із того мінімуму інфо, що вдалося вичавити із Вітька, я склав отакого віршика.
розповідь ведеться від імені Віктора. отже:
Тихесенько ввійшла уві сні до мене,
Тихенько двері причинила.
А я не спав. І ось у чому справа:
Шановна Міла! Ти моєму серцю мила!
Ми так далеко - в різних областях
ЗатИшної, прекрасної країни!
Тебе я уявляю у себе в гостях,
У місті, що живе лиш рушниками...(((
Обоє слухаємо ROCK! \\m/
І скромні, як недоторкані!
В думках літаєм до зірок
У недосяжні дальні далі..
Я хочу знать про тебе все:
Чим ти займаєшся, красуне?
Як ти живеш, де ходиш, що їси,
Й коли із посмішкою на вустах заснула?
Чи, коли плакала навзрид
Через гірку жіночу долю?
Чи реготала наче навіжена,
Рвучись із кам\"яної клітки десь на волю?
Буває так в житті..ну, якось сумно,
Що не вдається втілити в життя
Свої якісь ідеї, теореми, думи
І плани, що у решті-решт ідуть в сміття...
Цей сум могли б ми розділити
На двох,- так легше сприйняття,
Бо цей тягар не буде сильно так давити
На ніжні душі і палаючі серця!
автор: Юрчик Антихрист ©
|
|
