонно-хворі
І радість, замасковану в журбі.
Я хочу Вам подарувати зорі,
Їх дикий, недосяжний оксамит;
Веселку в ароматному озоні
І почуттів нестримний апетит.
Я хочу Вам подарувати зорі,
Замріяні, великі і малі,
Що час від часу, загубивши корінь,
З бажанням Вашим линуть до землі.
Я хочу Вам подарувати зорі,
Їх золотаво-місячний вінок;
Хмаринки зачудовано-прозорі
І ночі дозріваюче вино.
Я хочу Вам подарувати зорі,
Великий пломеніючий букет,
Як світло нас єднаючих історій,
Як поцілунку дихання палке.
Шукаю шлях в смарагдовому морі,
В сузір’ях розчиняючи журбу.
Я хочу Вам подарувати зорі,
Щоб подарунок неповторним був.
© Copyright: Ирина Визняк, 2016
Свидетельство о публикации №116020411960
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641270
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 05.01.2019
Никому ничего не сказала.
От друзей я сегодня сбежала.
В тайной маске и в новом наряде
Я танцую на Бал-маскараде!
Вдруг забилось сердечко тревожно.
Кто-то руку берёт осторожно.
Мой инкогнито в маске гусара.
Я в восторге! Завидная пара!
Ничего друг о друге не знаем.
Как на крыльях по залу летаем…
Лишь улыбку Его замечаю.
Нежность рук и души ощущаю.
Привлекает нас море огней
И романтика праздничных дней.
Новый Год без Чудес не бывает -
Нашей паре вдруг ПРИЗ объявляют!
Никому ничего не сказала.
Между нами и с к р а пробежала…
Январь 2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820211
дата надходження 05.01.2019
дата закладки 05.01.2019
Прошу ,зачекай!
Прошу,тебе зачекай!-не йди від мене...
Повернись, поглянь щиро в очі мої!
Дай єдиний шанс і-надію для мене...
Розказати, як тебе люблю на землі.
Я прошу , зачекай !-не залишай одну...
Порозмовляй ,зі мною ! Ще в останій раз.
Поведи ,мене у рай... квітучу весну...
Про кохання, нагадає весняний час.
Прошу, зачекай!- з тобою я щаслива,
Зацілуй ,пригорни ,обніми до серця...
Хай не розлучає ,доленька зрадлива.
несе на крилах, лебедів до озерця.
Прошу, зачекай!- не тривож душу мою...
Гострим ножем не встромляй у спину.
Ти знаєш ,без тебе я дня не проживу...
В заметіль ,як квітка від морозу загину.
Прошу зачекай !-не йди у дощ від мене...
Зігрій ніжним словом полум'ям любові.
стану, зорею серед ночі для тебе...
Засію щастя, зацвіту волошкою у полі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820171
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 05.01.2019
Світ - казка, яка не потребує слів:
все таємничо, дивно, загадково.
І хто на мить бодай відчути це посмів,
захоче знов чарівної розмови.
Почути шепіт молодих Лісів,
вдихати пахощі у вільнім Полі,
із захватом вдивлятись у Птахів,
відрощуючи крила й у своєї Долі.
Життя ковтнути з Джерела,
скупатись в силі Річки чи Озерця.
Милуючись як трудиться Бджола,
й собі трудитись за велінням серця.
Укрити Сонце Хмаркою нані́ч,
всміхнутись Зорям ген до Небокраю.
Сходити на концерт, де пліч-о-пліч
Цвіркун із Соловейком виступають.
Глядіти як спросоння позіхає Сонце
й вмивається росою з буйних Трав...
Відчувши казку Світу Серцем,
ви скажете:"Життя я покохав!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579989
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 03.01.2019
До ланів родючих,
Поміж трав пахучих,
До гаїв, що листям шелестить.
До легенд живучих,
До людей співучих,
У село моє душа летить.
Тут дитинства казка,
Тут матусі ласка,
Земляків моїх усміхнене чоло.
Всі стежки й дороги
Обходили ноги,
Ой, давно лише, все це було.
І яри й ставочки,
Берези й дубочки,
Все, до болю, рідне мені тут.
Ліси і садочки,
Темні вечорочки
У село моє мене зовуть.
Від душі вітаю,
Дорогий мій краю,
Найчарівніше з усіх – моє село.
Серцем промовляю,
Душею співаю
Зичу, щоб жило ти і цвіло.
20.09.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807266
дата надходження 20.09.2018
дата закладки 30.12.2018
[i][b]Снег безразличья не стряхнуть, не снять,
Его всё больше между чувств – проталин;
Теперь ты редко смотришь на меня…
Но, может быть, твои глаза устали?
Поры осенней приговор суров,
Холодный ветер всё на юг относит,
И я не слышу больше нежных слов…
А может быть, и не было их вовсе?
Так холодно в молчании двоим.
Но что слова, они всего лишь звуки –
Ты не ласкаешь волосы мои…
Но, может быть, твои устали руки?
И прядь седую трудно завивать?
А кожа щёк? Она остыла грубо?
Меня ты перестала целовать...
Но, может быть, твои устали губы?
…
Молчи… молчи… не говори что – нет,
Я знаю правду, но куда мне деться?
Любимая, ведь горько думать мне,
Что, может быть, твоё устало сердц[/b]е.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819289
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 29.12.2018
В вечірнім небі місяць зорі засвітив
Та й сам поважно поміж них поплив,
А небо морем стало загадковим,
Сріблястий місяць вигнувся в підкову.
Легкими лебедями вдень пливуть хмарки,
Вдивляюсь, чи не райські то садки
Розкішно й біло в синім небі зацвіли?
Сміється сонечко й забути не велить.
Байдужі люди не побачать цю красу –
Мені ж здається, я в собі її несу.
Хай на заваді не стоять мої роки –
Люблю і небо, й місяць, хмари і зірки.
30.01.2013
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819320
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 29.12.2018
Просто пообіцяй, що після дощу ти віднесеш всіх равликів, яких зустрінеш на дорозі - в місце, де вони зможуть жити далі.
Просто пообіцяй, що кохатимеш того, кого не потрібно змінювати. Якщо ти захочеш його змінити - то він просто вибраний тобою. А потрібно, щоб зустріч дарував Господь. Удосконалити, прикрасити можна будинок і ялинку на Різдво. А людина або твоя, або чужа. Якщо ти хочеш його змінити - це не кохання.
Просто пообіцяй, що будеш дякувати Господу за все. За прекрасний день, за втому, за сміх, за сльози.
Просто пообіцяй бути живою. Радіти коли радість. Плакати коли боляче.
Просто пообіцяй дивуватися сніжинкам, у яких сім куточків. Просто пообіцяй зараз посміхнутись. Якщо навіть щось не так. Якщо добре і трішки самотність.
Просто пообіцяй бути щасливою.
Відочка Вансель
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819316
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 29.12.2018
Тебе я вперше покохала,
Коли черемха зацвіла,
Кохання я іще не знала,
Ще не цілована була.
Мене манили твоі очі,
Медом налитіі уста,
Мені вчувалися щоночі
Твоі такі п"янкі слова.
Цих слів не чула я ніколи,
Й заграло серденько моє,
Ці відчуття для мене нові,
Відчула -ти у мене є.
Мене наповнювали щастям,
До тіла дотик рук твоіх,
Вдвох мріяла піти купатись
На заздрість всіх подрУг моіх.
Навіть поранить собі тіло,
Щоб ти мене на руки взяв,
Й щоб ти так ніжно і несміло
При всіх мене поцілував.
Роки-роки, спливають весни,
І замовкають солов"і,
Чому ж тепер вони воскресли,
Ті почуття в душі моій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819309
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 29.12.2018
Нас осінь у кохання зазиває.
Зима дарує срібні кришталі.
Весна з тобою радо зустрічає.
А влітку нам співають солов'ї.
Листок осінній падає під ноги,
Зима сніжинки посилає нам.
Весною в серці селяться тривоги,
А літо спокій посилає снам.
Немов калейдоскоп кружля кохання
І дотиком у серце попада.
А з неба посміхнулась зірка рання,
Твої слова мені передала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819273
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018
Понад лугом, понад ставом
Чуть далеко ген за ліс -
Кабанець біленький славний
Віншувань вінок приніс.
З Новим роком привітає,
Побажати хоче всім,
Щоб у кожній вашій хаті -
Злагода, добробут, мир.
Щоб міцним було здоров"я,
Ви забули про печаль,
Радості було доволі,
Щастя лилось через край.
Повно збіжжя у коморі,
У господі щоб велась
Роду всякого худоба,
Мали ви курей, качат.
Щоби війни щезли зовсім,
Чути лиш дитячий сміх,
Лагідно світило сонце
Й зігрівало вас усіх.
Щоб житами й пшеницями
Колосилися поля.
Україні - процвітання,
Миру, щастя і добра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819228
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018
Старий та сивий з бородою дід
Обходить поле нині, луг та ліс
І срібний посох у руках тримає,
Звірят поперед себе посилає.
За спиною мішок в нього важкенький,
Несе дарунки дітлахам маленьким.
Часом не родич він святого Миколая?
Це...( Дід Мороз).Ну, хто ж його не знає?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819229
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2018
Серпанком чудним ляже на столі
З горняток запашної кави аромат
Згубились ми, я- у тобі, ти - у мені
Удвох стримались, не змінив координат
У очі погляд, і рука в волосся
Цілунок в ніжність шийки, трепет у душі
Це все зі мною, чи мені здалося?
Чому тепер так легко пишуться вірші?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818674
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 24.12.2018
Без мрії жити так погано,
Вона підтримує мене.
У ній, для когось я кохана
І щастя, щастя неземне.
Лягаю спати, засинаю,
А мрія знову тут - як - тут.
Я мрії так свої кохаю,
Вони в душі моїй живуть.
Я з ними розпускаю крила,
Піднявшись в небо голубе.
Несуть у даль мене вітрила,
Там зустрічаю я тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818698
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 24.12.2018
Я дякую тобі кохана,
За нерозтрачену любов.
За те, що ти, мов зірка рання,
Для мене засіяла знов,
За почуття що розбудила,
У серці, ніби яблунь цвіт,
За те, що серце полонила,
Коханням хочеться п"яніть.
За ті п"янкі зимові ночі,
За ту, безмежну благодать,
І за твоі щасливі очі,
Що не дають ночами спать.
Дивлюсь на зорі я ночами,
Злітаю в небо ніби в сні,
З цвітом черемхи, з солов"ями,
Чекаю новоі весни.
І хочеться п"яніть від пісні,
І в небо лебедем злетіть,
Дав Бог мені кохання пізнє,
Дав Бог мені тебе зустріть,
Від почуттів душа співає,
Співає серденько моє,
Я славу Господу складаю,
За те, що Ти у мене є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818686
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 24.12.2018
Схилені плечі, голівка посріблена,
Руки- мережки життя,
Вишита хрестиком доля відспівана,
Веснам нема вороття!
Мамо, голубонько, в хамарах захована,
Знаю, тебе не верну!
Серцем торкаюся спогадів зрошених,
В них я тебе віднайду!
Кажуть-найбільше кохання до милого.
Мамо, такого нема!
Є лиш любов твоя в серці зігрітая,
Й не захолоне вона.
Всі оті ніченькі в казках проведені,
Щастям для мене були,
Всі ті роки, що для мене відмолені,
В ласці твоїй процвіли!
Ось і тепер коли сум підкрадається,
Гне мої плечі тягар,
Очі заплющую й знову ввижається,
Казка, що нищить печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814571
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 24.12.2018
Сонце цілує лагідно тіло.
Море шепоче: "Я тебе хочу..."
Вітер грайливий цмокнув сміливо,
знаючи добре вдачу жіночу.
Я віддаюся сонцю і морю,
вітру і зорям нічного неба.
Відпочиваю і відчуваю майже нірвану,
чого більше треба?
Щастя - це миті...
Що мало - те цінне. Будемо вдячні Долі і Богу.
Що не забуті у цьому світі.
І що дається нам допомога.
Дякую Богу, Долі і людям.
Тим, що створили для мене це свято -
Зустріч з собою у сірих буднях,
Де замість осені - літнє сяйво!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818721
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 24.12.2018
[youtube]https://youtu.be/C4sEXQhTqkk[/youtube]
Поч.20сек.
- Мамо, найрідніша ти нене моя,
Це найщиріші нашого серця слова.
Скільки в них є душевної теплоти
і любові, що дітям вона віддала.
В них і ласка є ота повсякденна,
що нею дітям постійно була дана.
-Мамо, сивенька голубко ти моя,
я, знаю, що виглядаєш мене здаля.
І дивишся на стежину вдалину,
по якій я до тебе завжди так спішу.
Дивишся в безкраю сизу далину,
Звідки в гори я до тебе рідна спішу.
І до тебе я незабаром прийду,
в старенькій хаті ніжно тебе обійму.
Витру твою радісну сльозу
та поряд з тобою уже завжди буду.
Витру твою радісну сльозу,
та поряд з тобою уже завжди буду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818656
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018
Сл. та муз. Н. Башинської
Знов сіється сніжком красунечка-зима.
У шубку пухову всю землю одягла.
А сніг летить... Сніг кружляє...
Віхола срібна землю всю вкриває.(2р.)
Мереживо ясне на гілочках усіх.
Рум'яні щічки в нас, веселий чути сміх.
А сніг летить... Сніг кружляє...
Віхола срібна землю всю вкриває.(2р.)
Зліпили бабу ми, санчата їй дали.
Із нею всі разом з'їжджаємо з гори.
А сніг летить... Сніг кружляє...
Віхола срібна землю всю вкриває.(2р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818622
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018
[youtube]https://youtu.be/u0agBDnArEs[/youtube]
Поч. 17 сек.
Тихо засинає місто.
Мороз малює по вікні.
А я собі пригадую,
Минуле сонячне літо
І теплі хвилі морські.
Як хвиля за хвилеєю йде
І в скелі розбиваються,
Бризгами вмивають лице,
ПІняться у під ногами,
Та в море повертаються...
Хочу повернутись в літо,
У воді ноги скупати.
На пісочку поніжитись,
До чорноти позагоряти.
Тихо засинає місто.
Мороз малює по вікні.
А я собі пригадую,
Минуле сонячне літо
І теплі хвилі морські.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818565
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 23.12.2018
Таких жінок, є ще богато,
Ті що кажуть вам таку ось фразу:
- Чим ти хотів мене здивувати?
Але не приймайте ці слова - за образу...
Ось хоче вона до Парижу,
Чи вночі почути під вікном серенади,
Можливо під ранок троянду - ніжну,
Чи парфумів крутих - водоспади...
Дає зрозуміти, що вона особлива,
Що би йшов за нею наосліп.
Бо вона жінка - гарна, зваблива,
Із вмінням робити завжди влучний постріл -
В думки, у таємне. Бо вона є мисливець
ЇЇ гарні тези з початку - принади,
Щоби гасав та бігав як заєць.
Як тут бути, та як дати пораду?
У розумінні - хто мисливець , хто жертва?
Ні в якому разі не має сенсу.
Бо почуття , кволі та мертві
Якщо ти зловився на однім тільки - сексі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818495
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 22.12.2018
Грудневий вечір підступа тихенько,
Сипле лапатий білий-білий сніг,
Ним укрива грудки замерзлі всенькі
Та килимком встеляє ще й поріг.
Щербатий місяць вигляда з-за хмари,
А навкруг нього хоровод зірок,
Які на землю сяйво посилають,
Тоді виблискує, мов срібло там сніжок.
А морозець пощипує за щічки
І чути його кришталевий дзвін,
Скував він кригою просторе плесо річки
Й за вітерцем пустився навздогін.
Стоїть навкруг німа зимова тиша
І лише зрідка гілка хрусне десь.
Грудневий вечір холодом вже дише,
Казковістю пронизаний увесь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818496
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 22.12.2018
[color="#5900ff"][i]/ коротко і трішки більше…) Для дітей /
Кожен рік-це місяців скік,
Один за одним йдуть,
Людей слідом ведуть…
[b]ГРУДЕНЬ[/b]-то студень.
В вихідний і в будень.
Рік новий на носі,
Всі люди в сполосі.
Зимові свята-
для усіх красота![/color]
[color="#2f00ff"][b]СІЧЕНЬ[/b]-січе й скатертиночку тче.
Річки скувало морозне «зухвало» [/color]
[color="#009dff"]
[b]ЛЮТИЙ[/b]-лютує,кучугури лаштує,
Дочекалися ми кінця у зими.[/color]
***
[color="#5900ff"]ЛЕТИМО НАВКОЛО СОНЦЯ
Й БАЧИМО В СВОЄ ВІКОНЦЕ...:
[b]ГРУДЕНЬ [/b]
Грудень несе подарунки,сюрпризи,
І виконання дитячих капризів,
Із Дідом Морозом дітей листування,
Підсумок року роботи й навчання...
Походи на Казку,зимові розваги,
Сонця стояння також рівновага.
Це хороводи навколо ялинки,
Це-із Снігуркою фото-картинки.
Переосмислення справ у дорослих,
Чогось нового чекання наосліп.
"Грудень - це груди, наповнені сміхом,
Року вінчання, його гарна втіха!"*
*Слова Олекси Удайка [/color]
[color="#0004ff"]***
[b]СІЧЕНЬ-[/b]справжня то зима,
Сніжки в руки ,потримай!
З горки дружно на санчатах
Їдуть хлопчики й дівчата.
Зліпим бабу снігову,
І фортецю й замок Ву,
І потрапимо у казку,
Свят зимових то розв»язка .
Водохреща і Різдво –
То традиції-на «во»!!!
Одягайся потепліше=
Ми проїдемо на лижах!
Січень,гляньте,як січе!
Скатертиночку нам тче
А зимове те «зухвало»
Геть всю річечку скувало…
[/color]
[color="#009dff"]***
[b]ЛЮТИЙ [/b]може лютувати,
Кучугури лаштувати
Дочекались,друже,ми
Мабуть фінішу зими…
На даху висять бурульки
Величезні і малі
Скоро будуть ці сумульки
Стрімко плакати згори.
Лютий бореться з весною .
Він найменший від усіх.
Може вдарити морозом,
Чи розпочати тануть сніг.
28 чи 29 днів у лютні,
Ой,якби ж всі були путні!
Кучугури він лаштує…
Злиться,дує і лютує…
***[/color]
1. http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772839
2 . http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773047
22.12.2018р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818510
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 22.12.2018
Цінуй красу життя у різнотрав’ї літа,
В осіннім золоті і в білизні зими.
Веселка весняна, дощем травневим вмита,
Любов’ю з’єднує далекі береги.
Цінуй красу життя, не дай душі заснути,
Не оберни її на пустку крижану.
Наповнюй світ добром, щоб крила розвернути,
Серед безмежних мрій знайти свою одну.
Цінуй красу життя у величі й дрібницях,
Зумій побачити в краплині світ цілий.
І в розкошах маєтків, і в простих світлицях
Назавжди пам’ятай на скільки він крихкий.
Цінуй красу життя у радості й печалі.
В буденній суєті не загуби себе.
Життя навколо нас - як сторони медалі.
Краса ж врятує світ і щастя принесе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818303
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 21.12.2018
Зима сніжинки розсипала зранку,
Немов метелики білясті метушились.
Летіли і кружляли біля ґанку,
М*який пухнастий вистеляли в стразах килим.
Навколо білизна сліпила очі,
Хрумтів, немов ванільний цукор, сніг сріблястий.
Старанно будував морозець-зодчий
Бурульки льоду на дахах, гілчасту казку.
Зима у білі шуби одягала,
За щічки цілували снігові родзинки.
І кожен з нас просив лиш Божу ласку
У рік Новий, і миру, й щастя для країни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818324
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 21.12.2018
- А на улице снег!..
Но со мной моя грусть...
Часто шепчет, что век
мой истек... - Ну и пусть!..
Улечу в небеса!
Спрячусь там от тоски...
Вспомню всех адреса,
Чтоб швырять им снежки.
Я взращу пару крыл,
Чтобы сеять добро.
- Пусть друзья, кто любил...
меня вспомнят порой.
Вспомнит милый наш сон,
когда счастье влекло...
Вдруг почувствует он...
на ладони тепло...
20.12.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818342
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 21.12.2018
Не та пташка красна ,що високо літає!
А та пташка мила, яка щебече для душі...
Вона у час смутку ,ніжну пісню заспіває-
І за спиною, дужі крила виростають тобі.
Не та пташка гарна ,що має чарівну вроду...
А та пташка мудра, яка рано- вранці встає...
Будує, гніздечко шукає крихту хлібця і воду.
Співом розбудить ,любов й радість роздає.
Не та пташка красна, що високо літає!
А та пташка люба ,у якої голос золотий...
Веде до ясних зір і душа розквітає...
Дарує надію, і нахиляє небокрай осяйний.
М .Чайківчанка.
2007 0305
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818235
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 20.12.2018
В нас хурделить завіруха
І мороз щипає вуха.
Поморозив сильно ніс,
В рукавички вже заліз.
Не злякаюсь я ніколи
І мерщій біжу до школи,
Уві сні наш Миколай
Мовив:«В школі зачекай.»
Принесе мені в торбинці
І смаколики, й гостинці.
Я до нього готувався:
Вранці встав і умивався,
З’їв всю кашу з молоком,
Ввічливим був за столом,
Вивчив вірш для Миколая
І його я пам’ятаю.
Зараз хочу розказати,
З Новим роком всіх вітати.
Тож, дідусю Миколай,
Подаруночок давай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818220
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 20.12.2018
Ледь надворі почало світати,
Заіскрився білий - білий сніг.
Цілий рік чекали ми це свято,
Миколай Святий ступив на наш поріг.
Гість це - непростий, завжди бажанний.
Можна всі бажання заказать.
І я вірю, є ще сподівання,
І не треба довго їх чекать.
Всій рідні і Друзям прошу щастя,
Хай добробут не пройде повз них.
І нехай в житті у них все вдасться,
Попрошу про це усіх Святих.
Не забуду тут і ворогів своїх.
Помолюся я за їх здоров"я,
Хай квітує доброта і щедрість в них,
Кривда хай освятиться любов"ю.
Впевнена: мої бажання збудуться,
Бо писала щирі тут слова.
Доброта ніколи не забудеться,
Хай розквітне у серцях вона.
