Відкриваю двері і вікно одночасно і чую як вітер проходить крізь мене, заплутує мене у проводи, забираючи з собою частинку мого смутку.
Прокидаюсь вночі..ні, зранку, о п’ятій ранку і чую як на підвіконнику воркує голуб, заплутався у проводах і я забираю у нього частинку його суму. Бачу туман і пустку, чую тишу і мрію про спокій повз, який кожного дня проходжу мимо.
Сьогодні настав час, щоб довіритись природі..перерізала провода.Так якось легше. Іідчула себе «багатою», чистою і легкою....монети дзеленчать у кешені стрьомного юнака на першому поверсі хмарочосу. Для кожного є своє вікно, в якому ми вбачаємо або вхід або вихід…або дерев’яну раму або перехід у життя.
Сьогодні пройшовшись босою Ти відчуваєш легкість і красу свого «тіла», Ти впускаєш у світ себе і при цьому залишаєшся "тут" і "зараз"…Ти пам’ятаєш все, що було до того і бачиш все, що буде скоро. А потім відвертаючись, забуваєш навколо про людей, про життя в цілому і повертаєшся до власних ілюзій.
Як страшно бачити себе тендітною істотою, яка не розуміє суть свого буття проймаючись чужою. Як боляче бачити кожного дня одні і ті самі обличчя, які насправді не приносять нічого корисного для Наших дітей..а їм треба завжди найкращого, найкориснішого і давати їм вибір, ховаючись за кущами …ми не довіряємо їм, бо не віримо собі!Я ненавиджу твою посмішку...бо вона єдина щира...люблю коли ти кидаєш і плюєш на антени, ховаєш апельсиновий крем і блідниш від надміру випитого енергетику...
Чому сьогодні ти знову прокинувся о 5 годині з думкою що померла.?
Чому ти не йдеш, а сидиш у кімнаті і слухаєш електронну музику.?
Чому ти не рятуєш себе поки в тебе є вибір.?
Чому сьогодні ти забетонував своє вікно.?
Все це тому, що ти не віриш і не вмієш чекати…все це тому, що ти втрачаєш статус ЛЮДИНИ…
Відкриваю вікно і чую як вітер пронизує мене, вникає у середину і очищує від пилюки, забираючи з собою весь бруд і втому. Я більше не зачинятиму вікно, хай я буду трішечки ближча до ТЕБЕ!
хай сьогодні я знову поблідну, щоб ти заплакав...і відкрив парасольку)
|
|
