Я ніжно візьму ці натруджені руки,
Розгладжу їй зморшки і сиве чоло,
ЇЇ боронить буду щиро від туги
І буду радіть що дитинство прийшло
І тільки для цього шкодуй себе, мамо!
І тільки для цього на світі Вам довго ще жить,
І помни одне, дорога моя мамо,
Що збивши коліно, дитина до мами біжить.
І навть тоді, коли виросли діти,
І навіть тоді, коли вже сивина,
І навіть тоді, коли наче в обіді,
Та мама зустріне й поможе вона.
Що влада й достаток- все пройде, не стане,
А душу відкрить нам не буде кому.
Нестепно, нам гірко та боляче стане
До кого ми прийдем, розкажем кому?
До хати якої вклонитись ми прийдем
І землю яку обільємо слізьми?
Найкраще коли ми до тебе приїдем
І ти, як маленьких до серця прижми.
І тільки для цього шкодуй себе, мамо!
І тільки для цього на світі Вам довго ще жить,
І помни одне, дорога моя мамо,
Що збивши коліно, дитина до мами біжить.
|
|
