Життя - театр, а люди в нім - актори,
І кимсь призначені всі ролі,
Прем'єрні покази, повтори,
Вплели чомусь в людськіі долі.
Ми ж не чекаєм оплесків із залу,
Для чого нам оті репризи?
Як декораціі - вокзали,
Чужі міста й батьків капризи.
Ми не берем в життя антракту,
Щоб натовп вийшов й покурив.
Ми є сьогодні, будем завтра.
І будем жити далі, й далі,
У відповідь на все це,
Ми будемо говорити все що думаємо,
Життя – то п’єса, Життя – то п’єса,
Закоханість – маска, вуаль.
Реальність, як гострі леза,
А мрія – крихкий кришталь. ...
Яка розчиниться з ...
Гірський кришталь твоїх надій,
Давно розбився на дрібні шматки,
І ти залишився без мрій,
- А ніч нашіптує: постій, не йди.
Життя - театр, Життя – то п’єса.
І будем жити далі, й далі,
Ми є сьогодні, будем завтра.
|
|
