Осінній вітер б'є їх.
Холодний дощ умиває їх.
Роса вранці сльозами паде на них.
Ні, я не можу, я не смію мовчати.
І коли я мав силу бодай
у мільйонній частині зобразити
людським словом їхні страждання
і збудити в душі людини одну теплу
сльозу почуття до них...
Шукати лиш,
лиш щось невідомо що,
Осінній вітер унесе їх, мокра осінь,
Куди ж вони ото, ото пішли,
Вони розійшлися швидко
в різні напрямки,
Вони все швидше
й швидше розходяться,
Осінь. осінь холодна,
Я все більш згадую їх,
Все більше про них пишу,
Вони стояли біля мене,
Я бачив їх, їх очі,
Її очі, була як осінь чарівна,
Холодний дощь уносив їх,
все далі й далі...
|
|