Вітаю зі св"ятом вас, МОЇ МИЛІ ДРУЗІ!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818148
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018
Святий добрий Миколай,
Дітям радість добавляй,
Шли дарунки і гостинці,
Приурочені ялинці!
Миколай почув про свято,
Онучат він мав багато,
Підкрутив угору вус:
«Зараз-зараз розберусь:
Це Галинці і Яринці
По теплесенькій хустинці,
А Миколці і Оксанці
Хом’ячка малого в банці.
Цим Михайлику й Оверку
Шоколадки і цукерки.
Юра й Федя – молодці,
Звісно ж, хлопцям – олівці.
Покладу і різочок
Тим, хто рік давив бочок,
Не хотів ні працювати,
Ні читать, ні малювати.
Пам’ятайте,діточки:
Неслухняним – різочки!»
17.12.2018.
І дорослих, і маляток - всіх вітаю із цим святом!!!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818024
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 18.12.2018
На крилах білих рано прилетіла
У цьому році зимонька-зима,
Стежки сніжком веселим затрусила,
І віяла вона ним, і вертіла…
Назвали її дивом не дарма.
Укривши землю білою габою,
Морози запросила і вітри,
Шибки розмалювала із любов’ю,
І врешті, задоволена собою,
Каталась на санчатах із гори.
12.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818025
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 18.12.2018
[i] Думи мої, думи...[/i]
[youtube]https://youtu.be/BFuNXA_M6SQ[/youtube]
[i][b][color="#5b0478"]Коли душа твоя, хай без причин, в комфорті,
й коли здоров’я ще – нівроку, хоч куди,
коли твоя кохана – ягідка на торті,
і дома
вже давно ніякої біди;
коли роботу маєш по душі (і гроші),
коли вночі не маєшся, й здоровий сон,
коли у тебе ще й сусідоньки хороші,
коли
й з природою живеш ти в унісон;
коли збираєшся до праці, як на свято,
додому мчиш, немов фрегат на парусах,
коли найтяжчу справу владнуєш завзято,
коли тебе
бентежить вранішня яса;
коли тобі ще Бог послав палке кохання,
й дружина не в журбі почерез твій запа́л,
коли із друзями приємне спілкування –
щасливцю,
осуши наповнений бокал!
Коли тобі всміхається привітно сонце –
твоє кохане, яснооке цвіт-дитя…
О світе Божий! Чи, бува, не сон це –
оте до
щему бажане життя?
[color="#ff1a00"] ♥ ♥ ♥[/color]
...Та міра щастя в кожного із нас є різна,
бо в кожного в житті є свій пріоритет:
один в ясну погоду рюмсає і кисне,
а той,
в понеб'ї хмаровинному, –ПОЕТ. [/color][/b]
24.11.2017 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762000
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 17.12.2018
Цените то, что у нас есть,
Цените то, что дал нам Бог.
Воды глоток и что поесть,
И то, что для себя ты смог.
За то, что видишь белый свет,
Что слышишь голос родной, звуки.
Что в жизни есть зеленый цвет,
За то, что сердце есть и руки.
За то, что можем просто жить,
За то, что радоваться можем.
Что можем искренне любить,
И. что страдать, умеем тоже.
За то, что можем мы прощать,
И ждать с надеждой можем счастья.
Что можем просто уезжать.
Чтоб с верой в чудо возвращаться.
Цените то, что у нас есть
Цените все и вам воздастся.
Ведь будничное надоест,
А с ценным - можем не остаться.
17.12.2018 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817847
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018
Я бачу... бачу... тане сніг!
На ніжних гілочках беріз
тремтять вже крапельки рясні.
Бо теплі дні стоять... Ясні.
А тане сніг той неспроста...
Є в світі істина проста:
Усьому - в міру завжди й скрізь!
Лиш теплота розтопить лід.
Отак розтане, зникне зло.
Забудем, що воно й було.
Кажу вам все це неспроста.
Із злом не дружить Доброта!
Де Справедливість й Честь живуть,
не ходять ні обман, ні лють.
Де Світло - никне темнота.
Все очищає Чистота!
Я бачу... бачу... тане сніг!
На ніжних гілочках беріз
тремтять вже крапельки рясні.
Бо теплі дні стоять... Ясні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817724
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZCzZWLQNQpU[/youtube]
Всі зустрічі не випадкові,
(Про це хтось дбає із небес)
Це ті, хто різні всі по крові,
Що мають різний інтерес.
Якщо ж серця у них гарячі,
Від цього так пульсує кров,
Якщо вони достатньо зрячі,
Відчують, що таке любов.
Якщо ж вони глухі душею,
Не взнають, що таке весна,
А серце вкриється іржею...
Така історія сумна.
Відкрийте ширше свої очі,
Відчуйте подихи весни,
Хай оживуть всі сни пророчі,
З душі всі вирвіть полини.
І не пишайтеся cобою,
Притишіть гонор, що так зріс.
Живою вмийтеся водою.
Не треба дерти в небо ніс.
---------------------------
Таку ось думку маю я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817757
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Привіт, моє сонце!
Чому ти сумуєш?
Відкрий своє серце -
Й одразу почуєш
Мелодій чарівних
Стрункі голоси
І звуки кохання,
Тепла і краси!
Відкрий свої очі -
Й одразу побачиш,
Що Всесвіт сміється,
Що небо не плаче,
Що зорі погратись
До Сонця прийшли
І людям частинку
Тепла віддали.
Полянь на уквітчані
Зеленню гори,
На вічне, величне
І радісне море,
На пташку, що лине
Попід небеса...
Яка ж навкруги
Невимовна краса!
Поглянь в мої очі
Посеред світання -
Й одразу побачиш
Краплину кохання,
Й одразу відчуєш
Краплину любові,
І збудуться мрії
Твої кольорові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817695
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Мов місяць повний, викотилась ніч
Розсипала зірки на чорне тло.
Дмухнула сріблом поміж вікон-віч,
Усім чудовим людям – на добро.
В обіймах милих хай дівчата сплять,
Їм сняться – квіти, сонце та весна…
Нехай лиш мирно димарі димлять,
Хай в теплий сон – не вторгнеться війна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780147
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 16.12.2018
Доброе утро, проснувшийся мир...
Нынче кувшинкой озёрной встречаешь?
Силою взмаха расправленных крыл
Только ли цаплю в полёт отпускаешь ?
Буду парить над сокровищем рос..,
Что сохранялось ночною прохладой,
И над землёю, где пахнет покос..,
И над водою с лягушек руладой...
В чистую воду, как в омут любви,
Брошусь нагою, да с головою !
Зорька, на берег пока не зови -
После букет соберем мы с тобою...
Доброе утро, мой сказочный мир!
Нет, не хочу, чтоб ты звался безумным.
Разве что только - безумно любим...
Будь на века до безумия чудным!
(фото с инта)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801160
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 16.12.2018
Закоханий вечір схвильовано жде зоряницю.
В кишені - обручка з малим діамантом роси.
Окрайчиком щастя надщерблений місяць сріблиться,
Ожив у романтика-вітру старий клавесин,
І блудні думки піднімають бокали натхнення,
І квіти бажання запрошують мрії на вальс.
Ну от би зібрати ці нотки любові знаменні
Для Вас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801918
дата надходження 05.08.2018
дата закладки 15.12.2018
Що тато може дати для дитини?
Безпеку, мудрість і любов…
Ти труднощам підставив спину,
Ти був в житті нам тил і кров.
І хто сказав,- «Життя безцінне»?
Є у життя своя ціна –
Любов дітей поовік нетлінна
І пам’ять в серці день від дня.
----------------------------------------------------------------
За сльози і мрії, за ніжність і ласку,
За першу твою нам розказану казку,
За пісню в дитинстві твою колискову,
За усмішку ніжну твою волошкову…
Ми вдячні за очі – прозорі перлинки,
Ми вдячні за руки – м’які мов пір’їнки,
Ми вдячні за серце – воно поряд з нами,
Ми вдячні за душу твою,
Люба мамо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656070
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 15.12.2018
Моя поэзия хотела бы светить и освещать,
Как солнца луч, свечой, лампадой, лампочкой…
Но только вычурностью, злостью не кричать!
Быть чистой, нежной, легкокрылой бабочкой…
Моя поэзия хотела бы любить, мечтать!
Светло, красиво, вдохновенно, радужно…
Сердца разбитые надеждой снова окрылять,
Чтоб стало на Душе тепло и радостно!
Моя поэзия хотела бы задумчиво молчать…
О том, чем проза жизни слишком переполнена…
И бред больного разума не выдавать
За гениальность строк в оправе золота…
Моя поэзия могла бы честно рассказать
О наболевшем, но на лучшее всегда надеясь…
И опыт жизни, знания свои отображать,
От хода времени нисколько не старея…
Моя поэзия могла бы критикой обдать
Пороки, слабости и недостатки человека…
Но стоит ли?.. свою душевную тетрадь
Окрашивать в цвета, темней чернеющего снега…
Моя поэзия хотела бы светить и освещать!…
Она как кружева, ручная, тонкая работа…
В ней память прошлого и настоящего печать,
И очарованной Души звучат хрустально ноты…
/ 31.10.2017 /
(c) Марина Малиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816772
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 15.12.2018
Нiколи iнших не судiть!
Вам не дано такого права,
бо ви - не Бог. Слова лукавi,
коли їх кажуть в злостi мить.
Гасiть в собi невтримну лють:
ви не були в чужому тiлi.
Нi вiк, нi скронi посивiлi
судити права не дають.
Нiколи iнших не судiть,
не кидайте услiд камiння.
Це так непросто: розумiння.
Та ви подумайте. Заждiть.
Не вiдчиняйте злостi брам,
щоб когось ви не розiп'яли...
Як ви всiм щедро вiдмiряли -
колись вiдмiряють i вам.
Нiхто не жив без помилок.
Ми всi у свiтi не безгрiшнi.
Оцiнить нас лише Всевишнiй,
коли настане певний строк...
Нiколи iших не судiть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817406
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 14.12.2018
[i]Всім, хто хочуть мати
та мають діточок,
внуків, правнуків...[/i]
[youtube]https://youtu.be/WoCBHKlotiI[/youtube]
[i][b][color="#073e78"]Недарма квіточками звуть дітей,
Бо зерня прокидається із квітки.
Коли нема їх – темно без ночей,
Кохання у житті вінчають дітки.
І хай ти батько, мати чи дідусь,
Чекаєш зерня як свою кровинку.
Не вірте в те, що сказане комусь:
«В житті не чаю на свою дитинку».
Приспів:
Любітеся, кохані, за життя –
На світі тім не матимете права!
І хай в вас буде не одне дитя –
Радітимете ви і дід, і прадід…
На дітках бо плететься родовід,
На них, жаданих, квітне вся держава.
І усміхнеться в вуса бравий дід,
І відгукнеться квіткою купава.
І грішно тим, хто дитинча вбива,
Нехай в утробі, в батькові чи в сині:
В землі убитій не росте трава,
Лелеки не кружляють в небі синім.
Тримаймо пальці о́хрест на зорі,
Щоб день явився сонячним і тихим.
Бо діти родяться, коли в борні
Візьмемо мир, і в нас немає лиха.[/color][/b]
[/b]
14.01.2018,
Кельн, ФРН[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771769
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 13.12.2018
Тема цього твору - імпровізація.
Шановне панство, письменників, поетів, сурово прошу не судіть. Сьгодні вечором не знаю, що треба в тексті учудить. Тому пишу довільний твір, може хтось знайде натхнення у тих рядках, що я пишу. І в них я розкажу, про те, як слово серце ранить, про те, як слово змінює світи. Тому і ми, браття, з вами, сьгодні наймогутніші творці.
Слово може надихати, коли ти бачиш глибину небес, коли кохаєш, щиро сяєш, коли ведуть твої шляхи, до люду доброго, до дому, коли цвірінькають птахи, а кругом тихо - тихо, лиш шум вітру, що колихнув листя на деревах, вічних, хмурих і безсмертних. Коли йде дощ, весна, віє теплом, проросла трава, молода, зелена - сповненна життя. Коли тобі подали руку, якщо ти впав, хтось не відомий, ти бачиш посмішку на тих вустах, і очі добрі, але не знайомі, важливо це хіба? Вони з турботою, задумані, піклуються про нас, очі, що без мільйонів(дурних купонів тобто), ті що виросли між нас. Вони чекають, вони страждають, поки ми шукаємо хто з нас, в чомусь провинився. Винуваті всі, або ніхто.
Та слово може, також зранить, може загубить буття. Це слово зле - повно обману, знайдене у дирявому кармані, протухлого пальто, якоїсь п'яні. Але зачепило же воно. Не слухай ті слова, що ранять, не вір їм, до кінця борись, бо темними ночами з ними ходить хитрий лис, і змінює твоє життя він на своє, словами смутку наганяє, забирає світло твоїх мрій, пісень. А потім він, ними скористає, щоб нового дурника знайти, щоб той зумів темними шляхами йти.
Тому панове, обирайте сторону, для нас слова - емоції та образи, що до людей ми донесем.Не кидайте словами, поважайте серця шрами, нехай любов залічить все! Імпровізуємо, нехай усе, що маю я, як Майстер Слова, може серед Вас усіх, я не відоме, ще одне ім'я. Але я, як Майстер Слова, повторюся, віддам усі свої слова, щоб ви читали - до серця брали, може згадували те, що я писав пишу і точно напишу, нехай могутність слова, буде з вами, нехай всі твори несуть істину та простоту. Шановне Панство, я Вас вітаю, до столу Вашого прошусь! Будь-ласка дайте сяду! І Ваших творів я нап'юсь! Шановне панство, вірнні браття, за Вас я богу слів усіх молюсь!
Гарного настрою! Творчості і вогню усім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817218
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 12.12.2018
Ти знаєш, що таке любов?
Ти знаєш, що таке кохання?
Коли пульсує в венах кров,
І прокидається бажання!
Любов - це серця стук вночі,
Що ллє струмки надії,
Це бездоганна далечінь,
Що творить наші мрії!
Любов - це сонце навесні,
Це шум дерев в садочку,
Це звуки серця позивні,
Що рвуть твою сорочку.
Любов - це пташка в небесах,
Що лине попід зорі,
Це твоя думка, що як птах,
Висоти переборе.
Любов - це річка, що кипить,
Це місяць, що співає,
Це неймовірна щастя мить,
Що душу зігріває.
Любов - це пісня золота,
Що ллється понад гаєм,
Ця пісня щира і свята,
Її душа співає!
Любов - це промінь, що зорить,
Це голуб, що воркоче,
Це бук, що листям шелестить,
Це чисті твої очі...
Любов - це зорі у вікні,
Що з Місяцем в коханні,
Це сонячні, безхмарні дні,
Що прокидають зрання.
Любов - це щастя, що струмить
З душі твоєї вгору,
Це серце, що в грудях горить,
Це насолоди море!
Тож підкорися почуттям,
Із серцем не змагайся,
Ввійди в любові світлий храм!
Скоріше закохайся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817092
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018
Із самого Сибіру, від полярної ночі
Йшла зима чарівниця у святковій сорочці.
Йшла мов та балерина в білосніжних пуантах,
Кожен слід її дивно залишав діаманти.
Йшла зима -господиня ,білолиця, рум’яна
Всім деревам спідниці одягала старанно.
А зайцям – нові шуби, а птахам – нове пір’я!
Ведмежат колихала, завернувши в ганчір’я.
Ще багато роботи, ідучи, поробила,
Не втомилась ні трохи, мов були в неї крила.
Зустрічали красуню у містечках і селах
Дітлахи і дорослі – весь народ наш веселий.
Бігли слідом, збирали скарб зими у пригорщі,
Бо такий не дістанеш і не купиш за гроші.
А зима йшла багата, мов вельможна панянка,
Білим шовком встеляла всі стежини і ґанки.
Малюків у санчатах пощипала за щічки…
Готувались до свята парубки й молодички.
Навіть бабці з дідками наряджали ялинку,
А зима під гілками щось поклала в торбинку.
Скоро-скоро засяють всі вогні у гірляндах,
І ніщо не завадить святкувати в громадах.
Буде затишно, тепло в ніч Різдва біля столу,
Будуть жарти дотепні і шампанське по колу.
Рік старий проведемо за самісінький обрій,
І новий розпочнемо, так щоб все було добре.
Та зима з нами буде ще доволі довгенько,
Не сваріть її, люди! Хай чаклує рідненька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817091
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018
Напиши на дозвіллі листа, як колись, на папері!
Про життєву тропу, що пройти довелось, розкажи.
Нащо журишся так? Струменіють весни акварелі,
Розливаючи трунок бузково-п'янкий навкруги.
Що хвилює тебе, що болить і що сниться щоночі?
Чи пригадуєш інколи, зустрічей наших, красу?
Черешневі сади, вечори незабутні, співочі,
Що ведуть у дитинство і юності мить золоту.
Відкоркуй таємниці й можливо тобі стане легше!
Розкажи про бурхливі потоки земної ріки.
І на згадку залиш, мов зустрілись з тобою уперше,
Як у юні літа, ніжний дотик своєї руки.
Я твій лист збережу, прочитаю його ще з літами.
У дитинство і юність босоніж ще раз забіжу.
І хай відстань далека між нами, за чашкою кави,
Пригадаю тебе під журливе стаккато дощу.
Напиши на дозвіллі листа...!
23. 06. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739057
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 11.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2018
Завірюха-віхола снігом не мети,
Зимо моя, зимонько не губи сліди,
Доберýсь додому я, в стужу й заметіль,
Повернýсь до милої, повз всі біди й біль,
Пригорну, зігріюся серденьком її,
Приголублю ніжністю радісних обійм,
Й залишýсь з коханою разом, назавжди,
Зимо моя, зимонько не губи сліди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816713
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 08.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2018
Самотній вечір вкутується в сніг,
Який прикрив дороги і поля.
Вже лід важкий на річку спати ліг,
Дрімає у зимовім сні земля.
Летить сніжок, як лебединий пух,
У небі зоряні спалахують вогні.
Все замело, вже й сліду не знайти,
Зима їде на білому коні.
Холодний вітер стогне під вікном,
І віхолу зове собі в танок.
Зима вкриває землю полотном,
Мов вишиває зоряний вінок.
Мороз гуля, лиш інколи тайком,
Пейзаж малює в мене на вікні.
Самотній вечір пролетить мельком.
І прийде ніч, а з нею – Ти вві сні
07.12.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816692
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 08.12.2018
ПРЕМ'ЄРА ПІСНІ "ТИ ДЛЯ МЕНЕ ПІСНЯ": МУЗИКА ТА ВИКОНАННЯ ЗАСЛУЖЕНОГО АРТИСТА УКРАЇНИ ЗЕНОВІЯ ГУЧКА, СЛОВА НАТАЛІЇ КАЛИНОВСЬКОЇ.
https://youtu.be/BsmGYvp569s
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816689
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 08.12.2018
Де лани неозорі
І збентежені зорі,
Де озер срібноооких
І річок водограй,
Це моя Україна,
Сторона солов’їна,
Там життя мого кроки
Неповторний мій рай.
Приспів:
Це моя Україна,
Неповторно-чарівна,
Серцю мила і рідна –
Мій улюблений край.
Де стежина від хати
Поміж трав волохатих,
А по ній гуля воля
В чебрецевім вінку,
Там я чайкою плину.
Це моя Україна.
В нас одна з нею доля –
Не знайти більш таку.
Приспів.
Де народ, мов родина,
Там квітує калина,
Це моя Україна,
Мій весняний розмай.
Шепіт житечка в полі
І найвищі тополі
Мене вщерть напоїли
І земний дивограй!
Приспів.
3.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816685
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 08.12.2018
Зустрічі, знайомства, забуття…
Колесо фортуни невловиме
Кожен день сюрпризи від життя,
Мрій забутих марево незриме.
Як шалений рій роки летять,
Завтра лиш за мить стає учора.
Ох якби ж то знать…якби ж то знать
Де забута стежечка прозора
В дні яким не буде вороття…
Де лукавства й зради ми не знали,
І гіркого болю, каяття,
Де у снах немов птахи літали!
Де ми поспішали так рости,
І себе дорослими вважали.
Ох якби ж ту стежечку знайти,
Що роки у часі заховали…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816675
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 08.12.2018
Все найліпше у світі жіночого роду:
Слово "мама" і "мова", "вода" і "природа",
Найсолодше для мене – то слово "поезія",
Я у снах його чую й ловлю наяву,
Я по морю людському у римах пливу,
Я літаю у ньому пір’їнкою птаха,
Що живе квартирантом у неба під дахом,
Розчиняюсь у ньому, мов дим у повітрі,
Тріпочу, мовби листя на зимному вітрі,
Я вдихаю його – і кружить голова,
Коли з неба спадають до серця слова.
Ми залишимось в ньому, мов лист у конверті,
Бо поезія вічна, і їй не померти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816660
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 08.12.2018
Осіння пора у багрянець дерева вбирає,
До школи юрбою весела біжить дітвора.
У класі учитель свій перший урок починає,
Торує дорогу в безмежну країну Добра.
Що скаже він учням ? Як слово його відгукнеться?
Чи зможе відкритись для нього дитяча душа?
А голос тремтить, і пташкою серденько б’ється,
Підказує розум потрібні і мудрі слова.
Учитель, учитель, учитель,
Відкрий учням серце своє.
Учитель, учитель, учитель,
Насіння добра хай у душах дітей проросте.
Проходять уроки, міняються класи і діти,
І дзвоник останній на очі сльозу наверта.
У вирій далекий збирається юнь відлетіти.
Чи стане в нагоді їм вічна наука Добра?
Стелись рушником у майбутнє далека дорога,
Що кожен для себе, як напрям, в житті обира.
І радісні миті, коли до шкільного порога
У будні чи свята до вчителя хтось завіта.
Учитель, учитель, учитель,
Відкрив дітям серце своє.
Учитель, учитель, учитель,
Для кожного учня у ньому є місце своє.
А роки летять, як розпряжені коні по полю,
І їх наздогнати, назад повернути дарма.
Вже учні твої до школи онуків приводять,
Питають : «Де вчитель?». У відповідь чують: «Нема…».
Учитель…Учитель…Учитель…
Віддав учням серце своє,
Учитель, учитель, учитель,
Хай пам’ять про тебе у справах дітей… оживе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816654
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 08.12.2018
Тихою ходою осінь-чарівничка
йшла через місточок.
