у еру великих можливостей
і нетривких відносин
ти плюєш на список всіх цінностей
і починаєш любити осінь.
люди бояться самотності
тікають від неї світ за очі,
хоча за теорією відносності
вона гостріша щоночі.
я ніколи не розуміла,
чому людині потрібен хтось поряд.
ніколи ніким не хворіла,
й так само холодний мій погляд.
самотність-дорогий подарунок,
користуйся,цінуй,бережи.
від болю твій порятунок
їй лиш правильний шлях підкажи
даремно ти дорікаєш,
мовляв,у житті негода.
насправді те,від чого тікаєш
не одинокість то є ,а свобода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754564
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 10.10.2017
у еру великих можливостей
і нетривких відносин
ти плюєш на список всіх цінностей
і починаєш любити осінь.
люди бояться самотності
тікають від неї світ за очі,
хоча за теорією відносності
вона гостріша щоночі.
я ніколи не розуміла,
чому людині потрібен хтось поряд.
ніколи ніким не хворіла,
й так само холодний мій погляд.
самотність-дорогий подарунок,
користуйся,цінуй,бережи.
від болю твій порятунок
їй лиш правильний шлях підкажи
даремно ти дорікаєш,
мовляв,у житті негода.
насправді те,від чого тікаєш
не одинокість то є ,а свобода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754564
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 10.10.2017
Не спить наш люд, зерно збирає
Із душ, готує до сівби,
У лан надію засіває,
Щоб міць росла для боротьби.
Не стер із мозку кров на руті,
Походи білої в селі
Те, як були ми гнані й гнуті
На Богом даній нам землі –
Тій, в якій дім верби й платана,
Просолених і прісних вод,
Де схід – гнійна велика рана,
А Крим – під владою заброд.
Та ми здолаємо руїну,
Вогонь у душах не загас.
Збудуємо нову країну.
Бог допоможе нам і час.
Напилися уволю болю,
Пора нове майбутнє шить,
Мечем і серцем брати долю,
Бо лиш боротись – значить жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747808
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 26.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2017
Люди-ведмеді роблять людям-бджолам ведмежі послуги.
Наступають на ноги в танці, іноді наступають на вуха,
А іноді – на горло бджолиним пісням.
Хоч любили мед, та навчилися смоктати лапу,
Відтепер їм не потрібні бджоли.
Клишоногі і вайлуваті,
Ті, що танцюють на задніх лапах заради цукерки,
Не женіть, не вбивайте бджіл, вам колись ще захочеться меду.
Але це уже буде інша казка, у іншому лісі.
Не там, де ведмідь танцює, а циган гроші бере…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741136
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 26.07.2017
І хто ж зоре простори України,
Щоб вивести увесь "бур'ян",..
Щоб народились вже потрібні зміни,
А ще розбудить всіх краян?..
Де довгожданий ходить наш "Мойсей",
Бо в нас кругом одні гапони*?..
І кожний з них прекрасний фарисей -
Сім'я у нього закордоном...
В кожного тут "персональний огород",
Де "косить" він любиму "зелень"...
Йому потрібний наївний лиш народ,
Та декілька простих поселень...
Уже давно продав він нашу Неньку.
Тепер він тягне тільки час...
І ще співає пісеньку простеньку,
Що десь давно чекають нас...
Ой, як їх багато - цілий колектив,
Об'єднаний "палким" бажанням
Будівничих, ілюзорних перспектив,..
Та пісня їхня вже остання...
..............................................
... Бо то не нива - один лише бур'ян...
Чи буде зріти там зерно?..
Бо у нас,.. що не будяк, то важний пан,
А для народу лиш ярмо...
P. S.
О, Боже сили й розуму нам дай
Утриматись в тяжку хвилину...
Бо найцінніший наш блаженний край
Несемо, як малу дитину...
* - Гапон Г. А. - піп, який в 1905р. повів демонстрантів під кулі поліції;
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677427
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 24.07.2017
Знову скинуто прапор чужинний,
І омріяний з болем в віках,
Над тобою, моя Україно,
Жовто-синій здіймається стяг.
Ще повітря гірке несвободи
Не зігнали на Північ вітри,
А ростком вже міцніючим сходить
Покоління нової пори.
Батальйони ще юного війська
Заступили дорогу орді.
І сміття трьохвікове, російське,
По Дніпровій спливає воді.
Ти близька, як ніколи, до цілі,
Недаремна твоя боротьба -
На страждальній землі, обгорілій,
Підіймаються знову хліба.
Знову з даху лелека злітає,
Над полями летить вдалину.
Як ніхто, Україно, ти знаєш
Довгожданній свободі ціну.
Ще кургани в степу пам'ятають
Біля себе козацькі шатри.
І шумлять, свою пісню співають
Над хрестами повстанців бори.
Ти вернеш свій кордон неодмінно.
В Севастополь зайде твій солдат.
Ти ніколи, моя Україно,
Під ярмо не вернешся назад.
Зрита танковим поступом тяжким,
Свої рани загоїть земля.
І зірве в твоїм полі ромашки
На зарослих окопах маля.
І під небом, як прапором синім,
На удачу і щастя легка,
Білі квіти, як символ, підніме
Над тобою дитяча рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741642
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 12.07.2017