Це питання стало риторичним після того, як Венеціанська комісія дійшла думки, що Закон України "Про очищення влади" суперечить міжнародним стандартам, і є реальна загроза його використання як інструменту помсти політичним опонентам. У своєму висновку від 16 грудня минулого року ВК заявила, що люстрація в Україні має дотримуватися чесного балансу між захистом демократичного суспільства з одного боку, і захистом індивідуальних прав — з іншого. Проте документ, який ретельно вивчили найкращі юристи із 60 країн світу, ставить під сумнів реальне функціонування конституційних і правових засад України як демократичної держави, заснованої на верховенстві права.
Президент Венеціанської комісії Джанні Букіккіо, зокрема зауважив, що починати люстрацію через 20 років після завершення комуністичного правління — це дещо необґрунтовано. Ми сприйняли б таку люстрацію, якби вона відбулася одразу після падіння радянського режиму — так само, як було у східноєвропейських країнах, наголосив Букіккіо.
Позиція Венеціанської комісії щодо українського Закону "Про очищення влади" є незмінною та принциповою. Закон поганий, потребує суттєвого доопрацювання. Він не відповідає базовим європейським стандартам дотримання прав людини та критеріям люстрації, визначеним резолюціями Ради Європи.
На яких саме змінах до закону наполягають експерти Венеціанки?
Найголовніша вимога ВК – індивідуальна відповідальність тих, кого люструють. Провина кожної особи повинна бути доведена, кожному має бути гарантоване право на захист та справедливий судовий розгляд.. А відтак, закон про люстрацію аж ніяк не може замінити суд.
Надзвичайно важливим є те, аби орган, відповідальний за люстрацію, був справді незалежним, не пов’язаним з Мін’юстом. Мається на увазі Люстраційний комітет. Ось позиція того ж таки Д.Букіккіо. Він, зокрема, зауважив – представники української влади намагалися переконати європейських експертів, що цей орган є незалежний і сформований громадянським суспільством. Однак той факт, що він діє у структурі Мін’юсту, — це вже поганий знак. Щодо органу, який виносить люстраційні рішення, то не має бути жодних сумнівів у його незалежності, вважає Букіккіо.
Серед рекомендованих ВК першочергових змін до закону – захист від розголошення відомостей щодо громадян, яких перевіряють. Інформація про осіб, що підлягають люстраційним заходам, повинна оприлюднюватися тільки після остаточного рішення суду.
З огляду на вказані недоліки Венеціанська комісія рекомендувала зупинити дію закону до виправлення його суттєвих недоліків. На що українська влада фактично не зважає. А тим часом за допомогою люстрації, яка не відповідає європейським стандартам, людей бездоказово і безпідставно звинувачують у злочинах і викидають на вулиці.
Ба, більше: українська влада не має наміру щось суттєво міняти у законі "Про очищення влади" і приводити його у відповідність до рекомендацій Ради Європи. Обіцянки підготувати такі зміни до закону лунають ще з грудня 2014 року, але на практиці український уряд ігнорує вимоги Венеціанської комісії.
У квітні Конституційний Суд України розпочав розгляд трьох конституційних подань (Верховного Суду України, 47 народних депутатів та Служби зовнішньої розвідки) про конституційність окремих положень Закону України "Про очищення влади".
Уперше в історії нашої країни ми побачили неприхований тиск на суддів КСУ. Лунали вимоги узяти самовідвід, гучні заяви про начебто порушення кримінальних проваджень щодо деяких суддів, та навіть відверті погрози під вікнами суду. Тоді суд вирішив узяти паузу й дочекатися остаточного висновку Венеціанської комісії.
25 квітня 2015 року у Верховній Раді України таки був зареєстрований за №2695 проект змін до закону про очищення влади та інших актів. Саме цей законопроект викладений на офіційному сайті Венеціанської комісії. Тобто саме цим документом Україна пропонує привести люстраційне законодавство у відповідність до європейських стандартів.
Навіть побіжне ознайомлення зі "змінами" показує, що остаточний висновок Венеціанської комісії буде так само критичним, як і попередній - наша влада вирішила "не здаватися" і не виправила ЖОДНОГО розкритикованого положення закону.
Автори законопроекту ніби й вилучили Міністерство юстиції із процесу люстрації та разом з тим передбачили підпорядкованість "спеціально створеної незалежної комісії" виконавчій гілці влади.
Серед інших законодавчих ініціатив – розширення переліку посад, до яких застосовуються люстраційні обмеження, поширення люстрації на суддів Конституційного Суду України, на кандидатів у Президенти України, депутатів місцевих рад та ВРУ, міських та селищних голів тощо.
Такі законодавчі норми високоймовірно будуть використані теперішньою владою на місцевих виборах, призначених на 25 жовтня 2015 року. Використані як інструмент "зведення рахунків" з політичними опонентами, зняття з виборів кандидатів, що не влаштовують владу.
Отже, український люстраційний закон навіть з урахуванням запропонованих українською владою змін до нього залишається таким, що не відповідає Проміжному висновку Венеціанської комісії №788/2014, Європейській конвенції з прав людини та основоположних свобод. Він суперечить Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи 1096 (1996) про заходи з ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних режимів і Резолюції 1481 (2006) про необхідність міжнародного засудження тоталітарних комуністичних режимів. Його положення не відповідають практиці Європейського суду з прав людини.
Подивимося правді у вічі: на ці скандально неприйнятні суперечності безумовно буде вказано у остаточному висновку Венеціанської комісії, яка розглядатиме українську люстрацію у червні 2015 року. Європейці надто добре розуміють, у чому полягає сутність таких понять, як Права Людини і Верховенство Права. А отже Венеціанська комісія знову визнає закон неприйнятним до застосування. На жаль, цього не розуміє теперішня українська влада.
У Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи 1096 (1996), зокрема, зазначено, що найкращою гарантією ліквідації колишніх комуністичних тоталітарних систем є глибокі політичні, правові та економічні реформи, що й забезпечують формування справжнього демократичного менталітету і політичної культури.
Те, що робить нинішня українська влада – не оновлення країни, а лише імітація змін. Адже має відбуватися реформування державних структур і скорочення надмірної кількості відомств. Упевнений, що навіть за умови цивілізованого проведення люстрації, але без реальних реформ, відчутних позитивних зрушень в управлінні державою українці не дочекаються.
Автор: Олександр Пузанов
КОМЕНТАРІ
13.06.2015 - 20:39
Это_я_Алечка: А борьба с коррупцией ни что иное, как борьба кланов за возможности
13.06.2015 - 20:22
Это_я_Алечка: Хоть люстрация, хоть иллюстрация В мире, где процветает культ личности денег (а процветает он везде), коррупция неискоренима. Чем больше денег, тем больше возможностей, т.е. возможности покупаются, как спички. У кого-то хватает только на хлеб насущный, у кого-то на покупку гражданства в любой стране мира. Это нужно либо уничтожать в принципе, либо смириться и не обращать внимания. Стремиться к большим деньгам не рекомендую тем, кто боится рисковать, ибо большие возможности всегда связаны с большим криминалом, а там опасаться стоит не только и столько правоохранения (это тоже часть "возможностей", неотъемлемая часть)...
Как-то так вижу всю эту шнягу, вне которой Украину рассматривать не просто глупо...
Додати коментар можна тільки після реєстрації Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.