Привіт, друже.
Після стількох років доречно сказати, скільки літ, скільки зим, так?
А я вже й забула, що, виявляється, є частинкою цього маленького величного поетичного світу.
От неподобство яке, скажи?
І нема мені виправдань ніяких, плак-плак:(
Хах.
...сьогодні холодно було на вулиці,
свіча на столі мерехтіла невпинно,
тремтіла, непевна, так само, як я.
Можливо, теж обирала свій шлях?
Можливо, теж мріяла, теж міркувала,
Так само шукала, щось щиро бажала?
І гризло їй щось, і все їлось та билось
Десь у грудях. Непевна. Смішна і вразлива
Свіча все тремтіла, між пальцями тліла
І серце моє зелене зігріла.
|
|