Там на бережечку тихо шумів листом
молодий кленочок.
А в того кленочка вишита сорочка.
Осінь гаптувала.
А тому кленочку вишиту сорочку
осінь дарувала.
Гаптувала зранку осінь вишиванку,
в очі задивлялась.
У того кленочка золотиста осінь
ніжно закохалась.
Ой стояла з кленом осінь золотиста,
де були покоси.
Їй вплітала нічка зіроньки сріблисті
в золотії коси.
Йшла до клена осінь, осінь-чарівничка,
через наш садочок.
Де вона ступала - залишавсь за нею
золотий слідочок.
Тихою ходою осінь-чарівничка
йшла через місточок.
Там на бережечку тихо шумів листом
молодий кленочок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816567
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 07.12.2018
Біло-біло--ані сліду.
Спить земля під теплим пледом.
Гілля пишне — в снігоцвітті,
Іскри сіються крізь сито
На рум’янці горобини
І самшиту одежину,
На стовпці в овечих шапках,
Гуні яблунь в сизих латках,
Шпажки дикої ожини,
Теплі валянки стежини.
Чимсь сипнув вітрець в обличчя.
Що це? Що? Чи мені сниться?
В срібло вбралися ялини,
В пачках кружать балерини…
Козуб повний носить білка,
В ньому гриб, горіх й мобілка …
Скрекотять сороки вперті,
Крила враз почали терти:
--Це ж бо радість — не абищо,
Харч збирать тепер навіщо?
Білка – добра господиня,
В неї скарбу повні скрині.
Змилосердиться, напевно,
У дуплі ж горіхів повно!..
Протираю очі, Щезло…
Зникло все: сороки й білка.
Вихор мчиться до присілка…
Дивина зі мною сталась,
Бо земля до свят прибралась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816561
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 07.12.2018
А серце знає…. що жде, що хоче,
Яка надія його лоскоче.
Які думки його в небо підносять,
До чого прагне, чого Бога просить.
А серце знає... де можна спіткнуться,
Воно ж бентежить, щоб не забуться.
Воно турбує, кудись штовхає,
І як нам бути – воно лиш знає.
А серце знає… як не згубиться,
Як в цьому світі не заблудиться.
Куди піти, зна, звідки вернуться,
Питать треба в нього, як не розминуться.
А серце знає… нам треба ж відчути,
Що ж воно каже, треба збагнути.
А серце знає, чого нам ждати…
Як все зробити, щоб більш не страждати.
06.12.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816580
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 07.12.2018
[color="#ff0000"]Як вдягнути українку…
Наче квіточку барвінку.
Білу, наче сніг, [b]сорочку[/b],
Вишивану у садочку.
Ваблять квітами рукава,
(Вишивання – добра справа).
[b]Плахта[/b] гарна і картата,
(Україна - цим багата).
Всіх чарують [b]фартушки[/b],
І червоні [b]чобітки[/b].
А [b]намисто[/b] із калини,
Мерехтить, немов перлини.
Пишний прикраша [b]вінок[/b],
Маків-цвіт, і руж пучок.
Синя [b]стрічка[/b] у волоссі,
Як волошка у колоссі.
Чи є ж твердження мудріші:
Українки – найгарніші!!![/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816582
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 07.12.2018
Зозуленька-ворожка до лісу прилетіла,
Комусь літа щасливі відлічує щодня,
Для когось трохи смутку вона наворожила,
Хтось вірить, хтось не вірить, таке наше життя.
А соловейко соло виводить на калині,
Хочеться в краще вірить, як слухаєш його,
Ота чудова пісня серця всім полонила
І ніжно обнімало кохання нас крилом.
Та що би там не сталось - життя таки прекрасне,
Треба його прожити, а не проіснувать,
Добро, усмішки й радість уміти дарувати,
Тоді себе щасливим ти будеш відчувать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816486
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 06.12.2018
Ой заграй, скрипалю, на скрипочці ніжно,
Про далекі гори й зими білосніжні.
Хай чарівна пісня доторкнеться серця,
Сколихне долини, оживуть озерця.
Жартувати буде Полонина з вітром,
Хай серця коханих від любові квітнуть.
А душа, як скрипка на струнах все грає,
Бо вона так любить, вона так кохає.
Як почують хмари музику чарівну
То розбудить дощик, польову - царівну.
Впадуть краплі срібні на гучні цимбали,
Заворожать звуки, мелодійні чари...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815667
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 30.11.2018
Виткала у небі
Ніченька підкову
Сумували верби,
Чуючи розмову,
Що життя легкого
В світі не бува.
Правда є такою,
Не лише слова:
– Доню, моя квітко,
Пам’ятай до скону,
Доля і в лебідки
Не бува казкова.
І не Божі грози
Уночі блищать,
А жіночі сльози
Ллються та гірчать.
– Дякую. матусю,
Рідна моя ненько,
Думами тулюся,
Хоч і не маленька.
А твоя порада –
Свято для душі,
П’ю слова ці радо,
Адже не чужі.
Ткала ніч доріжку
З маминої мови,
Сумовито трішки
Та лилась розмова.
Дивом калиновим
Упились роки,
В душах – не зимово
В неньки і дочки.
22.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814932
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018
Солодкі , красиві , казкові -
Епітетів ряд нескінченний,
Коли ми говорим про мрії,
Забувши про сірість буденну.
Вони наче «fata Мorgana»,
Як марива абрис прозорий,
Блакитні , далекі , жадані
За обрій ведуть неозорий.
Розкидані в просторі й часі
У серце неспокій вкладають,
Пригодами й мандрами манять,
Шляхи до зірок прокладають.
Підносять до сонця на небі,
В глибини морські опускають,
Будують повітряні замки,
Бажанням творити палають.
робіть все для втілення мрії,
Зусилля не будуть даремні,
Візьмете фортуну в обійми,
Руйнуючи замки химерні.
І навіть якщо не вдається
Здійснить заповітної мрії,
Дорога до неї вже буде
Платнею за ваші надії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814922
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018
Друже! Не суди людини
Не вислухавши до кінця!
Не вір пліткам і хвальбам і прокльонам,
А вір тому, що каже серце і душа.
Пізнай людину, потім говори
Не довіряймо до кінця нікому:
Сьогодні, ти прекрасний для усіх -
А завтра непотрібний вже нікому.
Не вір ілюзіям, не довіряй пліткам
Не дозволяй, щоб думкою твоєю маніпулювали
Відстоюй ти свої права,
І будь людиною, щоб в житті не сталось.
Не переймайся про думки чужих людей
Сьогодні чуєш їх, а завтра не важливо
Ти вразумись і думай про сім’ю
Вона завжди підтримає в тяжку хвилину.
Сім’я - це найдорожче, що в житті людини є
На жаль багато, хто цього вже не цінує
А цінить по банкнотах і грошах
Тепер незнаю, що в цім світі вже панує
Тому мій друже слухай серце
І не роби того, про що ти згодом пожалієш
Твори добро для ближніх й ворогів
Живи щасливо й уникай гріхів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814639
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 21.11.2018
Я у осінь свою забрела...
Через літо ішла, цвіли й весни.
Я у осінь свою забрела...
О, скільки літ журавлі вже віднесли!
У труді кожен прожитий день.
Літо барвами ясними квітло.
В позолоті берізки тепер.
На душі від їх шепоту світло.
Горобина у ґронах ясних.
І калина до річки схилилась.
Я у осінь свою забрела.
Опадає тут лист ... Засмутилась.
Не впущу я на довго журбу.
Хоч дощем сіє осінь, і хмарно.
Нехай сонячно буде в душі.
Ще жоржини цвітуть... І так гарно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814638
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 21.11.2018
Якщо ти здатний
завжди посміхатися життю,
життя
завжди посміхнеться тобі
Зі східної мудрості
Посміхнімось життю
Посміхнімось , милий друг, з тобою
всім припонам стрічним на путі –
тож у протитечії рікою
Істину прийдеться нам знайти...
А життя – воно так миле й любе.
Світ прозорий, як ота сльоза.
В мить тебе Природа приголубить,
як земля і неба бірюза...
Шлях Чумацький в таїні прекрасний –
в притяганні зоряний уклін...
На землі Гармонії алмази
і Любові – суєта ж є тлін.
20.11.2018 р.
Авторський переклад
Если ты способен
всегда улыбаться жизни,
жизнь
всегда улыбнётся тебе
Из восточной мудрости
Улыбнёмся жизни
Улыбнёмся, милый друг, с тобою
всем преградам встречным на пути –
в противотечении рекою
Истину придётся нам найти...
Ну а жизнь – она мила и люба.
Убедись – открыв на Мир глаза.
В миг любой Природа приголубит,
ждут: земля и неба бирюза...
Млечный Путь таинственно прекрасен –
в вечном притяженье звёздный плен...
На земле Гармонии алмазы
и Любви, а суета есть тлен.
20.11.2018г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814574
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 20.11.2018
Вдохновляют меня мои дети,
поэзия и когда они вместе.
Радуюсь плодам
моей прожитой Жизни -
Вам моим сыновьям.
Вы трудитесь и учитесь,
Ваше время ещё наполненно тайной,
и ,как предрассветный час,
спасёт по-Жизни Вас.
Мы - часть Природы,
а в ней, даже моллюск,
охватывающий песчинку,
превращает её в жемчужину.
Ребёнок, до рождения тайна,
а вырастая, раскрывает сам Жизненные тайны.
Во всём нужна "золотая середина",
но торопим время неумолимо.
Не принимайте всё на веру ,
облака не скроют восходящую зарю,
и только усердие и труд всё перетрут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814573
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 20.11.2018
осіннє листя і потік думок,
холодне сонце, стомлений світанок.
магічне небо, вибрики зірок,
гаряча кава з теплим "добрий ранок".
похмуре небо в світлі ліхтарів,
танцюють вальс обвітрені калюжі.
багато справ, ще більше ніжних слів,
з тобою поруч лише небайдужі.
така граційна, сповнена надій,
пора бажань і втрачених ілюзій.
солодкий присмак запізнілих мрій,
спасибі, Осінь, ти затишна дуже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814474
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 20.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YCBvw1M8Z5o[/youtube]
В житті, не взнавши насолоди,
Не скуштувавши щастя, яке є,
Бредуть, забувши про свободу,
Хоч болю шлях цей завдає...
Це - дві душі, безвинні, ніжні, чисті,
Колись були торкнулися руки,
Приречені долать шляхи тернисті,
Не день один, не місяць, а роки.
Тернистий шлях нелегкий, заметілі.
Дурне завзяття забиває дух.
Як розігнать думки ці обважнілі,
Звільнити оці душі від задух?
Ці дві душі надіються на щастя,
Бредуть йому назустріч день і ніч.
Та чи зустрітися колись їм вдасться?..
Холодний вітер дме весь час навстріч...
-------------------------------------------------
Натисніть на картинку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814492
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 20.11.2018
Заходить сонце , небо зажурилось .
Лише на хвилю стало все сумним !
А потім враз ,немов намистом вкрилось ,
Зірками ,що розсипались по небі тім .
Цінуй все те ,що доля подарує ,
Зла не тримай ,роби тільки добро !
Коли погано - знай ,що час лікує ...
Все відпусти , щоб легше на душі було !
Радій життю ,старайся посміхатись !
І гордо голову тримай ти догори ,
Бо найлегше - впасти на коліна ...
Найважче - самому встати та піти !
19.11.2018 р . © Іван Смик .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814487
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 20.11.2018
https://cdtnfcfdvtnf.blogspot.com/2018/11/blog-post_19.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814528
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 20.11.2018
В кафе за столиком сиділо двоє :
Він сивий і вона сива.
Горнулись та раділи разом обоє
Але ж хіба така любов бува ?
Хіба реально так любити,
Що у людей сивіє голова?
Людину можна так цінити
До потемніння у власних то очах ?!
Вони трималися за руки,
Так ніби той міцний замок,
І ніби у житті не було муки ,
І все життя для них - вінок...
Виглядали, вони не зовсім мило,
Бо милістю не можна це назвати.
Я би сказав що дуже щиро,
Бо у житті не можна так кохати!
Обоє, зморшками покриті,
Але для них це не поміха.
Один для одного серця відкриті
Мабуть любити - це є втіха.
Сидять обоє, огорнуті коханням,
Як дві реліквії святих небес,
Які нестримно переповнені бажанням
Пройти разом обоє власний квест.
В кафе за столиком сиділо двоє :
Він сивий і вона сива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814507
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 20.11.2018
Дотанцьовує осінь балет.
Кілька па ще – і сцена фінальна.
Грудень їй подарує букет.
Вітер вручить листівку прощальну.
Ну, а осінь, вклонившись до п’ят
Глядачам свого вдалого лету,
Вип’є мжички з десяток горнят –
Візьме в іншому боці планету.
З того там розпочне, що і тут –
Буде тіло крутити у танці,
Літо брати потрохи до пут,
З його щік витирати рум’янці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814515
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 20.11.2018
Літнє сонце в осінніх рясах.
Так прекрасно: в них ти і я
Крокували собі поза часом,
Хоч була вже осіння пора.
Так чарівно: яскраво крилатою
У зелених твоїх тонах
Обробляла багряними шатами
Кожне місце, де ти зустрічав.
Так невимушено і так щиро
Закрутились у щастя світлі.
Моя радість пахне миром
Воно мало кому помітне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814526
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 20.11.2018
В осені колір очей твоїх, мамо,
Сніжинки на скронях – дарунок зими,
Хай вона бродить десь там за горами,
Твоєю любов’ю зігріємось ми.
Скошене жито, у погляді спокій,
Життя -- довга нива, іти та іти,
Внучка на зустріч біжить кароока,
Несе листя з клену як в юність листи,
Посмішка світла, мелодія серця,
Порада твоя – від незгод оберіг,
Діти дорослі, то тільки здається,
Важливо нам знати, що є твій поріг,
Просто прийти, і не менше, не більше,
Вернути дитинство на хвильку одну,
Осені колір в очах найрідніших
Завжди береже найтеплішу весну.
(с) Надія Семена
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814324
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 19.11.2018
" Послухайте пильно Мене,
й споживайте добро
і нехай розкошує у наситі
ваша душа!"
(Ісаї 55; 2)
Закутайтесь спо́коєм,
Вдихніть тишину
І погляд зверніть
У небес вишину.
Ви думку звільніть
Відірвіть від землі,
Ви злобу відкиньте
Дайте шанс доброті.
Вона вас огорне,
Як теплий туман,
Впустіть доброту,
Не самообман.
Ніхто нам не винен
Не винні і ми
І не торкайтесь тії мозоли,
Яка час від часу
Відвідує вас,
Бо є у житті
І щось добре у нас.
Я вірю - добро
Таки править цим світом,
Після зими
Ми ж стрічаємось з літом...
19.11.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814446
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018
Ти приходиш до мене щоночі,
І мандруєш зі мною у снах,
Ти цілуєш заплющені очі,
І гойдаєш на дужих руках.
Ти приходиш до мене щоранку,
Свіжі квіти і чай на столі,
Ніжно будиш мене на світанку
І несеш по життю на крилі.
Ти приходиш в засніжену пору,
Розтираєш долоні мої,
І під співи небесного хору
Загортаєш в обійми свої.
Благодаттю мене накриваєш,
І роздмухуєш вогник душі,
Ти щоночі й щодня прилітаєш,
І шепочеш на вушко вірші...
Свого Ангела бачу щоночі,
Разом з Ним я мандрую у снах,
Він цілує заплющені очі,
І гойдає на дужих руках.
※✩✩✩※
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814388
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018
Вже чорну землю першим снігом покриває
Навко́ло білі й кришталеві кольори'
Та пам'ять душу зігріває
Бо світиш сонцем — ти
О мила, хай проблеми не здолають
З довірою й надією — ти свої крила підійми
Всевишньому за тебе молитви' лунають
Бо тільки Він — завжди' спроможний та охочий помогти
Хай мир Його до те́бе доторкнеться
Відчуй його, і силу всемогутньої руки
Хай серце спокій має, й в радості сміється
Його любов — триває навіки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814441
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018
У мене вдома багато різних чашок. Усі вони різняться за формою, розміром, матеріалом, з якого виготовлені. Від маленьких горняток до об’ємних майже кухлів. Є ті, які купував я сам, є й подаровані, є навіть просто кимось забуті. А може спеціально залишені. Так, інколи до мене приходили із своїми чашками. І інколи вони так і залишалися під моїм подальшим наглядом. Я точно не знаю, але всі вони стоять у мене на кухонній полиці. У кожної своя історія появи на моїй кухні, і тому кожна має своє значення і своє призначення. Деякі із них мають навіть свою пару, а інші - унікальні. Неповторність кожної змушує мене час від часу обов’язково взяти її до рук. І хоча я звик пити каву із маленької чашечки із зображенням кота, який не повністю прокинувся, а чай смакувати із великої прозорої чашки, іноді до рук потрапляють і інші представники чашкової колекції. Так чай можна з насолодою пити із подарованої сестрою чашки. Середніх розмірів, білого кольору із написом кольорами блакитно-жовтої палітри “брат”. І хоча в цього горнятка є ручка, його завжди приємніше тримати двома руками - і руки гріє, і душу зігріває. А от ранкову каву можна ще посмакувати із маленької білої філіжанки. Маленька, тендітна, без жодного напису чи зображення. Її незаймана білизна стимулює самому намалювати картину майбутнього дня. І вся ця чашкова родина то поповнюється, то змінюється. Хтось приходить. Хтось йде геть. Але щодня вони дарують мені свою радість. Вони надихають мене бути різним, виконуючи одні й ті ж функції щодня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814352
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 19.11.2018
Кохання- наче справжня казка.
Багато в неї є причин.
Вона не скаже нам будь ласка,
Але кінець частіш один.
Вона знаходить свою долю
Там, де кисільні береги.
Де назавжди кохані двоє
Для щастя все перемогли.
Вона дарує насолоду
- Чудову пісню солов’я.
Добром кінчаються пригоди
І знову мир, а не війна.
Кохання розцвітає всюди
Де гарний є врожай добра.
Любіть, цінуйте добрі люди
Себе і близьких і життя!
Жовтень 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812190
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 19.11.2018
І куплет
Море бурхливе
У гомоні чайок.
Під пісню прибою
Світанок взійде.
Серце, як друга,
Море стрічає,
Серце, як пісня,
Лине з грудей.
Приспів
О, море, море!
Своїм вірним скелям
Ти ненадовго
Даруєш прибій.
Море, візьми мене
В далекії далі,
Вітрилом червоним
З собою візьми.
ІІ куплет
Зорі у сумі,
Шукаючи ласку,
Крізь синюю вічність
Летять до землі
Море назустріч їм
В дитячі казки
На синіх долонях
Несе кораблі.
Приспів
О, море, море!
Своїм вірним скелям
Ти ненадовго
Даруєш прибій.
Море, візьми мене
В далекії далі,
Червоним вітрилом
У світ синій свій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813604
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 13.11.2018
Бесценный Дар!
Предновогодним долгим утром,
Под Солнцем появилась ты!
-Комочек цвета перламутра,
Мираж несбыточной мечты!
Глазёнки - волн морских прилива
Двух капель брызг - аквамарин!
На мир глядят неторопливо,
Светильники твоей души.
Ты ласточка в небе и нежности тайна,
Колосьев пшеницы - цвет длинных волос!
Я верю - ведь ты нам дана не случайно!
Чтоб сгладить дорожку из тёмных полос.
Любимого Бога - бесценный подарок!
Который был выпрошен в тысячу дней..
С тобой серый мир - стал раскрашен и ярок!
Сверкаешь улыбкой, сквозь лёд зимних дней!
Твой голос когда говорит слово -"папа"
Меняет меня, в душу сея цветы!
Водой родниковой польет мои раны,
Смыв трудностей пыль, расстворив серы дни!..
Тепло твоих рук словно матери ласка,
Глаза я прикрою и тихо урчу!
Ты ключ от двери где живёт моя сказка,
Где я навсегда остаться хочу!
И в детских рисунках - искра человека,
Который любовь отражает взамен
-Ты муза стихов и виновник успехов!
С тобой я не папа, а я - супермен!
Ты любишь бездомных котов и шеняток,
Погладишь их нежно улыбку даря.
Они не забудут тепло твоих лапок,
Твою доброту в своём сердце храня!
Расстаю от лёгких твоих поцелуев,
И волосы вскользь защекочут меня.
Промолвишь сердечком -"тебя пап люблю я!"
И счастлив и радостен сделаюсь я..!
Ты фея, что может жила в поднебесье!
Дитя тихих вод и неба в глазах.
Дочурочка, с именем скромным - Олеся!
Ты ветер надежды в моих парусах!
Valdis 01. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390814
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 13.11.2018
І співуча вона й ніжна,
Мелодійна та чарівна,
Наче пісня солов"їна,
І для нас вона є рідна.
Її добре треба знати,
Нею змалечку пишатись,
Бо вона така чудова
Українська наша...( Мова).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812121
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 07.11.2018
[color="#6200ff"][i][b]
"Кажіть слова хороші за життя" / Олекса Удайко /
***
"Кажіть слова хороші за життя!"
Й не забувайте ж й про хороші справи!*
Які підуть за вами в небуття.
Й Щоб звинуватить вас-та не було б підстави.
Кажіть слова хороші просто скрізь!
В трамваї,у метро,у магазині!
На доброті й Любові = життя вісь
Утримує стосунки всі родинні.
Лікуй словами рани на душі,
своїй,сусідській,рідній ,незнайомій...
Від тебе це чекають Всевишші.
І добрі справи не робіть відомі...
"…Найдіть слова потрібні – для життя",
І не живіть з девізом :"хата скраю"...
Немає ж-бо усьому вороття.
І не робіть із себе ж ви чураю...
"Та слів дарма не кидаймо пустих",
Та і брутальством не смітимо мову.
Хай дух міцніє й серце у всіх тих,
Для кого понад все-це чисте СЛОВО!!
***
Й твори Добро допоки серце б"ється,
Хоч й вислів цей старий давним-давно.
Хай кожному сторицею воздасться.
Все вами зроблене,сотворене ДОБРО!
*Слова ЛОТа
31.10.2018р.[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812028
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 07.11.2018
Колисала нічка
Воду диво-річки,
Зоряним притомленим крилом,
М’яту із любистком
Зодягла в намисто,
Напувала сном моє село.
