Заховала засмучені очі за нафарбованими крилами. Не треба нікому знати,що хочеться ридати рубінами в десять карат. Не для всіх мої намиста душероздираючі! Не для всіх ... І,навіть не для тебе,мій ювеліре милий. Ти ж різьбиш візерунки на серці ,із магнетичним спокоєм у глибоких очах ... Завиток за завитком, гострими словами своїми ріжеш по розм'яклому металу. Чи то дивовижне оздоблення вийде,чи шрами незаліковні....не знаю. Але поки потерплю...Твій погляд - анестезія. Болюче,обпікаюче те кохання твоє... Та все ж, заховаю засмучені очі за нафарбованими крилами...І ти не дізнаєшся про те,що вся подушка моя розшита тими рубінами в десять карат.
|
|
