Ми можемо ламати всі мости,
і закривати за собою двері,
ми можемо не оглядаючись іти,
згубивши всі надії в сквері.
Та можемо і сісти у літак,
злетіти вище, аж до неба.
Ламати кожен є мастак,
і викидать коли уже не треба.
Та спробуй будувати все з нуля,
ти спробуй книгу всю переписати,
у людей хвороба є така,
про добро не пам"ятати.
Злітати з новими крильми,
і з новим досвідом об землю битись,
всі люди в глибині - то ангели,
не кожен може лиш відкритись.
Ти спробуй пояснить собі,
чому повинен крила ти ламати,
хіба не байдуже тобі,
хто лялькой буде керувати?.....
І по пір"їні падає на землю сніг,
а люди темні та горбаті,
несуть хрести на змученій спині,
і вже не зможуть більш літати....
|
|