Ти завжди моє серце тримаєш у... лівій руці...
Чомусь так відчуваю, твою відчуваю правицю –
у долонях моїх, для палких поцілунків - не ціль,
але завжди так хочеться ніжно торкатись, і вище…
Аж до скронь… Цілувати думки, говорити про нас,
трохи пошепки… Близько… Єдине, на вушко, зізнання –
як потрібен ти, любий, потрібен мені повсякчас,
як небачене щастя – і перше мені, і останнє,
і єдине у світі, до щему, до ніжних зітхань,
до світанків таких… карооких та сповнених сонця,
та замріяних, та… До народження спільних бажань…
про продовження щастя в очах… Я пишу про це всоте,
та думки все одно лиш про тебе, про наших дітей –
не схолонуть та буду завжди в кожній сонячній римі…
Я так хочу цим сонцем – тобі бути завжди, проте…
хочу поруч з тобою, мій любий, і хочу нестримно.
|
|
