Ніяк не можу усвідомити навіщо я завжди так кудись рвусь, нетерпеливо чекаю наступної подорожі, а не встигнувши приїхати знову думаю куди податись!?
В розпалі літа по дорозі в Чернівці зустріла однокласника і в процесі розмови,він надихнув мене поїхати до Польші. І з того моменту я почала марити майбутньою поїздкою, збирати документи і шукати людину, яка б склала мені компанію.
На моє шалене щастя, чи то навпаки, а швидше за все навпаки )) я знову отримала звісточку зі Львова. Об"єктивна людина напевно й уваги на те не звернула, після всіх тих подій,що були, але ж не я псих-мрійник.
Зараз усвідомлюю, що я ще той романтик, який в людях бачить тільки добро, порядність і чуйність замість реальних підлості, дволикості і всепоглинаючої нелюбові, та зараз не про це...
Процес затягнувся, я поїхала на море, візу звісно отримала без проблем, і от коли повернулась почалося найцікавіше - планування дати подорожі!
"Моя любов" постійно змінювала її під різними причинами, які звісно ніяк не обгрунтовувала, але коли залишилось сім днів до закінчення терміну візи, а вона була короткостроковою, питання вже стояло ребром.
Та "кохання" не розгубилось і сказало- ні, я не їду, їдь сама, ти справишся! - які в мене були почуття ?! - це як тебе беруть за волосся і тицяють носом в багнюку, витягують, а потім знову повторяють цей процес нескінченну сотню тисяч раз до тих пір, що ти змирюєшся і думаєш "ну нічого, нічого поганого в цьому, грязюка ж може бути лікувальною", а людина яка так з тобою поступила граблями-науки, що загартовує тебе і вчать самостійності, - але до біса все це, насправді такі особи садять зерно зневіри до всіх оточуючих людей і десь глибоко всередині, на підсвідомому рівні ти стаєш запеклим мізантропом.
Та це не було єдиним "повчальним" епізодом.
І щоб там не було я все ж персона , що не відмовляється від своєї мети.
Чотири дні до подорожі дізнаюсь, що турфірма, яка організовує виїзди до Кракова скасувала поїздку - новий поворот подій!
Ну і нехай думаю я, чорт з ними, доберусь сама.
Успішно прибуваю до Кракова в сонячну суботу і можна точно сказати ОСТАННЮ теплу і по літньому осінню, як би це смішно не звучало, суботу!
... Бродила по вулицях міста повного людей, шуму, радості, захоплення, а думки були зовсім не такі ... намул душі все ж давить зсередини, німі полотна відчаю вимальовуються в пам"яті, але ти женеш їх швидкою ходою, клацанням об"єктиву, уривками слів з нової книги і ... надією...
Дорога додому була не менш захопливою. Водій з BlablaCar не приїхав на домовлене місце і от я в 9 вечора абсолютно сама фізично і морально стояла мов будинок повний химер в центрі бурхливого нічного життя торгового центру Galeria Krakowska. Та все ж в таких ситуаціях будь-яка людина починає шукати вихід, як миша з мишоловки, я теж не була виключенням і вже о п"ятій ранку понеділка була на львівському автовокзалі. Думалося б все пригоди закінчені, але ж ні, уявіть себе без національної валюти в кишені, в незнайомому для Вас місці рано вранці - захоплююче еге ж ?!
В гаманці європейська банкнота,польські злоті і 40 українських гривень, які вже нічого не варті. Обмінниками в п"ятій ранку на майже пустому автовокзалі й не пахло, а білет до Івано-Франківська коштував 136 гривень, тому взявши все терпіння і сили в кулачок ідеш на тролейбусну зупинку і трьома пересядками, крізь сонне місто добираєшся до хоча б трішки знайомого місця - Центрального залізничного вокзалу. О так це було безмежно інтересно!=)
Майже забула про ще одну, не менш цікаву львівську персону, яка залишила без уваги мої повідомлення про крайню необхідність допомоги в ситуації, що склалась вдосвіта - плюс один до кагорти з "зернятками".
Половину дня просиділа на вуличній терасі кафе"Атляс",читала книгу, спостерігала за натовпом людей більшість то були туристи, такі ж як і я на пролетівших вихідних, і думала над своєю поїздкою до Кракова, що вона мені принесла, що я з неї почерпнула !? - безумовно естетичне задоволення від прекрасного архітектурно-історичного міста з мальовничою набережною Вісли і неповторною красою пустих ранішніх вулиць,а ще абсолютно переконалася в тому,що покладатись потрібно тільки на себе, бо як написав той водій-недотепа,що не забрав з Кракова - в мене кардинально змінилися плани!
|
|
