Я йду сама, пустельне місто,
їх всіх нема а душі тісно,
хотіла б крила білі мати,
і в небі високо літати,
вдалі од світу, від землі,
від міста де завжди одні,
де люди всі-маріонетки,
живуть за принципом монетки,
орел це добре, решка-ні,
тому й прикуті до землі,
в птахів не так, вони на волі,
не слухають законів долі,
в них є лиш подих й небеса,
у цьому є й уся краса,
живуть сьгодні, а не завтра,
цінують кожну мить-це правда,
хотіла б я так само жити,
та крила треба заслужити.
|
|