Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Запис щоденника

logo
Запис щоденника
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру




 Щоденники Авторів | Щоденник Rayan Riener | на сторінку автора Rayan Riener
(09.12.2015 )
Rayan Riener - Корупція по-новому

Так сталося, що втратив у дорозі паспорт. Коли розбирав вдома сумку - не знайшов його. Що ж робити? Відновлення паспорту буде коштувати нервів та грошей, але ж що робити? Я навіть і не уявляв тоді, чого це мені буде коштувати. Це було на початку літа, в вже зараз (на момент написання статті) зима...

[Папери]. Щоб отримати папірець для стопки інших "необхідних" папірців - треба інший папірець, а то і декілька. І за деякі (а то і більшість), довелося платити більше ста гривень (ремарка: не корупційних, а зазначених "законом"). Певно, у нащій країні змусити когось писати (та й взагалі), ворушити пальцями за народні гроші платників податків дуже дорого!(!) А після приходу до влади "нової" та "чесної" чи не стала кіпа папірців вищою?

[Черги]. Українські черги неможливо сплутати з персоналізованими акаунтами громадян у мережі, наприклад, в Естонії, де потрібні лише кілька кліків, щоб роздрукувати будь-яку довідку, заплатит за послуги чи навіть проголосувати на виборах. Ні, навіщо країні, яка винайшла Skype та покрила більшу свю територію держави WI-FI-мережою черги? Як, загалом і потьомкінські реформи, що творяться в Україні. Живемо по-новому!

[Бюрократія]. Що маємо? Кількість "необхідних"папірців збільшили - "послуги" з опрацювання папірців стали займати ще більше часу та більше грошей. Слід також нагадати, зверху вже оплачених податків з зарплатні українців, усіх нас. Кількість бюро збільшилося. Чого тількі варті "Центри Адміністративних послуг" у підвалі нікопольского міськвиконкому, де десятки людей, а іноді, і більше того вистоюють свою "чергу на оплачені з податків послуги"...

Про [професіоналізм] та етику нових персонажів надавачів почлуг - промовчу. Оскільки після місяця черг мене майже випхали за двері вже після 30 секунд "консультації" в них, робітниками, які самі мало знають, з чим мають справу. У відповідь, я пішов шукати відповідальних за "ЦАП", оскільки мені відмовилися давати Книгу Скарг та Пропозицій, щоб написати заяву, і то - завдяки допомозі лише однієї жінки з адміністрації допомогла на першому поверсі цієї печери, оскільки охоронець чітко мені "пояснив" ситуацію: "Ми в Украінє..."

Занавєс. Хіба у цій країні колись був Майдан?!

Муки продовжувалися - оскільки виявилося, що треба ще додаткові папірці. Скаргою, вони певно скористувалися у туалеті, але я віднайшов казковий номер і поскаржився на білявку-хамку і, гадаю, її поставили на місце, бо наступного разу вона мовчала, дивлячись злісними очима на мене.

Отож, пройшовши (а точніше просидівши і простоявши) декілька місяців в пекельних чергах у "ЦАПі", я знов пішов до Паспортного столу. Ой, чи я не забув сказати, що одразу після написання заяви до міліції про втрату паспорта, мене попросили туди, азвідти попросили знов до "ЦАП", а з того, знову відправили у Паспортний стіл! Я молодий, але перепрошую, у чергах хворі, старі та вагітні матері! Хіба це можна терпіти?!

І ось, покінчивши з "ЦАПом", я потрапив до гестапо... ой, тобто "ПС" - паспортний стіл, де увесь простір був забитий людьми. Довелося стояти у черзі не перший день, щоб зрозуміти - до кабінету потрапляють лише ті, хто зайняв чергу з 5-ї по 7 години ранку. Усі інші, тобто ті, хто йде у черзі під номером 15-20 - не потрапляють.

Що ж таке? Чергова по-нова реформа? Очі у людей від "щастя" змін аж сяють... вогнем нової революції, що розпочинається зі штурму бюрократичних кабінетів, до яких вони вистоюють нестерпні черги на морозі, до відкриття і їх, вже хворих та знівечених, дуже часто посилають до іншого кабінету!

Але ось, що це?.. Двері кабінету відчиняються, море людей тулиться до стіни, і звідти звучить прізвище людини, яка, розштовхуючи пихато інших - влізає кабінету. До носу підступає запах тютюну, що вийшов з-за дверей.

Двері кабінету зачиняються, море знову розпливається. Обурення перетворюється у шторм!

- 200 гривень за запис для блатних у іншому кабінеті! (поруч)
- А хіба це законно?!
- Та... вони усі в долі!..
- Покидьки...

Гамір затоплює у собі групу тих чоловіків, що нещодавно повернулися з фронту, каліками, та живми. Чи не для того, щоб жити по-новому... (?)

- А я? - рівно каже пані з потоку, - принципово не буду їм нічого платити. Жодної копійкисне дам хабарникам, вистою!

У натовпі почулися зхвальні відгуки.

- Хіба для того є Україна, щоб жити гірше ніж при Союзі? - каже в черговий раз ветеран. - Я війну пройшов і отримав отаке?..
- Краще б німці перемогли, - сказав хтось десь посеред хвиль і настала тиша.

Двері відчиняються - виходить чоловік, нахабно посміхаючись оточуючим, разом із димом тютюну. Одразу ж, жінка, яка не встигла по черзі через записаного кинулася до дверей. Але двері зачиняються в неї перед самими очима. Чиясь мати та бабуся почула:

- Я пакурю, скажу кагда зайті.

