Яка ж рада, що сьогодні мені пролунали такі слова: "Те, що Ти робиш - фігня! Вчися в житті крутитися!"... Супер!!! Як мені приємно. Можливо, з вигляду для них ніхто, просто дівчинка, яка працює на дядька, та я знаю, що призначення в житті більше, і відчуваю це вже давно. Щиро вдячна за такі слова. Як казав відомий Джо Джирард, - "Ви підливаєте бензину у мій бак". Так і в мене. Я вірю, і віра здвигає гори. Ви також вірте. Якщо Вас хтось ображає, подякуйте цій людині, насправді вона Вас робить сильнішою. Гірше тоді, коли Вас хвалять, а Ви насправді в лайні і навіть не хочете зрухатися. З одного боку Вам має бути все рівно на такі слова, але з другого боку - це добре, що вони зачіпають, зачіпають за живе, і як дріт до дрота в автомобілі розпочинає гудіти двигун. Як то кажуть, "завелася"... Так, сльози стояють при дверях очей, але я їх не впускаю; шановні, так звані "слізоньки", Вам не можна, ідуть серйозні переговори. Комок в горлі, як охоронець, тримає все під контролем. І от тому я, як завжди усміхнена. А з кожною секундою тільки сильнішаю. А чому? Та тому що, панове, Ваші образи кують мене, як гаряче залізо. Болить, та вдячна. Одного разу зі всіх опіків та ударів вийде шедевр мистецтва... Хтось його зрозуміє, хтось - ні, а хтось і не захоче розуміти... мені без різниці. Головне - це не здаватися, не забувати, що за руку тримає Бог і якщо в душі Бог перебуває також, то те, що я робитиму, буде потрібним, і крутитися в житті мені не стане потрібним. Я просто мовчки відповім моїм адресатам - "Задумайтесь, але вище... Чи те, чим Ви займаєтесь - не "фігня"? І шановні, ну коли Ви будете вчитися не "крутитися", а просто ЖИТИ?...
Вибачте за різку подачу, легкі вже не відчуваються...
|
|
