Кожен з нас залишаючись на самоті задумується над різними проблемами Для когось проблеми-це лише незначні перешкоди, а для когось вони перетворюються в нездолання трампліни. Але на одинці ми залишаємося такими, якими є насправді.Іноді хочеш втекти від усьго світу щоб залишитися в свому- в своїх проблемах, роздумах і нарешті знайти вихід.
Напевне, тільки тоді, коли занурюєшся у свій внутрішній світ-відкривається душа.Особливо, коли нам хтось зробив боляче, або не приємно. Саме гірше тоді, коли душа болить від того, що нас образили наші близькі і найрідніші люди.І хочеться кричати від болю, не знаєш куди себе подіти.......шукаєш вихід.......і ніяк не можеш знайти. А проблема лежить в нерозуміннні. Найбільше нерозуміння виникає у батьків і дітей, коли чада вже виросли і хочуть бути дорослими-жити дорослим життям, а батьки не хочуть вірити в те, що їхні немовлята вже виросли. Цю проблему можна вирішити тільки тоді-коли дві сторони зрозуміють одна одну. Коли батьки почнуть вважати своїх дітей вже дорослими, а діти будуть знати, що вони для батьків завжди залишаться їхніми маленькими "зайчеками" і "сонечками". Напевне кожен з нас стикався з такою проблемою.Але залишаючись самими-ми починаємо розуміти ту всю цінність.
Коли ми на одинці із самими собою-починаємо задумуватися про сенс життя, про вічне питання-взаємних відносин, кохання, але це така штука, що не знаєш що буде завтра. От буває зустрічаєш людину, і здається, що ти її любиш, тому, що вона завжди поряд.Але буває так, що , коли ми по якихось причинах розлучаємося з цією людиною і нам погано.Погано до такої степені, що не хочеться жити, але все минеться і пройде......і ще не раз у нас будуть стосунки......ми заспокоїмося. Та одного разу-зустрічаєш ту людину і закохуєшся в неї з першого погляду, в середені-щось розкривається-нове відчуття.І розумієш, що до цього-все було не серйозно......так, перші стосунки навчили любити, але порівняно з цим почуттям-розумієш, що до цього моменту все було не так.З часом пройшовши крізь всі перешкоди, які є на шляху до того, щоб бути разом ви починаєте зустрічатися.І ти розумієш, що з кожним днем закохуєшся в цу людину ще більше і розлюбити вже ніколи не зможеш, навіть якби не хотіла. І навіть після сварки, коли виникає таке відчуття, що вже все, тебе повертє щось в те кохання і ти закохуєшся знову.....=) Напевне це і є доля.
Саме тоді, коли лишаєшся на одинці з собою розумієш всю цінність цих почуттів.
|
|
