Привіт! Зараз шоста ранку 23 травні 2014 р.
У мене таке відчуття, ніби я починаю відсторонюватись, не лише від себе, а й від людей за вікном, від Нього. Таке відчуття, мов я щось втратила, немов втрачаю себе, але замість того щоб зближуватись із Ним, я навпаки віддаляюсь.
Мені невистачає цієї ніжності, цієї ласки, її мало.. я не прокручую собі в голові уривки тих ночей..і не тому, чому він думає...ні! просто їм чогось бракує.
У моїй ситуації, коли навколо я переважно бачу лише ноутбук і його, я б мала зближуватись із ним, а я навпаки. Колись, як тільки ми познайомились, знайшли один одного, ще до зустрічі, ми говорили ночі на проліт, це було захоплюючи, тоді, ще погано його знаючи, він вже десь глибоко в душі був мені найріднішим, однак і до зараз
Він став для мене "ворогом", у мене не має бажання це виправляти, я не хочу з ним розмовляти, не хочу, просто чомусь не хочу, таке відчуття мов я віддаляюсь від нього....я вже повторююсь
Ми стали іншими, ми змінюємось і на далі. Мені подобаються ці зміни у собі, однак я ніяк не можу зрозуміти чому
Останнім часом у мене почало виникати відчуття, що я шукаю людину, ні навіть не людину, а його подобу колишнього( щось таке), щоб повернути те хороше, частково ті відчуття, які в ті моменти були найкращі, і які мені зараз сильно не вистачає... через це з'являється відчуття зради, а це гірко. Я не дозволю собі описати його погані сторони тут, це не те місце, я сама йому якось скажу, але не таким способом
|
|
