Кохання – таке дивне слово,
Воно просте, і все ж палке…
Кохання – відбирає мову,
Коли побачу знов тебе…
І в снах, ти моєму
була щасливою зі мною,
Той сон триває до світанку,
зі мною, кохана, крикну,
ти почуєш, як я кохаю тебе,
Тобою живу, жив немов увісні,
Забув, як серце сильно б'ється,
Коли в моїх руках твоя рука...
Ми ж так сильно кохаєм,
Та раптом сон той закінчився,
В моїм житті з'явилась Ти.
Нарешті! - вимовило серце,
Й заповнило безодню пустоти.
Відкрилося на зустріч всьому,
І цим завдячую коханій моїй.
Скажу іще одне: зачарувала так мене,
Ти та, що нині є в моєму серці,
Й залишишся у ньому назавжди.
У нас все добре, немов в казці,
Я обійму свою кохана міцно,
Я буду поряд, поряд біля тебе,
Бо ти зз'явилась у житті моїм.
|
|