Опустів вже мій дім,
засмутився сад,
відступає жовтень,
іде листопад...
Он і хмари сірі Вже й багряну косу,-
небо затягли, осінь розпліта,
як овець отари, бува від морозу,
шуби одягли... ще й сльозу пуска...
То тумани сиві,
то дощі підряд,-
вже деньки красиві,
змива листопад...
Моя диво-осінь, Синяви у небі
вже й не золота, вже майже нема,
очі мої й коси іде без потреби
смуток огорта... до мене зима...
Листопад грайливо
з висоти морга,
а мені тужливо
у ньому бува...
Осені вже тісно, Осінь зорепадом
з жовтнем невпопад, ловить їх пісні,
їй співа вже пісню жовтень з листопадом
хитрий листопад... діточки її...
Пригорта до себе,
хоче помирить,
та жовтень до неї
сердито бурчить...
Що не нагулявся, Листопад з-під тишка,
й не згубив красу, вітром підпира:
тому листопаду -Ти малий, як мишка,
кричить: "Не пущу!" спать тобі пора...
Жовтня вже зморила,
суперечка та,
і їх помирила
осінь золота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757742
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017
А ти сьогодні вільний, наче птах,
Рахуєш зорі з друзями під чарку,
І легкість відчуваєш у думках,
Зриваючи нову акцизну марку.
Осінній день відлякував дощем,
Та небо розпогодилось під вечір,
Гітарний перебір наводить щем,
Дим над вогнем готується до втечі.
Підсмажені ковбаски на столі,
Неспішність чоловічої розмови,
Де і слова - неначе замалі,
Коли усе пригадується знову.
Нема сьогодні зовнішніх турбот.
Дим вогнища змішався з цигарковим,
За анекдотом - свіжий анекдот,
Історії, бувальщини, промови.
У колі друзів - затишно тобі.
Скотився час далеко за опівніч.
Застряг лиш місяць рогом на вербі,
А зорі - фейєрверками за Гринвіч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757566
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017