Нічка колисала
Зоряні кресала,
Дарувала місяцю пісні,
Мрію величала,
Ранок зустрічала,
Роси де сміялися рясні.
1.08 2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802476
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 09.08.2018
Небесний художник намалював портрет
Божественний образ увінчану у вінку,
Як троянда у саду ніжний силует
Вродлива красуня жінка вся у квіту.
Волосся сяє ,як пшениця золота...
По плечу розпустила коси шовкові,
Здалеку ,видно зірку висока струнка
Блакитні очі, світяться у любові.
Сонячна жінка ,загадково зваблива..
Таку красуню ,звуть:" Богиня в іконі"
Закохує, у себе усмішка щира...
Несе світло ,у світ цариця на троні.
Біленька леля, дві ямочки на щоці...
Райдужні пастелі фарби кольорові,
Митець, залишив молодість на полотні,
Квітка серед квітів, волошка у полі.
М.Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802377
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 08.08.2018
Вдень яскраве, ніжне сонце,
Зазирнуло у віконце,
Та й до гір, уздовж хатини,
Покотилось до долини.
У травичці каченятка
Примостились біля татка,
Біжить качечка до річки,
Чи там тепла вже водичка?
Ой, кря – кря! Кря – каченятка,
Милі хлопчики й дівчатка,
Всі до річки йдемо гратись,
Ну ж любенькі, гей купатись!
І я з вами похлюпочу,
Теж купатись, дуже хочу!
2010р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802366
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 08.08.2018
Вийшла з хати стара мати,
стала на порозі...
Подивилася на квіти,
закапали сльози...
Її квіти,як і діти,-
і гарні, і гожі...
І чарівні, і привітні,
і на них похожі...
Придивлялася довгенько,-
до вечірньої пори.
Вже їй зорі й місяченько,-
усміхалися згори...
Було видно,як при сонці,-
і кущі,й дерева.
Заморгало на віконці
проміння веселе...
Ніби бачила маленьких
своїх діток знову,
і подвір"я веселеньке,
сповнене любові...
Заспокоєна ступала
вона крок за кроком,
свою хату розглядала
і в анфас,і збоку...
Подихала, походила,
на поріг вернулась...
Сльоза висохла і зникла,
й вона усміхнулась...
Тепер можна йти до хати,
вже смутку не стало...
Зайшла тихо до кімнати,
та й вклалася спати...
І спокійно,і тихенько
усю нічку спала...
У вікно лиш місяченько
і зорі моргали...
Снились їй весна і літо,
чоловік і діти,
хата, двір і її квіти,
й онуки привітні...
Рано-вранці проснулася,
вже дзвонили діти...
День із ранком зустрілися,
і діти,і квіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802422
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 08.08.2018
Всю жизнь я в дороге, я снова в пути.
Без устали ноги привыкли идти.
Упрямо шагаю по древней стране.
Турне и круизы - всё это по мне.
Но главный путь в жизни ещё предстоит.
Ведь будет однажды исчерпан лимит.
Нельзя бесконечно романтиком слыть.
Пора мне духовную сущность постичь.
Живу я достойно на грешной земле.
Серьёзные мысли приходят во сне.
И время диктует - пора осознать.
Способна душа моя космос объять.
Готовимся к Богу ещё на Земле.
Контакт с ним налаживай даже во сне.
И Он приоткроет загробную жизнь.
Подарит для связи волшебную нить.
Спокойно ты будешь свиданье с Ним ждать.
Успеешь те чувства в стихах передать.
Но в эту дорогу не думай - что взять?
В свободном полёте ты будешь летать…
04. 08.2018. Рисунок автора – «На орбите»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801888
дата надходження 04.08.2018
дата закладки 06.08.2018
Розквітли яблуні, мов юні наречені,
І кожен раз, коли це диво настає.
Як хлопчик, я радію в дні травневі,
Дитинство давнє згадую своє.
Там тато мій, ще молодий, веселий,
І гарна мати, наче квітка весняна.
Та й я, такий смішний і говорливий.
Радієм, що попереду життя.
Хоч сильно вже роки росфарбували,
Батьківські коси в сніжно-білі кольори.
І яблуні мені, ті знову нагадали,
Що кращих - в цілім світі не знайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802022
дата надходження 06.08.2018
дата закладки 06.08.2018
(доросла)
Тобі я колисанку заспіваю –
спи, люба, ніч коротка в літній час.
Букет ромашок в полі назбираю,
хай він кохання збереже для нас.
Кохання квіти збережуть для нас…
Нехай тобі насняться теплі ночі
і маків очі в стиглих пшеницях.
Пригадую я нині стан дівочий,
вінок тобі з волошок до лиця.
Торкнуся ніжно я твого лиця…
Спочинь, жадана, зіроньки на небо
веде у мандри місяць-молодик.
Одну, найкращу з них, зніму для тебе,
вона прикрасить твій чудовий лик.
Такий чарівний, неповторний лик!
Поніжся, люба, ранок уже скоро,
насняться хай тобі казкові сни.
У почуттів моїх бурливім морі
зі мною разом знову утони.
Тепер як в юності літах втони…
Лише солодкі хай насняться сни!.
04.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801838
дата надходження 04.08.2018
дата закладки 04.08.2018
Дивлюсь ,на небо, як світанкова зірка гасне...
розсипає ,срібні роси у трави запашні
Літечко дарує ясне сонечко прекрасне
Проміння золоте тепло для тіла і душі.
Виграє ,іскриться виблискує зоря зранку
Відзеркалює небокрай дорогу до Дністра
Розпускаю крила купає зілля рум'янку
І іду ,де квітнуть червоні маки у житах.
Ласкаве сонечко цілує голубить квітку
Різнобарвними нитками вишиває рушник
Глянь ,яка чудова золота пора у літку?
У холодочку ,як шелестить листя у осик.
Погода різна, падає дощ то світить сонце
Кольорова райдуга усміхнулась над селом
І лови ,щастя незабутню мить у долонці,
Коли на ясені лелека лопоче крилом.
Зазолотіли соняхи колосся пшениці
І освячує ,яблука груші Медовий Спас
Від спраги п'ю цілющу водицю із криниці
Я милуюсь, божим раєм, тай біжить швидко час.
М Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801851
дата надходження 04.08.2018
дата закладки 04.08.2018
Без лишней суеты давайте относится к Жизни.
По Алфавиту её ступени преодолевая
для достижения душевного Рая.
Айсберг чувств в чистоте кристальной сохраняя.
Богу Богово отдавая.
Всё своё накопленное нося с собой,
не проливая на Земной Ковёр.
Года нанизывая, как бусины,
в ожерелье Жизни длинной.
Долги отдавая в прямом и переносном смысле.
Если падать, то находить силы вставать,
колени не жалея сбивать.
Если глаза наши видят ясно,
то и всё тело будет полно света.
Ёмко мыслите о Жизни.
Жизнь берегите, как драгоценный ларец,
делитесь частью самого себя,
чтоб душа слезы не пролила.
Жатва предстоит большая,
а истинных работников мало.
Запас душевных сил отдавайте без жалости в Мир.
Играйте в жизни только свою Роль, ищущий да найдёт.
Йосиф, также муж Марии, которая и родила Иисуса,
названного впоследствии Христом,
вошёл в Историю Веков.
Камни разбрасывать есть Время и их собирать тоже.
Кто стучит, тому и открывают,
и кто не судит, и сам судим не будет.
Лабиринт жизни старайтесь преодолеть,
увидеть в конце его Свет.
Мать-Богородицу, Мать-Мира, Мать-Землю,
Мать-Родину и родную Мать – сердечно почитать.
Небеса просить, позвольте преклонить колени,
уберегите от жизненной мели.
Окружите любовью сердечной тех,
кто вам дорог и близок бесконечно.
Помните ушедших из жизни на вечно.
Поступайте по жизни так,
как хотите, чтоб поступали с вами.
Рискуйте по-жизни с умом.
Сохраняйте спокойствие Духа.
Тепло Души дарите Миру.
Уважайте труды поколений,
помните, у нас все волосы на голове сочтены.
Флаг поднимайте Перемен.
Храм Сердца держите чистым.
Цените людские отношения.
Часам Истории отдавайте предпочтение.
Что в душе накопим,
только с тем богатством и уйдём.
Шагает Праздник Жизни по Планете,
радуемся, что мы Его Дети!
Щемящее чувство любви берегите.
Эгоизм изживайте, а экологию сохраняйте.
Юности не завидуйте, она быстротечна,
а жизнь наша длинна и вечна.
Я, как и Вы, использую творческую силу,
желая Добра всему Миру!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801266
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 30.07.2018
Доброе утро, проснувшийся мир...
Нынче кувшинкой озёрной встречаешь?
Силою взмаха расправленных крыл
Только ли цаплю в полёт отпускаешь ?
Буду парить над сокровищем рос..,
Что сохранялось ночною прохладой,
И над землёю, где пахнет покос..,
И над водою с лягушек руладой...
В чистую воду, как в омут любви,
Брошусь нагою, да с головою !
Зорька, на берег пока не зови -
После букет соберем мы с тобою...
Доброе утро, мой сказочный мир!
Нет, не хочу, чтоб ты звался безумным.
Разве что только - безумно любим...
Будь на века до безумия чудным!
(фото с инта)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801160
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 30.07.2018
Не дай заплакати коханій,
Збери з троянд для неї роси.
Не дай заплакати коханій,
Бо Бог рахує її сльози!..
Впіймай для неї вітер ранній,
До ніг кинь зорі, мов намиста...
Не дай заплакати коханій,
Якщо в тобі душа барвиста!
Якщо це навіть шанс останній,
І танго десь звучить зрадливе,
Не дай заплакати коханій,
Зроби можливим неможливе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801255
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 30.07.2018
До знахаря прийшла жінка, допомоги просить:
- В мене дуже зла свекруха. Натерпілась. Досить.
Я ще хочу з чоловіком спокійно пожити,
А її, зміюку кляту, чимось отруїти.
Допоможіть мені її, відьми, скоріше позбутись.
Я благаю вас – продайте якоїсь отрути.
Мудрий знахар, старий лікар, сумно так поглянув:
- Дам тобі отруту, доню, й досить непогану.
Виніс з хати, й простягнув їй маленьке відерце:
- Оце зілля, що впливає на роботу серця.
Тільки цей процес, щоб знала, доволі тривалий.
Довгий час буде потрібний, та результат вдалий.
Відвернути щоб підозру від себе самої
Ти повинна притриматись лінії такої:
Щоб ніхто не зміг сказати, що це ти вчинила -
Ти повинна для свекрухи стати чемна й мила.
Ти повинна поступатись думкою своєю,
Стати їй ніби дочкою, поріднитись з нею.
- Все зроблю, сказала жінка, щоб свого добитись,
Намагатимусь весь час цей свекрусі годити.
Так і сталось… Жінка поїть трунком тим свекруху,
А тим часом ближче й ближче Їй стає по духу.
Суперечки обминає, годить і плекає…
Через місяць вже свекруха всім розповідає:
- Яка ж була зла невістка, а якою стала!
Наче янгол зійшов з неба, зараз таких мало:
І ласкава, і терпляча, уважна, й кмітлива.
Що таку невістку маю – я така щаслива!
А невістка як почула ці її розмови –
Серце наче зупинилось і забракло мови…
І до знахаря швиденько вона прибігає:
- Дайте щось проти отрути, та скоріш, благаю!
Я й сама уже не рада, що таке вчинила,
І, здається, я свекруху майже полюбила.
Старий каже: - Не журися, я знаю, як бути.
Не помре твоя свекруха – не було отрути.
Прості спеції продав я тоді у відерці.
А отрута, моя доню, була в твоїм серці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468209
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 30.07.2018
Кожна дівчина має з народження все
В повноті. Це потрібно лише зберігати.
А хлопак, чоловіком щоб стати, несе
Зобов'язання з Богом зв'язок розвивати.
Чоловік має перемогти у бою
З егоїзмом своїм. Він є воїн духовний,
Нижчу, грязну природу здолавший свою,
Безкорисливий, самодостатній і повний.
Кожен хлопець повинен здобути цей дар —
Чоловічу (а значить — духовну) природу.
А як ні, це не є чоловік, це — тягар
І собі, і родині своїй, і народу.
[i]14.04.2018, Чернігів[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800981
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 27.07.2018
Я еду в детство, где был ты....
Сквозь время жизненных страниц...
Листаю улицы, дома...
Хочу найти там наших птиц...
Хочу найти твои глаза,
Твою защиту и любовь,
Хочу вернуться в наш роман...
Где ты и я,мы вместе вновь!
Здесь нет притворства, суеты,
Проблем и жизненных хлопот.
Здесь детство робость раздает
И строит будущего плот...
Закрыв глаза, ищу тебя...
Ищу опору и тепло...
Свозь жизни длинный океан,
В душе, поверь, с тобой легко!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800982
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 27.07.2018
У ньому все : солоний піт і праця трударів,
Чарівна пісня й зоряне намисто.
Наш хліб - Владика всіх віків,
Що сяє у світлиці променисто.
Зійшов ,неначе сонце на столі,
Від нього світло й затишно в світлиці,
Найбільший дар рідненької землі,
Насущний хліб з дорідної пшениці.
Величний наш , солодкий і гіркий,
Окроплений і кров"ю ,і сльозами,
Наш хліб - спаситель наш святий
У війни й голод - чорними роками.
Помолимося Господу ми щиро
За хліб , що в нас сьогодні на столі.
Подай нам , Боже , спокою і миру,
Погожих днів для рідної землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800815
дата надходження 26.07.2018
дата закладки 26.07.2018
Намалюю синє небо,
Що висне на тополях.
Вітер, що гуляє степом
І десь зникає в горах.
Намалюю білу хатку,
Жменьку діток, маму, татка.
Струмок швидкий попід селом.
Старого діда із веслом!
Намалюю ще калину
І грона стиглих ягідок.
Чорнобровую дівчину,
Що йде з коханим у танок.
Ліс дрімучий, сивий-сивий,
Покручену стежину.
Безкраї золотисті ниви,
Сонливу полонину.
Намалюю маки в полі
І парочку лелек.
Намалюю різні долі -
Мрій безмежних злет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800810
дата надходження 26.07.2018
дата закладки 26.07.2018
Когда поют и радуются дети,
Я вместе с ними радостно пою...
В глазах их лучик солнца светит,
И я дарю им песенку свою:
"Свои ладошки к солнцу протяните,
Его лучи всем нам энергию дают,
И радугу-дугу в лучах ловите...",
А дети смотрят на меня,...поют:
-Солнце свои зайчики светит на всех нас,
Пишут слова пальчики ,веселится класс!
Хорошо читается,учитель улыбается:
Если вдруг ошибочка,-он исправит нас!
Если вдруг ошибочка,-он исправит нас!"
Я им дарю в лучах рассвета
Свою любовь и нежность всю,
И краски,переливы лета,
И сердце,доброту свою!
Когда поют и радуются дети,
Когда искрятся радостью глаза!
То это лучшее,что есть на свете,
Они- цветы!Ведь кто-то так сказал...
Когда поют и радуются дети,
Я вместе с ними радостно пою...
В глазах их лучик света светит,
И я дарю им душу всю свою!
© Copyright: 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581616
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 25.07.2018
Так часто хочеться утрапити у казку,
Забувши про життя суворий ритм,
І спраглими губами пити ласку,
Вершину не одну ще підкорить!
Упитися надією, мов дивом,
Ударить лихом об землю: доста!
Нелегко жити в світі цім правдивим,
Та кидатись не варто із моста,
Бо стільки ще чекає справ на мене,
І кожна потребує ще тепла.
Ділитиму усім по повній жмені,
Лиш би ріка життя іще текла!
І на доріг складному перехресті,
Коли я ненароком теж спіткнусь,
Мене хтось теж відважиться підвести,
Та поки що теплом своїм ділюсь!
29.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800314
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 23.07.2018
[b][color="#bf00ff"]
[i]
О Н У Ч Е Ч Ц І
Кермо у кожного своє ,
І помилки всі люди роблять…
Та на виду життя твоє…
Шукай того,хто настановить.
Старайся,пнися догори!
Долай бар’єри- перешкоди!
Мізкуй,навчися і твори
Та не заради нагороди.
Все,що корисне – пам’ятай ,
І полюби в собі дитину.
Думки в мережку заплітай
І віднайди свою «перлину».
Дружи з Добром,цінуй родину,
А для молодших будь взірцем,
Знайди у всьому середину,
В своєму щасті стань митцем!
Шукай того,хто настановить,
Бо на виду життя твоє…
І помилки всі люди роблять .
Кермо ж у кожного своє.
[/b]
02.06.2018р.
/на світлині авторка з жестом,
який копіює і її онука /
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794110
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 23.07.2018
Я тот вечер всю жизнь позабыть не могу.
Ту любовь с юных лет до сих пор берегу.
Вальс цветов и луна, вместе – он и она.
У истоков любви пишут их имена.
Тот огонь с юных лет до сих пор не погас.
Он в тот вечер во мне запылал первый раз.
И с тех пор с ним по жизни я гордо иду.
С этим светом иду я у всех на виду.
Он со мною всегда, до конца моих дней.
Тайно нас обвенчал мудрый Бог Гименей.
Я стремлюсь сохранить тот душевный настрой…
Хоть из жизни ушёл мой любимый герой…
Я заботу его ощущаю с тех пор.
Он меня защищал, как орлицу орёл.
Он меня укрывал от ветров, холодов.
И любовью своей отвечал на любовь.
Разве можно забыть ту счастливую жизнь?
Оборвалась внезапно коварная нить…
Но огонь из души невозможно унять.
Кто любовь испытал - это может понять.
В ритме вальса сложилась семейная жизнь.
Беззаветно храню ту счастливую нить.
Этот темп я, конечно, утратить боюсь.
За него постоянно я Богу молюсь…
Держит радость меня всё равно на плаву,
Несмотря на крутую морскую волну.
Жизнь готовит потоки больших перемен…
Поднимаюсь я снова и снова с колен.
Но с годами трудней победить негатив.
Заглушают недуги волшебный мотив.
Нам на помощь приходит всегда наш Господь.
Удаётся болезни опять превозмочь.
Вновь со мной вальс цветов – он звучит всё равно.
В мир цветов я опять распахнула окно…
22. 07. 2018. Рисунок «Гименей»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800158
дата надходження 21.07.2018
дата закладки 22.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2018
Целуйте родных, уходя даже на миг.
Ведь не знаем последнее мгновение.
Завтра будет всегда, как Божий наказ,
но вот вопрос со мной ли , с тобой,
или без нас.
Счастье оно бывает разное -
настоящее -материнское,
страстное счастье -
блистает своей магической мастью,
"море" счастья можно слушать часами -
звучит нежными словами...
Мир Души глубок, как колодец
с зеркальной, чистой водицей,
собираю своё счастье по-крупицам.
Душа долготерпима, умеет ждать,
верить,любить, нас не корить.
Правду говорят, что каждый из нас
не знает, где Душа находится,
но каждый знает, как она болит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800247
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 22.07.2018
[color="#4d00ff"][i][b]
Реалії сьогоднішні спливли,
І ніч торкнулась кожного віконця.
Чи все ми встигли,а чи все змогли??
Розкажемо уранці ,мабуть,сонцю…
Якщо ти хибив,- те і пожинай,
Де вправним був,- там досвід увінчався.
Себе і все досліджуй і пізнай!
Щоби твій дух міцнів та посміхався!
Люби,дружи,навчайся,веселись!
В природі-матері всеціло розчиняйся.
Сьогодні,завтра,післязавтра і колись
Іди вперед й назад не оглядайся!
Все,що є істинне,до того приліпись,
Досліджуй нові й нові горизонти…
І направляй всі мрії прямо ввись!
І дорости до самих,до… Архонтів *
Тече життя ,вирує і летить,
Міняються картинки й наші долі…
Цінуймо все,що маємо й ту мить,
Що робить повноцінними всі ролі…
*Архонтів [/b](дав.-гр. ἄρχων від дав.-гр. ἄρχη — влада, дослівно — «властитель», «керівник») — найвища посадова особа в багатьох містах-державах ...
20.07.2018р. 01.30год.
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799973
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 20.07.2018
Цей танок - гордість народу,
Передасть красу та вроду,
Вправні рухи чарівні,
Хвацькі хлопці запальні,
Молоді, стрункі та дужі
І дівчата, наче ружі,
Мов пір"їночки кружляють
Із легіниками в парі.
Розвіваються на вітрі
Різнокольорові стрічки
На голівоньках дівочих,
Бо до танцю всі охочі.
Називається він як?
Правильно, це він...(Гопак).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799978
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 20.07.2018
Поема
Вечірній промінь тільки кане
У дивні обшири Творця -
В нічній пітьмі Вельзувел стане
Бентежить розум і серця
Ще недоторканих пороком
Під невсипущим Божим оком
Плеяди юнаків та дів
Спокусою дерев плодів,
Чий смак покуштувавши Єва,
Й Адама звабила, дієва, -
За що Всевишній їх обох,
Як справжній, мудрий педагог,
Пустив на землю, щоб трудами
Вони спокутували в драмі
Житейських негаразд свій гріх,
І щоб було їм не до втіх.
Пізнавши тонкощі лукавства
Вигнанці з Благодаті Царства,
Забувши горя відчуття,
Пустили в світ своє дитя,
Щоб в виконання заповіту,
На нього схожими, як квіту,
Було людей на цій землі -
Такому для всіх них житлі.
А як додумався Учитель,
Єдиний в світі небожитель,
Не маючи подоби в тім,
Створити жінку - над усім
Неперевершену красуню,
Таку собі людську мамуню,
Безпосередньо щоб вона
В один і той же час одна,
Як пташка в домі клопотала
І побуту лад придавала,
І наповняла все теплом, .
Комфортом, світлом та добром.
Дітей плодити не втомлялась
Й про них постійно піклувалась
Від крику первістка її
До дня закату у житті.
Нестатки всі, як раб терпіла
І хрест покірності носила,
Гріха як вічную печать
За знаттєлюбну з віку стать.
За куховарством та горшками,
За живністю і пряж мотками,
За вихованням дітвори
Та з мужем деякої гри,
Завжди була і мастериця,
І граціозна, як цариця.
І чоловіку не по-за
З'являлась , як гнучка лоза,
Лицем - біліша горностая,
І тілом здобним, як в Данаї.
