Вечір літа, світанок осені,
Причаїлась тривога в саду.
Вийду в поле, жита вже скошені,
Запізнілу ромашку знайду.
Погадаю, та рвати не буду,
білосніжні її пелюстки.
Може, справді тебе я забуду,
не сьогодні, то через роки.
Подих осені лине над світом,
Павутинки у коси плете.
Мабуть, буде ще "бабине" літо,
Хоч коротке, але золоте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845952
дата надходження 23.08.2019
дата закладки 23.08.2019
Одягнула б твої обійми,
загорнулася міцно-міцно,
щоб ніхто не знайшов,
не вийняв...
І пішла би гуляти містом...
Ідучи, я б лічила зорі,
забуваючи все на світі...
І була би тобі -
прозора
І гарячо-хмільна, мов літо...
Забрела б у шалену зливу
і кружляла в ній
довго-довго...
О, яка б я була щаслива
у обіймах твоіх медових!..
І, до ниточки
вся промокла,
я б нічого уже не чула...
Там, де ніч над серцями змовкла -
у обіймах твоїх -
заснула.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845964
дата надходження 23.08.2019
дата закладки 23.08.2019