Хлоп.

Хвілі обурення пройшлися морем...

...до моря зайшла вагітна дівчина, протиснувшись до дверей: хто останній до 5-го? Не пропустите?

І хвилі піднялися іронічним, зовсім не смішним сміхом: При вході напевно або на вході...

Та вагітна бігала серед хвиль та просилася до кабінету, щоб хочаб хтось пропустив але черга хвиль-людей була настільки велика, що деякі стояли вже не перший місяць, як я. І дійсно, дні праці кабінету: вівторок та четвер, а інші дні у тиждні певно й непотрібні... Навіщо працювати на народ, який платить податки, коли можна відпочівати за ці гроші і не хвилюватися?

Вагітна дівчина: у мене вдома маленька дитина сама!
- Тут у багатьох діти...

А за мною якраз стояла жінка вже другий місяць і сьогодні в її доньки був День Народження. І замість того, щоб готуватися до свята, вона з 5-ї години ранку стояла у черзі...

Вагітна дівчина видала останню спробу достучатися з-за спин десятків:

- Люди, ми ж щірі українці!
Мовчання.
- Ну що ж ми за народ такий?! - сказала вона наостанок.

Жінка за мною відповіла:
- Ми нормальний народ, це нас влада заганяє у такі умови!

Двері кабінету відчиняються - тепер вже смердюча тютюном жінка, вийшла. З-за двері було було весело кинути натовпу: Перекур!

Хлоп!

В цей час, одна пихата дівчина з характерним довгим "а" продерлася до кабінету.

- О, ще одна "за записом".
- Напевно запізнилася, - сміх з натовпу.

Білявка почала акати:

- Кто крайній?
Мовчання.
- Кто крайній, я сказала? - ходила вздовж приміщення нахаба.
- Вам до входу,там кінець черги.
Топ-топ - стукали високі підбори.
- Кто крайній?! - закричала вона.

Певно крайній був на вулиці, бо місця на першому поверсі було замало для такого натовпу... для такої кількості людей. Зовсім з іншої сторони коридору відгукнулася жінка: Напевно тоді я остання...

- Я что, далжна вас іскать?! Ви всє ваабщє дєбіли!
Тоді жінка за мною не витримала: Нє хамітє!
- Ти ваабщє рот закрой! - відказала їй білявка.

Жінка у шоці, закрила сльози, де вже були сльози. Бидло-білявка подзвони і пішла до сусіднього кабінету, дістаючи гаманця, і виляючи стегнами, кинула на людей призирливий погляд.

Через годину дійшла і моя черга! Невже 3 місяці стояння не пройшли даремно? Навіть не вірилося, що це жахіття завершилося, чи ні? Так... я зайшов до кабінету. Лисий чоловік, повернувшись спиною до мене, навіть не відволікся, затягуючись цигаркою і видихаючи у відкрите вікно дим. Шкіряне крісло, дорогий стіл позаду нього. Це вам не радянська підлога і сота фарба на зашарпаних стінах у коридорі. Через стінку кабінету начальника, там, певно ще комфортніше. Ми ж народ багатий - податків даємо нашим бідним але "високопрофесійним" владним структурам.

Недопалок вилетів у вікно. Я уявив, що там, під вікном певно вже гора недопалків. Поклав стосу документів на стіл. Чоловік вдивився у папірці:

- Нє надо, нє надо, - сказав він викидаючи половину довідок до смітника.

Взяв маленький друкований бланк, за яким слід було сплатити штраф за втрату паспорта. Доклав до пари моїх папірців. що залишилися.

- Платіть штраф нада в дєнь, когда пріносітє чєк. Іначє оплата нє дєйствітєльна.

Вигода для любої держави на кожному кроці, враховуючи черги... черги, для того того, щоб віддати чек?

По дорозі додому на засмічених вулицях, ковтаючи холодне повітря, я думав: І все? Я чека кілька місяців у цій черзі з ранку до ранку заради цього? Він викинув більшість довідок на які пішло купа часу та вклав бланк?! Хіба не логічніше розмістити публічно дані з бланку по оплаті та приймати усі документи вже з чеком, для висновку?!

Наступного тиждня із чеком було покінчено. Слід нагадати, що цей кабінет приймає людей лише 2 рази на тиждень. Я попрямував знов до "ЦАПу", щоб віднести нові папірці, перед тим, вистояви місяці у "ПС". Прийняли, обіцяли зателефонувати через місяць-три...

Закономірно для мене, хотів поскаржитися і подзвонив за потрібним номером... що раджу зробити кожному потерпілому від нашої чарівної системи. Та хіба не для того триває війна, бо як не вона, був би Третій Майдан? (думка за кінець зими 2014-го) Час підтвердить мої слова, а поки, я вимикаю новини про "перемоги" та файну Юкрайну, які вже нічим не відрізняються від російських, та й журналістики там вже немає, окрім продуманої пропаганди від тих, хто вдягнув вишиванку на жирне совкове тіло.

Зима 2014-го.

Rayan Riener



КОМЕНТАРІ

13.12.2015 - 23:02Это_я_Алечка: Тань, а кто это пишет?

13.12.2015 - 23:00Это_я_Алечка: 12 Круто! Знакомо до запятой и думаю, не только мне знакомо... 3 года восстанавливала документы после того, как украли портмоне.



Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.
Нові твори