Та йще, наперекір всьому,
Завжди подобалась йому.
А пестощами любострастя,
Чуттям суцільнішого щастя,
Екстравагантністю ерот,
Стелила б шлях йому у грот:
У цей куток - чертог комфорту,
Для любощів - немов курорту,
Де зграя гострих почуттів
Бентежить дух чоловіків
Та так, що їх лишає розум -
Чуття таке, що під наркозом
Вони знаходяться в той час
В жіночих пастках різних ласк,
Що ними Гея одарила
Жінок - і їхні це вудила,
Якими цей славетний рід
Веде мужчин всіх до бескид,
Як стадо здатливих баранів
За допомогою обманів.
А їм верзеться інше щось:
Що їх привів в нірвану хтось,
Й вони, як первістки творіння
Та й ще свого зарозуміння,
Себе вважають панівним
У світі видом й ревно цим
Завжди піклуються завзято,
Та так, що жінка в них прим'ята,
Без права вимовить й словця
Супроти диких примх самця.
А речуть що його уста -
Суть откровення Божества
Й обов'язкові для усіх,
На душу щоб не брати гріх.
А похідна з його ребра
Безглузда жіночка-раба,
Приречена усе життя
На нього, як на відкриття,
Дивитись та тримать закони
(Народів різних забобони)
Легенд із Біблії, Корану
І зводів іншого дурману,
Трактуючи її талан:
Це знати, хто у неї пан.
Вона ж у нього кокетуха,
Грудасто-повна сміхотуха,
Як іграшка для всіх утіх,
Його щоб ублажати хіть.
Притім у вірності подружжю
Була надійна в жар і стужу;
І навіть в подумках своїх
Мужчин не мала знать чужих -
Не то, за цю ось мелодраму,
Попасти можна і у яму,
В якій неввічливий народ
Її заб'є без перешкод.
А перелюбник цей відомий
Й мазунчик долі вікопомний
Почне шукати аромат
Нових чуттів в красі дівчат,
Та у відлюдді буде здатним
До забуття розкошувати
В обіймах нової крові,
Допоки хватить сил своїх.
Хоч будь він з виду Квазімодо,
Умом - осміяним народом,
А ще із комплексом бридких,
Не так важливих, як дурних,
Манер, привичок і замашок
(Щоб не було про них і згадок) -
Він хоче з комплексом цих вад,
Без зайвих будь-яких завад -
Цнотливим володіть дівицтвом,
Хоч називати це каліцтвом
Його ума ще задарма -
Бо бісових це сил пітьма.
Адже вся сила злого духу,
Як надокучлива та муха
Ятрить усе його нутро
Так хитро, мов той біс в ребро:
То видива в снах зображає,
Як він вродливиць оголяє
Й смакує голизною їх -
Такою збоченністю втіх.
То, прищепивши дух геройства
До ницого його вельможства,
Скоріш кидають в вир війни,
Де він, без почуттів вини,
Бездумно гарбає, вбиває
Й жінок нещасних покоряє,
Насиллям звершуючи акт,
Шаленому розгулу в такт.
А потім трунком напоївши,
Як треба розум замутивши,
На стійкість витримку його
Вивчають, ще й слова арго.
Бо молох кожної війни
Без Вакха - друга сатани,
Як та любов без поцілунку,
Бо порознь - плачуть "друзі" лунко,
А разом - наче благодать,
Їх шлюб як бич - що йще додать?
Він стільки викосив народу,
Залишивши сиріт без роду.
Та що йому до всіх цих бід,
Коли ума зхолонув й слід -
Він розчинився в алкоголі,
Не стало в нього й крихти волі -
Зостався тільки грізний рик
Та дикого оскалу лик.
Так зрілих літ проводить час свій,
Без клопотів за шлях хвилястий,
Наш недоладний ловелас,
Хоча пора йому вже лаз
Знайти в життя для нього гідне,
Бо може статись що загине -
І він з законною жоною
Вирішує знайти спокою.
Жона, як острів в океані,
Коли команда корабля,
Пошарпаная в урагані,
Почула з щогли клич: "Земля" !
Полуживі та напівтрупи
Повзуть на берег із "шкарлупи"
Подалі від блукань усіх -
Безпутних в молодості втіх.
Їх вабить твердь. Вже остогидло
Друзякам зріти в п'яне рило
Й рутинним часом поділять
Подруг нежданих, завалящих,
В житті розбещенних, пропащих -
Не вік же їх задовільнять.
Скрізь воду, вогнь і мідні труби
Пройшовши, мов скрізь зла заруби,
Почати з чистого листа
Їм захотілось неспроста
Своє життя, бо надоїло
Тинятися, як той мудило,
По світу без якихсь турбот
Про свій сімейності оплот...
Край вогнища кровинки-дому
Струмить дим отчого полону.
Яке блаженне в нім життя,
Мов в стані самозабуття.
Безгрішна, як дитя жона,
Що в казці вірная княжна,
Хвилюється, убита горем, -
Не спить, не їсть -все ходить морем,
Вдивляється у кожний бік -
Звідкіль приплине чоловік?
І ось - о диво, грім небесний!
Посеред дня на лоні хвиль
Він, мовби жданий гість почесний,
Причалює хтозна звідкіль.
В жоні ні злості, ні докору -
Лиш здивування у очах:
Це він, гульвіса, так, без спору -
А держиться, як падишах.
Із гідним виразом гримаси,
В бажанні витримать фасон,
Він з уст не вимовля ні фрази -
Від неї жде низький поклон.
Йще, щоб сповідалась поштиво:
Цнотливий як тримала піст
В житті без нього, та правдиво,
Бо відповість за хибний зміст.
Але ніхто не мав підстави
При зустрічі із ним хоч раз
Його уїдливо знеславить
І виставить це напоказ.
Забути й дітям не давала,
Що є отець - сім'ї глава:
Його портрет все цілувала
І, тато, тато, повторяла
Як дорогі усім слова.
Його підозри, з часом скромно,
Усунулись, як грізний сон.
Її дбайливець безсоромно
У ліжко рветься, як на трон.
Він хоче знов зацарювати
Й довести: влада - боротьба,
Не дати їй засумніватись,
Хто господин, а хто - раба.
Та всі даремні хитрування
Його лукавого ума;
Мистецтвом волі гальмування
Вона зробилася німа.
Мов зради не було ніколи,
Цинічних вибриків, погроз,
Негідних лайок, злих уколів,
В яких він справжній віртуоз.
Була би хоч одна проблема -
Сама наложниця гарему
І та б згоріла від стида,
Узрівши, як вона гойда
Своїми пишностями дзвінко,
Та так, що збуджує в нім стрімко
Душевний жар, а з ним і хіть,
Що неспроможний він узріть
Як попадає в казку сну,
Де бачить рідкісну весну:
В устах її чарівні речі -
Пісні пташиної малечі;
В очах - відвертість почуттів,
А тіло - аромат лугів.
Спокусливий вогонь бажання,
В якому здогадка ясна,
Збудив у ньому сподівання -
Пройшла відчудження війна.
Його чванливості погорда
Переливала через край,
Грудину розпирала гордість -
Хоч ти йому наступну дай.
Він неосяжне, ба, осяжним
Зухвало хоче мать сповна,
Щоб голоском своїм привабним
З святою втіхою вона
І слух, і серце потішала,
І з придихом йому шептала:
"Мій милий, славний, дорогий,
Я - плоть твоя, ти ангел мій.
Коли тебе побачу - млію,
Я стримувать чуттів не вмію,
І лихоманить всю мене
Без тебе, сонечко ясне.
Ти відвернешся - умираю,
Ти усміхнешся - воскресаю.
Ти найдорожчий в мене клад,
Який дає життю заряд.
Тобою дихаю, страждаю
І долі іншої не знаю.
Ніхто тобі - лиш я одна
До гроба вірная жона".
А він - монстр волі злої крові,
Нахмуривши сердито брови,
Без зайвих, як на то розмов,
Умом ширяє в висі - мов,
Сентиментальні ці промови
Йому проїлись - він в розмові
З самим Зевесом про дуель -
І злинути, як журавель,
На сам Олімп він завжди марить,
Й ніхто йому в цім не завадить,
Щоб наодинці з ним зустрітись
І як Титани теж схреститись,
Та неодмінно, що в цей раз
Проб'є його триумфу час.
Закоханий як дурень в славу,
Йому б очолити державу.
А йще він силиться судить,
Яким би зараз був цей світ,
Якби Русь, замість Візантії,
Рим похрестив - були б події
Інакші. Все було б не так -
Сказать вірніше: перетак.
Отак він в небесах літає
І плинність днів не помічає.
Життя ж - як талая вода
Стікає в землю, а за нею
І наш герой тропою тею ж,
Спустився до царя Аїда.
Була співуча панихида.
А на поминках всяк хто знав
Його в житті земнім, згадав,
Яким він був вітцем прекрасним,
Жоні - коханим мужем сласним,
В компанії у будь-якій
Був, як завжди, у доску свій
(Небіжчиків шанують честь,
Й ніхто не скаже про безчесть).
Яким він був завжди у ділі? -
То зовсім я не ставив цілі
Конкретний образ розгорнуть,
А лиш в штрихах подати суть
Того, що бачу я незручним
У вчинках мужиків - відсутні
У кого розум, й совість спить,
А їх таких не полічить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754604
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 20.07.2018
Моя душа - безудержнаяя оптимистка.
Всему, о чём мечтаю,
обещает сбыться.
Знаю, её возможности вечны и
бесконечны, потому и шутить
не пытаюсь с нею,
как обычно.
Она, дарит мне и Миру -
любовь, доброту и свет,
помнит данный Богу Обет -
измениться в лучшую
сторону , и вернуться
в чертоги Вечного Города.
Душа меня учит - отдавай больше,
а ожидай меньше.
Я, это знаю, потому
взамен ничего и не ожидаю.
Душа моя наполнена
гармонией, как
родник горний.
Стремится реализовать
себя в этом Мире,
словно играет на лире.
Душа счастлива
реализоваться сполна.
Следую ей, верю, интуиция
меня не подведёт,
ведь, она отражение моей
мечты, видит Мир моими глазами,
она - Путеводная Звезда Вечности,
спасает нас от бесчеловечности.
Моя Миссия в силе -
множить любовь
в окружающем Мире!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799890
дата надходження 19.07.2018
дата закладки 19.07.2018
Два яблука дитя тримало,
на вигляд гарних і смачних.
Гостинець де воно дістало,
не відав я, та то не гріх.
Звернувся щиро до малого, –
Одне дай яблучко мені.
А той з-під лоба зирнув строго,
примружив очі враз ясні.
Та потім надкусив нечуло
обидва яблука мерщій.
Ділить не хоче, – промайнуло, –
малюк смачний добуток свій.
Але хлопчина зиркнув знову
із-під своїх пухнатих вій
і, не промовивши ні слова,
мені простяг дарунок свій.
Беріть оце, воно смачніше, –
спокійно вимовив малюк,
а я у цілковитій тиші
відчув сердець шалений стук…
Тож не спішіть чимдуж судити
по перших проявах чогось –
навчити можуть навіть діти!
Щоб каятись не довелось…
10.07.2018
* За мотивами притчи автора сайту КП "Тома".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798786
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 10.07.2018
Вона чарівна́ в сукні рожевій у чорний горошок.
А він подумав: "Така гордячка з очима хмаринок сірих".
Як підійти й просто віддати маленький букет ромашок?
І хай чи викине, чи воро́жить на пелюстках ніжнокрилих.
Вона студентка в рожевій сукні, а в нього служба.
Ще рік чи два, ніхто не підкаже. Та й потім, яка запорука?
Він у Одесі, вона в Дніпрі. Можлива на відстані дружба?
Бачити сни, де разо́м назавжди і така лукава розлука.
Він з ромашками зазвичай, вона мимохідь: "Красиві!"
— Ваші... Чекав, сподівався, візьміть — для вас розцві́ли!
Ховається усмішка в плетиві квітів, очі щасливі.
Зустрілися поглядом дві душі й усе зрозуміли...
Таня СВІТЛА
07.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798779
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 10.07.2018
Тендітну, в сукенці шкільній,
із бантами у косах,
зустрів з країни юних мрій
тебе русоволосу!
У білих гольфах, каблучки
та фартушок ажурний,
і оченята-світлячки –
увесь "прикид" гламурний...
У літні ці, поважні, дні
назвав би те я шалом,
та саме з юності мені
наснилась на Купала.
Давно не відчував весни
на дні душі своєї,
але я знову бачу сни,
часів весни тієї…
07.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798411
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 10.07.2018
Ти – Сонце, Я – Небо,
Зірки – наші діти,
Хмаринки біленькі,
Так схожі на квіти…
Як хмари темніють,
Дощі йдуть і грози,
Ми вдвох захищаєм,
Зірки від негоди…
Як хмари ховають
Від Сонця проміння,
Небо розкриває,-
Сили і уміння…
Зірочки рідненькі
Пригорта до себе,
І все, що потрібно,
Зробити готове…
Як Небо у хмарах
Густих і похмурих,
Шле Сонце проміння,
На захист у рухах…
І Сонцю, і Небу
Місяць помагає,
І разом із ними
Зірки зігріває…
І Сонцю, і Небу,
Це всім вже відомо,
Що легше всім разом,
Долать перешкоди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798757
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 10.07.2018
[color="#051b3b"]Роки мої, птахи мої крилаті,
Верніть мене у юність золоту,
Де зустрічала мама біля хати,
Де вишні -нареченими в цвіту.
Стежина в луки слалась від городу,
За ним виднівся невеличкий став.
І красень-клен від тата в нагороду
Зі мною разом швидко виростав.
Шовковиця стара така й розлога,
Минуло їй, мабуть, уже сто літ,
І кущ троянди, що біля порогу,
П'янить ізнов мого дитинства цвіт.
І плине спомин в душу невсипущу
Любові невичерпним джерелом,
І знову спрагло воду п'ю цілющу,
Із маминим і татовим теплом.
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712299
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 09.07.2018
Слова ̶ Ганна Верес (Демиденко)
[youtube]https://youtu.be/aGcIAfVhJV4[/youtube]
-----------------
Пробач, матусю, за дочірній гріх,
За ті слова, у котрих ласки мало,
За невізит на батьківський поріг,
Поки життєві заліки здавала.
Пробач за неспокійні ночі й дні,
За сум в очах і за сльозу солону.
Боялась ти, щоб дух мій не збіднів,
І щастя мала повні щоб долоні.
Пробач за ранню в косах сивину,
Хоч до лиця вона тобі, рідненька,
За ненавмисну теж пробач вину,
Поки дівчам була я ще маленьким.
Пробач за той невислуханий біль,
Що лився із твого, матусю, серця,
Що більше я належала собі,
А він застиг на дні в очах-озерцях.
Пробач, матусю, за дочірній гріх,
За ті слова, у котрих ласки мало,
За невізит на батьківський поріг,
Поки життєві заліки здавала .
Пробач за всі несказані слова,
Котрі чомусь запізно народились,
За те, що залишилась ти сама,
Поки я для дітей своїх трудилась…
Пробач за все… Пробач за все…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793518
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 09.07.2018
Криниця ~ джерело життя...
Глибока вона,
Як серце без дна.
Хочеш чистої водиці?
У ній віддзеркалення
Твоєї Душі обличчя...
Позірна радість у літній,
Напоєний сонцем день,
А в пору осінню ~
Ревна туга...
З якої криниці
Захочеш напитися водиці?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780581
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 09.07.2018
Забуяли сади цвітом
черемшина пахне.
Зіроньки дівочу долю
малюють на щастя.
Лине в серці співаючи
пісня про кохання,
Чистої роси краплина
на устах зізнання.
Біле личко, чорні брови,
ще й рожеві щічки.
Не забуду я до віку,
милої Марічки.
Як сміється - серце мліє,
підморгне - втікаю,
Манить, вабить і не знаю,
що вдіяти маю.
Ой Марічко-серце моє,
сині твої очі.
пянким трунком напуваєш,
легіня щоночі.
Неземна твоя краса,
зводить і марнує.
крає серденько гаряче
пянить і чарує.
Біле личко, чорні брови,
ще й рожеві щічки.
Не забуду я до віку,
милої Марічки.
Як сміється - серце мліє,
підморгне - втікаю,
Манить, вабить і не знаю,
що вдіяти маю.
Руслана Ліщинська-Солецька
28 травня 2018
ruslana679@gmail.com
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793556
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 09.07.2018
Мені знову привітно всміхнувся ще заспаний ранок
У хорах щебетань й солов’ їного теплого соло,
У тремтінні роси, що запалює сонцем світанок,
Гулом бджіл над віночком акацій, розквітлих довкола.
Серед трав на лугах коник пісню нехитру стрекоче,
Заблукало-басисто хрущ травневий у вітті гуде,
У квіткових лісах так тихенько і ніжно муркоче
Щось про вдячність комусь кошенятко біляво-руде.
Травень вже невловимо стікає у сонячне літо,
Мов художник, уміло підбирає відтінків тони,
Довершено й вправно, малюючи сонячним світлом,
На мольберті збирає кольори й аромати весни.
У смарагдових травах жовтіють голівки кульбаби,
У мереживі білім не впізнаєш кущів бузини,
І півонії манять чистотою рожевої зваби,
І високістю кличе невпізнанна блакить далини.
Ця розквітла земля благодаттю наповнює серце,
Не розхлюпати б тільки, не затьмарити ці відчуття
Дивини і простору… Раю світлого чисте джерельце
Зберегти , пронести крізь захмареність душ і життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793478
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 09.07.2018
Зацвіла старенька грушка в безліч квіточок,
Кожна гілка, як маївка, а над нею Бог.
Над верхівкою кружляють сині небеса,
Наймиліша, найрідніша - грушка, мама й я.
Перстач* нюхаю, мов бджілка. Ось, ромашок цвіт!
Розпашілося пелюстя, не столочу віт.
Збоку в’язіль конюшинка, у сéрдечка листки,
Я малесенька Галинка, слухаю пташки.
Пролетіло безліч весен, скільки збігло літ,
Не одні вітри торкались цих біленьких квіт.
Підростала я з роками, грушам Медункам,
Малювала осінь промінь сонячним бокам.
Разом з вирієм пташиним обирала шлях,
Полетіла в світ незнаний, де чужа земля.
Поверталась в рідні весни, в незабутній рай,
Бо любила, до нестями - свій батьківський край.
Мати цвітом забілілась, в коси заплела,
А де була біла грушка, виросла мала.
В’ється стежка споришами, назирком біжу,
За собою в сад матусин внученьку веду.
Розкажи мені, бабусю, що це за квітки?
Ось лягай в траву, Іринко, і дивись сюди:
Це – ромашки! Ось, кульбабка, щавель, лобода,
Де росте маленька грушка, була там стара.
А над нею, бачиш, хмарки, мов овечий пух.
Онде, світла і кошлата одягла кожух.
Глянь, хуткіше! - Божі птахи, звати - ластівки.
Тут це місце є казкове, все угледіш ти.
Світ такий, як біла грушка, а над нею – Бог!
Все минає в цьому світі, тільки не любов.
Україна – найдорожча, за усі світи!
Ти сюди, мала Іринко, часто приходи.
[i]Перстач* - гусячі лапки[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791767
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 09.07.2018
Цінуй якщо любиш...
Бережи як кохаєш...
Бо життя не збагненне, а часом й важке.
І ніхто, повір... ніхто не знає
Які нам судились дороги-стежки.
Кохати когось - це величне й таємне,
Пригорнутися ніжно до Його плеча
А ще краще коли кохання взаємне,
Тоді щастя без крил підніме в небеса.
Бережи як кохаєш і цінуй, якщо любиш,
А ще більше цінуй, коли люблять тебе.
Все проходить як сон, щось, можливо, й забудеш...
Лиш з коханням людина повноцінно живе.
27. 06. 18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797276
дата надходження 27.06.2018
дата закладки 09.07.2018
Сьогодні вирішив написати про Муз в КУТочку та їхній вплив на мене. Чи просто трішки поговорити про стосунки.
Розпочну з того, що найбільшим компліментом від мене щодо дівчини є слово "Муза". Небагато жінок може похвалитися, що чули його з моїх вуст, але є ті, кому я таки його говорив, як і фразу "я тебе люблю" чи "я тебе кохаю". Це для мене не прості фрази, але це інша історія...
Ніколи не ганявся за кількістю, не бавився з різного роду компліментами, не хизувався колекцією дівочих сердець. Такі розмови були для мене чужими і такими й залишилися. Особливо гидко слухати, як інколи люди вихваляються своїм статевим життям, і Муза для них - це лише шмат м'яса, річ для задоволення.
Звісно, що не з усіма можна будувати платонічні стосунки. Тай взагалі стосунки без більш тісного зв'язку неможливі, на мій погляд. Це ще один щабель довіри між двома людьми. Тут я не буду говорити про стать і питання сексуальності. В кожного вони свої, як і поняття краси.
Скажу про себе, що раніше хворів якимись дурними фетишами та стереотипними уявленнями, допоки не зрозумів на власній шкірі, що це неважливо. Немає значення, яка фігура, колір волосся, розмір частин тіла у вашої обраниці (обранця). На старості літ дядечко час внесе свої корективи. Та і взагалі, в житті є багато гострих кутів. Ніхто не застрахований від нещасних випадків чи хвороб. Уявіть тоді, з чим ви залишитись сам на сам в холодній кімнаті. Як тільки зникне ваш фетиш, ви станете нещасні.
Мовчу вже за такий важливий пункт, як спільний вектор руху. Ви можете рухатися до різних речей, але головне, чи ви і надалі будете разом йти та підтримувати одне одного на цьому шляху, куди б він не вів.
Від себе ж додам, що люди пізнаються в мандрах та біді. Бідові мандри - це таки комбо-атака для мене. Коли вам весело і все гаразд (чого б це не стосувалося), будьте певні, що з вами захоче бути багато людей, але чи всі зможуть належним чином підтримати вас, коли вам погано? Чи ви самі дійсно готові бути з людиною попри всі життєві труднощі? Дайте відповіді на ці "?" в тиші і буде вам щастя 🙂
Кохання потребує компромісів та зречення. Доволі часто потрібно коригувати своє "Я", щоб таки створити міцну пару для двох, яка б, на мій погляд, мала стати основою для формування нової сім'ї. Звісно, чи створювати вам сім'ю, заводити дітей і т.д - це вибір кожного, але якщо такі ключові речі в майбутньому у вас не співпадають, задумайтесь, чи це дійсно ваша людина.
