Торкнутися трави і - вмить завмерти,
Затамувавши подих біля серця.
Допоки падолистові конверти
Не закружляють у шаленім герці
Листами спогадів... Світлини цього літа,
Немов гербарій зустрічей і вражень.
Твоїх цілунків літеплом зігрітий,
Зимовій самоті він все розкаже.
І втихомиряться і віхола,і хуга,
І погляд твій засяє синьо - срібно.
А я - мовчатиму.Все мовлене - наруга
Над даром долі...Вірю ж - не потрібно
Відлуння щастя нищити словами.
Торкнусь трави , і зможу вмить завмерти.
Щоб те, що літом процвіло між нами,
Не зникло в падолистових конвертах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737696
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 18.07.2017
Я люблю тебя до бессонницы,
До молчания одинокого.
Всё наладится, обустроится,
Серебрится весна за окнами.
Не распустится . Опечалилась.
Не заглянет в окно, несмелая.
Я люблю тебя до отчаянья,
Что плохого тебе я сделала?
Я люблю тебя. До цветения
Тропкой около полумесяца.
А к тебе ни дорог,не камушков,
Ни листочка ,ни хрупкой веточки.
Я люблю тебя. До прощения
В каждой,болью задетой,клеточке.
Я люблю тебя до смирения.
До безмолвия, покаяния,
До безумия. Неумения
Помешать тебе.
До прощания.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413463
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 03.07.2017
Залиш своє серце собі,
А я обійдусь тим, що маю
Питаєш мене, чи скучаю?
Скучаю - самотньо в юрбі.
Залиш своє серце собі
Коротке - один лишень вдих,
Нестримане наше кохання.
І знову листи, запитання:
Чому не для нас,а для них,
Коротке - один лишень вдих.
Не треба жалітись, жалю
Не випити, не розплескати
Якщо не знайшли, не спіткати
Молитись, та тільки й молю:
Не треба жалітись Жалю.
Заплющивши очі забудь,
Що свято було; від учора
Гризе серед ночі потвора,
Здіймає в душі каламуть.
Заплющивши очі забудь.
Віддавши, тужи-не-тужи,
Лиш попіл та крихта надії,
Зомлію,тріпочуться вії
Казала ж колись 6ережи.
Віддавши, тужи-не-тужи
19.03
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652923
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 03.07.2017
Душа говорить інколи віршами,
Буває плаче, деколи кричить…
Не хоче зрозуміти, що між нами
Кохання іскра вже не пролетить!
А був вогонь! Палало і горіло,
У полум’ї купались без страху.
І на жаринки ми ступали сміло,
Були безгрішні у своїм гріху.
На пересуди людські не зважали,
Роки, як коні, стали на диби.
Молитви пересипались віршами,
Які шепочу в час нічний доби.
Вже сутінки у мої лізуть вікна,
Від втрати біль доконує, ятрить.
Без тебе жити я ніяк не звикну,
Не знаю як, та доведеться жить!
04.09.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447196
дата надходження 04.09.2013
дата закладки 25.06.2017
Мені учора знову снився сон,
Де ми удвох гуляєм... тиха ніч...
І нас вкрива тумановий шифон...
Рука в руці, немає протиріч...
А що між нами? Що між нами є?
Лиш німота п`янких солодких фраз,
Що павутинно тишу заснує
І солодко, і гірко водночас...
Ми розумієм, що не треба слів,
Ми мовчки з тиші щастя відіп`єм...
І слухаємо солов`їний спів,
Як нашого кохання реквієм!
Мені учора знову снився сон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675814
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 24.06.2017
Тулитись теплими думками
До захололих щік твоїх...
Вслухатись в те, як під ногами
Рипить, мов цукор, білий сніг...
Як десь хрумтить скоринка льоду
Під гострим лезом ковзанів!
Вдихати теплу насолоду
Терпкої кави у вікні.
Ловити цитрусові нотки,
А поміж ними - хвойний бриз:
Зимовий мікс, не то солодкий,
Не то з кислинкою сюрприз.
І упиваючись, п'яніти
Чи то від сяйва ліхтарів,
Що заливають, мов софіти,
Слідів мережку у дворі...
Чи то від іскорок гарячих
Твоїх усміхнених зіниць!..
І пресувати сніг у м'ячик
Теплом ворсистих рукавиць.
І затуляти що є сили
Тендітне щастя від завій,
Що, мов метелик тонкокрилий,
Бринить у тебе в рукаві!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539130
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 24.06.2017
За картиною Р.Величка "Кава-брейк"
[img]http://img-4.artonline.ru/paintings/ROMERA/max_kofebrejk.jpg[/img]
Бадьорий ранок. Теплі ноти кави.
Твоїх очей глибоке темне дно.
Тривожний присмак нотами металу.
Прозорих чашок тріснуте крило.
Гірка розлука – піною туманів.
Намиста розсип по зернятках днів.
І дух терпкий розмеленої кави
Годинником пісковим… до хвилин…
Безсоння склянка (друга… третя… п’ята…)
І ночі скло світанком – на друзки…
І раптом очі… в колір аромату
Міцної кави й… почуття вершки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593468
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 23.06.2017
Мне тебя не забыть,
даже если падут небеса,
Даже если Земля
прекратит круговое вращенье,
Среди тысяч других,
я твои распознаю глаза,
Даже если их встречу
в ином, неземном измереньи.
Солнце может устать
совершать ежедневный маршрут,
Время ластиком может стирать
мою хлипкую память…
Мне тебя не забыть
ни на миг, ни на 10 минут –
Ты вплетён в ДНК,
как единый, изящный орнамент.
1 августа 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515279
дата надходження 03.08.2014
дата закладки 22.06.2017