Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Запис щоденника

logo
Запис щоденника
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Пошук

Перевірка розміру




 Щоденники Авторів | Щоденник Сокол Катя | на сторінку автора Сокол Катя
(18.01.2016 )
Сокол Катя - Життя

Життя справді можна порівняти з падінням в безодню: з першого дня народження ми робимо крок і…падаємо, абсолютно не знаючи куди. З кожним новим днем ми пролітаємо повз все нові й нові стіни прірви, пізнаючи все нові й нові речі: звуки маминого голосу, перші «не можна», смак піску і землі, розбиті коліна при спробі перестрибнути сходинку, пекуча зеленка. Знайомство з іншими дітьми, дружба, сльози, неподілені цукерки. Перша прочитана самостійно книга, перше кохання, перший вірш, натхненим тим коханням, біль, зради, екзамени, смак алкоголю, роздуми на філософські теми, пошук себе…

Цей список протягом всього життя поповнюється все новими «перше», що в той же час перестають бути чимось новим для нас. Деякі речі нам подобаються, деякі ні. А я є і таке, до чого ми лишаємося байдужими.
Буває, під час падіння трапляються звивисті тунелі, наштовхуючи на стіни гірких втрат, розчарувань, набиваючи синці на серці, які вже ніколи не загояться. Але і часто нам щастить бачити проблиски світла, коштовні каміння щасливих моментів, щастить зустріти людину і схопити її міцно-міцно за руку – щоб надалі падати вдвох.

І це падіння неможливо зупинити, уповільнити чи прискорити. Ми просто не вміємо його контролювати. Є люди, які переконані в протилежному. Думають, що можуть передбачити те, що зустрінеться їм на шляху і як того уникнути. Такі люди дещо бовдури.

Та всі ми знаємо одне: яким буде дно прірви. Наше дно – це смерть. Хоча ми знаємо, що буде смерть, але абсолютно не знаємо чи не означає це просто що нам доведеться пірнути у воду і випірнути вже з іншої сторони – душа почне падати заново.

Саме таке життя я і люблю. Коли не знаєш що чекає завтра. Люблю його за те, що все проходить, тим самим звільняючи простір для нового.

І хтось скаже, що порівнювати життя з падінням у безодню невідомого недоречно. Що життя, можливо, іде по прямій радощів і смутку. А я думаю, що ми самі обираємо куди падати. Чи змиритися зі своєю долею, пливти за течією і, притиснувши руки до тіла, стрімголов летіти вниз. Або ж відкинути всі сумніви, взяти життя в свої руки і скеровувати його в тому напрямку, в якому заманеться. Саморозвиватися, творити і створювати щось нове, приносити іншим користь, читати вірші і…падати вгору!



Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.
Нові твори