Важливо також, щоб ви не гризлися, як кіт з мишею, теми релігії, політики, музики, їжі і т.д. Ми самі творимо своє життя, і, як на мене, немає гіршого, коли робиш коханій людині боляче. В такі моменти краще знайти компроміс, або піти, як би це не було важко.
Наостанок додам, що вам потрібно довіряти своєму серцю, але думати головою. А тим хто вперто стає на граблі, скажу, що рано чи пізно вони зламаються або зламають вас. Головне - не переносити свій негативний досвід на інших людей. Вони зовсім інші. Так само, як і ви після засвоєного життєвого уроку.
Любіть та поважайте один одного. А от кількість Муз та питання того, чи я моногамна істотка чи ні, залишу нерозкритим. Оскільки якось став свідком розмови: дві знайомі дівчинки говорили одна одній про мене різні речі і кожна мала свою правду, а я просто посміхався та проводив рукою по бороді.
Посміхайтеся частіше. А ще краще - посміхайтеся разом;)
08.07.2018
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798625
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 09.07.2018
Сніг летить під колеса,
Нас чекають у «домі»,
Де «калина червона»
Круглорічно цвіте.
Тут лісисте Полісся,
Що зніме із нас втому.
Білий сніг по дорозі
Наче доля – мете…
Ця « Червона калина»
Нас освятить водою,
Заспівають у лісі
Золоті промінці.
А я пазли складаю,
Щоб побути з тобою,
Це все видно, кохана,
На моєму лиці.
Час пройде і можливо,
Долі нас об’єднають.
Я тепло своє, люба,
Твому серцю віддам.
Я люблю, тебе, рідна,
Я безмежно кохаю…
Ще колись ми з тобою,
Побудуємо храм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798653
дата надходження 09.07.2018
дата закладки 09.07.2018
Я подарую тобі промінь сонця,
Що поміж інших найясніше сяє.
Отой, що пробивається в віконце.
Світлішого, ніж він, сонце не має.
Я подарую тобі найгарнішу квітку,
Що виплекана променем ласкавим.
Ранковою росою вмита влітку,
Розкішна і поважна – наче пава.
Для тебе защебече вранці пташка,
Яка чарує найніжнішим звуком.
І пісня та полине крізь ромашки.
І відіб’ється твого серця стуком.
Для тебе із глибин морських дістану
Найбільшу, найкоштовнішу перлину.
Для тебе у ночі освітить місяць
Тобі найбільш знайому ту стежину.
Твоїм ім’ям назву найвищу гору,
Яка ще досі імені не має.
Для тебе перетну бурхливе море,
Де небезпека навкруги чекає.
Для тебе в канцелярії небесній
Замовлю я аж стомільйон сніжинок.
На диво ніжних, милих і чудесних
Легких і лагідних малесеньких пушинок.
Тобі лиш серенаду заспіваю,
Хоч чесно скажу, я співати не мастак,
І як Ромео, під балконом зачекаю,
При світлі місяця і неба у зірка́х.
Зіро́к тобі не буду дарувати,
Бо їхнє сяйво є оманливим, як ніч.
Аж до світанку буду я чекати
На твій чарівний погляд віч-на-віч.
На посмішку й чарівні твої очі.
На те тепло, що випромінюєш душею.
Як день, що забирає владу в ночі,
Озброївшись ранковою зоре́ю.
І ти, ранкове сонце на балконі
Промінням шлеш ту щирість й доброту.
Співаю я «Троянди на пероні»
Бо знаю як ти любиш пісню ту.
© В. Загрійчук 15.02.2018 р.
ФОТО: Назар Рибак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798632
дата надходження 09.07.2018
дата закладки 09.07.2018
Є такі люди – птахи... Вони можуть ходити, опускаються на цю грішну землю на час, але потім знову злітають в новому пориві для того, щоб побачити її з висоти польоту, здивуватися, захопитися нею в черговий раз, потім красу цю передати іншим ... в слові своєму, в віршах або прозі. Романтики, поети, ті, хто стикаючись з цинізмом життєвим, продовжує вірити: чиста любов, добро без вигоди, дружба без користі існують на світі.
Тоді душу свою люди їм відкривають назустріч. Наївні птахи ... Не лізуть вони самі і душу ні до кого, не повчають, не виховують. Хіба ж то можна у взутті топтатися по чужих долях? Хоча в небі яка же ж там бруд?
Легко довіряються вони "доброзичливцям" своїм, бо вірять: доброзичливець той, хто бажає тобі Добра. В істинний сенс цих слів вірять.
Вільні птахи. І нехай би літали, так ні ж ...
Так не буває в житті, тільки в казці. А життя далеке від казкових образів і щасливих фіналів. Заплутуються птахи в тенетах реалій, крила собі ламають в безглуздій боротьбі з цією сіткою, з цим павутинням, зітканою з обману і користі. Здається їм тоді: Світло потьмяніло, і згасло сонце. Хто ж їм "доктор", цим птахам, винні самі ... Винні? Слабнуть вони від боротьби з цим брудом життєвості, відстоюючи свої устремління, переконуючи: є світло в кінці тунелю ... Тріпочуть їх поранені крила.
А люди - вовки зїдають птахів - закон природи. Але дістати їх не вдається хижакові, коли вони в польоті, високо в небі. На крилах натхнення вони, недоступні чиїмось зубам. Та не вистачає їм сил завжди літати. І дуже вони ранимі.
А якщо крило зламане від чиєїсь заздрості або зради? Тоді довго не піднімається птаха в небо. Але є у неї є зграя таких же, як вона, побратимів, товаришів по польоту, по творчості, по перу. Вони допомагають, не залишають, кличуть її в небо знову. Це надає їй натхнення і надію на новий зліт.
Подивіться на небо ... Он вони летять ... Високо ширяють в чистому просторі, де так вільно, так легко дихати. Там ніщо не тисне, немає ні капканів, ні пастки. Шляхетні їхні помисли. Летіть, не бійтеся. Тут, на землі, людям потрібно дивитися на небо, бачити зірки, сонце і вас у польоті ...
Потрібні люди-птахи, хоч і дивні вони ... Ідеалісти. Просто блаженні іноді. А інакше як не задихнутися від цього "реалізму життя", і як вірити, що є в житті Світло?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798640
дата надходження 09.07.2018
дата закладки 09.07.2018
Моя ти мова різнокольорова
То чорна в гніві,то світла як сльоза.
Де б не була,про щоб не йшла розмова,
Я з нею в долі ,бо вона моя.
Лине трембітою високо в гори.
Лісом блукає-йде по хащах напролом.
Її почуло горде сильне море,
І небо словом підпираєм мов стовпом.
Крокує містом-чую рідне слово.
Впаде у поле золотим зерном.
Замішана на сльозах і на крові,
Але вже видно підйом і перелом.
Царські укази і вельможні примхи,
Стерпіла все і сутність зберегла.
Ліпилася вікам- до крихти крихта,
Черпаємо сили з цього джерела.
Вогнем палили шаблею стенали,
Свинцем зривали слово на устах,
А ми терпіли,вірили,чекали.
І торували рідній мові шлях.
Народ не згине поки зоріє слово.
Брудні проекти кануть в небуття.
І моя мова-оновлена,чудова,
Продовжить в правнуках своє життя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798551
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 08.07.2018
Перебираю все життя,
Всі сторінки листаю роду…
Вже знаю де чиє дитя,
Ми всі з єдиного народу.
Який же був у мене рід?
Яким дід буде і надалі?
Чи він залишить людям слід?
Чи тільки принесе печалі?
Цього в батьків я не питав,
Лише тепер, як став вже дідом,
Свою історію листав,
За кожним з роду ходив слідом.
Дізнався хто у мене дід,
Що прадід був козак нівроку.
Що кожен з них залишив слід,
Ніхто не був з них одиноким.
Потім батьки і я, й сини,
А потім щастя – онучата.
Тепер немає їм ціни,
Вони для дому – лелечата.
У нас всіх прізвище одне,
Ми з українського народу
І кожен ймення це несе,
Постійно з роду і до роду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798501
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 08.07.2018
Тебя люблю я с той поры,
Когда мы встретились с тобою.
Давно ты вышел из игры,
Забыв меня с разбитою душою.
Столько недоспанных ночей прошло,
И столько горьких слез пролито.
Из жизни той я поняла одно,
В мужских руках женское счастье скрыто.
Его нам дарят на мгновенье,
Играют так, как кошка с мышкой.
Проходит быстро увлеченье,
Было оно лишь малой вспышкой.
А женская душа останется ранимой,
Костер потушен, еще немного тлеет.
Верна любви и так неповторима,
Сугроб холодный любовью не согреет.
Без нас мужчины - перекати-поле,
Цените женщин, любовью согревайте.
Не быть без нас вам на престоле,
Пустым словам, вы меру знайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798390
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 07.07.2018
Смородинове літо кружляє над садами,
У кущиках зелених сховались ягідки
І чорні, і червоні, бери їх рви руками,
Варення з них смачнюще буде серед зими.
А у траві суниці, їх теж треба нарвати,
Бо чай із них цілющий та лікувальний теж.
Приготувало літо для нас багато ягід,
Малину серед лісу захочеш, то знайдеш.
Усе це вітаміни, що зміцнюють здоров"я,
Це кожен знає добре: дорослі й дітвора.
То ж влітку ти запаси ті ягідні поповнюй,
На те воно і літо, чудовая пора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798310
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 06.07.2018
З великої любові народжуються люди,
З великою любов’ю Господь благословить.
Слова-вітання щирі хай линуть звідусюди,
І стане незабутньою благословенна мить.
Приспів:
Святкуєм день народження сьогодні.
Живіть, щоб залишився добрий слід.
Бажання наші світлі, благородні:
Здоров’я, щастя многа-многа літ.
Нехай життєвий човен минає перешкоди,
А молодість душевна не згубиться в літах.
Якщо вас розтривожать події і пригоди,
Хай добрий світлий ангел несе вас на руках.
Приспів.
Народження людини – це знакова подія,
Зоря в небеснім царстві запалюється вмить.
Нехай любов палає, і віра, і надія,
Яскравий вогник долі нехай животворить.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798254
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 06.07.2018
[color="#6a00ff"][i][b]«Чим не погонич [Данько]? Меткий, розторопний, веселий...»
(Олесь Гончар, I, 1959, 5)
П о р а д и ді в ч а т а м
5 типів чоловіків, в яких ви НІКОЛИ не повинні закохуватися!
Це ті, хто приносить у ваше життя більше гіркоти, ніж щастя!
Ніколи не закохуйтеся в таких хлопців: ревнивий, бездушний,
мачо, який думає, що він цар світу!, / передає Ukr.Media./
[/color]
[color="#0400ff"]
Ось вам-« НАРЦИС»- Улюбленець коханок…
Полонитель дам,дівочий ловелас…
Зальотник,баламут,спокусник.
Смазливий красень,в профіль і в анфас…
Холоднокровний,любить,коли хвалять,
І "ковдру тягне" лиш на себе і завжди,
Бракує чуйності й душевності у нього…
Від того хлопа просто…швидко відійди.
Ось «ЕГОЇСТ»- він робить,що захоче,
І королем вважає сам себе.
Жіноче серце від зневаги аж тріпоче
Він думає про себе,що –«цебе»…
Не піклуватиметься зОвсім він про вас,
Бо в його серці вогничок загас…
А ось –«РЕВНИВЕЦЬ»… все тримає на контролі,
Перевіряє кожен крок і ваші в житті ролі…
Він дорікатиме і буде слідкувати,
Життя з такими назову я : «існувати»
Про себе думають вони «Я-всемогутній».
Та поруч із таким ,що буде путнє???
А ось- «БЕЗДУШНІ»,що вдягають маску,
І на початку- вам покажуть навіть ласку…
У їхніх планах ви- останнє місце…
Та, а насправді-крижане в них тільце…
Ці виправдовують самі себе словами,
Що справ багато,ніколи їм з вами…
І можуть слухавку навмисненько не брати.
Таких зі своїх друзів-виключати!!!
Ось «НЕГАТИВНІ І ЗНЕВАЖЛИВІ» особи.
Вони такі від самої утроби…
Висміюють зневажливо жінок,
Токсичні й злі й принижують щокрок.
Псувати настрій мають за мету,
І можуть наробити репетУ…
А хороших красенів в країні в нас немало!!!
Тікай же від всіх тих,що перерахувала...
06.07.2018р.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798293
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 06.07.2018
Поселю у душу я добра криничку,
Пов"яжу у косу я любові стрічку.
Водиця джерельна - пити, не напитись,
Хто скуштує, буде у злагоді жити.
Із віри й надії теж сплету віночок,
Хай полум"яніють квіти щастя в ньому,
Та кохання ватра в серденьку палає,
А ще світла радість без кінця і краю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798175
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 05.07.2018
Интересно смотреть на растущих детей,
На их первые в мир незнакомый шажочки...
Ни футбола не хочется, ни новостей,
Когда тянут ручонки сыночки и дочки.
Так приятно их нежным внимать голосам,
Узнавать в них родные, любимые нотки,
Вспоминая с улыбкой - когда-то и сам
Ты не мог натянуть эти горе-колготки.
Интересно учить их простейшим азам,
Быть готовым ответить в любую минуту,
За проступок вину прочитать по глазам
(Только вот наказать не решусь почему-то...)
Так приятно ребёнка держать на руках,
Как всецело он верит тебе, ощущая,
Позабыть о себе, о понятии "страх",
Если что-то дитю твоему угрожает.
Интересно снимать их, забавных, смешных,
И со временем старые сравнивать фото...
На ночь сказку читать или собственный стих,
Слышать радостный крик, возвращаясь с работы.
А с ребёнком играть, отключась от проблем -
Будто в мягкий диван, погружаешься в детство...
Не расслабишься так беззаботно ни с кем,
И не сможет никто так смягчить твоё сердце...
Интересно смотреть на растущих детей,
Как меняются голос, походка, привычки...
Как отходят они от игрушек, затей,
Как заботится братик о младшей сестричке...
Интересно смотреть, как взрослеют они...
Только скоро оставят родные пенаты...
Укрепи же их, Господи, и сохрани,
Помогай и, как в детстве, будь рядом всегда Ты.
Фото из интернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784582
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 04.07.2018
[color="#d000ff"][i][b]Рідні мої!
Таких, як ви,- ніде нема!
Рідні мої!
Я горда вами усіма!
Рідні мої!
Я маю з вами два крила!
Рідні мої!
Доля всіх вас мені дала!
Рідні мої!
Цілую міцно і люблю!
Рідні мої!
Щастя усім вам ви-мо-лю!
Рідні мої!
Я горда вами усіма!
Рідні мої!
Таких, як ви,- ніде нема!!!
***
Шануйтесь,любіте,кохайтеся,
У щасті щоденно купайтеся!
Хай огортають вас мир і Любов!
Ви-моє ВСЕ!Життя і Покров!
Зоряне небо,ви -моє "треба"!!
Гідність моя а чи сумління!
Шана і гордість ,також говоріння!
Слава ви роду і мій оберіг!
Щасливих і світлих й прямих вам доріг!!!
23.12.2017р.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767607
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 04.07.2018
Не сумуй моє дитятко,
не плач так рясненько!
Пригорну тебе я краще
до свого серденька.
Заспіваю тобі пісню
про гай зелененький,
як у гайку пташки
дзвінко пісеньку співають,
весну теплу чарівничку
радісно стрічають,
як високії вербиці,
немов ті дівчата,
розплели курчаві коси
до такого свята.
Аж у танці веселому
вітерець гуляє,
швидко хмарки похмурії
з неба проганяє.
Ось і сонечко вже встало
та не хоче спати-
заглядає у віконце
викликає з хати.
Вийди друже й посміхнися,
просушу я щічки,
щоб не плакали ніколи
твої ясні вічки.
31.03.18р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798021
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 04.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2018
Коли я бачу твої карі очі,
Коли твій чую голос наче з казки,
То мені сходить сонце серед ночі,
Не відчуваю болю ні поразки…
Здається небо вже давно безхмарне,
І спориші розквітнуть знов весною.
Признайся, чи любов буває марна,
Чи просто ти смієшся наді мною?
Бо я молюсь усі роки за тебе,
Всі мрії і думки кладу у вірші…
Тобі я можу прихилити небо,
Але, щоб рана не ятрилась більше.
Дай, Боже, тобі радості й кохання,
Лише для мене подаруй надію…
Я звик мовчати і моє мовчання,
Колись, можливо, здійснить мою мрію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797948
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 03.07.2018
[youtube]https://youtu.be/8ZeI9oa_QkA[/youtube]
[i][b]Такою ще ця липа не була,
як цього року. Заплела у коси
зірок суцвіття й сердолік тепла -
коштовності палали у волоссі.
Дивилася на всіх із висоти:
"Погляньте, люди, - я така красива!"
Дурманив квіту аромат, п'янив...
Прикрасами пишалася вродлива.
Пилок збирали бджоли і нектар,
була красуня щедра, і щаслива...
Духмяний буде мед, як той янтар, -
солодкий спомин про цвітіння дива.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797878
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 03.07.2018
В сяйві краси бірюзи,
купається кожна краплина роси.
Прокидається ранок,
сором'язливий місяцю зникає,
Під серпанком вже панує красуня зоря.
Морок ночі геть подався,
а її блиск у простір увірвався,
все заполонив навкруги золотом
відбірних перлин.
В сяйві краса створена саме такою
великою, а не сумною.
Ні за які гроші таку велич не купиш,
обличчя сяє посмішкою.
Не лякає навіть перша сивина -
вона блиск благородства життя.
Не можемо бути зовні юні й досі,
хіба лише в душевній спокусі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797821
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018
Золотився ранок, усміхався
Та купався в променях тепла,
Капелюха зняв і привітався
Чемно та привітно з усіма.
Розбудив на грядці квіти сонні,
Бджілоньку покликав в пелюстки,
Котиком сидів на підвіконні
І про щось тихенько муркотів.
Покропив росою зелен-трави,
Солов"я піснями забринів.
Такий світлий-світлий та яскравий
У душі автограф залишив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797820
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018
Розплющивши очі, розумієш -
Світ дихає не повітрям.
Заблукати в пустелі надії
І щиро сказати отямившись:
Я так не вмію, вибачте!
Відчути, як підіймаєшся екскалатором
І хочеш бігти далі.
Ти знову все ускладнюєш, адже так?
Саме так потрібно жити.
Я не скажу чесно, що знаю.
Я хочу так думати.
І ніхто мені не відповість, принципово,
Адже це не важливо зовсім.
Головне в житті - встигнути!
Відпочити від стереотипів і поведінки.
Ніколи не боятися сказати,
Бо це Твоя думка.
Ніколи не боятись, мріяти,
Бо Ти твориш майбутнє.
Ніколи не боятись,
Бо Страху немає.
Любити комети ніхто не забороняє.
Кричати до Всесвіту - потреба.
Час відчиняє ворота,
А я знову замикаю двері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797748
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 01.07.2018
Гаснуть зорі у туманній млі
І світанок грає на скрипці.
Чарівні, мелодійні пісні,
Соловей щебече берізці.
У сріблястих краплинах роси,
У блакитному піднебессі
Прокидається день у красі,
Верби горді, наче принцеси.
Відзеркалилось небо в воді,
Усміхнулося сонце ніжно.
Його промені ляжуть ясні,
На високії гори сніжні...
Враз піднявся меткий вітерець,
Закружляли в млина вітрила.
При дорозі зігнувся чебрець,
Бо у вітру велика сила.
Все прокинулось і ожило,
День дає нам свою пораду.
Б'є водицю смачну джерело,
Той хто вип'є всміхнеться радо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797706
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 01.07.2018
Іду в житті неспішним кроком,
Несу в собі свої борги,
Земля цвіте під божим оком,
Весна буяє навкруги.
Не нажила собі багатства,
Звичайна жінка, горда стать,
Люблю красу і наше братство,
Що в українців не віднять.
Моя земля – кришталь і віра,
Бузок квітучий навесні,
Шовкові трави скрізь на схилах,
Та квіти польові рясні.
Кує зозуля в надвечір*ї ,
І ластівка летить в гніздо.
Зібрались зорі у сузір*я,
Знов тепла ніч прийшла в село.
Цей день закінчився та скоро
Рожевий ранок збудить нас,
А біля річки осокори
Знов зашумлять, як в давній час.
Життя продовжиться довкола
Сьогодні, завтра і завжди,
Триває все, пливе по колу,
Тримають рідні береги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796249
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 01.07.2018
[b]Щ[/b] о нас спонукає красивими стати?
[b]А[/b] що не завадить звичайними бути? А
[b]С[/b]аме тоді, коли хочем кохати, і
[b]Т[/b]ільки тоді, коли можем любити!
[b]Я[/b]к просто стає, коли щастя це є!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783581
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 30.06.2018
На причілку духмяниться м"ята,
поруч з нею любисток росте.
І радіє старенька вже мати,
як зозуля в садку закує...
Не рахує вона скільки років,
їй зозуля ота накує...
Були зустрічі тут і розлуки,
і їй спогади сил додає...
Відшуміли її диво-роки,
та пісень не забулись слова...
Болять ноги у неї і руки,
а душа,як колись, ще співа...
Розбрелися, роз"їхались діти,
(по щоці покотилась сльоза).
Вже прив"яли посіяні квіти,
висихає від спеки роса...
Діточок вона жде виглядає,
і онуків також дожида...
Вона долю і Бога благає,
щоб до них не торкнулась біда...
В вихідні, чи у свята приїдуть,
(очі дивляться знову у даль)...
І обіймуть її,й поцілують,
і розвіють і смуток, й печаль...
Від думок тих світлішають очі,
і полегкість вона відчува.
І здається що вітер шепоче:
"Не сумуй, ти в житті не одна..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797313
дата надходження 27.06.2018
дата закладки 30.06.2018
[b][i][color="#0c7018"]Мама - святе і найдорожче з слів усіх,
Тож помолюсь, щоб тебе Боженько беріг.
Весни красу, солодке літечка тепло
Тобі несу, щоб горя й смутку не було.
Вклонюсь до ніг, рідна матусенько моя,
З усіх доріг є найріднішою твоя,
І молитви твої боронять від біди.
