Життя я бачив крізь щасливі призми,
Також я бачив біль,
зраду яку навіть ніколи не запідозрив,
Я бачу, що вона мене не кохає,
Це лиш зміцнило в мені віру,
ту залізну віру в себе,
Та ніхто й не каже, що життя – проста штука.
Чого варті слова, слова коханої.
Що незграбно кидають на вітер?
Чого варта кохана яка зраджує,
Не потрібні слова, не потрібні слова.
Відкриті ще рани ятрити,
Не потрібно це псевдо кохана,
Згадую її зраду часом,
що вже не моя,
Винен і я сам в тому що нам
вже не з'єднатись більш.
Серце моя, вже пусте
та що віддати я хотів.
Приречений без твого тепла,
Але вже це зміцнило мене,
Ніхто ніколи не завдасть більше болю.
|
|