Душу людини можна порівняти з морем. У кожного воно своє. Починаючи спілкуватися з новою людиною ніколи не знаєш що тебе чекає: чи мілка, болотиста вода, яку ти зможеш перейти вбрід, після якої лишиться тільки брудний слід на черевиках – неприємні спогади. Чи це буде спокійна гладь води, яка взагалі не залишить жодних слідів по собі у твоєму житті. А чи це виявиться справжнє, бурхливе море, яке затягне в себе з головою. З купою підводних рифів, таємних фантастичних риб – рис характеру.
Ніколи не знаєш ким стане для тебе нова людина: чи вийдеш сухим із її внутрішнього моря – без жодної згадки про цю людину в майбутньому; або ж потонеш в ньому назавжди. Лишивши цю людину на все життя в своєму серці і пам’яті.
|
|