Ну що, вже пішов третій місяць, як ти там. Я знаю, що не повинна нити, але дах рве. Нерви не витримують. Я постійно з телефоном чекаю від тебе дзвінка. Сплю з ним, їм з ним, в душ - також беру телефон. ніколи не думала, що галочки на повідомленнях, надісланих тобі, будуть приносити стільки радості.
А ще - страх. Страх твого повернення. Боюся тебе не впізнати. Не впізнати твою душу. Ти змінився і я розумію, що це повинно було статися. Боюся, що ти не зможеш жити "на гражданці". Боюся, що війну перенесеш сюди, у мирне життя.
Але знай одне - я тебе буду чекати стільки,скільки потрібно буде. Ти - моє серце, моя суть. Ти - моє ВСЕ!
|
|
