13 ноября 2015
О, небо, как же мне хочеться выхватить свою жизнь и швырнуть её к тебе со всей дури, чтобы она вместе с этой, бестолковой, безграмотной жизнью полетела выше… выше, выше!!! Подальше от абсурдных людей, нерешительных мыслей и страхов ни о чём. Хочу, чтобы хватило сил выкинуть эту жизнь настолько высоко, что её станет невидно человеческому глазу даже под телескопом!!! Я хочу выкинуть её, чтобы показать, что меня здесь нет. Нет меня, вы понимаете?! Что вы себе представляете, когда видите меня? Я не спаситель, не учитель, не наставник. Я такой же ученик, как и вы, но не ваш!
А ви: «Постій, почекай, зараз ми тобі усе пояснимо» Зараз я почую багато балачок. Зараз в моїх голові поселиться одна за одною розмова про те, як правильніше жити, що треба робити в тій чи іншій ситуації. Та нічогісінько не потрібно. Не треба! А проте ні-ні, добре не хочеш чути наші філософські балачки, то послухай нашу жалісливе скиглення, як в нашому житті усе погано.
Да выкинься ты, моя жизнь, подальше от этих людей, склонных к злобе и осуждениям. Перестань впитывать в себя все абсурдные идеи и оксюморонские образы чужих людей. Что же ты, как губка? Мне надоело фильтровать всю впитанную информацию. Я не могу не перегонять её через сердце, ибо я человек, а не робот. Личность во мне гнётся от вашего насаждения, правил, мнений. Почему вы не можете быть свободными?
Що таке свобода, хіба з неї легко жити?
НЕТ!
Навіщо тоді так переживати, якщо важно буди вільним. Що з того вийде, якщо ти будеш вільною все своє життя? Що ти лишиш після себе?
А що лишите ви? Що ви залишите після себе…. Це допоможе змінити світ, це допоможе хоч якось усвідомити буття? Що почують від вас діти? На кого вони будуть дивитися?
Я ученик в этой жизни. Я пришёл учить жизнь, а не забивать себя хламьём. Я не собираюсь обрастать комфортом и штампами. Моя жизнь не наполнится клишированными сюжетами типичного обывателя моей родины, где все забыли, что такое осознанность и образованность.
Та щось тут не так… Начебто усім рівно жити на планеті. Кожному, здається, паралельно життя іншого. Ніхто з живих не бачить перед носом майбутнього. Жоден не в змозі протиставити себе відповідальності за свої ж поступки. Чи не так?
|
|