Я лагідне перо із крил твоїх,
Ти знову для віршів моїх основа,
Та ідеальною здається мова,
Тих фраз offline так голосно німих.
Пір'їнка я, у вітерця в полоні
Один лиш страх - холодний бруд калюж,
Я намагаюсь втриматись чимдуж
І падаю в твої міцні долоні.
Так, я перо, і не зітреш чорнила
Хоч ти не раз стирав свої слова.
В моїм коханні – тиша грозова.
Я – твоя частка, я тебе зцілила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874234
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 02.05.2020
Під шум дощу і гуркіт грому
приснилася весна на злеті:
один «король» давно знайомий
явився молодим валетом.
Був поцілунок, пишні квіти,
та звідкись чула й засторогу,
бо правду нікуди подіти –
далеко ще до перемоги.
Пливла лебідкою у танці
за ним покірно в райські кýщі,
знаходила у філіжанці
всі знаки кавової гущі...
Та поза сном шуміла злива.
Я аж схопилася від грому.
Він кинув поспіхом: «-Щасливо!»
і зник в повітрі … мій знайомий.
(фото з інтернету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874271
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 02.05.2020