Розслабивши кисті м'язи,
впустивши у запашну росу
уздечко, що належить коню,
ти мчиш крізь гірські перелази.
Вдихнувши альпійського вітру,
торкнувшись, обнявши, пізнавши його,
солодке, рум'яне небес полотно
розлиє на тебе палітру.
Відкинувши якір нагальностей,
віддавши життя на покуту вітрам,
почуєш як грає душевний оргАн,
наситившись вдосталь банальностей.
Порви же свої нотні грамоти,
забудь вже нарешті, що ти диригент!
Почуй цей чудовий балету момент
і тільки тоді крикни "Браво!" ти.
|
|