Мені подобається писати, що із цим поробиш...але ні, не звичайну прозу, якісь там оповідання, чи розповіді про мандри...а думки, записувати думки, адже це те ж можна віднести до прози... ...мені сказали і я зрозуміла...але це побутове...головне те, що не варто ображатися, що хтось може не зрозуміти слів твого серця...ти ж сама ледве його розумієш, а хтось, навіть рідний...ні це важко...
Скільки людей зрозуміють тебе, коли ти скажеш що розмовляєш з собою?! мабуть багацько, але ніхто цього не визнає в голос...чому? можна багато причин назвати: страх, суспільні приписи поведінки і етикету, чи ще якась хрєнь... ...от що важливіше, те що говорять чи те що думають, чи може які висновки і дії в подальшому роблять?! потрібно, просто мусимо вбити собі в голову останнє! наше життя залежить від дій інших людей, і менше від їхніх слів, і ще менше від їхніх думок.Тому в першу чергу МИ маємо їм показати, показати приклад, щоб вони задумались і в майбутньому зробили правильно...про які дії я говорю?!це залежить вже від нас самих, що ми хочемо донести, інформація може буди різноманітною...ви це і самі знаєте, головне щоб це все нікому не завдавало шкоди, якщо ви впевнені у собі то дійте!!!! ніхто не має право ВАС зупиняти і Ви теж не маєте право СЕБЕ зупиняти!!!!
|
|