Для нас живи, мамо, й старішати зажди.
Куди б квиток не дарувало нам життя,
З усіх стежок завжди до тебе вороття.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733452
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 30.06.2018
Яке то щастя - спокій у родині,
Коли панує Божа благодать,
У кожнім серці - щирості дитинні,
А на устах - премудрості печать!
Яке то щастя - затишок в оселі,
Де торжествує небо і земля;
В душі витають мрії-каруселі,
І з тиші в'є гніздечко ангеля!
Яке то щастя - жити у любові,
Коли квітують радістю серця
І помисли вершаться веселкові
В покорі до небесного Отця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796945
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 30.06.2018
У хаті дим. Звичайний з печі дим.
Хліб на столі, що замісила мама.
Це все моє, його несу святим, (2 рази)
Через життя – його несу роками.
Бо це мого життя реальна мить,
це спогади мої і мої сльози.
І з пам,яттю такою варто жить, (2 рази)
Хоч різні у житті метаморфози…
Та головне, щоб пам'ять берегла
Тепло родинне крізь роки, як свято.
І щоб дорога батьківська вела (2 рази)
На той поріг, де мама була й тато.
ПРОГРАШ -ПОЛОВИНА ЗАСПІВУ.
Це все моє, його несу святим,
Через життя – його несу роками
Там, де дороги батьківські вели
На той поріг, де тато був і мама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794777
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 30.06.2018
Поэт- он словно соловей,
Когда стихи повеселей.
Когда в стихах есть красота,
Созвучна песне соловья.
Слова- целительный ручей.
Текут и днём и средь ночей.
Они как воздух для души,
Как свет спасительный в глуши.
Летает птица счастья в них.
Прекрасный, добрый, лёгкий стих.
Надежду, радость подаёт.
Прочтя стих, каждый расцветёт...
Поэт бывает как пророк.
Он обличает злобный рок.
Слова- огонь в них Божества
И вразумленье иногда.
Он изрекает наперёд,
О чём не ведает народ
И только правду говорит.
Разбудит каждого, кто спит.
Поэт в тот миг- искусный врач.
Но не жесток он, не палач.
Он, как светильник, светит всем;
Лукавых избегает тем...
Поэт бывает как судья
И смотрит словно свысока.
Он душу взвесит на весах
И чаще облекает в страх.
Поэт выносит приговор:
"Разбойник, врун, а может вор."
Конечно, доля правды есть
И чаще справедливый вес.
Судья вердикт всем говорит,
Под стражу может заключить.
А может дать зелёный свет
- Путёвку в жизнь на много лет...
Поэт- себе сам режиссёр.
Открытый он, порой актёр.
То запятой подарит жизнь:
"казнить нельзя спасти стремись!"
Кино в стихах и детектив,
То в них лирический мотив
И мелодрама посетит,
То вдруг фантастика сквозит...
Поэты!Каждому дано
- Писать на благо,не на зло!
О Всех немножко здесь сказал,
С почтеньем просто написал.
Апрель 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787329
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 30.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2018
Двори пропахли наскрізь капріфолем.
Пульсують соки жилами плодів.
Кудлате сонце з-за свого престолу
Пильнує штилі золотих морів.
Пливуть у даль вітрильники-хмарини,
Гаптують висі, наче синій шовк.
В ставок забігли верби по коліна
Й завмерли під гучний птахів фольк-рок.
А серце моє мріями співає
Про Україну — наймиліший край.
Хай знає світ: гарнішої немає
Землі, що квітне, наче справжній рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797412
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 29.06.2018
МАЛИНОВЕ СВІТАННЯ
Солодке літо малинове світання
полумяну пристрасть мереже з думок
і романтичний дух несе вітання
насолоджуюсь пaхощами п'ю ковток.
Падає дощик і світить ясне сонце
літній світанок розсвітає цвіте
райдужне світло сяє у віконце
і благодать божа обіймає мене.
У тишині мерехтять згасають зорі
сяють барви мереживо казкове
розчиняються хмарки у просторі
кучеряві хвилі розлились, як море.
Сонце цілунком зарумянило щічку...
випромінює усмішку чарівну,
зорить до водиці у синю річку
відзеркалює небокрай земну красу.
Увінчаний віночком пречистий ранок
голосним дзвіночок грає у дзвони
защебетала пташка на мій ганок
злітаю у блакить небесні хороми.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797428
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 29.06.2018
Пахнуть пряно стиглі абрикоси, -
У мисчині, на вікні веранди.
А на ганку,викупані в росах,
Розкривають пелюстки троянди.
В вуликах гудуть рої бджолині -
Медом липовим вкривають соти.
А в цей час, у заростях малини,
Випробовує пташина ноти.
В небі,кольору блакитних флоксів,
Сонце червоніється томатом.
Запашне, барвисте,стоголосе…
Літо – це палітра ароматів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797326
дата надходження 28.06.2018
дата закладки 29.06.2018
Мені щастило бути на морях,
у дивовижних мандрувати горах.
Намилувався, надивився я.
Зазнав чимало радості і горя.
Багато в світі різних є столиць.
І безліч неповторних місць чарівних.
Мільйони зустрічались гарних лиць, –
обличчям рідним не буває рівних.
Приспів:
У світі – доріг багато…
Єдине небо – не видно дна.
А рідна селянська хата
на цілий всесвіт повік одна.
Вертаюсь, вклоняюсь, каюсь,
через висоти, через літа.
Немає на світі раю,
та рідна хата мені – свята.
Шляхів і веж подолано сповна,
бажати щастя іншого не стану.
У мене Батьківщина є одна,
де мріють вірні верби понад ставом.
До хати знову згадка привела.
Розворушила серденько гаряче.
Хто хоч би змалку не зазнав села,
той долею обділений добряче.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794496
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 29.06.2018
Я Вас зустріну на Волині
І поведу у райський світ.
Побачите в нас небо синє,
Яке льоновий має цвіт.
Це рай земний, де Мавки в лісі,
Де в полі сіють Лукаші.
Де соколи літають в висі,
А по дорогах спориші.
Біленькі хати дерев’яні,
Що потопають у садках.
На «Ви» говорять тут до мами
І ходять люди по церквах.
Це край пісенний, синьоокий -
Озерний край - моя земля.
Ліси – неначе лан широкий,
В них чути пісню солов’я.
Та головне багатство – люди,
Які шанують отчий край.
Тепло відчуєте усюди,
Волинський край – це справжній рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795201
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 26.06.2018
Не стоит улыбаться всем. Будь разной,
И он в тебе полюбит больше жизни
Нелепую твою своеобразность
И искренность твоих бредовых мыслей.
Будь с ним чесна, но не чесна со всеми.
Меняй себя! Не бойся быть собой,
И скоро ты останешся лишь с теми,
Кто навсегда останется с тобой.
Не нужно душу открывать напрасно.
Твоя душа - твой мир. Убереги!
Пока не станет все предельно ясно,
Ты за пределы никогда не выходи.
Будь разной. Пусть никто не разгадает
Загадку, что в себе скрываеш ты,
И пусть тебя всегда запоминают
Как чье-то воплощение мечты!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797109
дата надходження 26.06.2018
дата закладки 26.06.2018
Радоваться... Не смотря на все.
Первым дням, что подарило лето.
Первым ливням, вмокнувшим в село.
Первому погожему рассвету.
Радоваться тучам голубым,
И росе, что промочила ноги.
И туманам, что как серый дым
Провожают в утренней дороге...
Радоваться новым городам,
Если вдруг судьба туда свинтила.
И мнгновеньям, и простым словам,
Что вливают в жизнь большую силу.
Радоваться песням у костра,
Если жизнь дала друзей веселых.
Если счастья часть дана мала,
Для того чтобы познать большого.
Для того, чтобы пройтись босым
По камням на озаренном склоне.
Знать, зачем дано быть молодым,
И зачем морщинами ладони.
Каково быть тем, кого бранят,
Каково быть тем,кого расхвалят.
Быть умнее остальных ребят,
И быть тем, кого не понимают.
Радоваться рыжим огонькам
На окне, где утро льдом рисует.
И тому, кто жизнь дает стихам.
И тому ,кто хорошо танцует.
И тому, кем счастье говорит.
И тому, с кем счастья не бывает...
Понимать того, кто промолчит
Больше, чем того кто проболтает.
Говорить, что выпал первый снег,
Будто этот факт впервые в жизни!
Ты для счастья новый человек,
Если солнце озарило мысли.
Радоваться искренним словам,
Прикрепляя в старую тетрадку.
Принимать, то что понятно вам,
Не пытаясь взять по больше хватку.
Радоваться тем,кто не пришел,
И пожать почтившим крепко руки.
Знать, что встречи - это хорошо
А еще полезнее разлуки.
Эта радость нам как день дана,
Тот, в котором ламп не нужно света.
В наши дни идет не та война,
Всем нам нужно воевать за это -
За улыбку мужа у дверей,
За детей, что маму понимают,
За благие помыслы людей,
Что руками небо поднимают.
За любовь, за безкорыстный труд,
За мечту что с каждым днем все ближе.
И боясь, что люди не поймут,
Знать, что Бог ежесекундно слышит.
Знать, что есть совсем другая жизнь,
А не так сложилось безучастно.
Без тревоги перед сном ложись,
Чтоб узнать, каким бывает счастье.
Быть красивым, свежим изнутри...
И цветами украшать округу.
Если не подарят - ты дари!
Мы когда-то все спасем друг - друга.
И подняв глаза на небосвод
Воспоем про жизнь благую песню.
Радоваться...Жить из года в год,
Несомненно будет лучше вместе.
Приложи цветок к своим губами,
Смастери матрену снеговую.
Дай погреться на песке следам.
Радость себе выбери благую.
Подари любимым звонкий смех-
Пусть он счастьем этот день украсит.
А над нашим миром первый снег...
Радуйся, мой друг, он так прекрасен!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797107
дата надходження 26.06.2018
дата закладки 26.06.2018
Бывают стихи с одной лишь пустой красотой…
Внешняя форма безупречна, а где содержание?
В Душу не упало ни одного зёрнышка знания…
Так словно, их изначально смыло волной…
Бывают стихи с сомнительной красотой…
В них образов нагромождение и горе от ума…
В итоге, веет зимним холодом и ерундой…
Читаешь, спотыкаешься… а смысл так и не найдя…
Бывают стихи… очень сильны своим содержанием…
Несовершенство формы в них не замечается…
Они вдохновляют энергией, наполняя знанием…
Читая, Душа радостью, как бокал, наполняется!
Бывают стихи… в них содержание и форма!
Всё гармонично и едино, очень искренне!
Для них любовь и духовность это норма!
Каждое чувство прожито…каждое слово осмысленно…
(c) Марина Малиновская / 13.02.2018 /
* автор картины - русский художник Константин Егорович Маковский, Муза поэзии
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794460
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 26.06.2018
Берегите себя ради близких, родных людей!
Вы нужны им, прежде всего, здоровые и счастливые!
Беречь себя не эгоизм, а любовь к себе,
Своей Душе и телу, чтобы были они красивые…
Как сможете Вы помочь своим родным и близким,
Если сами не смогли сохранить Богом данные ресурсы?…
Не стоит доводить себя до отметки низкой
Самочувствия Души и тела, забыв о здоровом курсе…
Берегите себя ради близких, родных людей!
Забота о себе также важна, как и забота о других…
Живая пища и чистые мысли помогут быть сильней,
Движение вперёд, к мечтам сделает жизнь, как стих!
Берегите себя, берегите родных, берегите мир!
Пусть слышится во всём звучание духовных лир!
/ 06.06.2018 /
(c) Марина Малиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796276
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 26.06.2018
З – за обрію сонце піднялось заспане,
В яруги ховаючи клапті від ночі.
Отак мої прикрощі щезнуть в тумані
Як гляну в твої, моя радосте, очі!
Не будемо, серденько марно журитись
За тим, що не добра до нас власна доля.
Усупереч лиху ми будемо жити,
Волошковим раєм цвісти серед поля.
І хай понад нами клубочаться хмари,
Хай вихор вирує в нещадності лютій,
Серцями ми будемо завжди у парі,
Щоб душі в розлуках були нерозлучні.
Колись будем разом… не зараз, не скоро.
Та ми почекаємо, хай і століття.
Сплетемо у єдності, прагнучи вгору,
У пралісі щастя своє верховіття.
Над нами, як зараз, птахи перелітні
Летітимуть в пошуках кращої долі…
Хай плачуть дощі! З громовицями, літні,
А нам – із відсотками мабуть, - доволі!
Всміхнися, лебідонько, чуючи слово
(Тобі твоя усмішка дуже до личка!)
І день розпочнеться заспівом чудовим
Під щебет веселих онучок тендітних.
За мене ти їх розцілуй непремінно
Бо я так далеко від них і від тебе
Нехай їм щедриться червневим промінням
Та мирними хмарками синява неба!
Діждатись настроєний твого приліту,
Аби твої крила та втоми не знали
І буде трояндами вабити літо,
А радості буде – безмежно і… мало.
25.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797018
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 25.06.2018
МОТИВАЦІЯ ТУТ http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593044
-Кожен вірш-це душа поета,вистраждана,знедолена або,навпаки,щаслива...
-Кожен вірш-це зцілення заплаканої душі,яка шукає притулку,а його немає...
-Кожен вірш-це пігулки для багатьох...
-Кожен вірш- це високий політ на крилах мрій...
-Кожен вірш- це сублімація сексуальної енергії для одиноких...
-Кожен вірш-це м'якенька подушка для сліз...
-Кожен вірш-це видавання бажаного за дійсне через Л.Г....
-Кожен вірш - це тонка натура поета, емоційна,вразлива,сантиментальна...
-Кожен вірш - це презентація особистості і подій,які з нею відбуваються...
-Кожен вірш- це народження чогось нового,якоїсь нової субстанції,яка утішає,радує,очищає...
-Кожен вірш-це подарунок від небес для тебе і для всіх!!
-Поет сіє у соціум СЛОВА.СЛОВА несуть енергію ( чи позитивну,чи негативну). СЛОВО має магічну силу.Чи лікувальну,чи навпаки,руйнівну.
-СЛОВО - це дуже потужний інструмент самопрограмування!
-СЛОВО- це одяг наших думок...
-СКІЛЬКИ КОШТУЄ СЛОВО???--ДИВИСЬ ТУТ http://alva-trening.ru/slova/
-Стараймося ж сіяти лише ДОБРО ТА ЛЮБОВ!!
11.07.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593058
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 25.06.2018
ЖІНКА,яка чекає на мужа з війни чи на сина-
то є КОЗАЧКА.То є Берегиня, то є Божа матір,
яка вірить і молиться щоденно і безупинно
І захистити крильми увесь рід має намір...
ЖІНКА,яка хоче бути нарівні з чоловіками,
Виступає в політиці, орієнтується в критиці-
То є ЕМАНСИПОВАНА та ерудована особа,Яка тільки
думає,що вона сильна,бо чоловік працює у митниці...
ЖІНКА, яка годинами сидить біля люстерка
Наводить макіяж,дума про спа-салони, манікюр,
Ніде не працює ,а чоловік заробляє гроші-
То є справжня,але хитра "БЛОНДИНКА",яка зуміла
влаштуватися в житті.
ЖІНКА,яка народжує багато дітей, а ради
не може їм дати, держава про них піклується,
То є погана мати,САМИЦЯ,зозулею таких зовуть,
Народити дитину для таких- то є бізнес,задоволення...
ЖІНКА,яка любить чоловіка чистою любовію,
виховує гарно своїх діточок,вчить їх
добру,милосердю,чесності,щедрості,ввічливості-
То є МУДРА жінка,яка лине до гармонії в родині.
ЖІНКА,яка все встигає: і бути красивою,і щоб
усе на столі,і у коморі.Яка не лише Попелюшка,
а й цариця.Яка плекає й розвиває свій і своїх
рідних якийсь талант і вміє бути слабкою.
Яка- гарна господиня у всьому-
То є СПРАВЖНЯ жінка..Шана справжнім і мудрим жінкам!
26.02.2015р, 17.30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588804
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 25.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Kn32JXuCmtA[/youtube]
Спахнув далеко небокрай,
Як ватра загорівся.
Навколо все, неначе рай,
У новий день вдягнувся.
Що принесе цей новий день,
Ніхто про це не знає.
Та ми чекаєм його, ждем.
Таким, як є, приймаєм...
Для когось щастям зацвіте,
Для іншого - не дуже.
Та сонце все ж для всіх встає,
Хай пощастить вам, Друзі.
Таке життя, чи ми такі?
Хай вас осяє сонце!
Хай обминуть вас дні важкі,
Погляньте у віконце..
Цвіте навколо, пахне літо,
Забудьте всі такі думки:
За літом осінь іде слідом.
Гортайте літа сторінки.
Щасливими хай будуть!
------------------------------
Доброго літнього ранку всім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797000
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 25.06.2018
[youtube][/youtube]
Лучик солнца сиял
В моём сердце к тебе.
Но зимой вдруг пропал:
Отношенья не те.
За окном плачет вьюга,
Машет белым крылом.
Как же нам друг без друга?
Как забыть о былом?
Лучик Светлой Надежды
Всё бледней с каждым днём.
Почему же, как прежде,
Он не греет теплом?
Кто же здесь виноватый?
Может быть, я сама??
Или день был проклятый?
А быть может, зима??
Очень жаль: не сумели
Мы друг друга понять.
И винить в том метели:
Знать, вину с себя снять...
Сквозь седые морозы
Лучик смотрит в окно.
На стекле цветут розы,
Что дарил мне давно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229371
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 24.06.2018
Крок за кроком, поспішаю,
Пори кращої - не знаю,
Подивлюсь, краса довкола,
Трава славна, ледь шовкова.
Ніжний цвіт, мов у намисті,
Сяють роси золотисті,
Сонця промінь, гріє щічки,
Усе пестить й мої ніжки.
У росі, холод ховався,
Це він сонечка злякався,
Я ж не він, чого боятись,
Діткам треба закалятись!
20.06. 2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796857
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 24.06.2018
Горить-виблискує на сонечку ранковім
Зелен-трава в намистечку прозорім,
Якщо надвір ранесенько так вийти,
То нею можна босі ноги вмити.
А коли сонце підніметься вище,
Вона розтане вмить і в небо піде.
Хто зможе з вас упевнено сказать
Що це таке?Та, звісно, що...( Роса).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796744
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 23.06.2018
Когда спокойно на душе
И день склоняется ко сну,
Ты понимаешь, что уже
Ты счастлив видя красоту.
Земля не ранами полна,
Кругом деревья и цветы.
Не обижается трава,
Когда ногой наступишь ты.
И птицы так-же как вчера
Благодарят за этот день.
Услышим песню соловья,
Ещё не лёг в свою постель.
Кружатся ласточки опять,
Круги не лень им намотать.
По своему кричат-свистят,
Спешат друг другу рассказать.
Поднялся ветер и листва
Шумит наверно пред грозой.
На сердце лишь бы не гроза
И расквитаться бы с войной.
Какая ныне красота!
Давно морозы позади.
Тепло, не душно, не жара.
В разгаре летние труды.
И солнце ярко светит всем,
Когда нет туч и облаков.
Прекрасных, добрых много тем
Для написания стихов!
16.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796558
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 23.06.2018
А день новий, немов паперу білий аркуш,
Немає зовсім слів і навіть літер...
У небі чистому лиш одинока хмарка
Мовчанням зустрічає тепле літо.
Зароджується знову мрія феєрична,
Щоби почути голос - тенор срібний,
Немов напитися води біля каплички
Цілющої, що так душі потрібна.
Бажання - чути голос того чоловіка
Джерельний у жагу спекотну літа.
Він не підозрює, що це любов велика -
Повітря струм і сонця Боже світло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794948
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 23.06.2018
В твоих глазах увидел счастье
И отражение любви.
Пусть не постигнет нас ненастье
И будут солнечные дни.
В твоих глазах восходит солнце
И небо синее всегда,
И лучик нежный на оконце
-Твой взгляд. Счастливые глаза.
В твоих глазах увидел море
И в зной прохладой освежит,
И с плеч слетают словно горы.
Твой взгляд согреет, вдохновит.
В твоих глазах оазис счастья
Чудесной, нежной красоты.
В нём место есть любви и страсти,
И исполняются мечты.
В твоих глазах всегда лишь лето
И очень тёплая весна.
Но всё-же в них бывает редко
Зачем-то осень иногда.
Твои глаза магнитом манят,
В них утешаются сердца.
Они в любви, они не ранят,
Они прекрасные всегда.
В твоих глазах увидел душу.
В ней отражение добра.
Душа сказала:"Сердце слушай!
Пусть будет только красота!"
Я восхищён великой тайной
Разумной жизни на Земле.
Хотя в ней всякое бывает.
Есть место "вечной мерзлоте".
Глаза любимой укрепляют
Всегда на жизненном пути.
Порою даже воскрешают,
Когда тяжёлые вдруг дни.
Глаза, лицо, ты вся такая
-Из сказки фея наяву.
И это Женщина любая.
Всех воспеваю красоту!
И каждая почти Принцесса!
Свой цвет, узор и аромат.
Мужчина увлечён процессом
Познать загадочный Ваш сад!
Вам этот стих я посвящаю!
Мужчин умеете любить!
Добра-любви-тепла желаю!
Под мирным небом Вместе жить!
Май- июнь 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795764
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 15.06.2018
Сказати тобі по секрету?
Про те, про що хочу кричати
Про речі, що є на цім світі, які не дано всім пізнати.
Наприклад, про схід й захід сонця
Про хвилі, що б'ють на світанку
І про те наскільки прекрасно
Просто прокинутись зранку.
Про безмежні краї і простори
Про цілющу силу кохання
І про те, наскільки прекрасно
Просто знати, що знов буде завтра.
Про багатство й скарби всіх народів
І про те, що лиш разом ми - сила
Ну і звісно ж наскільки прекрасно
Просто знати що ти є людина.
І я хочу про це на весь всесвіт
Все кричати, кричать що є сили
Проте.. чи почує цей шепіт
Хоч одна, хоч маленька людина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794736
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 07.06.2018
Привіт тобі, моя чарівна дівчинко,
Відвідувач неправильних думок...
Біжиш кудись, як та бурхлива річенька,
Чи як малеча на шкільний дзвінок...
