Тільки-но повернулися з театру...
Склалося...
Театр....
Передчуття вистави...
музики грають,
настрою сприяють...
Гомонять люди
поки що про справи...
Саксофоніст цікавий
веде невпинно
мелодію свою...
мелодію літаючої жінки...
Вистава називалась так.
Так зачіпала за живе...
і серце стукотіло так,
мов вирватись хотіло
під час мелодії сумної...
І почуття удвох...
Як все класично,
як це буває у житті...
І маячня, і нісенітниці
знайомств безглуздих
казна що!..
Летіла музика,
співало серце,
спектакль почав
свою розмову...
В мені ж бринів
той саксофон...
І було все...
Ожили всі ті
спогади мої,
що вже давно
я десь їх заховала...
і душу рвали
всі спогади оті..
Красива пара
на сцені грала
танець-життя...
а в залі ридала
я сама не своя.
Ті почуття
нахлинули,
згадались...
неначе вчора
це сталось...
Музика гриміла,
дійство велося,
а в душі
перегорталося,
рвалося!...
Той саксофоніст,
хай йому біс!
покраяв Душу
на шматки...
Той саксофоніст
покраяв серце
на частки...
і воно все болить...
И не тебе пою я песни,
Не слушаю твои в ответ,
А ты играешься по жизни,
И слушай-ка Ее совет...
Прочувствуй то, что отмечталось,
Прочувствуй то, что не сбылось...
Почувствуй сладкую усталость
Пусть не со мною, ну и чтож...
Живи, играйся, смейся, пой...
Расти детей своих с другой...
Живи, покуда силы вдосталь!
Живи любя, ценя, творя!..
Живи подольше...
и пусть радость
наполнит все твои лета!..
Многия лета...
03.03.10.
А ты меня так и не понял!..
Не захотел, не смог... забыл!..
все врал, что о любви мне говорил...
играл-играл-играл!.. забыл!..
Души моей познать...не было сил...
Да, видно, просто не любил!
Будь счастлив ты теперь с другой
достойной, верною женой!..
Не суждено нам было, видно,
да только что теперь гадать!?!
Вот только б в сердце
боль свою унять!..
14.04.10.́
Любила...
Так, как могла.
Любила...
Не сберегла...
Люблю ли?
Люблю до сих пор.
Люблю я.
Не умирает любовь.
Люблю я.
Но повторять не буду вновь.
06.05.10.
|
|
