Мене виховували три жінки, тому
я все життя ставився поважливо до дівок,
але це ніколи не наближало мене до близькості двох
поводженням жіночим, а не настирливим чоловічим
Без того стержня, що має росте з простати
й хребтом підтримувати розум від імпотенції
Все, що тепер відчуваю - жінконенависництво
Тому, що дійсність бажань не відповідає мені
Я ненавиджу вас, йдіть туди куди й той корабель
Напишу, що я не бачу сенсу в письмі,
коли мені паршиво, коли я здихаю
Якщо я пишу - значить я не здихаю
Витрачаю на манію "надолуження часу",
щоб з ним не здихати, коли мені Погано
Тому як "Я кінчусь" - ви не дізнаєтеся
Минуле не дає повірити в майбутнє
Таку плідну землю фемками засолено
На фоні цієї народної вольової істерики відреченим
я ще ніколи не відчував себе таким неповноцінним
напиши, ніби "я знаю чого хоче дівка/жінка", ніби
щось мені доступно, що віднімають у хлопчиків "татки"
Але краще б я не був просто самотнім, самотнім
І нагадайте, той корабель йде куди?
Я боягуз і слабак, і ніхто
в мене цього не відніме
Ніяка слава, ніяке задоволення
Мені недоступне, і на час деякий
забув у цій народній істерії,
що більше ненавиджу себе і життя
Дякую московитам, але все плинне
"Ми разом сильні", але я тут один
продовжую гнити у всіх на виду
Безбожно, бо не чути тут й запаху
Я не можу ненавидіти, гвалтувати
Бо потребується те, що "до і після",
знаєте те, довше, аніж декілька хвилин
інтиму, але куди там має корабель йти?
Правильно
|
|
