а знаєш друже...
Бувало сидиш собі посеред ночі
Вдивляючись у темні, чорні кольори
І чуєш голос, він щось так бурмоче
-життя... ти жити вже почни.
Підходиш до вікна, підводиш очі до гори, а там зірки і небо безкінця дивує.
Вночі там темні, чорні кольори, а вдень блакить і райдуга чарує.
Та як його почати те життя?
Коли, що день, то метушня навколо
А ввечері знесилена і мовчазна
Я повертаюсь знов до свого додому.
Зника кудись емоції фальшиві
І небо хмари обліпили
Щовечора я задаю собі питання
Коли скінчаться всі мої страждання?
|
|