Привіт тобі, моя прекрасна дівчинко,
Душевних ран лікуючий бальзам,
Води ковток з холодної криниченьки,
Що чиста і прозора, як сльоза...
Привіт тобі, моя чудова дівчинко...
Вируєш, наче дзиґа, між людей...
Усміхненим хай буде твоє личенько,
І радість подарує тобі день!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794720
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 07.06.2018
Маки й волошки - красу філігранну
Вітер колише. В полях - благодать...
Серце співає природі осанну!..
Хочеться серцю співать і співать!..
Сяє пшениця - мов сонячне море!
Золото червень на землю приніс.
Неба безкрайність спокійна й прозора.
Полудень. В небі ні грому, ні сліз.
Літечко любе прийшло непомітно.
Спека. Та суму немає в мені.
Душу милують години привітні.
Гарні настали в душі моїй дні.
Дякую, Боже, за цей подарунок:
Літу радіти, неначе дитя.
Хай не стихають в мені мої струни...
Хай не стихає любов до життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794730
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 07.06.2018
ПОВІР, ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!
Час розставить все на свої місця...
І вкаже, життєвий путь куди маєш іти,
Хто з Богом, тому усміхається життя,
Перейде труднощі крізь заметіль зими.
Ніколи, не опускай рук у своїм житті!
Повір ,все буде добре ,лихе все минає!...
Не втрачай ,надію...борись за все на землі,
Не сумуй, ще ясне сонечко тобі засяє .
Кому віддаєш, себе до дна у любові,
Він обпече поранить колючим словом....
Рано, чи пізно, розійдуться ваші долі...
І кожен обeре ,для себе у житті дорогу.
Хто був близький, рідний, стає чужим...
Поріже, до крові руку гострим ножем,
Скажи ''прощай'' і не журись за ним,
Віднайди, сили в собі із новим днем.
Буває, що відкриєш душу незнайомцю...
Він розділить кусочок хліба із тобою,
Віддасть, у біді тобі останього червонця,
Порадить зцілить рани від болю.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794179
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 03.06.2018
А на калині чарівній -
Гніздечко солов'їне,
Отут живе - радіє в нім
Співоча вся родина.
У солов'яток молодих
Серйозних справ багато:
Літать навчає мама їх,
А тато вчить співати.
- Дружніше, дітки, тьох-тьох-тьох!-
Співак чудовий тато.
- Летімо разом у садок! -
Малим щебече мати.
Отак працює день при дні
Сімейка солов'їна.
І правду кажуть:- Солов'ї -
Це голос України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794190
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 03.06.2018
Ступає сонце на поріг,
До щастя браму вже відкрито!
На перехресті двох доріг
Зустрілися - Весна і Літо!
- Спасибі, сестро! Що ж - бувай!..
Ти гарно Землю заквітчала.
У мій майбутній коровай
Свою любов і душу вклала!
- Щасливо, братику! Пануй!
Веснянки я вже відспівала.
В раю земному розкошуй,
Тепер твоя пора настала!
Зустрілися і розійшлись,
У кожного своя дорога...
Так є, так вже було колись...
І буде знов - по волі Бога!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793935
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 01.06.2018
Приспів:
Одягну я вишиванку,
Стану, я на ганку.
Закружляй мене Степанку,
Панну свою в танку.
Клала гладдю, як мазок,
Квіточку ладнала.
Нитка в нитку і рядок,
Я з роси черпала.
Приспів:
Вишиванка в кольорах,
Як промінь в віконці.
Як узори на хорах,
Світить наче сонце.
Приспів:
Стану Богу помолюсь,
Довкруж подивлюся.
У діброві розчинюсь,
Гарна ж я Маруся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792125
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 01.06.2018
Весна, не взявши й пені,
Нас тішила нівроку.
Останній день на сцені
Цьогорічного року.
Є вартою овацій
І не одної рими
За стільки декорацій
Із барвами живими.
За те, що грала вміло
Усі їй дані ролі,
Зігріла кожне тіло
І порухами волі
З оков звільнила ріки,
Ліси вдягла в пишноти,
В зело улила ліки.
Птахам купила ноти.
Я радо покавую
Із нею на прощання.
- О, весно, - їй скажу я, –
Спасибі за старання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793838
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Скажи, де ти є? У якій стороні?
Я думаю про тебе днями і ночами...
Вже відцвіли наші весни давно на землі,
Іду у літо, стіна розлуки між нами...
Скажи, де ти є, любове моя?
Ти тримаєш моє серце у полоні...
Хоч вже на моїх скронях сивина,
Я до тебе рвусь крізь зими у долоні...
Почуй стукіт мого серця, печаль душі,
Як рвуться почуття хвилями із океану...
Прошу, віднайди мене! Дай крила мені!
Назви своєю! Обніми до серця кохану!
Без тебе холодно - зима, заметіль,
Душа замерзає в одинокій пустині...
За вікном дощ сипе на рану сіль,
Ще не осінь, а літо квітне на долині...
Скажи, де ти є, доле моя?
Якими стежками ходиш у світах?..
Прошу, озовись! Я зійду зорею до твого вікна,
Прийду на зустріч до тебе у казкових снах!..
М ЧАЙКІВЧАНКА
ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПІСНЮ [cховати]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793823
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Як можна не любити цю красу,
Мою Вітчизну, Україну милу?
Це сонце вранішнє і цю росу,
І землю нашу, що дає нам силу?
Як можна не любити цю весну,
Спів у садку вишневім солов'я?
Цю незрівнянну українськую красу,
Що нею так багата ця земля!
Як можна не любити рідний край,
Де народився ти і де живеш?
Де пісня лине чарівна за небокрай,
Де мова ніжна- кращої ти не знайдеш!
Як можна не любити цю красу?
Травень 2018 р.
Фото моє. Річка Оріль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793806
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Хатиночко моя,білесенька,
Як матінка мені ріднесенька...
В тобі пристань моя постійная,
І радість тут моя незмінная...
Щоранку я тобі всміхаюся,
Від горя і біди ховаюся...
Ти захистиш завжди,це знаю я,
Твоя я назавжди, а ти моя!..
Зі мною ти в біді і в радості,
Це відчуваю я в достатності...
І в холод,і в мороз захисниця,
Про це мені і в снах не снилося...
Зі мною ти завжди,ріднесенька,
Мені була і є теплесенька...
І я давно,як ти, а ти,як я,..
І доленька у нас на двох одна...
Свідком щастя була багато літ,
Зі мною ти знесла немало бід,
Та вірною була і нині є,
В тобі моє буття й щастя моє...
Я по тобі своє вимірюю,
І зрадити тобі не вмію я...
А ти мене завжди підтримуєш,
І сили ти мені примножуєш...
Болі і сум мої притушуєш,
Мрії й світлі думки припрошуєш...
Поле мого життя засіяне,
Вдячність тобі моя незміряна!..
Без тебе, мабуть я б,зламалася,
Від величезних втрат стопталася,
Пішла б у небуття нестримане,
І я тебе прошу: "Прости мене!"
Хатиночко моя, білесенька,
І ти уже,як я старесенька...
Здолаємо удвох всі негаразди дня,
В душі свої ніяк не пустим зла!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793755
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 30.05.2018
Как много в мире бесконечных «Но»,
Как много лжи, придуманной не нами,
Уж, если быть чему-то суждено,
Нет смысла быть с судьбой своей врагами.
Бывает много странных новостей,
И сплетни есть без почвы под ногами,
И среди множества разбросанных сетей,
Чему же верить выбираем сами.
29.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793758
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 30.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.05.2018
Матусю, годі працювати, облиште вже турботи всі.
Повиростали пташенята, злетіли у широкий світ.
Здається, наче нещодавно маленькі плакали в колисці.
І прибігали гоїть рани, і таємницями ділились.
Та час злетів, немов хвилина – вже дві красуні тішать око.
А мама все не зна спочинку, усе хвилюється за дочок.
Як їм живеться? Чи щасливі? Чи в донь нічого не болить?
Матусю, не хвилюйтесь сильно, хай серце Ваше не щемить.
Вже підросла у вас опора в цім не легкім такім житті.
То лиш здається, що ми кволі - від всього зможем захистить.
16.08.2017
Руслана Ставнічук (с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787577
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 30.05.2018
Її знають іще здавна,
Казки, вірші, все збирає,
Розповіді та романи,
Фантастику й оповідання.
Розуму усіх навчає,
Бо усе на світі знає:
Про науку та природу,
Стане завжди у пригоді.
Хто її любить читати,
То ж неважко відгадати
Її добру, справедливу
Та цікаву мудру...( Книгу).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787394
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 30.05.2018
Де вдача радісна й легка?
Де музика весняних злив?
Тепер я стала як ріка,
Ріка, що вийшла з берегів.
Не впізнаю свого лиця,
Не впізнає мене той світ.
Лишились ще сухі місця,
Та де знайду надійний пліт?
Не вибираюся з води,
На волю вітру віддаюсь.
Пливу – до моря, чи куди?
Не знаю ще, тому й боюсь.
Тому й боюсь, хоча сміюсь,
Радію сонцю і весні.
Бува, тихенько помолюсь:
Не зрадь, душе моя, мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793715
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 30.05.2018
Хочу ещё успеть
и написать, и спеть
о том, как жизнь любил;
как Господа гневил.
Не каявшись, грешил -
как будто жить спешил!
Препятствия, стеной,
вставали предо мной.
Я их не обходил –
мне каждый миг так мил.
Стеною стал я сам,
взывая к Небесам:
Могущества просил!
Безумно мир красив!
Хочу ещё успеть
в любви дотла сгореть.
И написать куплет,
чтоб мир был обогрет.
Чтоб дал Господь мне сил
успеть... о чём просил...
© Copyright: Корнейчук Пётр Ефимович, 2006
Свидетельство о публикации №106092602301
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793752
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 30.05.2018
В моей пустыне расцвели цветы.
И прекратился ливень одинокий.
Как облака, блаженны и чисты,
Витают мысли по степи широкой.
В моем раю укрылся листопад,
Он уступил ревниво солнцесвету,
Ты будешь мне такой вот, новой, рад,
С прощанием весны навстречу лету?
Ласкает ветер волосы шутя,
Играет с платьем, радостно ликуя.
Мне хочется сегодня петь...хотя...
Я прошепчу тихонько: "Аллилуйя".
Благословен пусть будет день и час,
Благословенны чувства и страданья.
Благословенно все, что есть сейчас,
Что дарит человеку мирозданье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793742
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 30.05.2018
Підбираючи слово за словом для нових творінь,
До віршів прикладаючи серце, і розум, і руку,
Думай добре над тим, який меседж для всіх поколінь
Ти несеш. І хай буде тобі за науку
Приклад гарних людей, що до тебе проходили шлях,
Той, що ти так завзято й настирно сьогодні торуєш.
Хай твій приклад життя, як і їхній, в віках і віках
Стане дороговказом для тих, хто про тебе почує.
Хай правдивою, чистою й світлою совість твоя
Перед Господом Богом, собою й людьми завжди буде.
Щоб під кожним із творів ти міг підписатись: "Це я
Написав на добро, і за це мене совість не судить".
Тож пиши і пиши. Нехай чиста й свята простота
Виділяє всі твори твої, як світила серед темноти.
І у всьому, що робиш, хай люди ввижають Христа.
І захочуть у Ньому, як ти, життя вічне знайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793749
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 30.05.2018
Яким ти дивом сповнена, людино,
Що світ цей бачиш в різних кольорах?
Що намалюєш з образа картину,
Передаси її всю у тонах.
А ніжність і любов наповнені красою
І фарбами природи так насичені вони:
Вогонь - яскравим світлом,
А вода - прозорою росою
На всі часи: і миру, спокою, й війни.
Природа все сама створила,
А ти несеш у душу кожного із нас
Цей Храм Краси, де образи й світила -
Над ними непідвладний навіть час.
Так точно вимальовуєш ти сонця подих,
Зірок народженість у всіх тонах....
На Гору Всесвіту ти образами сходиш,
А в смертних просто сльози на очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169936
дата надходження 04.02.2010
дата закладки 30.05.2018
Скоро нам проздвенить.
Милозвучний дзвінок.
Той, що кликав колись в перший клас.
А покличе тепер
Той же самий дзвінок
В рідну школу в останнє вже нас.
Можна стерти із пам»яті
Все що було –
І помилки, і сумнів і гнів
Та не можна ніколи
В житті нам забуть
Щирий погляд своїх вчителів.
Не забудемо Вас
Вірні друзі в житті.
Зичим щастя Вам, низький уклін.
Хай пісень Вам завжди
Соловейко співа,
Хай лунає малиновий дзвін.
25.05.1981 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793698
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 30.05.2018
Над водою нахилились молоді вербички,
довгі коси розпустили, умивають личка.
А вода шумить позора, хвилями хлюпоче...
про усе, що вона чула, розказати хоче.
А тим берегом йшли двоє, про щось гомоніли,
прислухалися вербички... теж знати хотіли.
Тут закохані сиділи на містку, до ранку,
дзюркотіли хвилі сині у веселім танку.
В небі місяць молоденький з зорею шептався,
з дівчиною молодою козак обнімався.
В срібнім світлі до берізок схилились кленочки,
тріпотіли від тієї ніжності листочки.
Ген за річкою стрімкою спить у полі жито,
ходить нічка бережечком... тихо... тихо... тихо.
В снах від сонця тут волошки мружать ясні очки,
прийде ранок - залунають дзвінкі голосочки.
Знов пісні розсипле жайвір в чистій високості,
і прилетить соловейко до калини в гості.
Задзвенять всі бджоли дружно над духмяним цвітом,
бо зустрілася весна тут із веселим літом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793693
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 30.05.2018
РОЗБУДИ, МЕНЕ МАМО !
Розбуди, мене мамо рано раненько!
на світанку ,як сонце зійде над селом,
я принесу до хати водиці рідненька...
і навесні ,засію квіти під твоїм вікном.
Нехай соловейко несе веселі пісні...
і душа розквітає у квітучім розмаю ,
щоб зустрічала осінь сонячні дні
раділа щебету пташки у тихім раю.
Мамо ,матусю -рідна нене моя...
моя рання птахо голубко сива,
сядь, відпочинь... я полину у поля,
засію зерно щастя у золоті ниви.
Нехай заколосяться буйно жита...
а в них волошки і маки червоні,
я, виплету віночок увінчаю твої літа-
зацілую ,натруджені золоті долоні.
Розбуди ,мене мамо рано раненько!
як ясне сонце зійде у моїм вікні...
я принесу все золото світу рідненька
щоб незнала ти біди і горя на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793372
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 28.05.2018
Життя дано... є право жити,
ми для добра прийшли в цей світ.
Для нас тут ясне сонце світить,
росою вмитий, яблунь цвіт.
Є зорі у нічному небі...
А днями світиться блакить,
що щедро землю напуває,
дощами тихими шумить.
До себе манять полонини,
дзвінкі вершини синіх гір.
Тут джерело втамує спрагу
й потішить всіх пташиний спів.
Беремо ми... всього без краю,
світ не рахується - дає.
Знай, мудрість та, що вчить давати,
багатством найціннішим є!
То ж головне - вчись працювати,
щоб кращим світ із нами став.
Старайся жити так , щоб більше
того, що дав ти... а не взяв.
Розквітла квітка бджілок вабить,
в слідах добра і наш є крок.
Тут кожен день - життя екзамен,
для нас усіх новий урок.
До чого ж світ наш є прекрасним...
Творцем він створений для нас.
Живім! Творім! Оберігаймо!
Робить добро - це наш є час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793130
дата надходження 25.05.2018
дата закладки 28.05.2018
ОМАР ХАЙЯМ
Мій переклад:
Хто зрозумів життя, той не спішить,
Смакує миті день у день, глядить,
Як дід мольбу шепоче, спить дитинка,
Стрибає дощ, вітає світ сніжинка.
В буденнім бачить дивних див настій,
В заплутаному – рішення прості.
Щоб виростити мрію, точить вміння.
Життя вдихає, вірить в воскресіння.
Із Неба п’є він істини причастя
Пізнав, що гроші – це не завжди щастя,
І що не варт затримувать синицю,
Якщо впіймати хочеться жар-птицю.
Хто зрозумів людського суть буття,
Той знає, смерть зграбніша за життя,
Що щось пізнати й цьому не радіти –
Це гірше, ніж не знати і не вміти.
ПЕРЕКЛАД на російську (автор мені не відомий)
Кто понял жизнь, тот больше не спешит,
Смакует каждый миг и наблюдает,
Как спит ребенок, молится старик,
Как дождь идет и как снежинки тают.
В обыкновенном видит красоту,
В запутанном — простейшее решение,
Он знает, как осуществить мечту,
Он любит жизнь и верит в воскресенье,
Он понял то, что счастье не в деньгах,
И их количество от горя не спасет,
Но кто живет с синицею в руках,
Свою жар-птицу точно не найдет.
Кто понял жизнь, тот понял суть вещей,
Что совершенней жизни только смерть,
Что знать, не удивляясь, пострашней,
Чем что-нибудь не знать и не уметь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793261
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 26.05.2018
Лікує час,лікує згорьовані душі.
Рани загояться ,але залишаться рубці.
Щасливі дні приходять неминуче,
Лиш дочекатись можуть їх не всі.
Доля для кожного готує іспит.
Комусь.важкою стежкою іти,
У когось по дорозі-сонце,квіти.
А хтось маленьким в небо відлетів.
Різні дороги- довгі і короткі.
Хто пробіжить.а другий тихо йде.
Ідуть багаті,бідні,ситі і голодні:
Один впаде,підніметься.а інший назавжди впаде.
Є переможці,переможені,невдахи і нікчеми.
Бувають хитрі. добрі,наївні,злі.
У кожного свої життєві теореми,
І в кожного є темні.а є світлі дні.
Лікує час наші душевні рани.
Лікує без пігулок і настоянок із трав.
Хвилини,будні.радість.драми.
Хтось ще чекає,а для когось добрий час настав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793262
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 26.05.2018
Ранок розплющив очі блакитні,
З сестрою-зорею вітатись хотів,
Та не вдається ніяк їм зустрітись,
Як він прокидається - нема її.
Коли світанок тихенько крадеться,
Згасає на небі ясна зоря.
Бо споконвіку уже так ведеться -
Усьому в природі своя є пора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715638
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 26.05.2018
Біжать невпинно наші роки,
Спішать в майбутнє, у життя.
Тут були власні перші кроки,
А вже крокує до нас дитя.
Спішать літа, все у турботах,
Минає день і ніч мина.
Хотілось, щоби повторилась
Щаслива мить і юності пора.
І не біда, що з кожним роком
Ми є старші трішки.
Бо все, що прожите нами -
Нас лиш гартує тільки.
Навчала доля і не потішала,
Бували, і щасливі дні.
За все, що у житті ми маєм -
Ми вдячні доленько тобі.
За те що доля нас водила
Крутими стежками життя.
І те, що колись гірким було,
Пішло в минуле, в забуття.
Залишились лиш щасливі миті,
І з ними в згадках ми йдемо.
А головне - здорові батьки і діти,
Це Щастям зветься і Добром!
Руслана Ліщинська-Солецька
25 травня 2018
ruslana679@gmail.com
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793207
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 26.05.2018
Весна, захлюпотів дощ,
почалася рання гроза.
Від свіжого повітря
кругом голівонька.
Очі заплющу,краще чути
співи птахів.
Весні радіє Рай Земний.
Мандрую в пошуках мети Життя.
Добитися хочу єднання з усім Світом,
це є блаженство - істинне щастя.
Духовність стан моєї Душі,
вона мені конче потрібна
для творчості та життя.
Я - є Душа, моя цілеспрямованість
служити іншим,загартовувати себе,
бо я - крапелька Єдиного Океану
під назвою - Земна Любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793222
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 26.05.2018
Хочется жизнь заново прожить,
Повторить ее с самого начала.
Все ошибки забыть и простить,
Чтобы любовь всегда торжествовала.
Настоящею ее хочется познать,
Чтобы яркой была и неземною.
Глупых вопросов не задавать,
Наслаждаться ее с тобою.
Ведь любовь всегда прекрасна,
Она вдохновляет наши сердца.
Хотя бывает она и опасна,
Сначала с ней и до конца.
С любовью живем, с нею жизнь проводим,
Без ее нам никуда.
Свои сердца любовью заводим,
Так было и так будет всегда.
Для того она нам и дана,
Ведь двух жизней не бывает.
Насладиться ее сполна,
Она нам годы продлевает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793248
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 26.05.2018
Страдания нужны человеку для того, чтобы не страшно было умирать.
Счастье нужно человеку для того, чтобы умирать не хотелось.
Мне уже 36, кто-то скажет прекрасный возраст, а мне уже 36…
Хочу очень сильно любить, но боюсь очень долго страдать.
Странно, все всё понимают, но у всех что-то не клеится.
Вы спрашиваете дурак ли я. Да, дурак. Почему? Потому, что отвечаю на ваши дурные вопросы.
Если бы человек знал, что нужно ему изменить в себе, уверяю вас, ничего бы не изменилось. (По крайней мере не сразу)
Смешайте стакан романтизма, две ложки мечты, пол кило страсти, приправьте упрямством, добавьте капельку любви, и вас ждет незабываемая эйфория, а после неё длительное шоковое состояние и кома.
Пациент:
- Доктор как вы можете меня вылечить от моей болезни, если вы ей никогда не болели?
Доктор:
- Если бы я болел всеми болезнями, я бы уже давно умер.
Женщина противится чужому влиянию ровно настолько, насколько упорно его ищет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476642
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 26.05.2018
Не спиш, мала?
Знов зорі світять в очі
І місяць бурунить твоїх очей блакить,
А мрії, наче хвилі, в них клекочуть,
Бажаючи всі біди затопить?
Не плач, мала,
Навкруг і так все вогко,
Зіграй-но краще, хай душа бринить,
І клавіші роняють свої дзвони,
Пронизуючи час, в дівчачий дивосвіт.
Мовчиш, мала...
Не пишеться, як завжди,
Слова давно зів’яли і не ті.
Я розумію... Та не варто, знаєш,
Шукати винних. Винних не знайти...
Всміхнись, мала!
Чому б не посміхатись,
І не радіти завтрашньому дню,
Бо ти ж не знаєш, що тебе чекає,
І що в душі навіює весну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772038
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 26.05.2018