Живучи в норі щур давно травив кота отрутою, яку насправді йому люди готували. Кожного дня замість чистити зуби їв яблуко, натирав яблучним оцтом свої кеди і обов’язково дивився у дзеркало чи не змінився він раптом за ніч! Ніхто ніколи не вважав його дурним чи дотепним тому що, ніхто ніколи його не бачив. Він часто слухав музику, яку сам і створював. Часто сидів біля нори чекаючи чогось …але отрута яку нібито давали йому люди не зовсім влаштовувала його. Люди не знали, якої ж отрути він хоче, адже ніколи не бачили і нічого не чули про нього. У газетах почали зявлятись актуальні статті і рубрики на тривожні теми: «Як знайти те чого не губив? » чи «Хіба у слові «сонце» є насправді питання: «Сон—це ?» чи ось наприклад наскільки правдиво звучить : « Я повернусь, обіцяю!»
А найголовнішою була ціла рубрика присвячена, наболілому питанню--«куди діваються щасливі?»
Насправді всі народжуються щасливими і мудрими, протягом життя ми забуваємо це …А пам’ятає той хто мовчить, хоч голова тріщить від ідей. Він сидить у норі, створює, будує, готується і від того щасливий. Чомусь не той хто біжить, чіпляється до всіх і врешті попадає в пастку…Той і є хижак, а отже, вбивця, а отже, нещасний самогубець.
Одного світлого теплого ранку у нірці появився новий житель . Він прокинувся, вмив обличчя, почистив зуби і побіг дивитись як поживають інші…сидячи біля нірки гриз горіха і знав що «тут» немає камер спостережень і ніхто не догадується про його щастя. Час минув і у нірці з’явився новий житель …який все робив по-своєму!
P. S. Не всі однаково щасливі…але щасливі знають, що вони щасливі і мирно пропадають в нірці!
Ось уже протягом трох днів я ЩАСЛИВА…дякую ТИМ хто підтримує мене завжди…особливо Лунному цвєтку))))
|
|
