Дивно дивне відчуття … такий гарячий на дотик, ніжний, солодкий…я здивувалась…очевидно все природою передбачено…. все щоб одне до одного вабило…
Я стала на носочки щоб дотягнутися до твоїх вуст…ти не опираєшся..цілуєш моє піднебіння…
ти дивний…чому тривожиш моє серце і йдеш..я за тобою сумую… де ти?
Можливо, не варто спокушати долю?! Але мене до тебе тягне!!!
Ти надто близько, надто спокусливо тамуєш свій подих … я не можу…я здаюсь…боюсь і я права…. надто легко , без краплі сорому, втоптав спогад про мене в бруд…але не моє тіло, не мою душу, не моє сприйняття себе…я не така як думаєш ти… І я не сумую, що все закінчилось..я сумую що в нас нічого не починалось…
Так,мене легко образити! але я цього не покажу…я щаслива, бо я не пам’ятаю образ… Ти блаженний, бо не відчуваєш силу болю, яку завдаєш…. якби відчув, ти б розбив би коліна в проханнях ,щоб тебе простили дорогі тобі люди… не я, не інші наївні …
Скільки безладу в словах, коли відчай намагається заполонити череп і мізки, серце і все коло кровообігу, легені і твоє дихання…
Я завжди дивувалася, чому мені вдається передбачати події…Попередження приходять в снах..звичайні прохожі, самі того не усвідомлюючи, повідомляють мені про майбутній хід подій…інколи я сама пишу сценарій свого життя і в ньому скільки енергії, що написане починає збуватись…Я донині не аналізувала неприємні мені ситуації (я просто відпускала образу)…я пишу про майбутнє… і дійсно багато чого співпадає…
|
|
