Коли незрозуміла сила розриває мене з середини і я не розуміючи що треба і як,- дістаю клаптик паперу і ручку... А потім стає так гарно і спокійно неначе на сповіді... І може не кожному зрозумілі мої, такі по-дитячому викладені думки та я щаслива..Просто тому що аркуш паперу береже спогади..
