Просинаймось, українці,
В кожній бідній хаті,
Ми ж народ уже – не вівці –
Не даймо брехати
Тим, хто на крові майданній,
Зайняв владні крісла.
Своє вже ми відридали
В ГУЛАГах, на Віслі.*
Сотні років московитам,
Орді відслужили…
Синів, доньок стільки ж вбито,
Надірвано жили!..
Досить, люде, рабувати –
Кредо наше – воля.
Україна наша варта
Щасливої долі.
Просинаймось, українці,
Досить нам дрімати,
Ми ж народ уже – не вівці,
А Вкраїна – мати.
Пам’ятаймо, українці,
Гени в нас сарматів,**
Не купляймось за червінці,
Гідність пора мати.
20.03.2017.
* У квітні-травні 1947 р. польський уряд здійснив операцію “ Вісла” — насильницьке виселення українців (140,6 тис.чол.) з українських етнічних земель, якi входять до складу Польщi, але е iсторично украiнськими землями(Лемкiвщина, Холмщина, Пiдляшшя, Надсяння).
** Назва сармати перекладається з індоіранських мов як "підперезані мечем". Пращури сарматів, як і предки скіфів, у середині 2 століття до н. е. Вони кочували з територii Украiни на захiд, а прийшли на Украiну зi сходу, iз земель, якi знаходяться схiднiше вiд Украiни. Частина iз сарматiв оселилася в Украiнi, а частина - кочувала звiдси на захiд.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751560
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017
О краю мій, лечу в думках до тебе,
Де ніг моїх малий несмілий крок,
Це там найвище над землею небо
І особливий погляд у зірок.
Це там лежать заквітчані рівнини
І осокори гострі, мов шпилі,
Стрічають в небі клини журавлині,
Коли весна впаде серед полів.
О краю мій, любове незбагненна,
Ясна палітра витканих полів,
До тебе кличе кров моя у венах,
В край чебреців і сивих полинів.
Туди, де простір – ні кінця, ні краю, –
Де даль сивіє смугами дібров,
Де хвилями жита під сонцем грають,
Де проросла надія на добро!
26.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751562
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017
Ви бачили як люди догорають?
В байдужості пустих, і сірих днів.
Чогось чекають, все життя вони чекають,
Та зрозуміти їх ніхто ще не зумів...
Ви бачили як люди догорають?
В самотності, без ласки і тепла.
Вони давно вже в небі не літають,
Їм холодно, бо навкруги зима.
Ви бачили як люди догорають?
Чекаючи на щастя все життя.
Ви бачили, як люди ці кохають!?
Не маючи у відповідь тепла...
Ви бачили як люди догорають?
Як гасне у очах надії слід.
Як всі дороги їхні снігом замітає,
Як серце перетворюється в лід....
Ви бачили як люди догорають?
Чекаючи на відповідь взаємну.
Вогонь надії у серцях їх погасає,
Здавалося б усе таки даремно.
І кожен з нас напевно в цьому винен,
Не помічаємо за плином сірих днів.
В очах у рідних, блиску радості не видно,
Вогонь надії у серцях перегорів.
Ви бачил як люди догорають?
Не дайте загасити цю іскру.
Не дайте поселити в серці відчай,
Не дайте розтоптати доброту...
НАДІЯ КИШЕНЯ 25.07.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743445
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 20.09.2017
Зізнанням не сполохай почуття,
Воно іще беззахисне, невинне,
Воно ще спить у лоні, як дитя,
З усмішкою на личку янголинім.
Даруй слова барвисті у віршах,
При зустрічі у погляди закутуй,
Та квапити його не поспішай,
Нехай розквітне, як червона рута.
Створи для нього казку неземну,
Яку ніхто не чув до цього досі,
Торкни смичком затаєну струну,
Мелодію зіграй срібноголосу.
Сховай від пересудів і обмов,
Від холоду страшної порожнечі...
...Так хочеться твоїх обіймів знов,
Як в той зимовий, фантастичний вечір.
25.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715386
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 19.09.2017
[img]http://i9.pixs.ru/storage/9/0/6/AvigdorAri_7570480_14452906.jpg[/img]
Осінь за характером - педантка,
колір теракоти до лиця.
Кава, круасан рум'яний зранку
і ванільна пінка з молока.
Осінь полюбляє на "експреси"
бронювати в подорож квитки,
розривати коло із обсесій*,
коли дощ настирливо в'язкий.
Парасолька в осені яскрава -
дольки мандарина під чохлом.
Хризантеми шепотять у травах
із останнім літнім світлячком...
Як у жінки - таємниць без ліку,
це, неначе вітер для багать.
Осінь не допитуються віку,
кожна мить із нею дорога.
*Обсесія - нав'язливий психічний стан, коли відбувається фіксація мимовільних думок, або ідей через невизначені проміжки часу.
[img]https://i.pinimg.com/736x/69/9d/4d/699d4de4d880ebaeabd60b16c2077a53--autumn-rain-im-in-love.jpg[/img]
[img]http://2.bp.blogspot.com/_Ztb0MdPtzhA/TLB2-kYxUiI/AAAAAAAACwE/LRv0-AGzmMI/s1600/Fall+Leaves+and+Treas+with+girl+by+lake+-+via+liveinternet+-+64735141_1285947578_4035402830_4d5f6bab1e_z_large_large.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749265
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 19.09.2017
Гаптує вечір
зоряні дива.
Слова мені вишіптує.
У тиші
погідним серцем
човен проплива,
що у жнива
дарований Всевишнім.
Ще не січе
безжальний листопад,
не тужить
сивий вітер на флоярі…
Мольфарові
не спиться
в зорепад:
згорають душі
втомлених
Мольфарів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344293
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 19.09.2017