Привіт.
Навряд чи хтось буде цікавитись подробицями мого життия,
але вибачте срала я на всіх.
Можливо хоч тут у вигляді слів, я зможу написати те, що ніколи не скажу у голос.
Я загублена. У мене немає шансів знайти правильний шлях.
Вперше за довгий, дууже довгий час, мені справді почав хтось подобатись. Не просто зовні,чи ще за якимись ознаками.
А просто подобатись. Не знаю чому. Це трохи дивно, оскільки останні 2 роки я перебувала в деякому стані розрухи.
Порівнюю себе з Радянським Союзом чомусь.
Зараз же таке відчуття ніби перебудова.
Хочеться стільки всього зробити, таке духовне піднесення,
але на ділі абсолютно нічого не виходить.
Чому зажди мені так не щастить?
Той хто так мені подобається завжди закоханий в іншу?
Важке запитання і я знаю, що абсолютно ніхто не дасть мені на нього відповідь.
Напевно така моя доля.
Хоча можливо одного весняного дня він зрозуміє,
я завжди поруч, я тут, і скаже:
"Ти мені потрібна".
|
|
Дуже низька ваша самооцінка, бо коли ви дійсно забажаєте, то й вас неодмінно покохають щиро і віддано!!! Любіть в першу чергу себе і оточуючі це помітять!!! 
