Ти знаєш?
А уже весна...
Я досить довго вже сама..
Надворі дощ..надворі сніг..
В душі печаль і пустота..
Арктичний холод у мені..
Ти заморозив все в мені..
Ти з мене викрав все тепло,
забрав усе , моє усе..
Ти знаєш?
Я кажу ''пробач''
Пробач за те,що покохала..
Що серце тобі віддавала..
Відкрила душу ..
Все тобі..
Тепер ''пробач''...
Тепер ''пробач''
Я у душі,немов палач..
Не відчуваю болі..
Забрав ти все..
І не лишив нічого..
Твої сліди,немов задуло вітром..
Тим вітром,що вирує у душі..
Моїй душі,тепер під ста замками...
Все завдяки тобі,лише тобі..
А ти ''пробач'' мене,пробач..
Що не вернусь,ти знаєш..
В моїй душі усе тепло,
кохання, все добро..
Все охололо, снігом замело..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828807
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 13.03.2019
Всім доброго часу!
Перед публікацією цього вірша так довго думав, чи публікувати його в спільноті, що зрештою вирішив його начитати. Під час начитки зрозумів, що прочитав його по-іншому, аніж він був написаний. Наразі минуло трішки часу від написання, і він розкрився для мене по-новому, розставивши всі крапки над «і». Можливо, я б його і не начитав, але текстів сюжетного типу із роздумами в мене не так і багато. Особисто для мене це: чекання Музи, віршований алкоголізм.
Пропоную і вам переміститися в Бар, налити собі вина і підслухати історію в куточку.
___________________________________________________
Між першою та другою
Вічно римую
Те, що вже було заримоване.
Між першою та другою
Вино
Смакує по-особливому.
Я запропонував його іншій,
тому – вибачай.
Залишу келих їй:
"Наливши коханій
До половини".
Вірю: вона прийде,
Як зміна
В моє життя
...Знову ті кляті "я".
Знаєш,
Не вміє ніхто
Ловити фантазію
Так, як ти.
Бажаю віднайти
І йти
До мети
Разом і назавжди.
Чуєш, Музо, прости,
Що ти п'єш сама,
А я чекаю на іншу
І дивлюсь на два
Порожніх келихи,
Щоб налити знову
І випити
Разом
На брудершафт
Але не з тобою,
Не з тобою...
Бармен запитує: хто така Муза?
Сказаний вголос рядок
Викликає здивування.
Далі він говорить щось про кохання,
Ісуса, Будду, а потім - називає її ім'я.
Напевно, ти так само заліковувала рани,
Так само ділилася жахливими снами.
Знову мушу говорити віршами,
Видуманими
Сюжетами,
Історіями.
По колу римую
Те, що вже було заримоване.
Між першою та другою
Вино
Смакує по-особливому.
07.05.2018
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/310I0f-cEAY[/youtube]
https://soundcloud.com/8fjk2ekbkqtp/mzh-1-ta-2
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791776
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018