…На столі лежало фото і чорний маркер…В її альбомі фотографій з його обличчям було безліч, але тільки одну вона розмальовувала щоразу, як бачила його…Мені було жаль її, адже половину життя вона присвятила стражданням. Але чому?????Він ніколи не говорив, що любить її…ніколи не тримав за руку перед друзями і не цілував її палкі губи…ніколи не бачив її сліз..ніколи не допомагав їй долати страхи…ніколи не дарував їй квіти і не запитував як справи…ніколи не проводив її додому…ніколи не приділяв їй свій вільний час…А вона посвятила половину свого життя, тому хто не гідний навіть дивитися на неї і стояти поруч. Можливо потім вона зрозуміє, що там за будинком її чекає кращий в тисячі разів, але не зараз…
|
|
